Ветеран російсько-української війни Марко Мельник із позивним "Вирій" після Революції Гідності у 2014 році пішов добровольцем на війну, служив у розвідці та медичній службі "АЗОВу". А після повернення з фронту у 2016 році заснував перше ветеранське видавництво markobook, яке публікує патріотичну літературу.
Після 24 лютого 2022 року Марко знову пішов добровольцем на фронт. Цього разу вступив у 206 батальйон Територіальної оборони ЗСУ міста Києва, був учасником оборони столиці та боїв в Ірпені.
Про історію Марка Мельника і його ветеранський бізнес - читайте у спільному проекті РБК-Україна та Міністерства у справах ветеранів.
"Під час Революції Гідності я майже весь час провів на Майдані, був у самообороні. Гранату "зловив", дірка досі в нозі. Потім повернувся у рідний Кривий Ріг, там створив сотню самооборони. У нас було багато проросійських елементів і компартія тоді ще існувала, вона мала більшість місць у моєму районі. Коли розпочалася тимчасова окупація Криму, у нас в місті почали з'являтись "заїжджі люди" у військовій формі на російських номерах. Ми їх ловили, здавали тоді ще у міліцію, а потім з'ясували, що серед міліції теж були сепаратисти", - розповідає ветеран.
У Кривому Розі Марко з однодумцями зайнявся активною діяльністю на користь України.
"Ми тоді змусили депутатів проголосувати за знесення пам'ятника Леніна, за ухвалену на Майдані резолюцію засудження Януковича й Партії регіонів", - додає Мельник.
Коли розпочалася російська збройна агресія на сході України у 2014 році, друг Марка пішов на фронт.
"Мій друг Максим Пошедін - один із перших поїхав у батальйон Дніпро. Він загинув в Іловайську. Я почував себе некомфортно, знаходячись у тилу. Тому зібрав чотирьох друзів і ми добровольцями поїхали на війну. Я розумів, що не пройду перевірку на придатність через стан здоров'я. Навіть курс молодого бійця було важко пройти. Тому домовилися, щоб наша маленька делегація могла одразу приїхати на передову", - каже Марко.
На фронті Марко був водієм-парамедиком на військовому реанімобілі медичної служби. Паралельно з цим керував роботою групи військових журналістів ідеологічної служби полку "АЗОВ". Брав участь у Широкинській наступальній операції у 2015 році.
"Я був в медичній службі, моя задача - евакуювати поранених і загиблих. Під час Широкинської операції ми виїжджали на позиції забирати побратимів з поля бою. Запам'яталося буквально все. Були і трагічні моменти, і комічні - всі випадки цікаві. Я про це написав книжку "Жадання фронту", втім вона вже давно закінчилася. Чотири видання пережила", - розповідає ветеран.
Марко зізнається, що робота в медичній службі на передовій залишила глибокий слід у його пам'яті. А повернення до цивільного життя виявилося непростим. Ветеран відчував дисонанс між досвідом війни та реаліями мирного життя.
"Ми добровільно йшли на війну, тому у нас ніяких травм і особливих адаптацій не було, але відчував дисонанс після повернення. На фронті ми могли один на одного розраховувати, а в цивільному житті такого не було. Тут виникало враження, що війни нема. Часто нам говорили: "Ми вас туди не посилали". Всі ці фрази ж народилися у 2014-16-х роках, коли вже перші добровольці почали повертатися", - додає Мельник.
За його словами, тоді було абсолютне нерозуміння з боку суспільства, хто такі ветерани.
"У 2016 році, коли я звільнився, нам казали: "Ветерани - це Друга світова. А ви хто такі?" Потім суспільство адаптувалося. А зараз з цим простіше. Вже всі розуміють, що це заслуга військових, що ми маємо свої домівки, більшість із них цілі, і що ми не під окупацією в підвалах сидимо і нас не розстрілюють", - каже ветеран.
Повернувшись в цивільне життя, Мельник зайнявся книговиданням - створив перше ветеранське у видавництво markobook.
"Я себе письменником не вважаю, я написав свою книжку суто по приколу, щоб показати побратимам, що не треба бути письменником, щоб описати свої спогади. Агітував друзів написати про Іловайськ, Мар'їнку, там де я не був. Про першу оборону Маріуполя і його звільнення. І всі казали, я ж не письменник, хто це буде читати? Я показав своїм прикладом, що хоч не письменник, але мою книгу чотири рази видавали, видно комусь її таки було цікаво читати. Після цього народилася серія "Азовські спогади", - каже ветеран.
Перші книжки Мельник надрукував за свої гроші і за підтримки побратимів з громадської організації "Цивільний корпус Азову".
"Суспільство тоді мало цікавилося нашою літературою. Але з часом ситуація змінилася. Зараз попит на ветеранську літературу зріс. Найпопулярніша наша книжка - це "Український націоналізм. Основи ідеології". Люди дозріли до розуміння українського націоналізму. Ветеранська література стала важливим інструментом для розповсюдження національних ідей та цінностей.", - говорить Марко.
При одній розмові із колегами з Українського ветеранського фонду Мельник дізнався про проект "Створено захисниками", який реалізує Мінветеранів. Тоді заповнив анкету і долучився до проекту. Ця ініціатива маркує товари і продукцію, виготовлену ветеранами, таким чином сприяючи впізнаваності і подальшому розвитку бізнесу.
"Люди, які пройшли війну, часто залишаються зі своїми проблемами сам на сам. Найголовніше - це підтримка, розуміння і реабілітація. Ветерани мають величезний потенціал для суспільної діяльності і їм треба дати можливість реалізувати себе в мирному житті - через гранти, брендування їхньої продукції тощо", - заявляє ветеран.