Військовий ЦАХАЛу Роман Гольдман: ХАМАС не напав би на Ізраїль без погодження з Кремлем

Роман Гольдман в інтерв'ю РБК-Україна розповів про війну в Ізраїлі та Україні, свою службу в ЦАХАЛі та про те, як країна живе у постійній загрозі терористичних атак.

Минуло вже майже два місяці з того часу, як 7 жовтня терористи ХАМАС вторглися до Ізраїлю, випустивши по країні тисячі ракет. Бойовики по-звірячому вбили мирних громадян і взяли безліч полонених. Напад терористів на Ізраїль був безпрецедентним: бойовики увійшли до кібуців і міст біля Сектора Газа, вбивши щонайменше 1400 ізраїльтян і взявши понад 200 людей у заручники.

Цими днями ЦАХАЛ продовжує військову операцію на півночі Гази. У перші дні масштабної атаки на Ізраїль в країну вирушили тисячі добровольців із різних країн. Серед них – Роман Гольдман, засновник українсько-ізраїльської місії медичних волонтерів Frida. Лікарі проекту надали та продовжують надавати допомогу тисячам українців на прифронтових територіях.

Наразі Роман Гольдман служить у підрозділі ЦАХАЛ, призначеному для порятунку збитих льотчиків та медичної евакуації бійців із поля бою. Текст нижче – найголовніше з розмови з військовим, повну версію інтерв'ю дивіться на YouTube каналі РБК-Україна.

– Романе, ще недавно ми бачили у вас в соцмережах фото з гуманітарних місій в Україні. Ви з лікарями виїжджали у гарячі точки на Херсонщину, на Донбас, аби допомагати цивільним. А зараз ви вже в ізраїльській армії. Розкажіть, як ви опинилися там, де зараз перебуваєте.

– Так, востаннє ми спілкувалися з вами на тему гуманітарних, не військових місій. В Україні я представляв ізраїльських лікарів, місію Frida. Тоді важко було уявити, що доведеться повертатися до своєї країни вже як солдат. Згадувати свої навички, військовий дух та бути зі своїм народом. Фактично я кинув усе і поїхав, бо маю борг перед моєю країною.

Я зараз перебуваю на кордоні Лівану та Ізраїлю. З того боку наші сусіди, терористична організація Хезболла, обстрілює Ізраїль, намагаючись завдати шкоди мирним жителям, інфраструктурі.

В армії я займаюся по суті тим самим, чим займався в Україні: перебуваю в команді екстреного реагування з евакуації разом із піхотою та бригадою "Голані". Це одна з найпотужніших бригад в Ізраїлі з багатою історією (бригада сформована ще 1948 року – ред.). Моя функція – евакуація поранених, транспортування солдатів із поля бою.

– Ізраїль зміг мобілізувати безпрецедентну кількість добровольців. З усього світу захищати країну їхали резервісти. Це люди різних професій із різних країн. З перших днів війни буквально за кілька діб армія Ізраїлю розширилася до 300 тисяч людей. Як, на вашу думку, це вдалося?

– Ці цифри справді вражають: ми змогли мобілізувати 360 тисяч резервістів. Завданням було набрати 300. Але ще 60 тисяч приїхали на військові бази і сказали: ми залишаємося, ми ночуватимемо тут, з усім допомагатимемо. Готові до будь-якої роботи.

Я назвав би це феноменом. Ви ж бачите, що кордони в Ізраїлі не закривають. Кожен може подлетіти, куди хоче. В Ізраїлі немає тенденції біженства. Люди масово не тікають, не відлітають. Рейси скасували майже всі іноземні авіакомпанії: залишилася лише ізраїльська. Вона проводить евакуаційні рейси у співпраці з Європою.

Жителів північної частини країни, де знаходяться такі міста як Шломі, Маалот-Таршиха, попросили евакуюватися на південь та до центру Ізраїлю. Десь 150 тисяч ізраїльтян змушені були покинути свої будинки. Безумовно, ці цифри незрівнянні з тими, що сьогодні є в Україні.

Фото: Роман Гольдман служить у підрозділі ЦАХАЛ, призначений для медичної евакуації бійців з поля бою (facebook.com/Роман Гольдман)

Я ці цифри знаю напам'ять. Люди виїжджали із Харківської, Київської, Херсонської та інших областей. У той же час Ізраїль – досить маленька країна, і доки не закінчиться військова операція, люди поки що не готові повернутися до своїх будинків – як на півночі, так і на півдні.

