Українська асоціація футболу незабаром повинна обрати нового президента. Каденція чинного голови Андрія Павелка завершилась ще влітку, проте через масштабну війну вибори, які мали відбутися в березні, відклали.
Звітно-виборчий конгрес мав пройти у вересні, та суд заборонив обирати на ньому нового керівника УАФ. Наразі точну дату виборів не призначили. Ймовірно це має статися до середини грудня, коли УЄФА проводитиме Континентальний конгрес. Там новий голова УАФ може бути обраний членом виконкому організації.
Єдиним, хто офіційно висунув свою кандидатуру на посаду президента УАФ, є чинний президент організації Андрій Павелко. Утім, з огляду на низку корупційних проваджень та скандалів репутація кандидата виглядає далекою від бездоганної.
Андрій Павелко керує українським футболом уже понад сім років. Вперше його обрали головою Федерації футболу в 2015-му, потім в 2017-му, коли федерація стала громадською спілкою ("Українська асоціація футболу"), Павелка на позачергових виборах на безальтернативній основі переобрали ще на п’ять років.
За цей час він став фігурантом низки журналістських розслідувань про корупційну діяльність, а згодом – низки кримінальних проваджень, які розслідують різні правоохоронні органи як в Україні, так і за її межами. При чому ці справи напряму пов’язані із діяльністю Павелка на посаді голови УАФ.
Якими ж є головні претензії правоохоронців та громадськості до голови УАФ? І як вони можуть вплинути на участь Павелка у майбутніх виборах президента асоціації?
Наймасштабнішою є так звана "схема з футбольними полями". Коротко її суть зводиться до наступного.
У 2017 році уряд оголосив програму будівництва футбольних полів у всіх регіонах України. На програму виділили понад 1,2 млрд грн, частину з яких мали заплатити місцеві бюджети. У стандартному проекті були закладені матеріали полів від конкретного виробника. Виробництвом та імпортом цих матеріалів займалась компанія, заснована Українською асоціацією футболу (тоді Федерацією футболу України), яку очолював Павелко.
Завод з виробництва футбольних полів ФФУ організувала за кошти, які УЄФА виділила на розвиток українського футболу. Поля продавалися за завищеними цінами. Закупівля обладнання для заводу ФФУ відбувалась через підконтрольну Павелкові фірму в Об’єднаних Арабських Еміратах. Після проходження через цю компанію обладнання та матеріали ставали дорожчими на 20%.
Крім того, до відповідних урядових документів були включені пункти, згідно з якими за футбольні поля державні і місцеві органи влади мали право вносити 100% передплати. Таким чином, за рахунок коштів УЄФА та платників податків Павелко і його оточення створили схему для власного збагачення, оціночний рівень збитків якої перевищує 300 млн грн.
Ще одна історія, пов’язана із грошима міжнародних футбольних організацій, стосується створення тренувальної бази національної збірної в Княжичах. ФІФА мала виділити на викуп землі близько 2,5 млн євро, в той час як по факту землю було придбано за трохи більше, ніж за 300 тис. євро. З будівництвом бази теж не зійшлась математика: УЄФА мала виділити на це понад 4,5 млн євро, а УАФ – додати ще 10 млн євро. В результаті гроші розчинились, а база так і не збудована: на ділянці місцеві ще влітку пасли корів.
Не менш гучний скандал пов’язаний із призовими, які УАФ отримала за участь України в Євро-2020. Замість розподілити їх на розвиток футболу, функціонери на чолі з Павелком витратили кошти на закупівлю у величезних кількостях чаю, кави, морепродуктів та лампочок. Про деякі з них активно писала західна спортивна преса, через що Павелко навіть судився з одним із журналістів.
Усі ці схеми вилились у цілу низку кримінальних проваджень, частина яких розслідується за кордоном. По частині з них уже оголошено підозри підлеглим Павелка, в окремих провадженнях він проходить в якості свідка. Утім, журналісти неодноразово звертали увагу, що справи про зловживання президента УАФ можуть "спускатися на гальмах".
Приміром, у затягування розгляду справ Павелка помічали Офіс генпрокурора. Зловживання з заводом розслідують в Нацполіції: в НАБУ не побачили, щоб там були якісь ознаки впливу. Тепер Державне бюро розслідувань з’ясовує, чи не було змови між УАФ і НАБУ щодо уникнення Павелком відповідальності. Інші справи хоч і розслідують, проте підозри донедавна вручали лише другорядним виконавцям.
