"Війна навчила ризикувати". Як ветеран створив бізнес із виробництва ексклюзивних меблів
Ветеран Василь Семків із Тернополя чотири роки воював проти російських загарбників у зоні АТО. Після поранення отримав інвалідність, тому був змушений звільнитися з армії. Якраз перед початком повномасштабного вторгнення він розпочав власну справу - ВЕТЕРАНОМЕБЛІ.
РБК-Україна розпитало про те, як ветерану вдалося запустити свій бізнес, з якими труднощами стикається зараз та які плани на майбутнє.
Чотири роки на фронті загартували характер
У 2015 році Василя мобілізували. Спочатку служив у 27 реактивно-артилерійській бригаді на посаді механіка-водія-кранівника на системі залпового вогню УРАГАН, з побратимами прикривали напрямки: Мар'їнка, Авдіївка, Піски. Згодом 3 роки прослужив на контракті у 44 окремій артилерійській бригаді.
"Спочатку був навідником у протитанковому дивізіоні, згодом призначили на посаду командира гармати (МТ-12 Рапіра). Отримав поранення у листопаді 2017 року біля села Жолобок на Луганщині. Тоді було 4 загиблих, 6 поранених, один військовий потрапив у полон. Дякую своєму другу із США, який передав шолом - той врятував мені життя", - розповідає Василь.
У 2019 році у зв'язку зі станом здоров'я Василю Семківу довелося звільнитися зі служби.
"Нічого не проходить безслідно, і хоч як я спочатку не намагався вдавати, що зі здоров'ям в мене все добре, прийшлось звертатись за допомогою до лікарів. Але руки-ноги на місці - то вже добре, а зі всім іншим можна дати раду", - каже ветеран.
Зізнається, що під час служби найважчим для нього була розлука з рідними, а до всього іншого - можна звикнути і пристосуватися.
"Я прекрасно розумів, куди й для чого я йду, тому й ніяких складнощів не виникало. Стосовно навичок, які отримав на фронті, то можу відзначити, що став більше ризикувати. Бо починати бізнес під час війни - це той ще ризик. Значно швидше ухвалюю рішення, не відкладаю справи на потім, не терплю фальші та підлабузництва. На фронті чітко проявляються всі людські якості, як погані, так і хороші, тому одразу стає зрозуміло, на кого можна покластися, а на кого - в жодному разі. Ну й відчуття братерства - такого в цивільному життя немає. Всі мої найкращі друзі - це мої побратими", - говорить Василь.
Початок справи без власних капіталовкладень
Василь із 2010 року займається столярною справою. Раніше збирав меблі у гаражі, виконував невеликі замовлення. Після звільнення з військової служби постало питання, чим займатись у цивільному житті.
"Деякий час займався реабілітацією, потім намагався знайти роботу. Але з цим було важко. По-перше, були обмеження по здоров'ю, по-друге - все дратувало. З моїм партнером Василем Федунчиком ми давно знайомі, тому я почав йому допомагати виконувати замовлення по виготовленні меблів. Я самостійно освоїв програму по дизайну меблів і так почали працювати. Я створюю дизайн-проекти, він прораховує замовлення, робить деталізацію і ми разом збираємо виріб та монтуємо у замовника", - розповідає ветеран.
Зізнається, що перший період усе працювало по принципу "сарафанного радіо", тож замовлення були нестабільні. Для старту справи практично не вкладали грошей, оскільки деяке обладнання для виробництва мали, а невеличким приміщенням користувались на безоплатній основі. Якраз перед початком повномасштабного вторгнення Василь з партнером вирішили зареєструвати власний бренд і серйозно зайнятись розвитком бізнесу.
"Я подався на грант від МОМ (Міжнародна організація з міграції - Ред). Там сума була близько 30 тисяч гривень. Не виграв грант, але отримав чудовий досвід. Це стало відправною точкою у розумінні, що треба щось робити для розвитку справи", - згадує Василь Семків.
Саме у МОМ підказали підприємцю ідею, як назвати власний бренд - ВЕТЕРАНОМЕБЛІ.
