Вадим Єрмолаєв: РФ знищила мій літак ракетним ударом і вкрала техніки на 23 млн євро

Як живе та чим займається головний забудовник Дніпра Вадим Єрмолаєв — ексклюзивне інтерв'ю для РБК-Україна.

Рік тому, наприкінці грудня 2023 року, Рада національної безпеки та оборони України ввела санкції проти одного з найбагатших бізнесменів країни — Вадима Єрмолаєва.

У 2021 році Єрмолаєв входив до списку Forbes. Йому належить група компаній "Алеф", яка реалізувала в Дніпрі такі проєкти, як "Мост-Сіті", Cascade Plaza, "Босфор", Enigma, "Призма" та інші.

Окрім нерухомості, "Алеф" займається виробництвом газобетону, ПВХ-профілів, безшовних труб, зубних імплантатів, а також вирощуванням елітних сортів яблук. Група володіє найбільшою в Україні біомасовою електростанцією потужністю 16 МВт.

До складу корпорації входять 18 компаній та 11 виробничих підприємств, продукція яких експортується до 50 країн.

Санкції, введені за поданням СБУ, розраховані на 10 років. Офіційна причина санкцій не названа. Неофіційно йдеться про зв’язок із бізнесом у Криму. Зокрема, компанія "Алеф-Віналь-Крим" нібито виконала державні замовлення на 70 млн рублів і сплатила 490 млн рублів податків у 2021 році.

РБК-Україна зверталася до Єрмолаєва з проханням прокоментувати звинувачення ще рік тому. Бізнесмен погодився відповісти на питання лише зараз. Публікуємо скорочену версію бесіди.

— Почнемо з того, як санкції вплинули на ваше життя?

— Звичайно, це ускладнює життя як в особистому, так і в бізнесовому плані. Це очевидно.

— Що для вас, як для фізичної особи, означають введені санкції?

— Якщо говорити про особисте життя, то, передусім, багато українських установ відмовляються співпрацювати зі мною — як з юридичною, так і з фізичною особою.

— Ви маєте на увазі державні банки?

— Так, державні та комерційні. Фінансові установи заморозили кошти на особистих рахунках, не продовжують кредитні лінії.

— Чи можете назвати суму заморожених коштів на ваших рахунках?

— Чесно кажучи, я не знаю точної суми, але мова йде про великі гроші.

— З якими ще труднощами ви стикаєтеся через санкції?

— Деякі бізнес-партнери припинили співпрацю. Також деякі клієнти відмовилися оплачувати дебіторську заборгованість.

— Наприклад?

— Наприклад, такі компанії, як АТБ і "Сільпо". Вони відмовилися платити за надані товари, забрали продукцію і не розрахувалися, пославшись на санкції (після виходу інтервʼю в мережі АТБ також підтвердили, що не працюють із підсанкційними компаніями, — ред.) Вони зараз монополісти на ринку, можуть собі дозволити такі дії, або вважають, що можуть. Вони буквально знущаються з усіх постачальників. Це вже стало класикою.

— Хто ще?

— Є й інші випадки. Наприклад, в іншому бізнесі, пов’язаному частково зі мною, клієнти відмовилися погашати кредити, які вони взяли п’ять років тому. Вони навіть зверталися до Міністерства юстиції із заявами, де стверджували, що на підставі введених санкцій вважають рішення суду про стягнення боргів незаконним.

— Як це пов’язано? Адже гроші вони винні підприємству.

— Річ у тому, що суд тривав кілька років. У результаті суд ухвалив рішення на їхню користь, оскільки проти мене введені санкції. А підприємство, через якесь опосередковане володіння, частково пов’язане зі мною. Це стало для них приводом не виконувати свої зобов’язання. Багато хто скористався цією ситуацією.

— А де ви зараз живете, якщо не секрет?

— Переміщаюся між Кіпром, Лондоном і Парижем.

— Окрім зазначених проблем, вас звинувачують у наявності бізнесу в окупованому Криму. Розкажіть, що у вас було до окупації і яка ситуація з цією власністю зараз?

— Я не володію і не керую жодним бізнесом у Криму. Це юридично і концептуально неможливо.

— Давайте деталізуємо. Вас звинувачують у безпосередній співпраці з агресором чи у наявності активів у РФ. Чи мають ці звинувачення підстави?

— Це якийсь сюрреалізм. Ми ніколи не контактували з російською стороною, у мене ніколи не було активів у країні-агресорі.

Ще до анексії я був інвестором у конкретний бізнес, але жодних вигод від нього не отримував.

— Невелике уточнення: про які саме інвестиції йдеться?

— Йдеться про три підприємства, які займалися вирощуванням винограду, виробництвом вина та коньяку. Усі ці активи були націоналізовані окупантами тим самим указом, яким вилучали майно президента України Володимира Зеленського. Цих активів для нас більше не існує. Тобто після анексії Криму РФ забрала частину активів, у які я раніше інвестував.

Ми намагалися вивести вкладені ресурси, але марно, і до кінця 2015 року наші спроби припинилися. Керівництво цих підприємств повідомило, що їх залякують і змушують перереєструватися за законами країни-агресора.

— Що ви їм сказали? На чому ви розійшлися?

— Ми попередили, що вони не повинні цього робити, оскільки це спричинить кримінальну відповідальність. Але нам невідомо, який тиск на них чинили з іншого боку. У результаті вони самостійно ухвалили рішення й припинили з нами спілкування.

