Відомий всім "скандал з яйцями" в Міністерстві оброни спровокував низку кадрових рішень, арештів та показову і масову боротьбу з корупцією. Так, зокрема, 24 січня цього року міністр оборони України Олексій Резніков підтримав прохання В’ячеслава Шаповалова щодо його звільнення з посади заступника міністра оборони України, хоча заявив, що озвучені звинувачення проти його заступника є необґрунтованими та безпідставними.
Шаповалов відповідав за тилове забезпечення ЗСУ, тому, здавалося, "скандал з яйцями" стосується його безпосередньо. 1 лютого в нього було проведено обшук, а Державне бюро розслідувань вручило йому підозру. Однак підозрюють його, як це не дивно, не у корупції.
6 березня було опубліковано ухвалу Печерський районний суд міста Києва, з якої стало відомо, що Шаповалов підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України у особливий період. Згідно з ухвалою, Шаповалов мав умисел перешкоджати ЗСУ, тому, за версією слідства, він закупив неякісні каски, бронежилети та взуття.
Однак з тексту ухвали незрозуміло, якими мотивами керувався Шаповалов – чому раптом замміністра оборони вирішив перешкоджати власній армії? Незрозуміло, яку вигоду він отримав?
Більш того, з цієї ж ухвали можна дізнатися про те, що закупівлі проводились у компаніях з країн – членів НАТО, які або мали сертифікати НАТО, або ж були постачальниками Альянсу. Але і це не все: неякісними виявилась лише певна частина того, що було закуплено, і вона поступово повертається постачальникам на заміну (або ж повертаються кошти), а все решта – використовується Збройними силами.
Чи існують підстави вважати, що Шаповалов свідомо перешкоджав армії, чи мали його дії наслідки і які судові перспективи цієї справи, чому ця справа насправді є не корупційною, розповів захисник Шаповалова, старший партнер адвокатського об’єднання Lawyers Alliance Сергій Мітюрін.
– Багато інформації про суть підозри, яку висунуло ДБР проти заступника міністра оброни В’ячеслава Шаповалова, зараз будь-хто може побачити в ухвалі суду щодо його арешту. Із цієї ухвали можна дізнатися про те, що вашого клієнта підозрюють у перешкоджанні ЗСУ в особливий період – це ч. 1 ст. 114-1 КК України. Але це не корупційна стаття, як, напевне, вважає громадськість. Отже, мова не про корупцію?
– У такому вигляді, в якому викладена підозра, це абсолютно не корупція, бо, якщо, саме таке інкриміноване кримінальне правопорушення не поєднується з іншим, в якому є, наприклад, якийсь корисливий мотив чи якісь інші певні діяння, то само по собі воно не є корупційним.
– Відбулася певна послідовність подій: спочатку був скандал з яйцями, потім Шаповалов полишає Міністерство оброни, потім в нього проводять обшук і вручають підозру. Тепер у підозрі – не корупція. Більш того, в ухвалі суду жодного слова немає про закупівлю продуктів харчування. Як так сталося? Звідки взялося звинувачення у перешкоджанні ЗСУ?
– Дійсно, якщо ми подивимось на текст інкримінованих йому діянь, який можна знайти в цій ухвалі, то побачимо, що на даний момент до нього немає питань ні щодо яєць, ні щодо якихось маніпуляцій з іншими харчовими продуктами для забезпечення Збройних сил України. Тут навіть не йдеться про завищеня цін. А мова йде про певні товари, які були придбані за необхідності в той період, коли їх важко було десь знайти, і вони були придбані в дуже стислі терміни, і певна частина цих товарів виявилась неналежної якості.
Сторона обвинувачення трактує це, скажімо так, не як звичайні господарські справи, а саме як умисел мого клієнта, мовляв, він з самого початку хотів, щоб товари були неналежної якості, що, у свою чергу, нібито вплинуло на обороноздатність та можливість здійснювати свої законні дії Збройним Силам України. Таким чином він нібито і перешкоджав. Звучить все дуже дивно, але таким є офіційний документ Державного бюро розслідувань, яке веде цю справу.
