НКРЕКП запропонувало підвищити тариф на передачу на 51%, а на диспетчеризацію – одразу на +356%. Пояснення доволі просто: державному монополісту "Укренерго" не вистачає грошей, щоб розраховуватися зі своїми боргами.
Крім цього, підвищення тарифу, згідно з пояснювальною запискою, викликане зростанням витрат на фінансування "зеленої" генерації, витратами на послугу зі зменшення навантаження для виробників ВДЕ, а також ростом операційних витрат – серед іншого, "Укренерго" передбачило у 2023 році зростання зарплат для своїх співробітників.
Українські підприємства, від великих до найменших, вже понад 9 місяців намагаються вижити в умовах війни. За експертними оцінками, від початку повномасштабного вторгнення економіка вже скоротилася на 39,3%. І це ще, на жаль, не кінець: бойові дії на сході та півдні продовжуються, так само як руйнування інфраструктури та блокада морських портів.
Тепер до ускладненої логістики додалися віялові відключення електроенергії та загроза повного блекауту, який ще більше підкосить економіку. Ряд потужних підприємств, які генерували значну частину бюджетних надходжень та забезпечували роботою десятки тисяч працівників, вже призупинили виробництво через відсутність світла. До весни їх стане набагато більше.
Не дивно, що за l півріччя 2022 року, імпорт товарів перевищив експорт на $4,2 млрд: за прогнозами, до кінця року ця цифра зросте ще більше.
Промислові асоціації та бізнес-об’єднання виступили різко проти росту тарифів: вони переконані, що у державної компанії є інші шляхи вирішення проблем, які не призведуть до деіндустріалізації країни. Та й досить вже перекладати проблеми державних компаній на плечі бізнесу, зауважують учасники ринку.
Частка правди в їхніх словах є: у будь-якій незрозумілій ситуації українські монополісти відразу підвищують тарифи, забираючи таким чином оборотні кошти у бізнесу – замість того, аби оптимізувати власні, часто роздуті, витрати.
Так, Укрзалізниця на початку року підвищила тарифи на вантажні перевезення на рекордні 70% – при тому, що в умовах блокади морських портів у українських виробників не залишилося іншого шляху доправити продукцію до клієнтів. Тепер тим самим шляхом іде Укренерго – забуваючи водночас, що бізнес тримається на чистій впертості, і примудряється допомагати ЗСУ.
"Наші компанії забезпечують на сьогодні не тільки надходження до бюджету, а й потреби ЗСУ, причому допомогу вони організовують власним коштом. І тому, коли ми говоримо про підвищення тарифів на передачу та диспетчеризацію електроенергії, ми маємо розуміти, що кошти заберуть у тому числі й з допомоги для українських воїнів. Тому, фактично, ми власними руками віддаляємо перемогу України", – пояснює голова галузевої ради Федерації металургів України Олена Колесникова.
Самим очевидним пунктом, який потребує перегляду – це, безумовно, рівень витрат, який закладено на фінансування "зелених" виробників. "Укренерго" заклало в проект зростання витрат з 22,7 млрд грн у 2022 році, до 33,9 млрд грн у 2023 році – тобто, рівно на +50%.
При цьому, у тариф на 2022 р. було закладено виробництво ВДЕ на рівні 14 850 ГВт. год. Але через бойові дії Україна втратила частину генерації, тож у 2023 р., за оцінками експертів, очікується виробництво близько 8 000 ГВт. год "зеленої" енергії. Враховуючи, що у держбюджет заклали курс у 42,2 грн/$, реально необхідний обсяг підтримки ВДЕ у 2023 році складає 21,5 млрд грн. Тобто, не більше, ніж у році нинішньому. А навіть трохи менше.
Також, зважаючи на скорочення "зеленої" генерації, не має логіки і ще один пункт в обгрунтуванні "Укренерго". А саме – ріст витрат на послугу зі зменшення навантаження для виробників ВДЕ до 5,2 млрд грн (у цьому році було 2,4 млрд грн, тобто зростання на 115%). Ці цифри також явно мають бути зменшені й приведені до об’єктивної реальності.
Ще одна нелогічна причина для зростання тарифів – зростання витрат на допоміжні послуги, які мають допомогти стабілізувати енергосистему. Згідно з проектом "Укренерго", ці послуги у 2023 році будуть коштувати не 16,7 млрд грн, як зараз, а аж 42,4 млрд грн! При цьому які саме "допоміжні послуги" та чому так дорого, невідомо: ця стаття витрат у проекті не деталізована.
В неформальній комунікації "Укренерго" пояснює зростання витрат на допоміжні послуги роботою блоків ТЕЦ на значно дорожчому газу, що зумовлено низькими запасами вугілля та відключенням Запорізької АЕС від української енергосистеми.
Зважаючи складну економічну ситуацію та всебічну підтримку міжнародних партнерів було б доцільніше покрити витрати ТЕЦ для роботи на газу коштом міжнародної допомоги. На ці гроші слід докапіталізувати "Нафтогаз", щоб він міг продавати ТЕЦ газ для генерації е/е за ціною вугільного паритету: собівартість генерації ТЕЦ на газу має бути на рівні собівартості генерації вугільних ТЕС
Цікаво і інше: у 2021-2022 рр. "Укренерго" вже підвищувала тариф для закупівлі цих "допоміжних послуг". Однак значна частина цих послуг ніколи не надавалася: в Україні просто немає сертифікованих постачальників. Тобто виходить, що "Укренерго" закладає у тариф послуги, які апріорі не будуть надані. Причому просить на них у півтори рази більше грошей.
Найбільше ж коштів "Укренерго" потребує, щоб розрахуватися з тілом кредитів, взятих у мирні роки: на це компанії потрібно у 2023 році відразу 10 мільярдів. І цей пункт викликає у представників українського бізнесу чи не найбільше запитань – адже "Укренерго" є державною компанією, яка має доступ до субсидій, підтримки та залучення коштів під гарантії держави. Приватний бізнес такими привілеями похвалитися не може, і змушений самотужки дбати про свою кредитну історію.
Враховуючи, що Україна наразі – у стані війни, а головною ціллю російських терористів є енергетичні об’єкти, "Укренерго" має повне право звернутися по допомогу до міжнародних партнерів та донорських організацій. А одночасно – попросити у своїх кредиторів відстрочку сплати кредитів або їх реструктуризацію: зараз усі цивілізовані країни світу намагаються максимально підтримати нашу країну. А отже – і її компанії, особливо ті, які мають значення для енергетичної безпеки.
Звісно, для цього в "Укренерго" та влади має бути бажання вирішувати свої проблеми. Адже просто підвищити тарифи – значно простіше, ніж витратити час і зусилля на переговори з партнерами та донорами. Навіть якщо підвищення тарифів остаточно штовхне бізнес в економічну прірву та призведе до закриття підприємств, скорочення працівників та подальшої девальвації гривні.