Війну, яку Росія розв’язала проти України, називають найважливішою війною XXI століття. Якщо Україна програє, то у світі програє сама ідея демократії, а разом з цим програють США та колективний Захід. Це стане сигналом для Китаю, Північної Кореї та Ірану. Ось чому так важливо, щоб Україна зберігала підтримку Європи і що важливо – двопартійну підтримку у Сполучених Штатах Америки.
Уже чотири роки поспіль в Україні проходить Київський єврейський форум (Kyiv Jewish Forum). Цього року головним майданчиком заходу став Вашингтон. "Американська столиця зараз особливо важлива. Саме тут приймаються ключові рішення сучасності. Це ті рішення, від яких залежить майбутнє як України, так і цивілізованого світу", – наголосив ініціатор Kyiv Jewish Forum Борис Ложкін у вітальній промові, записаній на фоні Меморіалу Лінкольна.
РБК-Україна зібрало 10 сильних меседжів від учасників заходу – їхні думки про важливість допомоги Україні.
Я дуже переживаю за втому від України. Переживаю, що люди не розуміють терміновість питання допомоги Україні. Їхні страждання жахливі. Їм потрібна допомога. Їм потрібне обладнання, і чим швидше вони його отримають, тим краще.
Давайте не будемо надавати допомогу "по краплях". Давайте не будемо надавати її, наче з піпетки. Я не кажу, що наша допомога – це як піпетка, насправді ми надаємо величезні обсяги допомоги. До речі, хочу привітати і глибоко подякувати Сполученим Штатам Америки. Вважаю, що те, що робить Америка – це чудово. Думаю, що Америка знову стала арсеналом демократії і свободи.
Українці борються за всіх нас. Українці воюють за поляків, за грузинів, за молдаван, за балтійців. Вони борються за кожну країну, кордони якої можуть змінитися силою в будь-якій точці світу.
Я думаю, що вони також показують, чому Путін був неправий. Вони демонструють, що мають західне та європейське покликання, що вони вільна демократична незалежна нація, і вони заслуговують, як я вважаю, щойно все це скінчиться, щоб до них ставилися з величезною повагою. Я вважаю, що члени ЄС повинні прискорити їх вступ до Євросоюзу, якщо вони роблять такий вибір.
Україна ніколи не буде в безпеці, поки Росія окупує Крим, і Україна ніколи не зможе відновити свою економіку, поки Росія окупує Крим. Навіть після того, як буде звільнено Бердянськ та Маріуполь, порти не зможуть функціонувати доти, доки Росія контролюватиме вихід до Азовського моря. І ми знаємо, що Росія ніколи не буде дотримуватися жодних домовленостей.
Якби Україна вирішила або погодилась би під тиском обставин відмовитися від Криму в рамках переговорів, тоді росіяни просто почекали б кілька років, поки ми не втратимо інтерес, перейдемо до чогось іншого, – і вони почали би знову. Тому я вважаю, що Крим є вирішальною територією. Коли Україна звільнить Крим, то за ним буде і Донбас.
Отже, коротка відповідь – високоточна зброя великої дальності. Довша, ніж та, що ми надавали досі.
Я впевнений, що сильна двопартійна підтримка України в США буде продовжуватися. Хороша новина полягає в тому, що всі гроші, які будуть витрачені цього року, вже були спрямовані на це. Тож нам не потрібно турбуватися про те, що фінансова підтримка припиниться влітку чи щось подібне.
У законодавстві, яке ми прийняли минулого року, ми передбачили достатнє фінансування для України на цей рік. Думаю, що підтримка України дуже сильна і глибока з обох боків. Тож я налаштована оптимістично.
Україна – це ідея. Вона не просто нація. Вона – ідея того, що люди, які раніше були поневолені, тепер можуть бути вільними. І коли цей момент настане, а він настане, життя мільйонів людей з часом стане кращим.