– Скільки часу тривало це розслідування і коли було відкрито кримінальне провадження?
– Кримінальне провадження розпочато в червні 2022 року.
– Шаповалов знав про нього?
– Ні.
– А коли дізнався?
– Дізнався 1 лютого цього року, коли до нього прийшли з обшуком, вручили йому підозру і клопотання про обрання запобіжного заходу.
– Тобто розслідування почалося задовго до скандалу з яйцями.
– Так.
– Про що це може свідчити у цій конкретній справі? Про те, що ДБР та інші правоохоронні органи постійно відслідковують держзакупівлі і не журналістське розслідування стало для них сигналом діяти?
– Я можу робити лише припущення щодо роботи ДБР, СБУ чи інших правоохоронних органів. Але, так чи інакше, можна сказати, що досудове розслідування тривало більше півроку, були проведені певні слідчі дії, такі як допити свідків, певні запити, здійснювалося отримання інформації. Тобто робота велася. Чому до Шаповалова прийшли саме 1 лютого? І тут я хочу наголосити, що прийшли з невідкладними обшуком. Що таке невідкладний обшук?
За законом, обшук має проводитись за ухвалою слідчого судді – це перша умова законності обшуку. Але Кримінальний процесуальний кодекс визначає виняткові умови для проведення невідкладного обшуку: за рішенням прокурора чи слідчого. Невідкладний обшук має на меті збереження доказів, які можуть бути знищені, або рятування життя. І виникає питання, чому з невідкладним обшуком приходять лише через півроку після порушення кримінального провадження?
– І чому?
– Я думаю, що тут ми бачимо не лише юридичну площину.
– З ухвали суду можна дізнатись, що у вашого клієнта у невстановлений час та за невстановлених обставин виник корисливий умисел перешкоджати ЗСУ. Але у чому була користь для Шаповалова, жодного слова. Хіба слідчі та прокурори не мусять довести суду, у чому саме був умисел, і що, врешті-решт, підозрюваний отримав від того?
– Дійсно, в ухвалі та у підозрі немає відповіді на питання, чому мій клієнт раптово вирішив перешкоджати збройним силам. Але на сьогоднішній день це ще не обвинувачення, і справа не розбирається в суді по суті, це поки є підозра, і було перше засідання суду, на якому було обрано запобіжний захід. Безумовно, навіть на цьому етапі для того, щоб особі було повідомлено про підозру, має бути достатня доказова база. Підозра має бути, в першу чергу, обґрунтована. Це вимога КПК номер один. На чому сформована думка про умисел, ані мені, ані моєму клієнту невідомо. Я думаю, що сам прокурор зі слідчим теж не до кінця розуміють, у чому ж був умисел і яким чином цей умисел має доводиться. Ну, просто умисел нібито був.
Обрання запобіжного заходу це – окрема тема. У Шаповалова було два захисника – я і мій колега, який протягом сорока хвилин "розбивав" ризики, які можуть виникнути, якщо нашого клієнта не буде взято під варту. Ми доводили, що саме у цій справі, саме з нашим клієнтом ризиків, які можуть теоретично виникнути, якщо його не заарештувати, не існує. При цьому прокурор просто виклав всі ризики, які передбачені Кодексом. Ось просто є такі такі і такі ризики. А чому їх можна віднести до Шаповалова? Ну, бо так. Бо він теоретично може переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків і так далі. Тобто не тому, що він колись це робив, не тому, що він колись переховувався, хоча він в принципі ніколи не притягався до кримінальної відповідальності.
