Бізнес в Україні стоїть перед викликом не лише вистояти, а й змінюватися. І одним із ключових драйверів цих змін стають жінки-лідерки. Вони керують компаніями, створюють нові бізнеси, розвивають інновації, підтримують команди й громади навіть у найскладніших умовах.
У спецпроєкті РБК-Україна розповість, як JTI Україна та Postmen вибудовують культуру жіночого лідерства — не лише через гендерний баланс, а й через нову якість управління: орієнтовану на цінності, відповідальність, стійкість та розвиток спільнот.
У JTI Україна 5 із 7 топових позицій займають жінки — це результат культури, в якій головне — компетентність, потенціал та готовність брати відповідальність.
У компанії створено середовище, де будь-який фахівець може розвиватися, впливати й зростати. Це середовище базується на довірі, відкритості та підтримці.
У JTI впроваджуються ініціативи, що системно посилюють можливості професійного та особистісного розвитку. Just a Call Away — частина глобальної кампанії She for She, спрямованої на розвиток жіночого менторства та взаємопідтримки. Це робоча спільнота, де можна обговорити кар’єрні питання, отримати пораду, знайти ментора чи натхнення для професійного зростання. TOGETHER — глобальна ресурсна група, що об’єднує співробітників у різних країнах. Вона створює простір для обміну досвідом, розвитку управлінських навичок, подолання упереджень та формування власного бачення лідерства.
Компанія давно і послідовно реалізує стратегію рівних можливостей. Жінки обіймають близько 45% управлінських позицій завдяки компетенціям, досвіду та лідерському потенціалу. Такий баланс впливає на стиль управління: зростає відкритість до комунікації, чутливість до командної динаміки, готовність ділитися досвідом, зокрема щодо ментального здоров’я.
Наприклад, після запуску сервісу психологічної допомоги для працівників та їхніх родин, 70% активних користувачів були саме жінки, і своїм прикладом вони поступово поширювали культуру турботи в команді. Окрема увага приділяється розвитку жінок у традиційно "чоловічих" сферах. Наприклад, була започаткована програма стажування для жінок, які прагнуть розвиватися в продажах.
Різноманіття думок є перевагою для бізнесу. У корпоративній культурі JTI немає місця стереотипам — тут кожен може вільно висловлювати ідеї, що сприяє прийняттю ефективних рішень та розвитку інклюзії. Завдяки цим підходам JTI Україна вже кілька років поспіль входить до рейтингів найкращих роботодавців за версіями Forbes та New Voice, а також вдруге поспіль отримала відзнаку як одна з ТОП-10 компаній Індексу корпоративної рівності від ГО "Точка опори".
"Для мене бути лідеркою сьогодні — це поєднувати дві риси, які, на перший погляд, здаються протилежними: емпатійність та жорсткість. Емпатія, або "м’яка сила", — це про здатність чути, підтримувати, адаптуватися. Жінки-лідерки, як правило, дуже уважні до контексту, до емоційного стану команди. Я навіть отримала сертифікацію з першої психологічної допомоги, щоб мати можливість краще підтримувати команду за потреби. А жорсткість – це про зібраність навіть у критичних ситуаціях, сміливість та здатність приймати рішення в умовах невизначеності, діяти без очікування ідеальних умов", — говорить Світлана Шарамок, CEO JTI Україна.
За її словами, найскладніші рішення завжди стосуються людей.
"У перші тижні війни ми мали діяти швидко: евакуація, релокація, безпека команд. Це були емоційно важкі моменти. Але не менш складними були стратегічні рішення. Інвестувати чи поставити все на паузу? Відновлювати експорт чи зосередитися на внутрішньому ринку? Ми вирішили не зупинятися. Перелаштували логістику, запустили нову категорію, модернізували виробництво, повернулися на зовнішні ринки.
Це потребувало сміливості — не тільки від мене, від усієї команди. Бо кожне таке рішення — ризик, але водночас і можливість. Ми вирішили нею скористатися, і здобули лідерство у найбільшій категорії традиційних сигарет.
Мій головний урок — лідер не має знати "правильної" відповіді на всі питання, і не всі рішення мають бути ідеальними. Важливіше — діяти чесно, пояснювати, визнавати помилки і швидко реагувати", — додає вона.
