Путін змінив плани? Чому Росія зупинилась під Покровськом і що відбувається на Курщині

Москва змінила свої пріоритети у війні. Замість битви за Покровськ ворог зосередив зусилля на "звільненні" Курської області. Що відбувається на фронті і чи просуваються росіяни на Півдні України – в матеріалі РБК-Україна. 

Поки у США кажуть про те, що російський диктатор Володимир Путін хоче миру, бої на лінії фронту не вщухають жодного дня. Росіяни зупинилися на Покровському напрямку, відбивають Курщину і проводять наступальні дії на Півдні України. Активна фаза війни триває, попри пропозиції Києва щодо перемир'я і спроби союзників України забезпечити стабільний переговорний процес.

Зараз пріоритет Кремля – Курська область, яка, схоже, потрібна Москві для підбиття підсумків "спеціальної воєнної операції". Її результати, ймовірно, будуть презентувати 9 травня під час параду і перед важливими гостями. При цьому на тих ділянках, де до цього окупанти рухались доволі швидкими темпами, сьогодні вони помітно гальмують. Але, скоріш за все, від планів захопити інші українські території, щоб привести їх до "конституційного" ладу, в Кремлі не відмовляються.

Курська область – козир для параду

Ситуація у Курській області помітно погіршилась місяць тому, коли російська армія почала встановлювати контроль над дорогами, що забезпечували логістику наших військ з Сумщини. Для цього противик зайняв Свердликово і зайшов до населеного пункту Новеньке – вже на території України. Цим самим він підійшов небезпечно близько до дороги Суджа - Суми, взявши її під повний вогневий контроль.

Зайшовши в Свердликово, агресор встановив фізичний контроль і над дорогою, що йшла звідти на Суджу. Відтак під загрозою опинилися всі українські підрозділи, що знаходились у північній частині курського плацдарму.

Паралельно з цим ворог здійснив прорив до українсько-російського кордону поблизу Курилівки і там взяв під вогневий контроль ще одну дорогу, що йшла з Сумщини південніше Суджі. Українське командування зрозуміло, що за цих умов здійснювати забезпечення військ на такій площі неможливо і розпочали їхній частковий відвід.

Росіяни 8 березня перейшли до активного наступу, почавши стискати наш плацдарм з півночі. Проте вони, по суті, вже наступали за відсупаючими українськими військами. Чимало військових оглядачів вважали, що наше командування вирішило повністю вийти з Курської області. Але насправді рішення полягало в тому, щоб скоротити плацдарм, при цьому зберігши буферну зону на російській території. Саме тому за останній тиждень, після часткового виходу Сил оборони, суттєвих змін на цій ділянці фронту не було. Утримання цієї буферної зони необхідно Україні, щоб не допустити бойових дій у Сумській області, кажуть представники української влади.

Наразі українські підрозділи контролюють приблизно 100 квадратних кілометрів у Курській області. Росіяни хочуть вибити нас з цієї ділянки, зайшовши в тил українським військам уже з території Сумської області – через Басівку і КПП "Юнаківка - Суджа". Але насправді немає мови про те, що ЗСУ опинилися в повному оточенні.

Курська область в серпні, під час наступу ЗСУ (фото: Getty Images)

"З північно-західного напрямку росіяни перейшли кордон і захопили населені пункти Новеньке і південніше, проводять план щодо оперативного оточення. Але їм це зробити не вдається, тому розмови про оточені 10 тисяч – це вистава, яка режисується Путіним, і яку підігріває Трамп", – каже екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ Ігор Романенко в коментарі РБК-Україна.

Для Путіна звільнення Курської області – це одна з перемог, яку він, ймовірно "продаватиме" в найближчий період. Експерти сходяться на тому, що 9 травня, під час параду на честь дня перемоги у Кремлі захочуть підсумувати результати війни, які, насправді, далеко не ті, що очікувались на початку. Іронічно, що Москві доведеться розповідати про героїчне звільнення Курської області, замість того, щоби "похизуватись" захопленням чотирьох областей України, які вони заздалегідь додали до своєї конституції.