Говорити про те, що він може переховуватись, це чисте припущення. Але при цьому слідчий суддя в своїй ухвалі пише, що прокурором абсолютно доведені всі ризики. Також суддя написала, що сторона захисту, яка сорок хвилин зачитувала свою аргументацію проти арешту, не навела жодного аргументу на спростування ризиків. Коли подібне відбувається, тоді виникає питання про змагальність процесу. І тому я написав у апеляції, що суддя нас або не слухала, або не читала наші заперечення. Це було цинічно.
– Які можуть бути варіанти умислу? Наприклад, ваш клієнт, припустимо, є агентом ФСБ, любителем "руского міра" або отримував "відкати". Але і про це нічого не сказано в ухвалі. То яку вигоду у підсумку він отримав?
– Мабуть, якщо казати з іронією, то виключно моральне задоволення від перешкоджання діяльності Збройних сил України. У моєму розумінні і розумінні юридичної професії, рішення суду мають бути, крім іншого, ще й логічними. Але у даному випадку всі підозри розбиваються, бо робити те, у чому підозрюють Шаповалова, не було жодного сенсу.
– Тоді давайте поговоримо про справжній мотив Шаповалова після 24 лютого робити закупівлі касок та бронежилетів на великі суми. Хронологія його дій, так, як вона викладена у судових матеріалах, вказує на те, що він, як заступник міністра оброни, розпочав закупівлі одразу ж після повномасштабного вторгнення. Інше питання, чому цього не було зроблено раніше, але питання, чому він почав це робити потім, видається цілком логічним. Звідси випливає мотив: терміново забезпечити армію. Чи це так і було?
– Тут треба зауважити, що після 24 лютого минулого року чисельність збройних сил водночас зросла у три з половиною рази. Всі ж пам'ятають черги до військоматів, так?
– Тобто відбулася мобілізація в умовах воєнного стану.
– Саме так. І для того, аби армія мобілізованих стала справжньою армією, а не натовпом, їх треба вдягнути, озброїти, навчити і годувати. І тоді це армія. До того моменту вони ще не були повноцінною армією, а супер-мотивованими громадянами України, які йшли не просто помирати, а перемагати. Перед Міністерством оборони України і, зокрема, перед паном Шаповаловим, був великий виклик забезпечити цю армію.
До початку воєнного стану закупівлі відбувалися через систему "Прозорро" за усіма стандартами і законними вимогами, які на той момент існували в державі, і вони здійснювались виключно в українських контрагентів. Точніше, то могли бути представники іноземних виробників, але в Україні. Відповідно, був контроль якості, який полягав в тому, що представник Міністерства оборони міг виїхати на якійсь склад, де у контрагента зберігається продукція, переглянути її, визначитись в тому, підходить вона чи не підходить, і таким чином здійснюється контроль якості. Це все фіксувалося і в договорах.
З 24 лютого потрібно було закуповувати багато чого і дуже швидко. А головне те, що необхідна продукція була за кордоном. І постало перше питання: яким чином у таких умовах можна було здійснювати той контроль якості, який передбачався раніше? Як відомо, Кабінетом Міністрів було ухвалено певну низку постанов, які спрощували закупівлі, аби пришвидшити їх.
Друге питання: чи можливо було укласти договори з іноземними контрагентами з усіма тими істотними умовами, які передбачені нашими внутрішніми розпорядчими документами? Шаповалову інкримінується, що саме умов контролю якості немає в договорах з іноземними постачальниками. Проблема у тому, що ніхто не став би працювати з нашим Міністерством оброни, бо іноземні компанії мають свої стандарти якості. І вони казали: або ми працюємо за нашими договорами, або не працюємо з Україною взагалі.
Крім того, до Шаповалова є питання, чому всі закупівлі робилися на основі 100-відсоткової оплати. Чому?
