Як ICU пережила Януковича, Порошенка і санкції: чому системна корупція перемагає все

Чи повинні антикорупціонери боротися з корупцією?

Чи повинні антикорупціонери боротися з корупцією? Питання здається безглуздим. Це все одно що запитати, чи повинні автомобілі їздити дорогами. У нашому уявленні це і є причина їхнього існування. Проте в роботі антикорупціонерів простежується вибірковість. Одні явища й одних людей вони помічають, інших – уперто не бачать.

Такий підхід добре помітний на прикладі останніх кейсів. Скажімо, за підсумками так званого "Міндіч-гейту" від влади було відсторонено одну з груп впливу навколо президента Володимира Зеленського. Однак склалося хибне враження, ніби Міндіч разом з Єрмаком були єдиними, хто займався корупцією в енергетиці. Звісно ж, це не так, але далі антикорупційні органи не пішли.

Інший приклад – закупівля електроенергії в "Енергоатому" за заниженими цінами напередодні атак на Київ. Антикорупціонери звинуватили у змові холдинг ДТЕК Ріната Ахметова. Але коли той – єдиний – розірвав договір купівлі, вони раптом замовкли, хоча ДТЕК викупив лише 20% обсягів, а решту 80% електроенергії за тією ж ціною отримали ще приблизно 60 компаній. Жодна з цих компаній не розірвала договір з "Енергоатомом". Проте вони виявилися антикорупціонерам "нецікавими".

Таким чином, виходить, що антикорупціонери борються не з корупцією як системним явищем, а з окремими персонажами. Вони не торкаються системної корупції. Це виглядає так, ніби поліція боролася б із дрібними кишеньковими злодіями та хуліганами, але нічого не робила б із організованою злочинністю, яка обертає мільярди завдяки глибоким зв’язкам у владі.

У випадку з корупцією ми бачимо масове впровадження декларацій і розслідування точкових "медійних" справ, але водночас ігноруються мільярдні схеми, що існують у чинній владі.

Чому антикорупціонери діють так вибірково? Можливо, вони мають геть інші завдання? Аби проілюструвати відповідь на це питання, я опишу один кейс з епохи президентства Петра Порошенка.

Саме за часів Порошенка антикорупціонери вийшли з підпілля і стали активною частиною української політики. Йдеться не лише про НАБУ, САП або Вищий антикорупційний суд. Йдеться також про допоміжні групи, які розповідають про "перемоги над корупцією" з кожної праски і формують відповідне медійне поле.

Нагадаю, що з 2014 року особливо активними стали антикорупційні активісти, які фінансувалися за рахунок грантових програм USAID та Європейського Союзу.

Частина з них увійшла до влади у вигляді штабів при кожному міністерстві, частина стала депутатами Верховної Ради, частина – інфлюенсерами у медіа та незалежними розслідувачами. Разом вони сформували політично активний прошарок блогерів, колумністів і журналістів-розслідувачів. Наведу лише деякі назви медіапроєктів, які можна віднести до цієї групи: "Цензор", "Новое время", "Наші гроші", Bihus.Info, "Слідство.Інфо", "Суспільне", "Схеми".

І тут залишається одна проблема. Антикорупціонери в Україні працюють уже понад двадцять років, але корупція не лише не зникла, а розквітла і стала хронічною хворобою. У чому причина?

Одне з пояснень полягає в тому, що вони не звертали уваги на системну корупцію. Про її існування нібито говорили, але на практиці – не торкалися. Саме такий приклад я наведу далі.

Скарга до Євросоюзу

Нещодавно я скористався чудовим сервісом Gotham від Palantir. Palantir – це американський розробник програмного забезпечення. Його програмне забезпечення використовують органи національної безпеки США, ЦРУ та Пентагон. Його також активно застосовують банки Європейського Союзу для боротьби з тероризмом, відмиванням грошей і корупцією.

Gotham допоміг виявити глибоко непублічний документ, у якому химерно переплелися антикорупційна ініціатива ЄС в Україні, українська інвестиційна компанія ICU та відмивання "брудних" грошей Віктора Януковича. А головне – цей документ дуже багато розповів про те, чи бореться антикорупційна вертикаль із системною корупцією.

Документ являє собою скаргу активіста, який брав участь у конкурсі на посаду Старшого антикорупційного експерта для "Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні" (EUACI) на 2017–2019 роки. Сам конкурс проводився у 2016 році, за часів президентства Петра Порошенка (який нині перебуває під санкціями України). Бюджет програми становив 15 мільйонів євро.

