Херсон – це місто фактично на лінії вогню, де поруч із небезпекою триває звичне життя. Але попри постійні обстріли та втрати, люди не здаються й тримаються за своє, бо вже знають, що означає жити в неволі та повернутися додому. Більше – у репортажі РБК-Україна.
Херсон одним із перших українських міст прийняв удар повномасштабного вторгнення Росії. Уже в перші дні війни, наприкінці лютого 2022 року, місто опинилося в оточенні.
Після запеклих боїв на підступах Херсон був захоплений – уперше з 2014 року обласний центр України опинився під російською окупацією. Звільнення міста Силами оборони України відбулося 11 листопада того ж року.
Пані Ольга працює в комунальному підприємстві "Парки Херсона", де займається озелененням міста. Жінка чітко памʼятає перші дні вторгнення. Вона проживала неподалік від Антонівського мосту, по якому заходили росіяни.
– Жили довго і щасливо. Народили сина. І все в нас було добре, поки не прийшла на нашу країну ця навала. Ми першими зустріли входження російського війська. Вони входили три дні. Намагались зайти, їх відкидали потрохи. Тобто, якщо кажуть, що Херсон здали без бою – це неправда. Ми намагались відбиватися якось, але вони були набагато сильніші.
До війни пані Ольга мешкала в Антонівці. Там вони з чоловіком побудували дім та створили розплідник рослин. Та, на жаль, все це залишилося тепер лише у спогадах.
– Я не знала, чи зможу колись повернутися додому. І попросила одного пілота дронів поглянути, політати. Так от будинку в мене більше немає. У мене на місці будинку просто вирва, чорна вирва.
Найбільша втрата для родини сталася цього року. Син пані Ольги Дмитро загинув на війні. 2 березня пролунав дзвінок зі страшною звісткою. Дмитро був строковиком і міг у свої 21 не йти до війська, проте не зміг бути осторонь. І у своєму юному віці брав участь в бойових діях на найгарячіших напрямках фронту.
– Росія відібрала у мене майже все, лишивши тільки моє життя. І от зараз я намагаюся зібрати себе докупи. Ми з чоловіком залишилися вдвох. Ми пішли працювати в "парки Херсона".
В памʼять про сина, полонених та всіх безвісті зниклих жінка вирішила висадити в місті алею дерев як символ пам'яті про військових.
– Ми всіх маємо повернути додому. Ще ми маємо тут поставити пам'ятний знак з QR-кодом, за яким можна буде перейти і побачити прізвища.
Спектр робіт працівників комунального підприємства "Парки Херсону" значно більший, ніж озеленення міста. Працівники не лише дбають про чистоту та порядок, а й допомагають людям полагодити їх домівки після постійних обстрілів. Костянтин та Ігор із 2023 року зашили тисячі вікон місцевих.
– Після обстрілів, ліквідації (наслідків, - ред.) зашиваємо, консервуємо приміщення, вікна, щоб людям було тепло. Спочатку, як ще міст на остров був, ми і на острові працювали, і там купу будинків теж перешили. Тепер нам туди не рекомендовано їздити, бо наші там під прильоти потрапляли скільки разів. Активність дронів дуже велика.
В памʼять про сина, полонених та всіх безвісті зниклих жінка вирішила висадити в місті алею дерев (фото: РБК-Україна)
Росіяни цинічно полюють за цивільним населенням. Для них це розвага. Зелені жилети працівників комунального підприємства для них ласа ціль. Як тільки вони їх помічають – одразу випускають дрони, каже Костянтин.
– Вони як тільки моніторять нашу техніку – одразу налітають і починають обстрілювати. Позавчора теж. Нашу машину засік дрон. І полетів за машиною. Водій встиг тільки приїхати до нас і забігали всі в під'їзд. Встигли тільки двері закрити. Бах-бах! Все. Усі живі.
Чоловіки переконані, що пілотам ворожих дронів не цікава була сама автівка. Як тільки люди з неї вискочили, дрон почав маневрувати за ними. Росіяни навіть створили телеграм-канал, в якому хизуються своїми "успіхами".
"Це звичайний терор мирного населення. Вони полюють не тільки на комунальників – на бабусь, дідусів, дітей. Їм без різниці кого атакувати. У нас також є приклад. Наш сміттєвоз, який вивозив в одному з районів міста побутові відходи, був у нас розписаний, що це "Парки Херсона". Було видно, що це сміттєвоз. І вони атакували його, в лобове скло прилетів дрон і людина осліпла", – розповідає директор КП "Парки Херсона" Володимир Циткор.
Херсон нині прозвали "людським сафарі", адже тут росіяни влаштували полювання на місцевих мешканців. Частина міста вкрита антидроновими сітками. Посеред білого дня людей на вулицях майже немає. Кожен намагається швидко зробити всі свої справи і залишатися вдома в безпеці.
"З початку року 293 людини загинули, серед них 6 дітей і майже 2,5 тисячі поранених і серед них також більше 200 дітей. І це сумна статистика. Тільки спочатку повномасштабного та деокупації за три роки більше 6,5 тисяч людей постраждали внаслідок цих обставин", – каже заступник голови Херсонської ОДА Олександр Толоконніков.
За словами чиновника, якщо поділити снаряди на хвилини за всі три роки, то кожні три хвилини прилітав снаряд з різноманітного типу озброєння. Та найбільш активно наразі росіяни застосовують авіацію.
"Вони бачать ціль, людей будь-яких. Це можуть бути діти, лікарня, швидка. Вони знають, що там є люди і вони туди починають запускати все що завгодно. Їм важливий сам процес знищення цивільного населення", – додає Олександр Толоконніков.