Тимчасова слідча комісія Верховної ради, яка дійшла висновку про наявність масштабних зловживань у Асоціації і ймовірну причетність до них Павелка, так і не отримала схвалення свого звіту в парламенті, оскільки Рада досі його не розглянула, а повноваження ТСК давно спливли.
Тільки нещодавно НАБУ активізувало слідчі дії у "справі футбольних полів" і провело обшуки вдома у Павелка та в Будинку футболу в Києві. А заступнику голови Асоціації Юрію Запісоцькому, якого підозрюють також в схемі з арабськими компаніями-прокладками, буквально кілька тижнів тому вручили підозру.
Один зі способів підтримувати високий рівень впливовості – працювати із розгалуженою системою взаємовигідних партнерств. В 2019 році строки виготовлення і встановлення міні-футбольних полів із попереднього розділу збіглися із передвиборчою кампанією кандидатів в народні депутати. Це дозволило кандидатам від різних політичних сил використовувати презентації цих полів у власних політичних цілях.
Разом з Павелком, який часто особисто приїздив на такі заходи, кандидати по мажоритарці від "ЄС", "Батьківщини", "Волі народу", "Укропу" перерізали стрічки і роздавали місцевим дітям спортивний інвентар, тим самим підкреслюючи власну роль у реалізації проекту.
За збігом обставин, частина кандидатів були або досі залишаються керівниками регіональних футбольних асоціацій, утворених після переформатування ФФУ в УАФ. Саме вони найімовірніше будуть делегатами Конгресу УАФ, який буде переобирати Павелка на наступний строк в якості президента асоціації.
Це лише частина процесу, який в навколофутбольній спільноті називають "узурпацією влади" з боку Павелка, який намагається контролювати не лише УАФ (асоціація, що опікується розвитком футболу), але й Професійну футбольну лігу (об’єднує професійні футбольні клуби) та інші пов’язані з футболом об’єднання.
Приміром, нещодавно гучного розголосу набув скандал, пов’язаний зі спробами "рейдерського захоплення" Асоціації ветеранів футболу України та неправомірними рішеннями УАФ щодо цього об’єднання (спроба довічної дискваліфікації керівника з метою поставити на його місце лояльного функціонера УАФ).
До цієї ж категорії активностей можна віднести і схему із виведення з-під контролю клубів так званих "беттінгових прав", які УАФ через низку маніпуляцій нібито за заниженою ціною передала структурам, афілійованим із беттінговим оператором Vbet (спонсор Національної збірної з футболу та титульний спонсор Чемпіонату України з футболу).
Беттінгові права включають в себе трансляцію матчу в режимі стріму на платформах беттінгових операторів та передачу статистичних даних. Попри те, що виробником контенту фактично є клуби, УАФ присвоїла ці права собі, а потім продала за 100 тис. дол. на рік компанії BetRadar. Та, у свою чергу, маючи монополію, продає права міжнародним букмекерським конторам по всьому світу і може отримувати за це щонайменше 1 млн дол. на рік.
Причетними до цієї схеми в оточенні Павленка також називають екс-віце-президента УАФ Олега Шкреба та гендиректора ТОВ "УАФ Маркетинг" і голову Української асоціації електронного футболу (також є частиною УАФ) Романа Волинця. Шкреба, як стверджують джерела в асоціації, є кумом відомого спортивного журналіста і телеменеджера Олександра Денисова, який працював гендиректором телеканалів "Футбол 1", "Футбол 2" і "Футбол 3". Саме на цих телеканалах було встановлене спеціальне обладнання, яке перетворювало телевізійний сигнал у стрім, а з офісу каналів йшов сигнал до Bet Radar.
Також варто додати, що VBet, будучи титульним спонсором чемпіонату України, у перший рік платила Українській професійній лізі (клубам) 1 млн дол. США, з яких 200 тис. дол. за контрактами одразу переходило УАФ.
У сезоні 2022-23 за умовами контракту Vbet повинен сплатити 1,5 млн доларів США, але через війну ця цифра може зменшитися.
Свою політичну і футбольну кар’єру павелко довгий час будував в оточенні представників Партії регіонів. Шлях до великої політики Павелку відкрив батько його першої дружини – Олени Сергієнко (у шлюбі з 1994 по 2014 рік) – народний депутат 4-го та 7-го скликань Леонід Сергієнко, мільйонер з Дніпропетровська, який в різний час входив до партій "ЗаЄдУ", "Трудової України", Соцпартії, "Фронту змін", "Батьківщини", але фактично тяжів до "регіонів".
В парламенті 7-го скликання, куди Павелко зайшов за списками "Батьківщини", вони разом з Сергієнком були виключеними із фракції за голосування врозріз із лінією партії (читай: в унісон з регіоналами).