Перемогти автору скарги не вдалося, зате він добре задокументував те, як працює антикорупційна машина. Свої факти він виклав у скарзі, яку направив на адресу омбудсмена ЄС. Той, у свою чергу, переадресував скаргу до Європейського бюро з боротьби з шахрайством (OLAF).

Зокрема, активіст звинуватив уряд Данії у фальсифікації конкурсу "Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні" (EUACI). На його думку, процес відбору персоналу був лише імітацією, а на ключові позиції свідомо призначили людей, "зручних" для українських олігархів. Уже сам по собі цей факт виглядає цікавим.

Але мене зацікавило навіть не це. За словами автора, борці з корупцією свідомо ігнорували факти корупції – зокрема операції українських олігархів і відмивання "брудних" грошей. Це та сама методика, яку використовують організована злочинність і олігархи: вони лобіюють призначення "своїх" людей на високі посади, щоб ті блокували розслідування проти мафії і спрямовували увагу правоохоронців хибним шляхом.

Технічні деталі виглядали так:

• Конкурс проводився у 2016 році.
• Грант у розмірі 15 мільйонів євро на "Антикорупційну ініціативу ЄС в Україні" (EUACI) виділяв Європейський Союз.
• При цьому всі процедурні питання ЄС доручив Міністерству закордонних справ Данії (з яких причин – не знаю).
• Для відбору Старшого антикорупційного експерта та співробітників штабу Данія найняла приватну компанію Mercuri Urval, яка зазвичай отримує замовлення від грантових організацій і раніше вже фігурувала в низці скандалів.
• Фактичного конкурсу не було, хоча правила ЄС прямо передбачають конкурсні процедури.
• Заявку активіста Mercuri Urval відхилила без пояснення причин.
• Натомість посаду Старшого антикорупційного експерта EUACI отримав колишній член литовської делегації в GRECO (Групі держав проти корупції).

Активіст вважав це незаконним. Він заявив, що його усунули з порушенням правил ЄС та етики антикорупційного процесу.

Автор висунув три ключові обвинувачення.

Перше. Відбір персоналу здійснювався за кошти ЄС і в інтересах ЄС, однак при цьому не застосовувалися процедури Європейського Союзу. Зокрема, не застосовувалася стаття 30 Правил для персоналу ЄС, яка є обов’язковою при наймі працівників безпосередньо до інституцій Євросоюзу. Формальне пояснення полягало в тому, що грантом розпоряджалося Міністерство закордонних справ Данії, а отже воно діяло відповідно до законодавства та правил Данії.

Перекладаючи з бюрократичної мови: "Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні" фінансувалася коштами Євросоюзу з метою наближення України до членства в ЄС, але при цьому правила ЄС фактично не застосовувалися.

Друге обвинувачення. Mercuri Urval від імені данського уряду обрала переможцем людину, яка раніше ігнорувала факти масштабного відмивання грошей у країнах Балтії. Ця особа обіймала високі посади в структурах, відповідальних за антикорупційний моніторинг в Естонії, Латвії та Литві саме в той період, коли через балтійські банки проходили величезні суми коштів сумнівного походження.

Зокрема, через філії Danske Bank в Естонії, Латвії та Литві, а також через PrivatBank, Baltic International Bank і Versobank було виведено приблизно 1,5 мільярди доларів, викрадені Віктором Януковичем та його "Сім'єю". Саме тут у справі з’являється добре відома група "Інвестиційний капітал Україна" (ICU).

Автор скарги стверджував, що цей експерт несе пряму відповідальність за те, що масштабні операції з відмивання коштів через Danske Bank і фінансових посередників залишалися непоміченими або не були зупинені контрольними органами балтійських країн, у яких він працював як представник антикорупційних інституцій.

Третє обвинувачення. Складається враження, що в роботі "Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні" (EUACI) надзвичайно активну роль відігравала українська влада. Зокрема, київський штаб EUACI був сформований із людей, яких автор скарги охарактеризував як "антикорупційних експертів, вигідних насамперед віцепрем’єрці Іванні Климпуш-Цинцадзе, відомій як протеже українських олігархів" (пряма цитата зі скарги).

Активіст дійшов висновку, що призначення саме цієї особи Старшим антикорупційним експертом EUACI було не випадковим. За його словами, метою було укомплектувати антикорупційну ініціативу кадрами, які вже довели свою здатність "не помічати" фінансові махінації в інтересах окремих політичних і бізнес-груп.

Як ICU обслуговувала схеми Януковича

На перший погляд може здатися: ну і що з того? Просто кандидат, який програв конкурс, вирішив звести рахунки й тому звинуватив данське міністерство в порушеннях.

