Силовики звинуватили керівництво Полтавського гірничо-збагачувального комбінату у незаконному видобутку сировини. На підприємстві заперечують і називають це шахрайством та саботажем з боку правоохоронців. Детальніше - в матеріалі РБК-Україна.
Наприкінці вересня 2023 року Національна поліція повідомила про підозру в незаконному видобуванні корисних копалин голові правління гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК), що "входить до групи компаній". Пізніше стало відомо, що йдеться про Полтавський ГЗК, розташований поблизу Кременчука. За повідомленням Офісу генерального прокурора, топ-менеджеру підприємства інкриміновано незаконне видобування корисних копалин та зловживання повноваженнями, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України).
Нібито голова правління, вступивши у злочинну змову з іншими невстановленими службовими особами підприємства, організував незаконну схему використання корисних копалин з метою збагачення. Під керівництвом "підозрюваного", маючи ліцензію на видобування залізних руд, ГЗК начебто незаконно обробляв і реалізовував інші види копалин, отримані в процесі видобування. Ці матеріали мали зберігатися у спеціальних сховищах, натомість їх начебто переробляли та отримували щебінь трьох різних фракцій, який потім продавали. Наводяться й цифри: з 2015 по 2021 роки було видобуто понад 20 млн кубометрів таких "побічних" ресурсів, а збитки для держави оцінено у понад 157 млрд грн.
В останні дні вересня сумнозвісний Печерський районний суд Києва обрав голові правління згаданого підприємства запобіжний захід у формі арешту з правом внесення застави в майже 1 млрд грн (понад 25 млн доларів США за поточним курсом НБУ). При цьому спочатку слідчі і прокурори вимагали визначити заставу в розмірі 157 млрд грн (понад 4 млрд доларів США за поточним курсом НБУ) — нечувана для нашої країни сума, яка дорівнює зарплатні голови правління ПГЗК на цій посаді за понад 30 тис. років!, при тому, що він не буде ні їсти, ні пити, ні сплачувати комунальні послуги й не мати родини, яка теж потребує витрат. Це найбільша сума застави в світі, яка будь-коли була затребувана правоохоронцями будь-якої країни. До того ж, вона суперечить міжнародним положенням та практикам щодо встановлення розміру застави, тому адвокати Голови правління ПГЗК підкреслюють, що будуть звертатися до Європейського суду з прав людини.
Будь-хто, хто хоча б у загальних рисах знайомий із процесами видобутку та збагачення залізної руди, може засумніватися: зі звинуваченнями щось не так. Адже відомо, що при розробленні залізорудних запасів отримують не лише "корисну" породу, а й значний обсяг супутніх матеріалів різноманітного мінерального складу. Крім того, під час переробки руди також формується чимало побічних матеріалів.
Будь-який нормальний бізнес намагається зробити свою діяльність максимально ефективною, зокрема — створювати якнайменше відходів і використовувати "побічні" матеріали в товарних цілях. Наприклад, у металургії металеві "обрізки" від прокату відправляють назад на переплавку (як і інший брухт), побічні продукти нафтопереробки — це сировина для парфумерії та медицини. А з гірничих ресурсів, які залишаються при роботі із залізними рудами, можна отримувати будівельні матеріали, що використовуються в будівництві доріг, а також для військових споруд. Зараз, під час війни, це набуває особливого значення.
Нагадаємо, що металургії потрібна залізорудна сировина з максимально можливим вмістом заліза. У цьому й є роль ГЗК як збагачувальних виробництв: руда сортується, з неї видаляють якнайбільше побічного вмісту й виробляють окатки — класичну товарну продукцію. Полтавський ГЗК, сировинною базою якого є залізисті кварцити, при їх переробці отримує так званий нефракційний відсів, який не є корисною копалиною.
Це звичайна виробнича діяльність Полтавського ГЗК, починаючи з 1977 року. Принциповий факт, що нефракційний відсів не є корисною копалиною підтверджується експертами, зокрема, Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса". Але із цього супутнього продукту можна виробляти будматеріали. Більше того — це корисно для екології, адже залишається менше відходів.
Додамо, що відходи сухої магнітної сепарації, отримані в результаті дроблення та збагачення залізистих кварцитів, відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою Кабінету міністрів № 827 від 12 грудня 1994 року, взагалі не відносяться до таких копалин.
Отже, звинувачення на адресу голови правління комбінату юридично безпідставні — державі не могло бути завдано збитків. Полтавський ГЗК має від держави належний спеціальний дозвіл на користування надрами й не видобуває жодних корисних копалин, крім залізної руди.
Виникає традиційне питання: кому вигідно? Тут варто згадати, що ПГЗК — одне з найбільших залізорудних підприємств України, яке входить до Групи Ferrexpo. Це перше підприємство з українськими активами, яке свого часу пройшло лістинг на основному майданчику Лондонської фондової біржі (2007 рік), входить до всесвітньо відомого індексу FTSE 250 і відтоді залучає кошти глобальних інвесторів.