"Ми запустили свої сторінки у соцмережах, згодом подалися на грант від Українського ветеранського фонду і виграли майже два мільйони гривень. На них закупили обладнання, орендували більше приміщення, облаштували офіс, створили сайт і працюємо. Кількість замовлень збільшується, ми зараз у пошуку нових працівників, адже тільки наших рук вже не достатньо. Було важко в плані менеджменту, управління фінансами, потрібно було швидко вчитися", - додає Василь.
Виграш гранту дав поштовх до розвитку справи
У бізнесі Василю допомагає дружина - вона займається бухгалтерією, веде соціальні мережі, відстежує інформацію про грантові програми, оформляє замовлення тощо.
"На початку повномасштабного вторгнення в нас була розмова один раз про те, чи ми виїжджаємо кудись, чи ми залишаємося в Україні. Василь однозначно відповів, що якщо ми хочемо з дітьми, то можемо їхати, а він залишиться. Більше до цієї розмови ми не поверталися", - розповідає Валентина.
Додає, що одразу підтримала ідею чоловіка про створення бізнесу, хоч на початку було складно, адже ринок був насичений конкурентами, оскільки поки її чоловік був на війні, то інші компанії активно розвивались.
"Виграш гранту для нас це був дуже великий ривок, тому що для започаткування бізнесу таких великих своїх коштів ми не мали. Зараз ми продовжуємо нарощувати обсяги виробництва, масштабувати його і розвиватися, але ще дуже багато чого треба зробити", - розповідає Валентина.
Додає, що у розвитку бізнесу допомагає членство в Асоціації ветеранів-підприємців АТО. З їх допомогою можна безкоштовно отримати консультації від провідних експертів, також допомагають у розв'язанні бізнесових питань.
"Зараз дуже багато можливостей є для бізнесу. Я постійно моніторю усі гранти, інформацію про виставки за кордоном, але все треба робити самостійно. Є дуже багато ветеранів, які могли б також відкрити свою справу, але вони просто не знають, куди звернутися. І це велика проблема", - говорить Валентина.
У планах - лінійка меблів для людей з інвалідністю
Компанія виготовляє меблі за індивідуальним замовленням під кожного клієнта.
"Раніше до нас йшли охочіше за замовленнями, бо ми ветеранський бізнес. А зараз люди менше на це зважають, важливішим критерієм є співвідношення ціни та якості. В цьому плані в нас все добре, тому замовлень достатньо. До нас йдуть ветерани й військовослужбовці, бо солідарні з нами. Для цієї категорії замовників надаємо знижку в розмірі 10% на всі наші вироби. Також періодично проводимо акції і збори для фронту. Ми хоч і маленький бізнес, але допомагаємо як можемо", - говорить Валентина.
Підприємці наголошують, що зараз велика проблема в тому, що їм потрібні люди з досвідом, які мають розуміння як працювати з високоякісними дорогими матеріалами.
"Ми готові брати ветеранів і людей з інвалідністю. Готові навчати своїх працівників, бо люди без досвіду не справляться з цією роботою. Це тільки здається, що меблі легко крутити, але це дорогі матеріали і фурнітура, треба знати, як все збирати. Але важко знайти кваліфікованих працівників", - додає жінка.
Зараз компанія працює над ідеєю створення лінійки меблів для людей з обмеженими можливостями.
"Багато хлопців і дівчат повертаються з травмами у свої домівки, які зовсім не пристосовані для людей з інвалідністю. В Україні поки практично немає пропозицій меблів для цієї категорії клієнтів. Але для запуску інклюзивної лінійки нам потрібні додаткові інвестиції і трохи більше часу, щоб стати на ноги", - каже Валентина.
ВЕТЕРАНОМЕБЛІ надалі б хотіли значно розширити свій бізнес.
"У майбутньому я бачу наше виробництво не тільки у Тернополі, хочу, щоб були представництва по всій Україні. Також хотіли б вийти на міжнародний ринок. Це наша ціль, якої ми дуже прагнемо", - додає Василь.