Приблизно так, імовірно, й оцінили ситуацію в Європейському бюро з боротьби з шахрайством (OLAF), перш ніж відмовити у розгляді скарги. Це можна зрозуміти. Врешті решт, євробюрократія – це не вигадка. Навряд чи хтось став би переглядати грантову програму ЄС, тим більше коли програма вже завершилася, а кошти витрачені.

Як це взагалі уявити? Антикорупційна програма ЄС ставиться під сумнів через підозри в недоброчесності її власних учасників? Це означало б, щонайменше, призупинення величезної кількості грантових програм. У результаті OLAF відмовило, мотивуючи це тим, що правила ЄС нібито не застосовуються до гранту ЄС.

Але мене зацікавило зовсім інше. Я виходжу з того, що у скарзі прямо фігурує група "Інвестиційний капітал Україна" (ICU). А ICU справді обслуговувала оточення Віктора Януковича в період його президентства – і це встановлений факт, як де-юре, так і де-факто. Де-юре – рішенням Краматорського міського суду України від 28 березня 2017 року. Де-факто – через спеціальну конфіскацію майже 1,5 мільярда доларів, що належали оточенню Віктора Януковича. Були конфісковані саме ті кошти, які обслуговувала ICU. Україна зарахувала їх до державного бюджету, тим самим офіційно визнавши, що "гроші Януковича" – це вкрадене, і це не журналістський вимисел, а юридично встановлений факт.

Я хотів би нагадати деталі рішення Краматорського міського суду у справі №234/4135/17, у якому фігурує понад 400 (!) компаній з України та офшорних юрисдикцій. Серед них – структури Сергія Курченка та його корпорації "ВЕТЕК". Ця організація заволоділа державними ресурсами України на загальну суму понад 13,2 мільярдів гривень через схеми у паливно-енергетичному та банківському секторах. Саме ці кошти згодом пройшли "відмивання" і опинилися в руках фінансових посередників, зокрема спеціалістів групи ICU.

Ключова частина рішення Краматорського суду присвячена опису механізму легалізації коштів шляхом їх виведення до країн Балтії, а згодом – через купівлю облігацій внутрішньої державної позики України (ОВДП). Схема виглядала так:

кошти злочинної організації Януковича спочатку виводилися з "УкрБізнесБанку" та інших українських банків на рахунки компаній-нерезидентів – зокрема Sabulong Trading Ltd, Quickpace Ltd, Katiema Enterprises Ltd та інших – у балтійських банках. Серед таких банків фігурують: філії Danske Bank, Versobank (Естонія), PrivatBank (Латвія), Baltic International Bank (Латвія).

Саме через ці банки, за даними суду, було виведено майже $1,5 мільярди. Не виключено, що реальна сума була значно більшою, а це лише та частина, яку вдалося відстежити документально.

Наступним етапом група ICU укладала договори з офшорними компаніями і вкладала злочинні кошти у державні облігації України. Ходили також чутки, що частина коштів інвестувалася у валютні єврооблігації України, але в рішенні Краматорського суду про це прямо не згадується. Іншими словами, гроші були не лише викрадені, а й повернулися в Україну під виглядом "іноземних інвестицій" у державні боргові інструменти. Метою всієї схеми були легалізація "брудних" коштів і отримання додаткового доходу за рахунок українського бюджету. Умовно цю схему можна назвати "Вкрасти +".

Саме це і є системна корупція. Це корупція, яка залучає найвищі щаблі влади та реальні інституційні структури – включно з державними банками, енергетичними компаніями та державними регуляторами.

Без сумніву, група "Інвестиційний капітал Україна" знала, що обслуговує кошти злочинного угруповання Януковича. Без сумніву, антикорупційні експерти країн Балтії та України мали б переслідувати подібні схеми. Але цього не сталося.

У вироку Краматорського суду неодноразово повторюється одна й та сама конструкція: (офшорна компанія) рахунки в "Ощадбанку" купівля ОВДП договори, у яких фігурує брокер ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" (ICU) "підставна особа". Суд прямо зазначає факти укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів між брокером ТОВ "Інвестиційний капітал Україна" та АТ "Ощадбанк" в інтересах конкретних компаній і "підставних осіб".