Росіяни тероризують населення в різні способи, також намагаються залишити людей взимку без світла, тепла, води. Напередодні нашого приїзду в Херсон, росіяни цинічно обстріли ТЕЦ, випустивши сотні снарядів.
"На сьогоднішній день вкрай важка ситуація з нашими усіма комунальними підприємствами. Що робити з нашим ТЕЦ, ми будемо вирішувати разом, однак потрібно розуміти, що, скоріш за все, це буде дуже важкий шлях і дуже важка зима", – пояснює заступник голови Херсонської ОДА з питань інфраструктури Антон Самойленко.
Херсон пережив окупацію і зараз щодня перебуває під загрозою атак ворога (фото: РБК-Україна)
Окупація тривала понад вісім місяців. За цей час Херсон пережив репресії, викрадення активістів і журналістів, катівні, тиск на цивільних, знищення української символіки та спроби нав’язати "російський порядок".
Але місто не скорилося. Попри постійну загрозу, херсонці виходили на проукраїнські мітинги, співали гімн під дулами автоматів і відкрито демонстрували спротив.
Директор Херсонського драматичного театру також пережив викрадення працівниками ФСБ.
"Я місяць пробув в окупації в Олешках, а через місяць приїхали мене арештовувати як Бен Ладена. 40 озброєних до зубів. А потім в СІЗО повезли, там вони мене допитували до вечора", – згадує директор театру Олександр Книга.
Росіяни спонукали Олександра йти з ними на співпрацю, але той відмовився. І хто зна чим все могло закінчитись, але театральна спільнота світу підняла бунт і звернулася аж до офісу президента Туреччини Ердогана, аби чоловіка звільнили. Також росіяни викрадали й інших працівників театру.
"Забирали кілька разів нашого головного режисера. Він там на мітингах засвітився, тому що ми не могли ховатись десь. Його ФСБшники разів п'ять забирали, але мусили відпустити, тому що він став лідером цих протестів. Вони розуміли, що це буде якийсь спротив", – розповідає Олександр Книга.
Під час окупації театр перетворився на місце сховища для людей. Дорослі і діти жили в стінах, де раніше проходили вистави. Та після трагічних подій у Маріуполі, де росіяни знищили драмтеатр, усім довелося покинути будівлю. Наразі ці стіни тримаються, працівники щоденно ходять на роботу, влаштовують в підземеллях вистави та дуже чекають, коли і сам театр знову зможе прийняти глядачів.
"23 лютого 2022-го року відбулася крайня вистава. Вона називалась "Вічність і один день". Символічно, що ми репетирували її майже рік, а зіграли лиш один раз. А коли ми відновили роботу театру в Києві, до мене підійшла після вистави жінка і каже: "Я коли тікала з Херсона, в мене залишився квиточок, я 24-го повинна була бути у вас на виставі”. Я кажу: "Бережіть квиток, ми відіграємо кожну виставу", – каже директор театру.
За 5 хвилин після того, як ми відʼїхали від театру, росіяни обстріляли перинатальний центр, який знаходиться через дорогу. Тієї миті там якраз приймали пологи. На щастя, ніхто з немовлят, пацієнтів та медиків не постраждав. Та надворі якраз був працівник театру, який отримав поранення.
Загалом ситуація як в Херсоні, так і на деокупованій території області залишається напруженою. Обстріли тривають цілодобово. Ворог застосовує весь наявний в нього спектр озброєння, пояснює керівник відділу комунікації Управління Національної поліції у Херсонській області Андрій Кований.
Звісно, найбільше страждають від ведення бойових дій цивільні. Ворог підступно атакує мирне населення, цілеспрямовано тероризує його, полює буквально дронами на людей, які проживають у прибережних населених пунктах. І фактично щодня ми маємо поранених, загиблих, саме мирних жителів, які ні в чому не винні, які просто живуть у себе вдома", – каже він.
За його словами, поки ворог перебував на територіях, які наразі уже деокуповані, там вчинялися воєнні злочини. Це і загалом злочини проти мирного населення – катування, захоплення в полон. І також фіксувалися випадки і сексуалізованого насильства, каже Кований.
Наразі у Херсоні проживає 60 тисяч людей, серед яких близько 5 тисяч – діти. Малюки разом із дорослими щодня змушені ховатися від обстрілів і жити у постійній небезпеці. Попри це, місцеві волонтери та організації намагаються подарувати дітям хоч трохи свята. Для цього вони облаштували в підвалах справжню новорічну резиденцію.
"Мета цього заходу – показати дітям трошки свят в Херсоні, тому що зверху знаходиться небезпечна ситуація і ми всі спустилися під землю. Під землею потрібно показувати, що вирує життя і що життя продовжується. І ми віримо в те, що діти заслуговують на таке свято і на такий відпочинок", – розповідає голова ГО "Обʼєднані любовʼю" Ірина Костюк.
Місцеві волонтери облаштували в підвалах для діток справжню новорічну резиденцію (фото: РБК-Україна)
Волонтери створили локацію з квестом, Святим Миколаєм, ельфами та поліцейськими, які охороняють малечу і разом навчають правилам дорожнього руху.
"Ми хотіли залучити якомога більше дітей до свята, щоб показати їм, як буває і вселити віру в те, що перемога буде, і Україна має святкувати попри все", – переконана Ірина.
Невдовзі дивіться відеорепортаж з Херсону на YouTube-каналі РБК-Україна.