Сили оборони рівно рік тому звільнили Херсон після восьмимісячної окупації, а південний контрнаступ-2022 став однією з найяскравіших сторінок у відбитті російської агресії. Про те, як наші війська поверталися до Херсона, фактори, що забезпечили успіх, і про те, чому унікальну операцію складно повторити, – у матеріалі РБК-Україна.
При підготовці матеріалу використовувалися: підсумкове зведення Генштабу ЗСУ про битву за Херсон, коментарі військового експерта Владислава Селезньова та керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка, а також прес-офіцера 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ярослава Галаса.
Херсонська область була атакована 24 лютого 2022 південним угрупуванням російських військ. Близько 05:00 противник ударив по аеродрому в Чорнобаївці, після чого сухопутні сили прорвалися з тимчасово окупованого Криму, прагнучи захопити стратегічні переправи через Дніпро, взяли під контроль Каховської ГЕС і висадили десант біля Антонівського мосту.
Увечері 25 лютого окупанти намагалися прорватися та обійти Херсон зі сходу, щоб продовжити наступ у бік Миколаєва. Бої тривали майже добу, але врешті-решт росіяни захопили міст і почали проникати до обласного центру. Протягом перших п'яти днів ворог зайняв лівобережну частину області та вийшов на лінію Херсон – Нова Каховка – Каховка. Після захоплення ГЕС армія агресора перейшла на правий берег Дніпра.
Вже до 28 числа російські підрозділи повністю оточили Херсон, у самому місті йшли вуличні бої. Мабуть, найвідоміший стався 1 березня у Бузковому парку, коли понад 40 бійців зустріли окупантів, озброєних танками та БМП. Тоді загинули щонайменше 24 українці, ворог заводив дедалі більше сил і саме ця дата вважається початком окупації Херсона. У наступні дні було відключено українське телебачення та зв'язок.
Швидке захоплення не зламало дух херсонців. Вони виходили на масові протести, ігнорували російську "гуманітарку", а після того, як окупанти влаштували терор, на вулицях з'явилися жовті стрічки та плакати з гаслами "ЗСУ поруч", "Смерть окупантам" тощо. Указом президента від 6 березня 2022 року Херсону було надано почесну відзнаку місто-герой України.
Символом спротиву став поліцейський, який виліз на російський БТР із синьо-жовтим прапором. Увага, на відео нецензурна лексика.
Інші угруповання ЗС Росії продовжували наступати на напрямках Кривий Ріг, Миколаїв та Вознесенськ. Противник спробував захопити Миколаївський аеропорт, але отримав відсіч, до середини місяця Сили оборони ліквідували ворожий прорив до Вознесенська і перейшли до контрударів, а ближче до квітня Генштаб повідомив про перші звільнені села на півночі Херсонської області.
Опитані РБК-Україна експерти називають захист Миколаєва та інших напрямків на південному театрі воєнних дій першим етапом, який визначив подальший розвиток подій.
"Вони (росіяни, – ред.) не змогли зайти в Миколаїв і просунутися далі, обійти його у бік Одеси. Це дало можливість затиснути їх на плацдармі вздовж Дніпра. У плани окупантів входило просування на Одесу та Кривий Ріг, але їх вдалося блокувати, стабілізувати лінію та розпочати підготовку до звільнення правобережної частини Херсонської області", – розповів керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
За словами колишнього спікера Генштабу ЗСУ, полковника Владислава Селезньова, противник переоцінив себе і змушений був відступати в умовах дефіциту ресурсів та під нашими ударами. На стику Миколаївської та Херсонської областей росіяни зарилися в землю, але вразливість логістики у підсумку зіграє з ними злий жарт.
У квітні з Офісу президента України пролунали заяви, що росіяни готуються залишити Херсон. Начебто такий варіант розглядався на тлі просування Сил оборони України. Проте захоплення міськради, плани запустити в обіг рублі та роздати російські паспорти, швидше, казали про протилежне. Станом на травень із міста з довоєнним населенням близько 280 000 осіб виїхало близько половини.
Наприкінці місяця українська армія перейшла у контрнаступ у Херсонській області, сформувавши плацдарм на лівому березі річки Інгулець у районі села Давидів Брід. А у зведеннях Генштабу регулярно з'являлася інформація про звільнення нових населених пунктів.
"Другий етап полягає в тому, щоб наявними засобами ураження – різною далекобійною та реактивною артилерією – бити по місцях концентрації сил та засобів. Тому ми з вами бачили Чорнобаївку і не лише", – пояснив Олександр Мусієнко.
Аеродром у Чорнобаївці після одного з прильотів (супутниковий знімок Planet Labs)
Чорнобаївка – це село за 10 км на північ від Херсона з військовим аеродромом. Чорнобаївку називають воротами до Херсона, її контроль дає стратегічну та тактичну перевагу. Росіяни використовували цю інфраструктуру як базу для бойової авіації і не тільки.