Ось перелік компаній, з якими ICU укладала договори обслуговування і в інтересах яких пропускала кошти через ОВДП:

• Katiema Enterprises Limited
• Quickpace Limited
• Foxtron Networks Limited
• Wonderbliss Limited
• Akemi Management Limited
• Loricom Holding Group Limited
• Opalcore Limited
• Kviten Solution Limited
• Sabulong Trading Limited
• Baleingate Finance Limited

Я допускаю, що це далеко не повний перелік структур Януковича, які обслуговувала ICU. Не виключено також, що співпраця тривала й після запровадження міжнародних санкцій проти Януковича та його оточення.

Проте я ніколи не чув, щоб правоохоронні органи системно перевіряли фінансову групу ICU – за винятком одного випадку, коли це зробив близький соратник Петра Порошенка, генеральний прокурор Юрій Луценко. Він публічно заявив, що слідство "не виявило нічого незаконного". Втім, до цих слів небагато довіри – і далі стане зрозуміло, чому.

Скажу лише, що в перші роки після перемоги Євромайдану (2014 рік) у Києві активно ходили чутки, що правоохоронні органи "відпускають" оточення Януковича разом із грошима в обмін на хабарі. Ці хабарі описували як "багажник Porsche Cayenne, набитий сумками з купюрами по 500 євро".

Цілком можливо, що це перебільшення на кшталт популярного мему про "Камаз із банкнотами". Однак не виключено, що за цими історіями стояли цілком конкретні факти. Адже дивним чином траплялося так, що українські прокурори то "забували" подати клопотання до прокуратур європейських країн, то спливав строк дії арештів, і кошти просто зникали.

У своїх коментарях європейські правоохоронці лише знизували плечима і відсилали журналістів до українських колег.

Що відомо напевно з рішення Краматорського суду

Достеменно відомо таке: група ICU уклала договори з офшорними компаніями у розпал Євромайдану, а суми "відмитих" коштів становили від 9,6 мільйона до 391 мільйона доларів США.

Усі перелічені компанії, які стали клієнтами ICU, суд визнав частинами злочинної організації Віктора Януковича. Кошти, якими оперувала ICU під час купівлі облігацій, були визнані такими, що мають злочинне походження, і фактично є частиною викраденого державного бюджету України, йдеться у матеріалі "Економічної правди". Після спеціальної конфіскації ці гроші були повернуті до бюджету.

Таким чином, скарга активіста до Європейського Союзу мала під собою реальні підстави. Щонайменше, Європейському бюро з боротьби з шахрайством (OLAF) варто було перевірити, чи знав керівник "Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні" (EUACI) про масові операції з відмивання коштів. Не виключено, що через балтійські банки пройшло значно більше, ніж 1,5 мільярди доларів. Проте замість цього OLAF обрало формальний привід, щоб взагалі не проводити розслідування.

Що ще є дивним? У скарзі прямо згадується ICU і зазначається, що діяльність групи сприяла виведенню $1,5 мільярдів з України. Але антикорупційні експерти України та Європи проігнорували цей факт, хоча всім добре відомі масштабні скандали з відмиванням грошей мафії. Достатньо згадати кейси: Bank of New York, Banco Ambrosiano, Wachovia, HSBC, Credit Suisse.

У випадку з Danske Bank у 2018 році взагалі було проведено масштабне розслідування, яке встановило: через естонський філіал банку відбувалися масові операції з відмивання коштів сумнівного походження. Сам текст розслідування ви знайдете за цим посиланням.

Нагадаю, що згадана скарга до ЄС була подана у листопаді 2019 року, коли репутація Danske Bank уже була сумнівною. До того моменту Віктор Янукович і його найближче оточення вже перебували під санкціями ЄС, Великої Британії та США.

У рішенні Краматорського суду йшлося переважно про гроші Сергія Курченка, але під санкціями ЄС з 2014 року перебували також Микола Азаров, Віталій Захарченко, Олександр Янукович, Андрій Клюєв, Артем Пшонка, Дмитро Табачник та інші відомі персони. Цілком логічно припустити, що через балтійські банки могли "відмивати" кошти й інші члени цього кола.

Ще дуже важливо розуміти: якщо Табачник та Клюєв становили, умовно, другу орбіту навколо Януковича, то батько та син Пшонки, Захарченко, старший Янукович-син та кілька інших входили до складу ближнього кола – так званої "Сім'ї". А "Сім'я" відрізнялася суворою ієрархією і, цілком можливо, використовувала одні й самі інструменти. Тож не виключено, що в їхніх інтересах могли працювати група ICU та інші посередники, що цілком логічно. Однак це не викликало підозр у офіційних органів ЄС, як і в правоохоронців України.

Самі ICU, коментуючи ситуацію, заявили: у схемах Януковича вони всього лише виступали брокером, тобто посередником з необхідною фінансовою інфраструктурою". Усіх ця версія влаштувала.