З’явилося ціле покоління молодих людей в Україні, яким дали можливість вирости в країні, яка вперше отримала свободу. Я бачу різницю в тому, як вони ходять, у виразі їхніх обличь. Вони знають, що є кращий шлях вперед. Я бачу в очах людей надію, якої раніше ніколи не бачила. Моя перша поїздка в Україну була в 1973 році, коли ми намагалися віднайти історію власної родини, що виявилося дуже складно. За нами стежила таємна поліція скрізь, куди б ми не пішли. Я їду туди зараз і бачу, що люди можуть мати власний бізнес, дати освіту своїм дітям. Така непереборна сила, щоб продовжувати йти вперед, незважаючи ні на що.
Ніщо не може зрівнятися з тим, що зараз робить український народ.
Час від часу хтось питає: чому ми даємо українцям так багато? Ми маємо надавати українцям все, що їм потрібно. Їм потрібна передова зброя, щоб відбивати жорсткі напади росіян. Я не розумію, чому ми тягнемо час. Я вважаю, ми повинні дати Україні будь-які системи озброєнь, які їм потрібні для перемоги. І чим раніше, тим краще. Бо це й наш бій.
Якщо Росія, боронь Боже, все-таки переможе, це буде не лише перемога для Росії. Це буде поразка народу України і це буде жахливий історичний програш НАТО, зокрема США. Наша свобода у майбутньому опиниться під загрозою, у тому числі у відносинах зі Сходом та через зростаючу загрозу з боку Китаю. Нам треба перемогти. У дусі двопартійності.
Я хочу зацитувати президента Рейгана, який на запитання преси в часи Холодної війни "Чим це скінчиться, пане президенте?" відповів дуже по-рейганськи: "Я скажу вам, чим закінчиться Холодна війна. Ми виграємо, вони програють". Чим би це не закінчилося, світ має бачити, що українці перемогли, а росіяни програли.
Якщо агресивна авторитарна держава, ядерна держава може напасти на мирного, меншого сусіда і уникнути покарання, то ми всі в небезпеці. Ефективніше, дієвіше і, я б навіть сказала, дешевше допомогти Україні виграти цю битву, поки вона ще в Україні, тому що Путін чітко дав зрозуміти, що для нього йдеться про відновлення імперії, тобто про напад на багато інших країн.
Отже, якщо не Україна, то багато країн НАТО опиняться під загрозою з боку цього агресивного російського режиму. Нам не потрібні натівські чоботи на землі. Всі українці готові і воюють прямо зараз за нашу країну. Але нам потрібна вся зброя. Тому ми б хотіли, щоб підтримка продовжувалася. Ми знаємо, що маємо сильну підтримку, і нам потрібно отримати більше зброї, більше санкцій для Росії, більше підтримки для України, щоб швидше закінчити цю війну.
Я думаю, 2023 рік остаточно вирішить, що станеться в Україні. Для того, щоб Росія продовжувала програвати, ми повинні переконатися, що Україна повністю підготовлена, озброєна і здатна не тільки захищатися, а й вести наступ на Росію.
Те, що відбувається в Україні, посилає сигнал не тільки Путіну. Це послання Сі в Китаї щодо Тайваню. Це надсилає послання Кім Чен Ину в Північній Кореї про те, чи відреагує світ чи ні. І це є важливим сигналом для верховного лідера Ірану. Тож це, мабуть, найважливіша війна, з якою ми стикаємося у ХХІ столітті. У кінцевому підсумку це вирішить не тільки те, чи захистимо ми демократію в Україні, а й чи здатні ми захистити демократію у ХХІ столітті.
Якщо Україна досягне успіху, то, запам’ятайте мої слова, світ залишиться єдиним у підтримці України. Якщо з якихось причин ця війна зайде в довгий глухий кут, стане затяжною війною, яка триватиме рік, два, три роки в майбутньому, то підтримка почне слабшати, у єдності з’являться тріщини. Найкращий спосіб зберегти цю єдність – показати, що ми можемо перемогти. Це найкращий спосіб утримати Сполучені Штати та наших союзників разом. Бо зрештою, як я вже казав, українці воюють за нас.
США наразі є дуже поляризованою країною. Але одна з речей, яка нас об’єднала, – це двопартійна підтримка України. Думаю, вона буде продовжуватися. Утім, є речі, необхідні для її збереження, які Україна може контролювати, а є й такі, які – ні.
