Міністерство охорони здоров'я асоціюється у багатьох українців зі скандалами у тендерній сфері або боротьбою з епідемією грипу. Однак, в більшості випадків, за кадром залишаються процеси, пов'язані з поліпшенням або погіршенням умов лікування в поліклініках і лікарнях, з термінами надання екстреної допомоги. Про те, в якому напрямку рухається реформування первинної медичної допомоги, а також про те, чи варто очікувати позитивних змін у секторі медицини в інтерв'ю РБК-Україна розповів заступник міністра охорони здоров'я Віктор Шафранський.
Міністерство охорони здоров'я асоціюється у багатьох українців зі скандалами у тендерній сфері або боротьбою з епідемією грипу. Однак, в більшості випадків, за кадром залишаються процеси, пов'язані з поліпшенням або погіршенням умов лікування в поліклініках і лікарнях, з термінами надання екстреної допомоги. Про те, в якому напрямку рухається реформування первинної медичної допомоги, а також про те, чи варто очікувати позитивних змін у секторі медицини в інтерв'ю РБК-Україна розповів заступник міністра охорони здоров'я Віктор Шафранський.
РБК-Україна: Окрім поліпшення лікарського забезпечення, які стратегічні плани МОЗ на 2016 рік?
Віктор Шафранський: В першу чергу, це поліпшення доступності первинної і радикальне підвищення якості екстреної медичної допомоги. Відомо, що ці види медичної допомоги в країнах Європи складають до 80-85% всіх випадків звернення за медичною допомогою.
Для поліпшення ситуації з доступністю первинної допомоги, наприклад, у селах, необхідно на місцевому рівні вирішити дуже важливе питання. А саме: лікаря необхідно мотивувати залишатися працювати в сільській місцевості, "прив'язувати" в хорошому сенсі цього слова до села. Для цього потрібно створювати хороші умови роботи і життя - надавати житло, а також мотивувати додатковими соціальними преференціями. Після недавньої бюджетної децентралізації бюджетів місцевих органів влади значно збільшилися, таким чином, у місцевої влади з'явилися додаткові можливості для цього.
Випускники медичних Вузів після розподілу потрапляють в село, але там іноді немає житла, амбулаторія розвалена, обладнання зношене, транспорту немає. Як наслідок, вони починають шукати можливість виїхати в місто. В результаті, ми маємо вічний кадровий голод.
Крім того, нам необхідно вирішити проблему з освітнім рівнем сімейних лікарів. Після недавньої реформи тепер, щоб потрапити до вузького спеціаліста, пацієнти повинні спочатку пройти прийом у сімейного лікаря. І тільки він може направити пацієнта до вузького спеціаліста, якщо це необхідно. Але наші люди звикли ходити відразу до вузьких фахівців - або до уролога, або до травматолога, або до кардіолога і т. д.
тобто, з одного боку, ми поставили бар'єр для пацієнтів, але, з іншого боку - ми не навчили сімейних лікарів діагностики та лікування основного спектру захворювань.
РБК-Україна: Чому так сталося?
Віктор Шафранський: По-перше, у всіх медичних ВУЗах у нас немає жодного факультету сімейної медицини. У студентів є відносно невелика кількість годин на сімейну медицину на останніх роках навчання. В результаті, ми випускаємо фахівців без сформованого розуміння і філософії сімейної медицини.
По-друге, ми почали переучувати дільничних терапевтів, педіатрів, лікарів вузьких спеціальностей, які вирішили перейти в сімейну медицину. Але перенавчання проходило у вигляді шестимісячних курсів, які, в переважній більшості випадків, проводилися формально. Все, отримали проблеми.
А чим займаються сімейні лікарі в Європі? Вони займаються амбулаторної хірургії, гінекологій, офтальмологією, педіатрії, лор-питаннями. Сімейний лікар на заході повинен володіти базовими навичками лікування захворювань, без сильних ускладнень, з цих галузей медицини. У нас же, в переважній більшості випадків, сімейний лікар не займається цим. Тобто, вивіски помінялися, а лікарі залишилися ті ж.
Ця реформа викликала невдоволення у всіх. У лікарів, тому що їх іноді насильно змушували переучуватися. У пацієнтів, тому що стало важче потрапити на прийом до вузького спеціаліста.
Також ми отримали проблему з педіатрами - планувалося, що педіатрії будуть займатися також сімейні лікарі. Цю проблему можна вирішити двома шляхами. Її повинні вирішувати місцеві органи влади. Або поступово переучувати терапевтів педіатрів, одночасно поступово знижуючи вік дітей, яких сімейні лікарі можуть лікувати. Приміром, така модель роботи в Калинівської центральної лікарні у Вінницькій області довела свою ефективність. Або залишити все як було раніше - лікування дорослих передати сімейним лікарям, а дітей залишити у педіатрів - так відбувається в більшості медичних закладів сьогодні.
