Міжнародний розшук, ініційований українськими правоохоронцями, перетворив життя українки Юлії Кошової у Франції на юридичний кошмар. Детальніше про обставини справи – читайте в матеріалі РБК-Україна.
Громадянку України Юлію Кошову було затримано на півдні Франції на підставі міжнародного розшуку, ініційованого українськими правоохоронними органами у межах кримінального провадження про ймовірне шахрайство у 2019 році.
Як зазначають адвокати Кошової, поліція увірвалася до її квартири у присутності неповнолітньої дитини і затримала жінку. За лічені хвилини її звичне життя – робота, дім, школа дітей – змінюється докорінно. Причина – оголошення у міжнародний розшук.
В Україні Юлію Кошову звинуватили у шахрайстві, яке вона нібито вчинила у Дніпрі у серпні 2019 року: разом зі "спільником" отримала по 10 тисяч доларів від двох чоловіків за сприяння у працевлаштуванні у Франції, а потім зникла з грошима.
Водночас, захист жінки стверджує, що у серпні 2019 року, коли, за версією слідства, вона нібито особисто перебувала у Дніпрі та отримувала гроші від потерпілих, Кошова фізично знаходилася за межами України, що у відповіді підтвердила Державна прикордонна служба, але з невідомих причин проігнорувало слідство.
Взагалі у Франції жінка проживає понад десять років, виховує двох дітей і за останнє десятиліття сумарно провела в Україні лише чотири дні.
Українка Юлія Кошова з дітьми вже більше 10 років проживає в Ментоні на півдні Франції (фото: з особистого архіву)
У лютому 2025 року суд у Дніпрі заочно обрав Юлії Кошовій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це рішення стало формальною підставою для оголошення її в міжнародний розшук та направлення запиту до Інтерполу.
Про існування кримінального провадження Кошова не знала. Повідомлення про підозру українські слідчі вручили за її адресою у Києві – через голову ОСББ, попри те що вона не проживає там понад десять років. Водночас у матеріалах справи був зазначений її актуальний номер телефону у Франції.
Жодних спроб зв’язатися з нею безпосередньо: телефоном, електронною поштою чи в межах процедур міжнародної правової допомоги, – зафіксовано не було. Втім, це не завадило слідству звернутися до Інтерполу.
Міжнародний розшук та затримання за кордоном – інструменти, що зазвичай застосовують у справах, пов’язаних із насильницькими злочинами, масштабними фінансовими чи корупційними махінаціями, тероризмом або загрозою національній безпеці. У випадку Кошової йдеться про 20 тисяч доларів. Принаймні, саме ця версія стала підставою для повідомлення про підозру у шахрайстві та подальшого звернення українських правоохоронних органів до міжнародних механізмів розшуку.
"Я намагаюся зрозуміти, як це взагалі стало можливим. У той період мене не було в Україні, я жила у Франції, виховувала дітей і не переховувалася. Про те, що на Батьківщині на мене полює поліція, я дізналася лише тоді, коли мене затримали. Більш того, я ніколи у житті не була в Дніпрі – місті, де був нібито скоєний цей злочин", – розповідає Кошова.
За словами жінки, добу вона провела у французькому поліцейському відділку. Потім її випустили – бо має двох дітей на утриманні. Окрім того, вона надала підтвердження, що у час, коли був скоєний якийсь злочин в Україні, вона перебувала за тисячі кілометрів звідти. У неї збереглися підтвердження оплачених візитів до французької клініки у серпні 2019 року, госпіталю з дитиною, оренди автомобіля.
Згідно з офіційними даними Державної прикордонної служби України, за майже десять років жінка поверталась в Україну лише двічі – загалом на чотири дні.
Матеріали кримінального провадження, з якими ознайомився захист, не містять підтверджень ключових елементів обвинувачення. Йдеться не про тлумачення чи оцінки, а про відсутність базових доказів, на яких зазвичай ґрунтуються справи про шахрайство.
Перш за все, у матеріалах провадження відсутні будь-які фінансові документи, що підтверджували б отримання Кошовою коштів: немає банківських переказів, розписок або інших доказів руху грошей, за показами так званих "потерпілих" – Кошовій кошти вони особисто не передавали. Разом з тим, за фабулою справи йдеться про передачу готівки в доларах США, однак жодних об’єктивних підтверджень цього слідством не наведено.
Крім того, потерпілі посилаються на договір, який нібито був підставою для передачі коштів. Водночас з його змісту випливає, що документ не передбачає жодних послуг із працевлаштування чи оформлення посвідок на проживання у Франції. Ба більше, у договорі зазначено оплату в гривнях і виключно в безготівковій формі, що не узгоджується з версією слідства про передачу готівки в іноземній валюті.
При цьому, слідство стверджує, що кошти передавалися у Дніпрі, однак у матеріалах справи відсутні докази реального існування офісу чи іншого приміщення, де нібито відбувалися ці зустрічі, а також будь-які підтвердження перебування Кошової в цьому місті.
Окрему увагу в цій справі привертає хронологія досудового розслідування. Події, які слідство кваліфікує як злочин, датовані 2019 роком. Водночас кримінальне провадження було зареєстроване аж через пʼять років після "злочину" – у 2024 році, а повідомлення про підозру складене у 2025-му.
Таким чином, між моментом ймовірного вчинення злочину та процесуальними рішеннями минуло кілька років. Питання дотримання розумних строків розслідування в цій частині залишається відкритим з огляду на те, що ключові слідчі дії були здійснені зі значною часовою паузою.