Але і сам сенс Курської операції в українському контексті доволі неоднозначний. Однак ЗСУ створили і все ще утримують певну буферну зону, яка захищає Сумщину від вторгнення, каже військовий експерт Павло Нарожний.

"Між Суджою і Сумами є траса, її довжина приблизно 40 км. Якщо б дійсно був прорив, росіяни пройшли б по ній доволі швидко. Так, місцина лісиста, є річки, але зупиняти їх було би не просто. Зараз ця невеличка буферна зона залишилась, це і була наша задача – не допустити росіян до цієї траси Суджа-Суми", – каже Нарожний в коментарі РБК-Україна.

Донецький напрямок

Поки увага російських військових була прикута до Курської області, Україна змогла трохи покращити свою ситуацію на Сході. Сили оборони відбили кілька позицій на Куп'янському напрямку, вибивши противника північніше Куп'янська і скоротивши його плацдарм на правобережжі Осколу. У Часовому Яру теж продовжуються бої, контроль у місті поділений приблизно порівну, хоча ситуація має тенденцію на загострення.

У Торецьку українські підрозділи теж змогли покращити свої позиції, скориставшись ротацією російських підрозділів. Після того, як окупанти вже поспіхом повідомили про його захоплення, бої повернулись від околиць Торецька ближче до центру. Чіткої лінії боєзіткнення у місті зараз немає – там багато сірих зон. Протягом останнього тижня окупанти почали тиснути на населені пункти на півночі та півдні від міста. І Торецьк, і Часів Яр стоять на шляху ворога до Костянтинівки – важливого вузла оборони наших військ, що захищають Словʼянсько-краматорську агломерацію.

Українським військовим вдалось покращити ситуацію і в районі Покровська, який, за задумом противника, мав би стати епіцентром боїв під час його осінньо-зимової кампанії. Серією контратак на заході, сході та півдні від міста Сили оборони змогли зупинити активне просування виснажених російських військ. Військові експерти наголошують на тому, що покращення відбулися, коли відповідальним за напрямок назначили генерала Михайла Драпатого. Під його керівництвом ЗСУ вдалося розбити фланги, по яких просувалися росіяни.

У результаті українській армії вдалось повернути контроль над кількома населеними пунктами на підступах до Покровська. Ці контратаки продовжуються. Кризовий момент для оборони міста наразі вдалось пройти, хоча не варто виключати, що окупанти знову мобілізують зусилля для того, щоби повернути собі ініціативу на цій ділянці фронту.

Покровськ у вересні (фото: Getty Images)

На сусідньому Великомихайлівському напрямку – це південь Донецької області – темпи просування росіян теж упали: вони досі намагаються пробитись до дороги Донецьк - Запоріжжя, як зі сходу з боку Костянтинополя, так і з півдня вздовж річки Мокрі Яли.

Оскільки росіяни сконцентрували свої сили на відвоюванні Курщини і не можуть взяти Покровськ, вони вибрали Новопавлівський напрямок і намагаються просунутись у бік Дніпропетровської області.

"Після того, як вони захопили Курахове, Дачне, зараз бої йдуть за Константинополь, тобто вони тепер хочуть швидше просунутись до кордонів, щоб зайти хоча б на якусь кількість кілометрів в Дніпропетровську область. Тобто на Сумщину вони вже ніби-то зайшли – ще одна область, а тепер Дніпропетровська. Путіну треба завершувати "СВО", він повинен бути переможцем, говорити про це на параді на 9 травня, – каже Романенко.

Експерти називають дві причини, чому росіяни зупинилися на Покровському напрямку. Перша – певну кількість свого контингенту армії РФ все ж довелося перекинути на Курщину, насамперед – операторів дронів. І друга, ще більш вагома – банальна втома.

"Головна причина в тому, що вони дуже активно атакували, починаючи з листопада по кінець січня. І об ці атаки вони дуже сточили свої функціональні підрозділи і банально дуже сильно видохлись", – додає Нарожний.