РБК-Україна: Це далекосяжні плани. Але, як підняти зарплати лікарів до більш-менш нормального рівня? Хоча б, наприклад, до 10 тисяч гривень? Зараз у них зарплати близько 2 тисяч гривень. У місцевої влади немає ресурсів, щоб так різко подвысить зарплати лікарям...
Віктор Шафранський: У місцевих органів влади мають право здійснювати доплати. Після збільшення доходів на 40% у сільського, міського голови або голови об'єднаної територіальної громади реально з'являється можливість додаткового фінансування для збільшення зарплат лікарів. Зараз первинна та вторинна медична допомога фінансуються з бюджетів місцевих органів влади. Ми пропонували, щоб у держбюджеті на 2016 рік було зазначено, що 35% від загального обсягу субвенцій, які з держбюджету йдуть на місця, йшли на первинну допомогу. Однак ця пропозиція не була врахована.
РБК-Україна: Навіщо висували таку пропозицію?
Віктор Шафранський: Зараз субвенції з держбюджету на медицину одержують місцеві органи влади. І вони визначають, куди спрямувати кошти - або на первинну допомогу, або на вторинну, тобто, - у центральну районну лікарню. І тут вступає в силу принцип "кому що ближче".
Якщо серед місцевої влади є люди, які розуміють, що необхідно розвивати амбулаторії в селах, то там буде якісна первинна медична допомога. Якщо ж у районі воліють фінансувати центральну районну лікарню, то там видимих поліпшень з охороною здоров'я не буде. Адже в останньому випадку кошти, як правило, йдуть не на підвищення якості медобслуговування, а на підтримку абсолютно зношеної матеріально-технічної бази, надлишкових ліжок. У багатьох випадках ці лікарні стоять напівпорожні.
Якщо ми вчасно не усвідомлюємо це, то через певний час отримаємо таке змішування первинної і вторинної допомоги, що в результаті отримаємо не поліпшення медичної допомоги, а тільки погіршення. Якщо місцеві органи влади і далі будуть містити великі енергоємні лікарні, то у них вічно буде недофінансування медицини.
РБК-Україна: Коли ця казкова і ефективна модель сімейної медицини запрацює по всій країні?
Віктор Шафранський: Більш-менш сімейна медицина заробила в Дніпропетровській області - відкривалися нові лабораторії, закуповувався транспорт, що "прив'язували" лікарів додатковими доплатами, житлом. сімейна медицина "острівцями" заробила у Вінницькій, Житомирській, Львівській областях. Приміром, у Львівській області є амбулаторії, де на першому поверсі лікар веде прийом, там же розташований пункт бригади швидкої допомоги, а на другому поверсі знаходиться житло доктора.
Ми сподіваємося, що об'єднані територіальні громади, які зараз формуються по країні, будуть зацікавлені у створенні лікарських амбулаторій, які будуть надавати якісну медичну допомогу на первинному рівні. Нещодавно ми запросили на зустріч представників об'єднаних територіальних громад, місцевих органів влади, керівників охорони здоров'я Хмельницької області. Відбулася продуктивна дискусія стосовно нових можливостей фінансування медицини в об'єднаних територіальних громадах.
наприклад, один з голів такий громади каже, що йому громада доручила побудувати лікарню, оскільки жителі скаржаться, що їм надають медичну допомогу в сусідніх лікарнях на поганому рівні. Зав'язалася дискусія, яка привела до розуміння того, що йому необхідно не будувати свою лікарню, а можна вибрати одну з сусідніх лікарень і підписати з нею договір про надання послуг, де чітко прописати критерії якості медпопощи. А на зекономлені кошти поліпшити оснащеність амбулаторій. В результаті, принаймні, він зможе платити своїм лікарям гідні зарплати, а також за рік-два надати житло і оплачувати комунальні послуги.
Впевнений, що розумний і тямущий керівник місцевої влади піде саме таким шляхом. Нам необхідно проводити таку роз'яснювальну роботу, ми зможемо значно ефективніше використовувати той ресурс, який у нас вже є. І вже через рік-два ми побачимо зовсім іншу картину надання медичної допомоги в таких громадах. Це надія і наша можливість розвивати первинну допомогу в нинішній ситуації.
РБК-Україна: В якому напрямку рухається реформування екстреної медицини?
Віктор Шафранський: У нас є досить непогана нормативно-правова база. Кілька років тому був прийнятий закон "Про екстрену медичну допомогу", після чого були розроблені необхідні підзаконні акти. Крім того, в свій час були закуплені машини швидкої допомоги. Не буду коментувати, за якою ціною вони закуповувалися. Але плюс в тому, що ці машини є. При цьому, у порівнянні з трьома-п'ятьма роками раніше, зараз швидка допомога стала краще забезпечуватися ліками. Що з мінусів? Дуже великий мінус в тому, що зараз в країні немає єдиної оперативно-диспетчерської служби.