ICU обслуговує Порошенка. 13 епізодів

Здавалося б, як можливо, що після Євромайдану до відповідальності не притягнули групу, яка обслуговувала злочинні кошти Януковича? Виявляється, це можливо. Поясню чому.

Широко відомо, що ICU почала обслуговувати Петра Порошенка та його оточення. ICU фактично вважали "інвестиційним банком Порошенка". У відкритих джерелах можна знайти безліч епізодів їхньої співпраці. Я спробую звести їх в єдину картину. Вийшов далеко не повний список, який складається з 13 епізодів.

Епізод 1. Кузня кадрів

Порошенко призначав менеджерів ICU на державні посади за президентською квотою. Найгучніше призначення – Валерія Гонтарева на посаду голови Національного банку України. Олександр Животовський очолив Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. Дмитро Вовк очолив НКРЕКП. Володимир Демчишин працював у НКРЕКП, НАК "Нафтогаз України", а згодом став міністром енергетики та вугільної промисловості.

Для однієї фінансової компанії це надто висока концентрація призначень. Навіть якщо вважати ICU найбільш професійною на фінансовому ринку України, така концентрація можлива лише за умов особистої довіри президента.

Епізод 2. Обслуговування грошей Порошенка

Виникали підозри, що ICU займається грошима Петра Порошенка так само, як раніше група співпрацювала з оточенням Віктора Януковича. Януковичу ICU "допомагала вкладати не зовсім легальні кошти в цінні папери в Україні та за кордоном". Що стосується Порошенка, компанію протягом багатьох років підозрювали в аналогічній діяльності.

Підтвердити або спростувати ці підозри могло б об’єктивне розслідування, але такого розслідування не було ані за Порошенка, ані за Зеленського. Тому доводиться обмежуватися чутками, згідно з якими Порошенко й досі є одним із найбільших власників єврооблігацій України та сумнозвісних варрантів Яресько. І цілком можливо, що саме ICU обслуговує його рахунки.

Епізод 3. Потужні зв’язки у владі

Формально Валерія Гонтарева вийшла зі складу співзасновників ICU. Проте існують непрямі ознаки того, що відносини з нею й надалі працювали на користь групи. За її керівництва ICU стала найбільшим оператором вторинного ринку державних облігацій України. Багато писали про дивні операції державних банків, у яких вони нічого не заробляли, тоді як ICU отримувала весь прибуток. Варто зазначити, що такі операції, пише "Економічна правда", почалися ще за часів Януковича.

Генеральна прокуратура України відкривала кримінальне провадження проти ICU за цими епізодами, однак справа далі не рушила. Генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що компанія "ні в чому не винна". Таку безпеку в Україні зазвичай гарантують лише зв’язки з чинною владою.

Окрім цього, за Порошенка влада дуже тісно співпрацювала з організаціями, які підписували для України грантові програми на мільярди доларів. Політика USAID та подібних структур полягала у співпраці саме з чинною владою – так само, як це було і за Януковича. Мало хто знає, що основними отримувачами грантів в Україні завжди були державні органи, а не антикорупційні активісти. Антикорупційний сектор був лише додатковим напрямом. Тому не дивно, що "народна" влада після Євромайдану мала вплив на призначення людей і ключові рішення.

Додатково важливо згадати про особисті зв’язки Валерії Гонтаревої з грантовими колами, зокрема з Наталією Яресько, яка стала міністром фінансів за Порошенка, а до того працювала з фондами прямих інвестицій, тісно пов’язаними з грантовим середовищем.

Саме тому "невидимість" ICU для грантових організацій має багато пояснень: ніхто не був зацікавлений помічати діяльність групи, хоча вона відкрито сигналізувала про системну корупцію у владі.

Епізод 4. Зв’язки з підсанкційними особами

Існує золоте правило санкцій: якщо ти маєш ділові зв’язки з особами, які перебувають під санкціями, ти сам ризикуєш потрапити під санкції. Проте це правило неодноразово не спрацювало у випадку групи "Інвестиційний капітал Україна".

У листопаді 2014 року ICU, згідно зі статтею Forbes Ukraine, придбала міноритарний пакет акцій у "Вінницяобленерго", і володіє ним донині.

Мажоритарним власником цього обленерго був Костянтин Григоришин, який сьогодні перебуває під санкціями РНБО України.

Григоришин був далеко не випадковою фігурою для ICU. Ще за часів Януковича ICU обслуговувала угоду з купівлі Петром Порошенком "Севморзаводу" у Григоришина.