– У мене таке враження, що люди через рік повномасштабного вторгнення забули, що світові розвідки і уряди давали Україні 72 години, після чого, як вони гадали, Київ впаде. Тому я маю питання до людей, які звинувачують Шаповалова: поставте себе на місце іноземних постачальників і скажіть, чи будете ви постачати свій товар на умовах пост-оплати країні, яка за прогнозами впливових інституцій світу має зникнути через три доби? Чи, можливо, у вас є сподівання на те, що по контрактам Міноборони України розрахується Росія, коли захопить Київ?
Крім того, у той період Росія зробила замовлення по всій Європі на каски, бронежилети і все інше – тобто саме на те, чого негайно потребувала Україна у великій кількості. Росіяни все це швидко фрахтували, платили гроші і навіть не вивозили. Крім того, рф «закуповувала» навіть сировину для виготовлення необхідних для України товарів. А це, в свою чергу, викликало штучний дефіцит та зростання цін на 30-40%.
– Щоб все це не дісталося Україні?
– Так, вони платили і не вивозили просто для того, щоб їх не могла купити Україна. І ще я хочу нагадати всім тим, хто, можливо, забув, що таке Київ наприкінці лютого – на початку березня минулого року. Багато людей тут було? Багато людей було в держустановах і міністерствах? Всі, хто міг виїхати, виїхали – вивозили дітей, жінок, літніх батьків, сім’ї. І Міністерство оборони не було виключенням. А ті, хто залишилися, працювали цілодобово, щоб забезпечити армію, яка суттєво зросла і стримує навалу росіян на величезній довжині лінії фронту.
– Вашого клієнта підозрюють у тому, що він здійснив 9 закупівель у 9 компаній, і в жодній закупівлі не було умови контролю якості. Чи мав право Шаповалов не включати відповідний пункт про якість у договори навіть під час воєнного стану і тоді, коли росіяни проривались до Києва та інших міст?
– Спочатку я хотів би розказати про безпосередні посадові обов'язки пана Шаповалова, як заступника міністра. Як відомо, в структурі Міністерства оборони існують декілька департаментів. У даному випадку нас цікавлять Департамент державних закупівель і Центральне управління контролю якості.
Так от, по-перше, Державний департамент закупівель підпорядковується міністру оборони і знаходиться у вертикальні заступника міністра, але за його положенням є цілком самостійним органом.
По-друге, у тодішнього начальника цього департаменту Богдана Хмельницького була довіреність від Міністерства оборони на укладення будь-яких договорів. І якщо ми подивимось на всі договори, які вказані в ухвалі суду та підозрі Шаповалову, то всі вони, включаючи специфікації, акти прийому-передачі і так далі, підписані Хмельницьким, а не Шаповаловим. Хмельницький, будучи начальником департаменту і маючи довіреність Міністерства, укладав договори на законних підставах.
Виникає питання: де тут Шаповалов?
– І де?
– Його "прив’язали" до цієї справи на підставі того, що він нібито давав вказівки.
– Які? Письмові?
– Ні. Якби вони існували, то вони були б у матеріалах кримінальної справи. А їх нема. Про те, що Шаповалов давав якісь вказівки, слідчим відомо лише зі слів Хмельницького.
– А насправді – давав чи ні?
– Мій клієнт стверджує, що ніколи не казав, що слід купувати і за якою ціною. Він ніколи не зустрічався з потенційними постачальниками і тому подібне. Крім того, Шаповалов не мав права вето на рішення Департаменту закупівель. І лише зі слів Хмельницького Державне бюро розслідувань дійшло висновку, що Шаповалов якимось чином впливав на закупівлі.
– Чи був якийсь конфлікт між Шаповаловим та Хмельницьким?
– Мені про це невідомо. Я знаю, що Хмельницький, як і Шаповалов, працювали над терміновими закупівлями всього необхідного для ЗСУ. Вони обидва не полишили Київ і країну, і залишались на своїх робочих місцях. Разом з тим Хмельницького підозрюють по тій саме статті, що і Шаповалова, а ще за статтею 191 – розтрата державних коштів. І ось тут є хоча б якась логіка, бо Хмельницькому, на відміну від Шаповалова, інкримінують матеріальний умисел.