– Якими були ваші перші враження від ізраїльської армії? Який досвід, на вашу думку, варто було б перейняти Україні в Ізраїлю в контексті оборони країни? І навпаки – Ізраїлю в України?

– Кожен резервіст, який колись служив у бойових частинах, закріплений за своїм батальйоном. Є так звана "Повістка №8": у разі отримання такого документа резервіст повинен приїхати на базу протягом 12 годин після того, як йому надійшло таке повідомлення. "Повістка №8" означає, що почалася війна. Військові приїжджають на бази та отримують зброю, форму, бронежилети.

Армія Ізраїлю сьогодні налічує до мільйона людей, і для запуску всієї логістики потрібен час. З такою кількістю мобілізованих Ізраїль не був готовий повною мірою, і ми побачили велику кількість волонтерів та філантропів, які намагалися забезпечити військових усім, чим могли: від одягу до повербанків та бронежилетів.

Можу сказати, що українська армія в якихось моментах прогресивніша, ніж ізраїльська. Агресія, яку сьогодні зазнає Україна, непорівнювана. Російська Федерація застосовує в Україні все: від балістичних ракет до авіації – такої агресії, дякувати богу, Ізраїль поки не відчув, і сподіватимемося, що не відчує. Але можу з повною відповідальністю сказати: по тактичній медицині та підготовці солдат і українська, і ізраїльська армії стоять на високому рівні.

В Ізраїлі людське життя варте багато чого. Наприклад, в операції з евакуації пораненого солдата можуть брати участь близько 150 солдат. Можуть задіяти гелікоптери, літаки, танки – це заради евакуації одного солдата. Буквально за кілька кілометрів від кордону з Ліваном з якоїсь причини перекинувся танк із військовими. Цей момент наші сусіди використали у своїх цілях, розпочали провокацію у цій частині кордону. А у нашій армії, незважаючи на ризики, все було присвячено евакуації цих трьох солдат.

Сьогодні ми бачимо, що операція в Секторі Газа несе позитивний результат, і я вірю, що ми зможемо досягти наших цілей. Ви ж пам'ятаєте, що ХАМАС у перші дні війни по-звірячому вбив 1500 осіб, викрав сотні людей. Серед них – діти, пенсіонери, жінки. Нещодавно було опубліковано ще одне відео, з якого стає ясно, що вони вбили ще одну дівчину. Їй було 19 років, вона служила на кордоні із Сектором Гази.

Все це для нас – тривожний і хвилюючий фактор. А плюс до того ми в різних країнах бачимо страйки людей, які підтримують ХАМАС.

Фото: Тисячі добровольців з'їжджалися до Ізраїлю з перших днів війни (facebook.com/Роман Гольдман)

– Говорячи про Ізраїль, наскільки ми розуміємо, зараз ніхто точно не може сказати, коли завершиться війна. Як ви особисто вважаєте, на який розвиток подій чекати найближчим часом?

– Щохвилини ми готові до будь-якого розвитку війни. Найкращі наші брати зараз у Секторі Газа виконують важливу місію.

Особисто мені здається, найгірше побоювання, яке у нас було з приводу входу до Гази – воно вже позаду. Вже ліквідовано більшу частину керівників ХАМАС, вже завдано великого удару по інфраструктурі терористів, штабу контролю всієї їх активності. Ліквідовано логістичну підтримку – від інтернету до постачання палива. Через це присутній великий хаос у керівництві ХАМАС. І все це вже дає певний результат спецоперації.

– Як ізраїльське суспільство ставиться до того, що Росія зараз фактично зайняла у цій війні антиізраїльську позицію? Путін звинуватив у Ізраїлі та США, в Москві показово прийняли делегацію бойовиків ХАМАС – після візиту вони подякували Путіну за його позицію. У самій РФ пройшла хвиля антиізраїльських акцій, а в Дагестані справа дійшла до штурму аеропорту Махачкали агресивним натовпом.