Після Євромайдану Григоришина довгий час сприймали як партнера Порошенка (який нині теж перебуває під санкціями РНБО). Умови їхньої співпраці були доволі специфічними: зокрема, на громадянина РФ поклали "почесний обов’язок" фінансувати постачання електроенергії на окуповані території Донбасу за власний кошт.

Попри це, свій пакет у "Вінницяобленерго" Григоришин зберіг. Ходили чутки, що цей пакет мав перейти Порошенку в рахунок боргу.

Цікавий нюанс: Порошенко надавав Григоришину позики через власні офшорні компанії. Які саме це були офшори – достеменно невідомо. Ще за часів Януковича існували довідки Податкової служби щодо офшорних компаній, пов’язаних з фінансово-промисловими групами України, але після Євромайдану ці дані зникли з публічного доступу.

Епізод 5. Зв’язки з ВТБ

До призначення головою НБУ Валерія Гонтарева була помічена у дружніх і ділових стосунках із заступником голови російського ВТБ Банку Юрієм Соловйовим. У колі інвестиційних банкірів це був надзвичайно впливовий фінансист, який створив інвестбанк VTB Capital, що успішно працював у Лондоні до початку війни.

Постає логічне питання: чи обслуговувала ICU Порошенка вже в той період? Імовірно, так, адже саме Макар Пасенюк виводив Порошенка зі складу акціонерів UMH перед продажем холдингу Сергію Курченку. У цей же період Пасенюк познайомився з майбутнім "юристом Порошенка" Олексієм Філатовим.

Показовий епізод: сестра цього самого Філатова змогла повернути депозит з "Альфа-Банку" саме в той час, коли Гонтарева очолювала НБУ, тоді як тисячі інших вкладників не могли отримати свої кошти.

Епізод 6. Липецька фабрика

Багато хто пам’ятає, що Порошенко публічно займав жорстку антиросійську позицію та фінансував діяльність так званих "порохоботів". Проте водночас сам Петро Порошенко володів активами в Росії – і йшлося не лише про знамениту Липецьку кондитерську фабрику.

Протягом багатьох років Порошенко намагався продати свій бізнес у РФ. Підготовкою до продажу займався консорціум Rothschild & Cie спільно з ICU.

Російські ЗМІ писали, що угода зірвалася через те, що продавець запросив надто високу ціну. Цікаво, що "пакетом" із продажем Липецької фабрики розглядалася і продаж української "дочки" Сбербанку.

Приблизно в той самий період Україна запровадила санкції проти російських державних банків в Україні. "Впізнаю старого Порошенка".

Епізод 7. "Сліпий траст"

Як відомо, ставши президентом, Петро Порошенко передав свої активи в управління так званому "сліпому трасту", який нібито мав продати його бізнес. Формально управління трастом було передано тандемові Rothschild & Cie та ICU. Проте чи був цей тандем справді незалежним? Вважаю, що ні.

Більше того, ICU мала доступ до офшорних компаній Порошенка, що прямо натякає на можливість того, що компанія могла виступати для нього номінальним утримувачем активів ("фунтом").

Юридичним радником Порошенка у цій конструкції виступала фірма "Авеллум", яка з’являється і в інших епізодах. Якщо вам цікаві документальні подробиці існування сліпого трасту - переходьте за посиланням. За достовірність не ручаюся, але навряд це на 100% фейк.

Існують публікації з детальним описом структури "сліпого трасту" та корпоративної мережі ROSHEN, включно з російськими активами. Хоча він і не ручається за абсолютну достовірність цих матеріалів, але вважає малоймовірним, що вони є повністю вигаданими.

Епізод 8. Схеми з єврооблігаціями (ДТЕК і "Роттердам+")

Чи могла ICU бути незалежним управителем активів, якщо в той самий час вона здійснювала вкрай підозрілі фінансові операції? Одна з таких операцій – масова скупка єврооблігацій ДТЕК з великим дисконтом. На той момент енергетичний холдинг Ріната Ахметова перебував у складному фінансовому становищі.

Перед Євромайданом компанія накопичила значні борги, а після революції гривня різко девальвувала, і ринкова кон’юнктура стала несприятливою. Виникла реальна загроза банкрутства. На цьому етапі боргові папери різко впали в ціні – і саме тоді їх скупила ICU.

Після цього колишній співробітник ICU Дмитро Вовк, уже на посаді голови НКРЕКП, затвердив формулу "Роттердам+". Унаслідок цього виручка ДТЕК зросла приблизно в 1,5 раза, а єврооблігації компанії стрімко подорожчали – до 90% від номіналу. Таким чином, ICU отримала надприбуток.