– До речі, у статті, за якою підозрюють Шаповалова, є дві частини, і друга каже про тяжкі наслідки, зокрема, загибель людей. Чи коректно буде зробити висновок про те, що підозра саме за частиною першою, а не другою, свідчить про те, що дії Шаповалова не мали наслідків – ніхто не загинув і не постраждав, як мінімум?
– Справа у тому, що, за версією слідства картина в теорії може виглядати так: мій клієнт навмисно купив неякісні каски та бронежилети, їх вдягнули наші військові і через те загинули. Але закуплені товари, які були визнані неякісними, на фронт та й взагалі у використання армією не потрапили. Насправді, коли ці товари поступали у військові частини, на склади та логістичні центри, то там деякі з них не приймали через невідповідну або неналежну якість. Вони ніколи не були використані. Тому слідство порахувало, що його умисел полягав у тому, що продукції неналежної якості було майже на мільярд гривень і саме так він перешкоджав ЗСУ, бо ці гроші могли б бути використані на щось якісне. Мільярд на слух – це дуже велика цифра. При цьому ніхто не повідомив громадськості, яка обурена корупцією в армії, що зараз ведеться претензійна робота і зменшується дебіторська заборгованість – тобто постачальникам повертається все, що було визнано неякісним.
– Ви хочете сказати, що постачальники повертають гроші?
– Так, повертають гроші або привозять іншу продукцію на заміну. І цей процес триває. Якщо хтось вважає, що на Україні зараз мертвим вантажем висять товари на мільярд гривень, то це не так. Але громадськість про це не знає.
– А де зараз те, що було визнано якісним?
– Використовується силами оборони, нашими військовими.
– Тобто Шаповалова звинувачують у тому, що він таки забезпечив ЗСУ?
– Виходить, що так.
– Є ще одне спостереження з тексту ухвали суду: закупівлі, за одним-двома винятками, здійснювались у постачальників з країн-членів НАТО. Деякі компанії на своїх офіційних сайтах вказують, що вони є або постачальниками НАТО, або відповідають його стандартам чи володіють натівськими сертифікатами. Тобто закупівлі, які інкримінують Шаповалову, здійснені у постачальників НАТО. Здоровий глузд підказує, що це, скоріше добре, ніж погано, чи не так?
– Звісно, у якихось «шарашкіних конторах» закупівель не було. Коли ми говоримо про стандарти, треба зрозуміти, що натовські і українські стандарти відрізняються певним чином. А в цьому випадку все, що закуповувалось, походило з країн НАТО.
Щодо якості, то ці товари мали сертифікати якості та відповідності стандартам – також видані у країнах НАТО. Наявність таких сертифікатів переконувало Міністерство оборони у тому, що ці продукти якісні. Відповідно, які були у Департамента закупівель підстави не бути впевненим у тому, що товар прийде належної якості? Таких підстав не було. Особливо, коли «горить», бо треба тримати оборону від наступу ворога. А коли продукція приходила в Україну і виявлялося, що якась одиниця чи партія неякісна, то це має бути питання до виробника: чому він, маючи сертифікати, поставив продукцію неналежної якості і як він це буде виправляти.
Так, дійсно, мали місце факти, коли у черевиках була не дуже міцна нитка або плита в бронежилеті прострілювалася, таке справді було. За умов мирного часу департамент, який контролює якість, мав би виїхати на місце і оцінити ситуацію, а потім почав би вирішувати питання з постачальником, але під час найгарячішої фази війни такої можливості не було. Наскільки я розумію, це не є унікальною ситуацією, коли певний відсоток продукції виявляється неякісним. Але війна суттєво ускладнила процес контролю та відповідальності виробника. Крім того, треба згадати про те, що під час воєнного стану вивозити товари з України, особливо військового призначення, було заборонено, тобто, коли товар зайшов на нашу територію, то це – імпорт, він дозволений, а повернути товар виробнику за кордон – це вже експорт, який заборонений.