Запорізька і Херсонська області

Після розмови між президентом США Дональдом Трампом і Путіним український президент Володимир Зеленський заявив, что плани Кремля незмінні – вони хочуть захопити Запорізьку і Херсонську області.

В цей же час росіяни, як і раніше прогнозувало РБК-Україна, активізувались у Запорізькій області. Противник в районі Пʼятихаток вийшов до сіл Степове та Малі Щербаки. Ціллю ворожого наступу тут може стати місто Оріхів. Тим паче, що окупанти активізувались і південніше від міста в районі Роботиного. З іншого боку, ворожа армія може мати на меті розширити своє вклинення по всьому відрізку від Кам'янського до Щербаків, щоби звідти підібратись ближче до Запоріжжя.

Так чи інакше, за тиждень ворогу не вдалось досягнути на цій ділянці суттєвих проривів. Поки цей наступ має дуже обмежений характер і ще незрозуміло, чи планує Москва наростити інтенсивність та масштаб своїх дій тут.

Херсон після обстрілу (фото: Getty Images)

"Можна відкрити зведення Генштабу і подивитися, де у нас основна частина бойових зіткнень. Вдень 120-150, з них більше 50 – це Покровськ і Торецьк. А Запоріжжя – це до 10 зіткнень, тобто це такий рівень активізації, як, скажімо, на Харківському напрямку. Це точно не генеральний наступ, не спроба прориву", – каже Павло Нарожний.

На Херсонському напрямку ситуація ще менш динамічна. Російська армія здебільшого займається тим, що захоплює острови на Дніпрі, але ЗСУ, знаходячись на висотах, їх "збивають". Таким чином окупантам не вдається побудувати плацдарм для подальших наступальних дій на Херсонщині.

Бєлгородська область

Днями російські провоєнні телеграм-канали повідомили про те, що Сили оборони нібито намагаються пробитись до Бєлгородської області. На підтвердження цієї інформації у російських соцмережах поширюють численні фото та відео, де нібито ворог атакує нашу бронетехніку.

Напрямок атаки малих груп пролягав з боку Марʼїного Сумської області до Демидівки та Графівки. Ці ж російські телеграм-канали зазначили, що неочікуваності українським підрозділам досягнути не вийшло і їхня атака була зупинена. Попри це ще станом на учора у прикордонні Бєлгородської області продовжувались бої. Українські військовопосадовці ніяк не коментують цю інформацію.

Якщо ж Україна справді вирішила проводити тут наступальні дії, то вони, по-перше, проводяться невеликими силами. По-друге – можуть бути хіба що задля відволікання ворожих сил від сусідньої ділянки у Курській області, про що кажуть експерти.

"По Бєлгородщині пару днів тому були нанесені удари, але вийти на населений пункт, який планували, не вийшло, ворог там організував оборону, і досягнути того, що планували, в повному обсязі не вдалося. Хоча вони вимушені були відтягнути на цей напрямок ще додаткові сили", – каже Романенко.

Поки що незрозуміло, яким був результат рейду, якщо ЗСУ дійсно заходили в Бєлгородську область, але сам цей факт може свідчити про те, що українське командування не полишає спроб створити буферну зону по інший бік кордону.

Між тим, судячи зі спроб активізувати свої наступальні дії на Півдні України, Путін не відмовляється від свого плану. Але навряд чи у російської армії вистачить сил і ресурсу захопити два міста і дійти до кордонів Херсонської і Запорізької областей. Принаймні, поки. Тож Кремлю зараз доводиться зосереджуватись на інших пріоритетах, одним з яких стала їхня власна територія.

Наш плацдарм на своїй території Москва розглядає як свою потенційну слабкість на майбутніх переговорах. Українська присутність на території РФ не дає їй виторговувати якісь "реалії на землі" або говорити про зупинку на лінії зіткнення. Тому акцент на Курській області і відмова Путіна від повного 30-денного перемирʼя теж можуть бути взаємозалежні.