Але чи лише ICU? Така операція була б неможливою без прямого втручання президента Порошенка. Без його політичного прикриття ICU ніколи не змогла б уникнути наслідків кримінального провадження, яке відкрило Національне антикорупційне бюро України. Питання з НАБУ "вирішували" довго, але зрештою ICU вийшла з ситуації без втрат. Цьому могли сприяти контакти Макара Пасенюка із заступником голови Адміністрації президента з судових питань Олексієм Філатовим.

Тож ключове питання: на чиї гроші ICU скуповувала борги ДТЕК? Чи не були це кошти самого Порошенка?

Епізод 9. Інструменти "Альфа-Банку" (LPN)

Ще до повномасштабного вторгнення VIP-клієнтам "Альфа-Банку Україна" пропонували спеціальний інвестиційний продукт – Loan Participation Notes (LPN). Це були боргові цінні папери з підвищеною дохідністю у валюті. Щоб убезпечити кошти від ризиків українського законодавства, LPN випускалися нідерландською компанією EMIS Finance B.V. і були формально відокремлені від банку. Залучені кошти банк повертав в Україну, спрямовував на кредитування, а прибуток ділив із VIP-клієнтами. Так сформувався "Альфа-Клуб" – найпотужніша система VIP-банкінгу в Україні.

Облігації випускалися двічі – у листопаді 2018 року та вересні 2020 року. ICU офіційно відома як власник значного пакета LPN. Частина паперів була придбана під час первинного розміщення, інша – вже після того, як "Альфа-Банк Україна" був перейменований на "Сенс Банк" і згодом націоналізований державою.

Головна інтрига полягає в тому, чи купувала ICU ці папери за власні кошти, чи за гроші клієнтів. У 2018 році група вже давно працювала з Порошенком, але могла мати й інших клієнтів – зокрема з оточення Порошенка або Януковича.

Після націоналізації банку виник скандал: кошти вкладників "зависли". Колишні власники погодилися повернути гроші, але запропонували схему реструктуризації LPN. Більшість випусків було реструктуризовано, і впливові українські сім’ї та компанії скористалися цією схемою. Однак залишилися два транші, більшість у яких скупила ICU (зокрема, скуповуючи облігації інших власників за низькою ціною). Припускаю, що ICU вимагала погашення всієї суми негайно. EMIS Finance B.V. відмовила, і ситуація "зависла". Заручниками стали міноритарні власники LPN.

Не виключаю, що метою ICU було примусити міноритаріїв продати свої папери з великим дисконтом. Це цілком відповідає філософії групи: купувати дешево в кризу й продавати дорого після стабілізації.

Епізод 10. Телеканали для Порошенка

Поглибившись у відкриті джерела, можна знайти й інші угоди, які ICU реалізовувала за часів Порошенка. Зокрема, йдеться про переговори щодо купівлі телеканалу "112" в інтересах Порошенка. Угода не відбулася – у 2018 році канал придбав Віктор Медведчук (нині канал закритий рішенням РНБО). Проте заради цих переговорів Макар Пасенюк навіть літав до Москви на зустріч із власниками каналу.

Епізод 11. Справа Онищенка, Фукса і Quickpace Limited

Ось цитата з матеріалу авторитетного видання "НВ": "ICU засвітилася ще в одній сумнівній угоді. На початку січня телеканал Al Jazeera опублікував розслідування, в якому описав, як бізнесмени Олександр Онищенко та Павло Фукс купили за 30 мільйонів доларів у Сергія Курченка, який утік до Москви, компанію Quickpace Limited".

Ця компанія була цікава тим, що мала активи (готівка плюс облігації) приблизно на 160 мільйонів доларів. Крім того, ця компанія була цікава ще й тим, що її в певний період обслуговувала ICU – і це зафіксовано в рішенні того самого Краматорського суду.

Онищенко зізнався, що сподівався "вирішити питання" з арештом коштів у суді, але, вочевидь, йому це не вдалося.

Епізод 12. "Зелена" енергетика

До Євромайдану багато говорили про те, що "зелений тариф" в Україні є корупційною схемою оточення Януковича. Проте після Євромайдану нова влада не скасувала і не знизила "зелений тариф", попри те що він був приблизно у 10 разів вищим, ніж тариф для атомної генерації. Є серйозні підстави вважати, що до цього надприбуткового бізнесу увійшли люди з оточення Порошенка, зокрема й структура ICU.