Більше того, ПГЗК виробляє не просто "якусь" залізорудну сировину, а високоякісні окатки з підвищеним вмістом заліза. Так, у 2020 році тут розпочато виготовлення окатків із вмістом заліза більше 67%, які затребувані на експорт для виробництва так званої "зеленої сталі". Балансові запаси залізних руд у розпорядженні комбінату перевищують 1 млрд. тонн, його планова виробнича потужність становить понад 12 млн тонн окатків на рік.
Під час війни Ferrexpo (а насамперед — Полтавський ГЗК) продовжив свою роботу. У 2022 році Ferrexpo скоротила випуск окатків на 46% — до 6,1 млн тонн (зокрема, через постійні вимкнення електроенергії), але нинішнього року відбуваються заходи зі стабілізації діяльності, на ключовому підприємстві регіону працюють дві з чотирьох технологічних ліній огрудкування (де виробляють окатки). При цьому в 2022 році Ferrexpo намагалася продовжувати інвестиції в розвиток виробництва, розмір яких склав більш ніж 100 млн доларів США. Тривають модернізації й у 2023-му, хоча вони дуже ускладнені.
Серед іншого, вже цього року на комбінаті відремонтовано виробничу лінію №2 в цеху окатків. У цілому ж за останні 20 років власники інвестували в цей ГЗК більше ніж 1,8 млрд. доларів США. Чисельність працівників перевищує 7000 людей.
Виглядає так, наче хтось бажає відхопити собі такий ласий актив. І цей хтось має підтримку органів, які мають насамперед берегти порядок на справедливість у країні, особливо під час війни. На жаль, стара сумнівна практика “наїзду” на добропоряднитх власників нікуди не ділася.
Традиційне очевидне питання в тому, як має реагувати іноземний інвестор, коли він приходить, вкладає величезні кошти, намагається вірити владі та обіцянкам президента, а на ділі отримує безпідставні переслідування топ менеджерів, претензії від різних державних органів стосовно сплати податків та ризик втратити бізнес. На жаль, реальні справи розходяться з обіцянками. І такі приклади для міжнародних інвесторів набагато красномовніші, ніж будь-які гарно написані програми, інвестиційні конференції в різних європейських столицях та запрошення вкладати кошти в Україну й розвивати бізнес тут.
Ця вереснева, й інші справи проти ПГЗК, ініційовані протягом останнього року, усім, хто має здоровий глузд, небезпідставно видаються спробами дестабілізувати роботу великого підприємства, який є одним із найбільших експортерів та платників податків нашої країни, системним роботодавцем, а відтак невід’ємною частиною стабільного суспільно-економічного життя Полтавщини, важливим для всієї України підприємством. Ці спроби також показують, на жаль, некомпетентність Офісу генпрокурора, Нацполіції та інших "органів" та тих, хто дають їм вказівки так робити, як стосовно нагальних питань специфіки роботи промисловості України під час військового стану, і зокрема роботи з виробництва залізних руд — так і в цілому щодо правової, організаційної, економічної та іншої специфіки промислового сектора.
Більше того, при зваженому аналізі "наїздів" на ПГЗК (і Ferrexpo разом із ним) можна побачити навіть неприховане шахрайство й тасування фактів. Очевидним є вибіркове правосуддя й тиск на бізнес із боку судових інституцій, що вже спричинило фактичне перешкоджання законному функціонуванню промислового виробництва важливої продукції — і це в надзвичайно важкий воєнний час. Крім того, безпідставні звинувачення впливають на репутацію підприємства, додатково ускладнюючи його роботу на невизначений термін.
Ворог уже й без того знищив багато в нашій країні — чого варте лише руйнування промисловості Маріуполя, Каховської ГЕС, заводів Авдіївки, Попасної, Бахмута тощо. А тепер, виходить, до цих "звершень" додаються зусилля тих, хто має якраз захищати економіку держави. Натомість іде саботаж і фактичне знищення живих працюючих підприємств.
Хай би як, промисловість являє собою каркас країни й водночас її кров, її потрібно підтримувати, тим більше у ці складні часи. Війна мала й має величезний вплив на Полтавський ГЗК та інші активи Ferrexpo: як раніше повідомляли на підприємстві, крім порушення логістики та вимкнень електрики, сотні працівників компанії пішли на фронт, і частина з них уже віддала життя за Україну.
Тим часом вітчизняні силовики — багато з яких теж боронило й боронить Батьківщину — свідомо чи ні, але допомагають нездоровим силам у нападках на українських виробників. Така практика є кричущо неприпустимою і має бути негайно припинена. На Полтавському ж ГЗК сподіваються, що апеляційний суд виправить цю прикру помилку, яка може призвести до знищення підприємства, і всі причетні службові особи — слідчий, прокурор, суддя та інші — понесуть відповідне покарання за такі завідомо незаконні дії.