У проміжку з березня до серпня українські сили атакували аеродром понад 20 разів. Там було знищено десятки гелікоптерів, інших одиниць військової техніки, склади боєприпасів та передовий командний пункт 8-ї загальновійськової армії Південного округу. Термін "чорнобаївка" став загальним, саме село перетворилося на мем, а українці рахували кількість ударів і дивувалися, чому окупанти продовжують використовувати базу, наступаючи на ті самі граблі.
Втім, це не означало, що противник настільки дурний, щоб щоразу розміщувати техніку в Чорнобаївці. Просто він не очікував, що на той час Україна зіб'є близько 100 літаків, тому іншого виходу, як використати гелікоптери, що мають меншу практичну дальність, не було.
"Росіяни постійно орієнтувалися на великі інфраструктурні об'єкти. Згадати хоча б 2014 рік, коли відразу були захоплені наші аеродроми в Криму та Севастополі. Чому? Тому що це логістичний хаб, який можна використовувати для миттєвого перекидання ресурсів. На Чорнобаївку теж були серйозні надії, але наша авіація та ракетні війська раз-по-раз перетворювали їх на купи металобрухту", – розповів Владислав Селезньов.
У червні окупанти цілими сім'ями заселялися до Херсона, відновили роботу порту, але після 20 числа стало відомо про те, що російські війська були відкинуті від першої лінії оборони в Херсонській області. У самому місті активізувалися партизани, зокрема, було підірвано одного з колаборантів Дмитра Савлученка.
Сили оборони України продовжували бити по складах та командних пунктах, вразили військову частину, штаби та казарми. Приблизно в цей же час на фронт підійшла західна артилерія, 19-го липня було завдано удару по Антонівському мосту і системах протиповітряної оборони. На думку Мусієнка, появу гаубиць M777 та систем HIMARS можна виділити в умовний третій етап.
Системи HIMARS дозволили встановити вогневий контроль над мостами херсонськими (фото Getty Images)
"Виконання завдання з облоги та витіснення окупантів із Правобережжя супроводжувалося ударами по Антонівському, залізничному та мосту через Каховську ГЕС. Природно, це призвело до серйозних логістичних проблем. І противник не міг їх вирішити за рахунок понтонних чи баржових переправ через Дніпро", – додав він. .
На серпень Збройні сили України звільнили близько 53 населених пунктів, удари тривали, а 29-го числа втік так званий "109-й полк ДНР" разом з російським десантом, що мав його підтримував. Речниця Оперативного командування "Південь" Наталія Гуменюк оголосила про початок масштабних дій на Херсонському напрямку.
Контрнаступ осені-2022 був комплексним та включав елементи інформаційно-психологічної операції (ІПСО). Українська сторона позначила головний напрямок на Херсон, що змусило росіян перекинути війська та оголити східний фронт. Сили оборони скористалися цим, провівши швидкий наступ і станом на початок жовтня звільнивши майже всю Харківську область.
Детальніше про це читайте у вересневому матеріалі "Ізюм, Куп'янськ, Балаклія. Сьогодні річниця Харківського контрнаступу: як це було".
Атаки на російські позиції в Харківській області легкоброньованими групами стали прикладом класичної флангової операції з усіма ознаками успішного наступу – швидкість, маневреність та ефект несподіванки.
"Наша ІПСО обдурила ворожу армію, змусивши перекинути найбільш боєздатні частини, тому на півночі Херсонської області з'явилося занадто велике угруповання, яке неможливо забезпечити з урахуванням постійної руйнації мостів. Без стабільної логістики вона була приречена", – пояснив Владислав Селезньов.
У жовтні ситуація на південно-західному театрі стала більш динамічною, українські війська блокували противника в районах зосередження, завдаючи авіаційних, ракетно-артилерійських ударів і періодично атакуючи ослаблені ділянки важкою бронетехнікою. На той момент ворожі сили в Херсоні та правому березі Дніпра налічували до 40 000 осіб.
Потім було звільнено села по лінії від Золотої Балки до Давидова Брода, на різних відрізках наступальні сили вклинилися на глибину від 10 до 20 км. Противник із втратами відійшов у напрямку Берислава, проте Сили оборони швидко розвивали успіх. У другій декаді вони прорвали оборону в районі села Суханове та просунулися у бік Нової Кам'янки та Берислава.
"Штурмів було дуже багато, не думаю, що хоча б один був схожий на інший. Але загалом вони проводились за класичними канонами військової справи", – згадує прес-офіцер 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Ярослав Галас.
Штурмовики 128-ї окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади були одними з тих, хто пройшов Херсонську операцію від початку до кінця (фото t.me/brigade128)
З перших днів російського вторгнення бригада була на Запорізькому напрямку, але під контрнаступ-2022 її перекинули до Херсонської області, де вона воювала здебільшого у Бериславському районі. За його словами, штурми готувалися дуже ретельно: спочатку працювала аеророзвідка, вивчалися ворожі позиції, щоб кожен чітко знав, на яку точку заходити, звідки має підійти допомога і на що чекати від противника.