Це корупція в чистому вигляді. Проте ані НАБУ, ані інші правоохоронні органи не побачили складу злочину.

Епізод 13. Робота в Росії до сьогодні

Групі ICU належить пакет акцій у російському Burger King. Акції були придбані у державного російського банку ВТБ. Жодної політики, лише бізнес.

За наявною інформацією, ICU досі не вийшла з цього активу, продовжує заробляти та сплачувати податки в Російській Федерації. Що це, якщо не підстава для санкцій або хоча б для гучних антикорупційних розслідувань? - Жодних немає.

Епізод 14. Скупка голосів у парламенті

Без цього елементу не могли б реалізуватися схеми на кшталт "зеленого тарифу". Газовий олігарх Олександр Онищенко, переховуючись за кордоном від переслідування, опублікував переписку з довіреними особами Порошенка, серед яких фігурував і Макар Пасенюк. Цей епізод також не зацікавив правоохоронні органи.

Впевнений, що це далеко не всі епізоди, в яких помічено ICU та, ймовірно, Порошенка. Їх поєднує повна відсутність розслідувань з боку правоохоронців та антикорупціонерів.

Замість висновку

З огляду на кількість наведених епізодів можна впевнено стверджувати, що ICU і Петро Порошенко – це фактично одна бізнес-група. Те, що вони робили, було системною корупцією.

Чи продовжують вони співпрацю зараз – достеменно невідомо. Формально – про це жодних новин. Проте варто пам’ятати, що ICU мала справу з офшорними структурами Порошенка, за якими не має звітувати в Україні. Цілком можливо, що певні операції тривають досі.

Припускаю, що саме ICU може стояти за останніми переговорами України з власниками варрантів Яресько, а Порошенко тримає пакет цих інструментів.

Усе це – прямі підстави для кримінальних справ, санкцій РНБО або принаймні повноцінних антикорупційних розслідувань. Проте нічого з цього не відбулося. Одна справа – правоохоронні органи України, які традиційно вважають корумпованими. Інша справа – антикорупціонери, яких сприймають як неупереджених і всевидющих борців із корупцією.

Як може бути так, що діяльність ICU – справжнього "мамонта в посудній лавці" – роками залишається поза їхньою увагою?

Нагадаю: скарга до ЄС була подана у листопаді 2019 року, вже за президентства Володимира Зеленського. Можливо, заявник чекав, поки з влади підуть люди, пов’язані з Порошенком. Проте його очікування не справдилися.

Історія дивним чином триває. Уже за Зеленського правоохоронці та антикорупційні органи так само не помічають ICU. Хоча справи періоду Порошенка могли б стати яскравими прикладами системної корупції, а співвласники ICU – ключовими свідками у судах. Порошенка водили по судах, а от його "права рука" ніби зникла з радарів.

Так, ICU стала фігурантом скандалу з коштами "Сбербанку Україна". Але це сталося радше через персональні конфлікти з керівництвом НБУ, а не через політичну волю "згори". Пасенюку і Стеценку заблокували управління банком "Авангард" і втягнули у судову тяганину з Кабінетом Міністрів. Згодом і ця справа затихла. Підозрюю, що це провадження існує як "гачок" для контролю, а не як реальний інструмент притягнення до відповідальності.

Виходить, автор скарги до ЄС, імовірно, не так вже й помилявся. Цілком можливо, що справжньою метою "Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні" була зовсім не боротьба з корупцією. Можливо, засвоєння коштів, але точно не реальне протистояння з системною корупцією у владі.

Навіть такі структури, як ICU, з їхнім сумнівним послужним списком, можуть роками працювати просто під носом у правоохоронців та антикорупціонерів. Версія про їхнє зрощення з владою виглядає вже не такою абсурдною.

Про це вам ніколи не розкажуть антикорупційні блогери. Але добре, що існує Palantir. Принаймні з цього джерела ми можемо складати враження про реальний перебіг подій після перемоги Євромайдану. Цей перебіг радикально відрізняється від офіційної історії, сповненої потужних перемог.

Вибачте, приходить на згадку діалог із фільму "Володар перснів":

Ґендальф: "Палантир – небезпечний інструмент, Сарумане".

Саруман: "Чому? Чого нам боятися його використовувати?"

Зміст публікації в розділі "Точка зору" відображає лише особисту думку автора. Редакція не перевіряє достовірність наведених фактів та не несе відповідальності за оціночні судження автора. Дотримуючись принципів збалансованості та об’єктивності, редакція готова надати представникам групи ICU можливість висловити свою позицію у форматі відповіді на наведені у тексті твердження.