Перше: я вважаю, українській владі необхідно утримувати українську дипломатію в США на двопартійному рівні. Президент США, виконавча влада має дуже великий вплив, і це ті люди, які постачають озброєння і щодня комунікують з українським урядом. Тому потрапити в орбіту Білого дому дуже просто. Але в той же час українцям не варто бути занадто залежними від Білого дому Байдена, особливо на початку нового політичного сезону в США. Україна має думати про себе. Вона має зберегти підтримку обох партій і уникати політичних рішень.
По-друге, Україна має гарантувати поборення корупції, щоб американський народ і європейці розуміли, що гроші, які йдуть в Україну, доходять до солдатів на передовій.
Я вважаю, що Україна має негайно стати членом ЄС. Це ключ до єврейської солідарності. В ході цієї війни США взяли на себе основний тягар. Боротьбу ведуть українці. Європейці мають діяти. І думка про те, що для вступу України до ЄС знадобиться 5-10 років, є неприйнятною. Україна має стати членом ЄС найближчим часом! Це прояв сили і рішучості, який покаже Росії, що вона не отримає швидкої і легкої перемоги.
Я провів місяці на передовій, документуючи українську армію, і я знаю, що Україна переможе. Чому? Тому що, як і Ізраїль, вони захищають дві речі – свою Батьківщину і високі цінності.
Я вважаю, що саме через те, що ми не впустили Україну до НАТО, сталося найгірше – тотальна війна в серці Європи. Мудрим рішенням було б від самого початку розпочати процес вступу України до ЄС та НАТО. Ми не були мудрими. Ми – західні країни. І ми сьогодні розплачуємося за це, а Україна платить найвищу ціну.
Україна є частиною НАТО де-факто. Але не тому, що країни НАТО захищають Україну відповідно до статті 5, а тому, що Україна захищає Захід. Тому що відіграє роль кордону Західної Європи з нашою зброєю.
Щодо ЄС. Українці говорять те саме, що й десять років тому на Майдані. Вони вже казали, що вони – європейці. Вони вже говорили, що хочуть приєднатися до європейської конституції. Вони вже помирали з європейським прапором в руках. Єдина різниця між тим часом і сьогоднішнім полягає в тому, що ми не послухали. Зараз ми нарешті їх почули. Але так пізно, так пізно. Після стількох смертей ми вирішили почути. І тепер ми повинні прискоритися, ми повинні надолужити втрачений час.
Я думаю, що після перемоги Україна стане так званим Ізраїлем Східної Європи. У багатьох аспектах, не тільки в економічному. Ізраїль – країна стартапів, це одне із головних місць для високих технологій у світі. Що стало одним з головних чинників цього? Це були війни проти Ізраїлю.
Ізраїль створив багато спеціальних організацій (наприклад, 8200 та інші), які стали центром нових стартапів. Серед них багато «єдинорогів», військові інновації, виробництво високотехнологічної військової продукції, обладнання, зброї тощо. Вони стали величезним рушієм ізраїльської економіки. Я думаю, Україна повинна зробити те ж саме. Україна могла б стати центром військових високих технологій в Європі, центром високих технологій взагалі.
Крім політичних, економічних, енергетичних змін, я б сказав, що найважливіше на початку ХХІ століття – це те, що Україна стимулює людей. Вона змушує багатьох переосмислити свої погляди про те, що означає бути людиною в епоху трансакційних категорій, коли ми можемо купувати і продавати майже все. Українці в той час кажуть: "Не так швидко, не так швидко. Є добро і є абсолютне зло. Є правда і є брехня, і я готовий ризикувати своїм життям заради неї". Це змінює Україну і світ, бо люди повертаються до мови цінностей.
Україна – це місце нового синтезу. Події в Україні змушують людей ставити і відповідати на базові питання. Що таке життя? Що таке людина? Заради чого варто жити і за що варто померти? У той час, коли у сучасному суспільстві люди не знають, як ставитися до смерті, вони бояться її, – українці дивляться смерті в очі і живуть по-іншому через це. Я думаю, що це буде внеском до нового синтезу протягом решти ХХІ століття.