У JTI Україна немає поділу на "чоловіче" чи "жіноче" лідерство — є культура довіри, партнерства й рівних можливостей. Компанія давно та послідовно притримується політики рівності, не лише гендерної, будь-якої. Також приділяє увагу темі взаємної поваги: комунікує з керівниками всіх ланок та зі співробітниками про неприпустимість дискримінації, навчає розумінню і розпізнаванню прихованих упереджень, проводить регулярні опитування для виявлення зон уваги.
"Моє послання як до лідерок жінок, так і до лідерів чоловіків — підтримуйте жінок у своїх командах, які мають потенціал і бажання зростати. З мого досвіду, жінки потребують більше заохочення в плані висловлення амбіцій, ніж чоловіки. Частіше сумніваються, чи вони готові, чи їх будуть серйозно розглядати на керівні посади. А самим жінкам — не чекати "правильного моменту", щоб заявити про свої амбіції. Ніхто ніколи не буває готовий на 100%", — резюмує СЕО компанії.
Історія Олени Ведмідь, СЕО комунікаційної агенції Postmen, — один із найяскравіших прикладів того, що означає сучасне жіноче лідерство в Україні: діяти там, де інші завмирають, створювати нове навіть після пережитих втрат і брати на себе відповідальність у моменти, які не передбачені жодними бізнес-планами. Її управлінський шлях — це не про лінійний кар’єрний рух, а про внутрішню трансформацію, яка відбулася на межі між страхом і любов’ю.
"Бути лідеркою в сучасній Україні означає готовність починати знову". В її історії цей вислів має буквальне значення. Півтора року тому вона очолила Postmen після раптової смерті свого чоловіка Ярослава — засновника агенції. Цей момент став не лише особистою трагедією, а й управлінським викликом, який вимагав негайних дій.
"Чи було мені страшно? Ні, бо я не бачила іншого варіанту. Коли один з моїх найбільших жахів вже став реальністю, я перестала боятись будь-чого", — згадує вона.
Її рішення стати CEO не ґрунтувалося на впевненості у власних знаннях чи готовності. Навпаки — Олена прямо говорить про те, що синдром самозванки переслідував її роками. Але в момент, коли від неї залежало майбутнє компанії, команди й клієнтів, вона обрала не страх, а рух уперед. "Я вирішила бігти та бути з командою. Я не знала, як бути CEO, але знала, що хочу зберегти й примножити те, що створював Ярослав", — каже вона.
Її управлінська філософія спирається на внутрішній девіз: "між страхом і любов’ю завжди обирати любов". Страх, за словами Олени, паралізує й змушує ховатись у безпеці. Любов — розширює горизонти, повертає ясність і дозволяє шукати нові шляхи. Саме любов — до справи, до команди, до спадку Ярослава — стала для неї рушійною силою та точкою опори, коли вимушений перехід у лідерство супроводжувався найбільшим особистим болем.
Її досвід також резонує з багатьма українськими жінками. У якості прикладу Ведмідь наводить історію подруги, яка після співбесіди "захотіла стати правою рукою керівника", не помітивши, що сама давно стала сильнішою за тих, кого схильна була ідеалізувати. Ця історія — дзеркало для тисяч жінок, які продовжують недооцінювати себе, попри реальні досягнення. "Чому навіть найуспішніші жінки часто погоджуються на другорядні ролі?" — запитує Олена і тим самим відкриває розмову про глибинні упередження, що досі формують поведінку українського суспільства.
Для неї сила жіночого лідерства — не в жорсткості чи безпомилковості, а в здатності бути присутньою. У житті, в бізнесі, у власних рішеннях. Це про готовність брати відповідальність, діяти, підтримувати, піклуватися про команду і створювати простори, де можуть зростати нові спільноти. "Коли ми обираємо страх — боремося за виживання. Коли діємо з любові — творимо майбутнє", — говорить вона.
Сьогодні Postmen продовжує роботу, зберігає команду й розвиває проєкти. А історія Олени Ведмідь стала символом того, що жіноче лідерство в Україні формується не через формальні посади, а через дії, які змінюють середовище.
"Нам нарешті час зрозуміти, що тепер дорослі в кімнаті — це ми", — додає вона. Це і є нова оптика українського лідерства: дорослість, присутність, турбота, стійкість та любов як управлінська стратегія.