Окремий епізод — впізнання за фотознімками. Потерпілі та свідок "упізнали" Кошову на фотографії, яка, як встановив захист, не має до неї жодного стосунку.
"Слідчий у справі Роман Лєсних попросив свідка та обох "потерпілих" впізнати Юлію Кошову, але показав фото інших жінок. Дивно, але усі вони її "впізнали". Тут слід підкреслити, що насправді і у слідчого, і в прокурора Бурчака були справжні фото Кошової, а також підтвердження від ДПС, що в той час вона навіть не була в Україні. У таких умовах говорити про прикру помилку слідства якось складно", – говорить адвокат Кошової, партнер ARIO Law Firm Євген Грушовець.
Тобто слідчі мали доступ до реальних зображень, але під час очних ставок використали інше фото. Це не завадило оформити протоколи впізнання і покласти їх в основу підозри.
Другий ключовий персонаж справи – чоловік на ім’я Микола Ушаков, якого слідство називає спільником Кошової. Він визнав свою вину у шахрайстві та отримав вирок. У різних показаннях він плутається у версіях: то знайомство з Кошовою відбулося у нього в парку, то в Дніпрі, то "іноді вона приїжджала з Києва", ще була версія про спільних знайомих. Він розповідає, нібито жінка після випадкового знайомства запропонувала йому аферу і він одразу погодився.
На основі всього цього слідчий видав підозру та через суд оголосив Кошову у міжнародний розшук.
Під час адвокатського розслідування захист також з’ясував цікаві обставини, які не відображені в матеріалах кримінального провадження, але мають значення для оцінки показань потерпілих. Зокрема, один із потерпілих раніше притягався до кримінальної відповідальності за зберігання наркотичних речовин.
Сам по собі цей факт не є доказом порушень у конкретній справі. Водночас він набуває значення в контексті того, що саме показання потерпілих та окремих свідків стали ключовою основою обвинувачення – за відсутності інших об’єктивних підтверджень.
"Причини, з яких у цій справі було обрано саме таку версію подій і такий масштаб реагування, до сьогодні залишаються для нас незрозумілими. Водночас у своїй практиці я не вперше стикаюся з ситуаціями, коли слідство спирається на показання осіб із вразливим процесуальним статусом", – каже Грушовець.
За словами адвоката, йдеться про людей, які самі перебували або перебувають у конфлікті із законом і за певних обставин готові підтверджувати версію, необхідну органу досудового розслідування.
"Ось тільки навіщо українська правоохоронна система може вдаватися до таких дій щодо Юлії – громадянки без якогось особливого статусу, звʼязків чи впливу? Питання, на яке наразі ми не знаходимо відповіді", – додає адвокат.
Сама Юлія не має жодних припущень, чому раптом українська правоохоронна система так хоче повернути її додому.
"Дехто з мого оточення припускає, що це могло бути зроблено кимось навмисно. Я не поділяю цих версій. Майже десять років я не живу в Україні й не маю там активних контактів. Для мене ця історія виглядає радше як помилка, коли в матеріалах справи опинилася не та людина. Але ця помилка має наслідки, і їх вартість – моя особиста свобода", – говорить Кошова.
Після затримання у Франції захист Юлії Кошової звернувся до українських інституцій із вимогою надати правову оцінку обставинам справи. Зокрема, відповідні звернення були подані до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та до Державного бюро розслідувань.
Звернення захисту до органів прокуратури також не призвели до зміни ситуації. Адвокати Юлії Кошової подали скаргу на ім’я керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Юрія Папуші з проханням надати процесуальні вказівки прокурорам Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра, що здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.
Дніпропетровська обласна прокуратура переслала скаргу для розгляду до тієї ж Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра, дії якої оскаржувалися. За результатами такого розгляду захист отримав відмову у задоволенні скарги без аналізу наведених доводів щодо алібі Кошової та інших процесуальних порушень. Таким чином, питання, порушені стороною захисту, фактично залишилися без незалежної перевірки.
Адвокати також наполягають на проведенні допиту Кошової, наданні матеріалів кримінального провадження та перевірці підстав для подальшого розслідування.
"На сьогодні частина звернень залишається без відповіді, інші були розглянуті формально. Навіть після ухвали суду про обов’язок внести відповідні відомості до ЄРДР, ці дані внесені не були", – розповів Грушовець.
Як зазначалось, французькі правоохоронні органи відпустили Кошову після доби затримання. Водночас українське кримінальне провадження залишається відкритим, а рішення про міжнародний розшук – чинним.
Окрему оцінку обставинам справи надала і французька юстиція. Ухвалою Апеляційного суду Екс-ан-Прованса було постановлено провести додаткове розслідування з метою отримання уточнень від українських органів влади. Вочевидь у Франції засумнівалися в якості українського правосуддя. Французький суд запросив інформацію щодо дотримання права на справедливий судовий розгляд і права на захист, доступу до незалежного суду, а також гарантій безпеки Юлії Кошової у разі її перебування під вартою.
Відтак поки фігуранти резонансних кримінальних проваджень в Україні залишаються поза досяжністю правоохоронних органів, у цій справі міжнародні механізми розшуку були задіяні повною мірою щодо людини, яка не має політичних зв’язків, впливу і доступу до ресурсів.
Історія Юлії Кошової не дає відповіді на запитання, чому саме ця справа стала пріоритетною для правоохоронців. Але вона демонструє, як можуть працювати механізми, коли об’єктом переслідування стає людина без впливу та протекції.