Важливо також згадати ще один аспект цієї справи. Ми виходимо з того що, у цивільно-правових чи господарських відносинах, а саме такими були відносини між Департаментом закупівель та постачальниками, сторона, яка порушує умови таких відносин, має понести відповідальність. Це звичайна практика. При цьому далеко не завжди порушення однією зі сторін умов довогору є шахрайством або іншим умислом.
– Скажіть, чи надала сторона обвинувачення суду та вам, як захиснику, матеріали та висновки експертиз про неналежну якість? Хто їх робив – структури Міністерства оброни чи хтось незалежний?
– Такі матеріали в нас є, експертизу робили здебільшого внутрішні структури Міністерства оброни.
– Хіба у разі, коли підозрюються замміністра оброни і начальник департаменту держзакупівель, експертиза не має бути незалежною? Чи будете ви використовувати цей аргумент у захисті?
– Не буду зараз розкривати всі деталі, робота ведеться, і роботи тут дійсно дуже багато. Найважче у цій справі – її абсурдність. Якби Шаповалову інкримінували корисний мотив, то, у якомусь сенсі, було б легше його «розбивати». А тут – просто абсурд.
До речі, стаття 114-1 Кримінального кодексу – дуже цікава. Коли вона з'явилася, було помітно, наскільки туманно вона прописана – "перешкоджання законній діяльності Збройних сил України" має дуже багато трактувань. При цьому, якщо ми подивимось на практику застосування цієї статті та коментарі до неї, то побачимо, що вона не дуже популярна, скажімо так.
До певного моменту за цією статтею було дуже небагато вироків, і один з них дійшов до Верховного суду, який визначив певні ознаки цієї статті. Буквально до цього року стаття 114-1 означала, що перешкоджання ЗСУ це, наприклад, блокування військових частин, перешкоджання руху військових колон, напад на військовослужбовця і нанесеня йому тілесних ушкоджень і тому подібне. А тепер виявляється, що до цієї статті починають "прикручувати" все, що завгодно. І коли ми побачили підозру Шаповалову, ми зрозуміли, що відкривається скриня Пандори, бо скоро під цю статтю можна підвести що завгодно. Можливо, ви чули, що днями були заблоковані двадцять шість Телеграм-каналів, які повідомляли, де вручають повістки до армії, провели обшуки...
… дайте вгадати, за якою статтею…
– Так, 114-1. І тут у мене запитання: у який момент адвокат, що захищає людину, яку обвинувачують за цією статтею, сам стане «перешкоджати» законним діям збройних сил. Тобто під цю статтю під час воєнного стану можна підвести що завгодно.
– Ви намагаєтесь чи будете наполягати на перекваліфікації підозри Шаповалову на підставі іншої статті?
– Особливість цієї статті у тому, що діяння Шаповалова ніяк не можна кваліфікувати за нею. Ну, чисто теоретично, можна звинуватити його у службовій недбалісті, але ж це звучатиме не так ефектно. А тут прямо ціле перешкоджання! Як гучно звучить... Це все, скоріше, шоу, ніж юридична робота,.
– Опитування громадської думки свідчать про те, люди "вимагають крові" корупціонерів, і Шаповалов, напевне, – один з них, хоча його підозрюють, як виявилося, геть в іншому. Такі суспільні настрої можуть вплинути на рішення суду?
– На превеликий жаль, мені доводиться переконувати навіть моїх знайомих в тому, що справа Шаповала жодного стосунку до справи про яйця не має, і що ця справа – взагалі не про корупцію. Але клеймо на людині вже поставили.
– Стратегія захисту полягає у знятті звинувачень проти Шаповалова?
– Так, повністю. Або закриття провадження, або виправдувальний вирок.