Раптові скорочення. Які суми мають виплачувати працівнику при звільненні

Коли людину можуть звільнити не за її бажанням: основні причини

Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника лише якщо є якась конкретна причина. Список таких підстав визначено в статтях 40,41 та частково в ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Це, наприклад, можуть бути:

• ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення штату працівників;
• невідповідність працівника займаній посаді;
• систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов'язків;
• прогул без поважних причин;
• нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
• вчинення за місцем роботи викрадення майна роботодавця;
• призов або мобілізація під час особливого періоду;
• неможливість забезпечення працівника роботою у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій;
• відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість або від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Це найбільш поширені причини, чому працівника можуть звільнити. Але, звісно, далеко не всі.

Фото: Якщо штат скорочують, про звільнення працівника мають попередити не пізніше як за два місяці (Getty Images)

Звільнення працівника має відбуватися за правилами. Підставу, за якою людину звільняють, треба зафіксувати документально, і далі видати наказ про звільнення.

Про звільнення працівника через скорочення штату мають повідомити не пізніше ніж за два місяці до дня звільнення. При цьому йому треба запропонувати за наявності іншу роботу на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю.

Майже у всіх випадках звільнення працівника (за прогул, систематичне невиконання обов’язків, появу на роботі в нетверезому стані тощо), перш ніж видати наказ, роботодавець має попросити надати письмові пояснення. А якщо порушується питання про звільнення працівника, обраного до профспілкового органу, необхідно ще й в обов’язковому порядку отримати згоду останнього на звільнення.

Загалом процедура звільнення займає певний час: це справа не одного дня, а іноді навіть і не одного місяця.

Поновитися через суд. Кого не можуть звільнити примусово

Також враховуйте, що звільнення працівника з ініціативи роботодавця не допускається, якщо воно стосується вагітних жінок, жінок з дітьми віком до трьох років (або до шести років у випадках, передбачених ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

Також не допускається звільнення чоловіків, які виховують дітей без матері, опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів. Крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Фото: Звільнення працівника з ініціативи роботодавця не допускається, якщо воно стосується вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (Getty Images)

Якщо працівника звільняють не за процедурою, він може поновитися на роботі через суд. Також тоді треба буде виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день поновлення на роботі.

Можна звільнитися, коли вам треба: за яких обставин

Працівник за певних причин має право звільнитися за власною ініціативою у строк, який йому потрібен. Тобто в будь-який конкретний день без жодних відпрацювань, і роботодавець не має права відмовити йому у цьому.

До таких причин належать:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім'ї або особою з інвалідністю I групи;
• через ведення бойових дій у районах, де розташоване підприємство чи організація, і якщо є загроза для його життя і здоров’я, а також з інших поважних причин.

Зверніть увагу. Незалежно від підстав звільнення, роботодавець в день звільнення зобов’язаний виплатити працівнику всі суми.

Тобто в день звільнення працівник має отримати:

• заробітну плату, яка належить йому до виплати;
• грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки тим, хто має дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі смерті працівника грошову компенсацію, яку він не отримав за життя, виплачують членам його сім’ї. А якщо їх немає, то це входить до складу спадщини.

Фото: Крім основних виплат, при звільненні працівнику мають надати й додаткові кошти (Getty Images)

Які додаткові виплати мають надати працівнику

Додатково до цих виплат, працівнику зобовʼязані виплатити в день звільнення вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку у випадку звільнення працівника:

• якщо він відмовився переводитись на роботу в інші місцевість разом з підприємством або через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;
• коли відбувається ліквідація, реорганізація, банкрутство, скорочення чисельності або штату працівників;
• якщо виявили невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі;
• у звʼязку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Під час воєнного стану на добровільних засадах між роботодавцем та працівником можуть задіяти спрощений режим регулювання трудових відносин. Такий формат роботи може бути в компаніях малого або середнього бізнесу, де працює не більше 250 людей. Або якщо зарплата працівника на місяць – понад вісім розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом (у 2023 році – понад 53 600 грн).

Такий режим передбачає, що працівник і роботодавець за їх згодою можуть визначати у трудовому договорі також інші, крім встановлених цим Кодексом, підстави для звільнення.

При такому режимі звільнення працівника з ініціативи роботодавця з підстав, не передбачених КЗпП України, передбачена компенсація.

А саме:

• половини мінімальної зарплати – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 30 днів;
• мінімальної заробітної плати – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 30 днів;
• трьох мінімальних зарплат – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад один рік;
• п’яти мінімальних заробітних плат – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад два роки.

Якщо у строки з вини роботодавця грошей працівнику не виплатили, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, йому мають виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Але не більш як за шість місяців. А за наявності спору це питання вирішується в судовому порядку.

Тетяна Голиця,

адвокат адвокатського бюро "Івана Хомича"