Ми все втратили.

— Давайте повернемося до наслідків санкцій. Як це вплинуло на вашу діяльність, включаючи можливі втрати у вигляді податків, неповернутих кредитів та інших чинників?

— Усе впало наполовину. У мене багато нерухомості у Дніпрі, і все, що здавалося в оренду, подешевшало вдвічі, величезна кількість офісних площ простоює без орендарів — приміщення нікому знімати, офіси скорочуються і зменшуються, бізнес економить, і робить це насамперед за рахунок оренди. Офісна нерухомість стоїть порожня на 70%. За іншими напрямками ми намагаємося триматися і зберігати робочі місця, витрачаючи запас міцності, намагаємося вижити, намагаємося не закриватися, щоб зберегти робочі місця і колектив, який збирався роками. Людям потрібна робота, місту потрібні податки. Я це все розумію і вважаю цю роботу внеском у загальну добру справу.

— У Мінʼюсті не виключають націоналізації ваших активів відповідно до закону "Про санкції". Наскільки це можливо, на вашу думку?

— Сподіваюся, здоровий глузд переможе, і цього не станеться.

— Ваші дії у такому випадку?

— Збільшу бюджет на адвокатів.

— Якщо ви справді не маєте відношення до РФ, чи готові ви надати докази?

— Безумовно. Я надав докази СБУ, і вони їх розглядають. Моя позиція щодо війни і росіян категорична й різка, і, боюся, вам доведеться "запікати" частину відповіді, щоб моя оцінна лексика до дій наших ворогів виглядала прийнятно для вашого видання. Я засуджую вторгнення, я зневажаю наших ворогів і вважаю, що вони понесуть відповідальність за те горе, яке принесли на українську землю і в моє рідне місто, якому я присвятив усе своє життя.

У мене за природою і визначенням не може бути жодних зв’язків із окупантами. Є лише колосальний негатив до того лиха, яке Росія принесла Україні, моїй родині, моїм близьким і всім людям, які живуть в Україні.

— Яких збитків зазнав ваш бізнес із початком повномасштабної війни?

— На тимчасово окупованих територіях, у перші дні, чеченські бойовики вивезли зі складів сільськогосподарську техніку на суму 15 мільйонів євро. А також 175 напіввагонів — ще одна безповоротна втрата на 8 млн євро. Це сталося в Мелітополі й Херсоні, де були великі запаси нової техніки, запчастин та інших матеріалів. У квітні 2022 року російський ракетний удар знищив в аеропорту Дніпра ангар із моїм приватним літаком. Як ви думаєте, я можу до них ставитися?

— Чи можете назвати суму податків, сплачених вашими компаніями?

— За час повномасштабної війни мої компанії перерахували до бюджету майже 8 мільярдів гривень.

— Як ви допомагаєте фронту?

— Я в принципі не вважаю правильним розповідати про благодійність, долі й життя людей не є підґрунтям для реклами. У Дніпрі рівень нашого залучення й участі у вирішенні проблем міста і фронту всі знають. Але раз уже ви запитали — за 2,5 року війни ми направили на підтримку військових близько 83 мільйонів гривень. І це я підрахував на швидку руку. Ми регулярно допомагаємо військовим на передовій, бойовим медикам, прифронтовим лікарням. Допомога найрізноманітніша — від медикаментів та оргтехніки до купівлі автомобілів, дронів, тепловізорів, лікування та реабілітації поранених.

— До війни ваша родина керувала одним із найбільших благодійних фондів у Дніпрі. Як змінилися можливості фонду в умовах зниження доходів, санкцій і втрати активів?

— Попри санкції та збитки бізнесу, зумовлені війною, фонд існує й допомагає до сьогодні. Усіма цими питаннями щільно займається моя дружина Анна. Вона витрачає на це весь свій час, живе цим фондом і допомогою людям. А оскільки це моя дружина, я не можу їй ні в чому відмовити. Тим більше, що вона робить добру справу.

— Яку суму вдалося зібрати, якщо не секрет?

— За весь час існування фонду було надано допомогу важкохворим дітям і лікарням на суму 100 млн гривень.

— Як війна і санкції вплинули на ранжування ваших пріоритетів в інвестиціях? Чи не плануєте ви скоротити інвестиції в Україну й зосередитися на країнах Європи, наприклад?

— Можу сказати одне: всі свої інвестиції я переважно робив тільки у Дніпрі, у своєму улюбленому місті, де я народився й виріс. Я все життя хотів розвивати це місто, тому вкладав у всі напрямки, як у будівництво, так і в промислові сектори. І дуже сподіваюся, що після війни у мене залишиться можливість продовжити це робити. Надто багато сил і часу вкладено в українські активи та в перемогу країни, щоб змінювати фокус уваги. Я поки не розглядаю жодних інших варіантів для себе.

— І що ви плануєте робити, щоб довести свою невинуватість?

— Боротися законним шляхом. Ми подали до Верховного Суду у строки, передбачені законом. А також до всіх профільних організацій повний пакет документів, який знімає всі сумніви.

— А якщо санкції буде знято, які ваші плани щодо відновлення бізнесу? Чи розглядаєте можливість повернення на міжнародні ринки або відкриття нових напрямків?

— Я планую займатися рідним містом. Раніше у мене це непогано виходило. Після нашої Перемоги на нас там чекає багато роботи.