– Щодо Росії ми бачимо з їхнього боку абсолютно повну підтримку терористів ХАМАС, а не Ізраїлю. Ми бачимо глобальну геополітичну гру, в якій російському керівництву стратегічно необхідна ця війна, щоб відволікти світову спільноту від їхніх злочинів в Україні. Ми знаємо, що ХАМАС – стовідсотковий союзник Ірану, і Іран – їхній фінансовий донор. З відкритих джерел ми знаємо, що Росія – союзник Ірану.

Як ізраїльтянин я впевнений, що такого масштабу війни, коли близько 3 тисяч терористів ХАМАС напали на Ізраїль, не було б без погодження з Кремлем.

Фото: Довіра населення Ізраїлю до армії дуже висока (facebook.com/tzahalonline3)

Також можу сказати однозначно: все ізраїльське суспільство розуміє, що відбувається в Україні, і не підтримує Росію у будь-яких відносинах із цією країною. Взагалі Україна та Ізраїль – у теплих відносинах. Це і історія, яка нас разом об'єднує, і в Україні була одна з найбільших єврейських громад. Ізраїль започаткували українці, які приїхали з Харкова наприкінці 18 століття.

Лідери Ізраїлю – від Голди Меїр до Меїра Дізенгофа, першого мера Тель-Авіва – вихідці з України. Наші теплі відносини війна лише зблизила. Якщо в політичному плані були й протиріччя, то Ізраїль на дружньому побутовому рівні завжди підтримував Україну.

– В Україні вже не перший рік поспіль проводять українсько-ізраїльський форум, присвячений реабілітації, зокрема військових. Як Ізраїль допомагає в Україні зараз у питаннях реабілітації та яка модель підійшла б Україні, адже ветеранів буде згодом дедалі більше?

– На мій погляд, в Україні найкраще створювати внутрішню інфраструктуру і реабілітації, і західної доказової медицини, і технології протезування саме за місцем проживання. В Ізраїль на реабілітацію може полетіти кілька сотень чи десятки військових. Але реальна потреба – це десятки тисяч пацієнтів. Найкраще, що Ізраїль може зробити зараз – це передати свої навички, накопичені за 75 років.

Наша організація Frida активно співпрацює з посольством Ізраїлю в Україні, ми приймаємо українських фахівців на підвищення кваліфікації, співпрацюємо із громадськими організаціями, допомагаємо готувати професійні кадри в Україні. Ми закликаємо лікарів, волонтерів, звертатись до нас, записуватись на навчання, і ми готові ділитися досвідом повністю безоплатно.

В Україні наша організація змогла надати допомогу вже понад 60 тисячам пацієнтів. Щотижня бригади лікарів виїжджають у гарячі точки та надають медичну допомогу у важкодоступних місцях. Пріоритетні області – Сумська, Чернігівська, Херсонська, Донецька та Луганська. По суті це мобільні польові клініки, в яких працює мультидисциплінарна команда: від невролога до кардіолога.

Фото: Ізраїльське суспільство однозначно розуміє, що відбувається в Україні і не підтримує Росію в будь-яких відносинах з цією країною – Роман Гольдман

– За часи вторгнення РФ в Україну нашу країну часто стали називати "європейським Ізраїлем". Адже у нас, як і у вашій країні, ворог увесь час перебуває поряд, на той бік кордону. І небезпека залишається завжди. Чи погоджуєтесь ви з такою метафорою і як Україні навчитися співіснувати поруч із країною-агресором, країною-терористом?

- Ви знаєте, це так і є! Але все одно дуже важливо сказати, що ступінь агресії, ступінь інтервенції, який сьогодні зазнає Ізраїль, все одно не зрівняється з тим ступенем агресії, який зазнала Україна. Важливо правильно маркувати цю ситуацію.

Україна опинилася в ситуації, з якою не стикалася жодна країна в Європі, та Ізраїль, у тому числі навіть за останні 50 років. На Ізраїль не летять літаки, не йдуть танки та не нападає така кількість солдатів. На Ізраїль на даний момент не летить така кількість ракет, яку запускає Росія щодня мирними містами України. Ворог Ізраїлю – печерний та примітивний, але це все одно інша війна.

Прямо сьогодні будується українська нація. Формується почуття справедливості в країні, люди розуміють, що вони йдуть захищати свою країну. Якщо Україна й надалі формуватиметься як цивілізована європейська країна, це буде запорукою успіху у всіх аспектах. Коли у всіх українців буде розуміння того, що треба йти захищати свій дім і виконувати обов'язок перед своєю країною.