"Перед самим штурмом йшла потужна артпідготовка у кілька етапів. Працювала причіпна та самохідна артилерія, були задіяні вертольоти, в останню чергу висувалась піхота на броні. У багатьох випадках була підтримка танків", - розповів Галас виданню.
Він також згадує, що війська так званих "ЛНР/ДНР" були найменш боєздатними і швидко відступали, в той же час регулярна армія огризалася досить сильно. Однак сам факт просування настільки надихав бійців, що багато хто входив в азарт і навіть ті, хто отримував легкі поранення, намагалися швидше повернутися в стрій.
Йти вперед вдавалося стрімко, росіяни в паніці часто кидали велику кількість техніки. У тому числі ту, яка не встигла зробити жодного пострілу. Зазвичай села звільняли без великих боїв, більшість із них постраждала мінімально і там лишалися місцеві жителі.
"Один із наших штурмовиків казав, що ніколи не забуде, як вони заходили в село на бронетехніці, а маленькі діти зустрічали визволителів на колінах. Ця картина дуже сильно мотивувала, і бійці на власні очі бачили, що означає звільняти українську землю", – додав прес-офіцер.
Сьогодні 128-а бригада продовжує виконувати завдання у Запорізькій області. Минулого тижня в одному з прифронтових сіл стався трагічний випадок, коли окупанти вдарили ракетою "Іскандер-М", в результаті загинули 19 воїнів і десятки отримали поранення.
Наприкінці жовтня українські війська перебували в районі Чорнобаївки та рухалися на Херсон із боку Берислава. Ракетно-артилерійські підрозділи вийшли на нові рубежі, взявши під вогневий контроль ворожі позиції, пункти управління, склади та комунікації на великій території. А знищення російського укріпрайону біля Снігурівки (Миколаївська область) відкрило ще одну дорогу на Херсон.
Як зазначають у Генеральному штабі, така тактика у поєднанні з інтенсивними піхотними боями дозволила перехопити стратегічну ініціативу та змусити росіян тікати. Вже 9 листопада російський міністр оборони Сергій Шойгу та командувач окупаційних військ Сергій Суровікін оголосили "непросте рішення" відступити з Херсона та зайняти оборону по лівому берегу.
Українські сили почали просуватися активніше і стало зрозуміло, що повернення до Херсона – питання найближчих днів. Надвечір 11 листопада Сили оборони зайшли до міста, встановили синьо-жовтий прапор на обласному управлінні поліції, а сотні херсонців вийшли на центральну площу зустріти героїв. Президент Володимир Зеленський відвідав місто за три дні.
Херсонці святкують визволення від російської окупації (фото Getty Images)
На думку Олександра Мусієнка, втрата єдиного захопленого з лютого 2022 року обласного центру стала потужним ударом по Володимиру Путіну та російському командуванню. Від якого, втім, вдалося оговтатися і вже цілий рік Україна не може здобути гучних перемог, подібних до Харківської чи Херсонської.
"Ми не можемо проводити настільки масштабні наступи через те, що противник кілька місяців зміцнював свої позиції на півдні. Але і тут можливі рішення, частково ми бачимо їх зараз на лівобережжі. Думаю, в наші плани входило просування з правого берега на лівий, але росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС і це сплутало наші плани. Сподіваюся, всі моменти враховані, і наші військові мають план дій. Як казав президент, нам треба більше зброї", – підкреслив він.
Експерт Владислав Селезньов звертає увагу: кожна операція є унікальною за складом сил та засобів, географічними, погодними умовами та іншими факторами. І, мабуть, не варто розраховувати на те, що Херсонський наступ до найменших деталей може повторитися на інших ділянках. А щодо ключових моментів, які забезпечать Україні позитив на фронті, їх нещодавно перерахував головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний: перевага в повітрі, посилення радіоелектронної та контрбатарейної боротьби, а також нарощування резервів.
***
Рік тому російські окупанти вийшли з Херсона, проте досі не дають покою. З лівого берега Дніпра вони б'ють із різних гармат. Снаряди летять у приватні будинки, багатоповерхівки та непрацюючі заводи, постійно надходять повідомлення про жертви. Жителі прифронтового міста під обстрілами стоять у чергах за гуманітаркою, є великі проблеми із питною водою.
Сьогодні тут голосно не відзначатимуть річницю свободи. Тут не буде заходів, оскільки ворог тяжіє до скрєп, пам'ятних дат і може вдарити по скупченню людей. Масове святкування відкладається до великої перемоги України, у якій перемога в битві за Херсон посяде особливе місце.
Напередодні президент Зеленський збирав Ставку, де обговорювалися конкретні рішення щодо захисту Херсона. За його словами, його посилять протиповітряною обороною, засобами контрбатарейної, радіоелектронної боротьби та розвідки.