Андрій Павелко під час виступу у Верховній раді (фото: wikipedia org)
На початку 2010-х ЗМІ писали про зв’язки Павелка із Олександром Вілкулом, нині начальником військової адміністрації Кривого Рогу, а тоді одним із керівників виборчої кампанії "регіоналів" у Дніпропетровській області: нібито Павелко на прохання Вілкула організовував "каруселі" для фальсифікації голосувань в регіоні.
Також Павелка і Вілкула пов’язують бізнес-стосунки. Зокрема, гучною була історія фіктивного відчуження розважального комплексу "Опера" в Дніпропетровську. Павелко продав комплекс компанії-одноденці, яка перед цим взяла кредит на купівлю в банку "Родовід", а згодом збанкрутувала. Комплекс опинився в заставі у банку. Коли розпродувались його активи, структури, наближені до Вілкула, змогли викупити об’єкт у держави за суму в 26 разів менше, ніж за нього отримав Павелко.
Цей шлейф не завадив в 2014 році Павелкові обратися до парламенту за списками блоку Порошенка. В Раді 8-го скликання він очолив без перебільшення найважливіший комітет – з питань бюджету. Депутати цього комітету в прямому сенсі вирішують, в який спосіб будуть розподілятися кошти платників податків, переважно додаючи "хотілки" до обов’язкових статей, з якими проект бюджету "спускається" з Мінфіну та від Кабміну до парламенту. А голова комітету є справжнім "фільтром" для таких "хотілок" депутатів, лоббістських груп, фінансово-промислових угруповань з відповідними корупційними спокусами і можливостями.
Тому нічого дивного, що разом із "футбольними" махінаціями широкого розголосу набув спосіб життя Павелка та його родини.
Зокрема, щодо оренди квартири у центрі Києва за 17 тис. дол. США на місяць, великої кількості закордонних поїздок на дорогі курорти, житлової і комерційної нерухомості, записаної на родичів, а також масштабного автопарку. До цієї історії додавалась також нова цивільна дружина футбольного функціонера, яку він не задекларував, але проживав однією родиною. "Розсекретили" таємниці Павелка завдяки скандалу довкола Кубку чемпіонів УЄФА, який прибув до Києва напередодні фінального матчу європейського чемпіонату, і який дивним чином опинився в руках 7-річної дитини в люксовому автомобілі. Дитиною виявилася падчерка Павелка – дочка його партнерки Катерини Чаус.
Національне агентство з питань запобігання корупції навіть відкривало провадження проти Павелка щодо його незадекларованих статків. Але його врятував Конституційний суд, який декриміналізував корупційні злочини, пов’язані із недостовірним декларуванням майна невідомого походження.
Напередодні ЗМІ показали будинок Павелка, в якому він проживає сьогодні – обшуки правоохоронцями стали надбанням громадськості. Окрім власне слідчих дій у цьому помешканні – цікаве і його походження.
Згідно з даними з реєстрів нерухомого майна, будинок площею 1200 кв м на дамбі Київського водосховища у селі Хотянівка, де, ймовірно, мешкає Павелко разом з родиною, був придбаний у такої собі Іщенко Ніни Наумівни. Утім, все виглядає на те, що вона була просто посередником: першим власником, який фактично і продавав маєток Павелкові в 2014-му, був син колишнього прем’єр-міністра України, екс-народний депутат Олексій Азаров.
Азаров-молодший отримав свідоцтво про право власності в листопаді 2013-го, тож очевидно, що продавав майно уже після початку російсько-української війни та після Революції гідності. Це ще один штрих, що доповнює портрет Андрія Павелка як багатовекторного та гнучкого політика.
Традиційно всі кримінальні справи та слідчі дії, журналістські розслідування та блоги спортивних коментаторів Андрій Павелко сприймає як тиск на себе і очолювану ним Асоціацію. Після початку повномасштабного вторгнення до цих відповідей додались також звинувачення опонентів у роботі на російського ворога і намірах дестабілізувати ситуацію в Україні в цілому і у футболі зокрема.
Втім, навіть такого побіжного переліку "досягнень", які проявив на своїй посаді за останні 7 років Андрій Павелко, вочевидь достатньо, аби отримати розуміння, чому його кандидатура на виборах президента УАФ точно не є безальтернативною. Чи готовий український футбол до репутаційних ризиків, пов’язаних із ймовірним судовим переслідуванням і можливим подальшим обвинуваченням у корупції? Питання відкрите, і на нього слід дати відповідь не лише футбольним функціонерам, але й керівництву держави.