РБК-Україна: А що є?
Віктор Шафранський: У нас в країні процес створення обласних диспетчерських служб представлений фрагментально. Наприклад, у Харкові створена така гарна служба, в Дніпропетровську, в Києві. У більшості регіонів, на жаль, так звані обласні оперативно-диспетчерські служби і є "так званими", оскільки там, як і раніше, все працює по-старому. Структура служби і якість роботи в Харкові, наприклад, і більшості інших областей - це земля і небо.
Адже в більшості областей як працює ця система? Сидить жінка-диспетчер, отримує дзвінок, записує скарги і контакти, пише папірець, кладе її в лоточок, за сусіднім столом жінка бере її з лоточка, записує собі в журнал. Потім цю листочок передає третій жінці, яка через мікрофон викликає вільну швидку допомогу.
Як це працює в Харкові? Надходить виклик або зі стаціонарного телефону, або з мобільного, або навіть по електронній пошті - диспетчер автоматично обробляє дзвінок - задає питання, щоб визначити, чи необхідна якась спеціальна медична допомога. Після чого з допомогою gps-трекера автоматично визначаться вільна бригада, яка ближче всього знаходиться до місця виклику. Тобто, весь процес виклику бригади швидкої допомоги робиться автоматично, це не робиться емпірично, коли співробітник на око вирішує, яка машина вільна для виїзду на виклик або знаходиться ближче до місця виклику.
Таким чином, бригади екстреної медичної допомоги швидше доїжджають до пацієнта і швидше починають надаватися медична допомога. Крім того, економляться ресурси - паливо, амортизаційний ресурс автомобіля.
РБК-Україна: Що МОЗ має намір зробити для зміни ситуації в кращу сторону?
Віктор Шафранський: Ще в минулому році ми почали займатися цим. Ми попросили обласну владу виділити у себе приміщення під оперативно-диспетчерські служби і зробити там ремонти. Ми ж на себе брали зобов'язання закупити обладнання, яке було б єдиним, стандартизованим для всієї країни, і розмістити його у всіх областях, щоб у результаті вони були закільцьовані в столиці. Це необхідно для аналізу ситуації в країні, а також для реагування в разі екстрених ситуацій в цілому по Україні.
Ми розробили пропозиції до держбюджету на 2016 рік. Попросили відносно невелику суму - близько 400 мільйонів гривень - для того, щоб закупити 25 комплектів обладнання для обласних центрів. Але, на жаль, у бюджеті на 2016 рік наша пропозиція не знайшла відображення. Але вже після нового року ми говорили з багатьма народними депутатами, просили їх підтримки, що у випадку, якщо будуть розглядатися зміни до держбюджету, щоб вони внесли в нього нашу пропозицію.
Що це дасть українцям? Однозначно, ми врятуємо велику кількість життів із-за того, що зможемо максимально оперативно реагувати на виклики пацієнтів. Кожен українець зможе відчути, що служба стала працювати краще. Ми зможемо мати централізовану оперативно-диспетчерську службу в цілому по країні. Обслуговування її буде обходитися дешевше. Ми забезпечимо принцип екстериторіальності надання цієї допомоги. Наприклад, якщо виклик надійшов від пацієнта з одного району чи однієї галузі, але якщо до пацієнта ближче знаходиться бригада швидкої допомоги іншого району чи іншої області, то саме вона буде спрямована на допомогу хворому.
РБК-Україна: А чому не можна все сконцентрувати, приміром, у столиці?
Віктор Шафранський: Диспетчери у Києві будуть залучатися тільки у випадку, приміром, якоїсь техногенної катастрофи, коли необхідно залучити в одному місці велику кількість бригад швидкої допомоги. Або, наприклад, в ситуаціях на сході країни в зоні АТО, де іноді може знадобитися масово концентрувати бригади швидкої допомоги.
РБК-Україна: Скільки часу необхідно для того, щоб побудувати таку систему?
Віктор Шафранський: Для побудови централізованої оперативно-диспетчерської служби МОЗ необхідно півроку. Наш план дій такий - внести зміни до держбюджету як можна швидше. Після отримання цих коштів ми почнемо закупівлю обладнання. Ремонти практично скрізь вже зроблені, за що спасибі місцевим органам влади. З 25 областей приміщення вже готові 21 регіонах. В інших областях ремонти йдуть. Після монтажу обладнання та запуску оперативно-диспетчерської служби ми якісно покращимо роботу екстреної медичної допомоги в країні. Бригада буде приїжджати швидше, тисячі життів наших громадян будуть врятовані.
Розмовляв Дмитро Уляницький