Попри санкції. Як російські олігархи багатіють під час війни

Здавалося б, що участь Росії у війні та санкції, накладені на російських олігархів, повинні розорити і повністю зруйнувати їх бізнес. Але все не так просто, як здається на перший погляд.

За час війни Україні вдалося створити досить потужний інструментарій, який дозволяє чинити тиск на російській бізнес. Україна напрацьовує перелік документів, стратегій та дорожніх карт, які містять плани та рекомендації щодо впровадження санкцій проти Росії та Білорусі, а також проводить моніторинг їх ефективності. Ці напрацювання широкого використовуються, у тому числі структурами США та Європейського Союзу і охоплюють енергетичні, фінансові, індивідуальні та інші санкції, запровадження граничних цін на нафту тощо.

Згідно з інформацією проекту НАЗК "Війна & санкції" в топ країн за накладеними санкціями після початку повномасштабної агресії російської федерації 24 лютого 2022 року входять: Україна – 3603 осіб і 1785 компаній, ЄС – 1274 осіб та 365 компаній, Велика Британія – 1394 осіб та 108 компаній, США – 1120 осіб та 855 компаній, Канада - 1326 осіб та 243 компанії, Швейцарія – 1237 осіб та 510 компаній, Австралія 882 особи та 63 компанії, Японія – 892 особи та 397 компаній.

Також триває поступовий вихід міжнародних компаній із Росії. Однак тут результати поки що досить скромні — на сьогодні з Росії вийшло близько 180-200 компаній, тоді як кілька тисяч все ще продовжують там працювати. Процес цей довгий і складний, тож навіть 200 компаній — це вже успіх.

Але у цього процесу є оборотна сторона. Частина активів іноземних компаній, які пішли з Росії після 24 лютого, перейшла у власність російських бізнесменів, які одночасно є учасниками списку Forbes і санкційних списків. Хто і за якою ціною набув російські активи іноземних корпорацій?

Весною 2022 року новим власником "Росбанку", який до цього належав французькій Societe Generale, став "Інтеррос" Володимира Потаніна. При цьому вартість угоди склала лише 0,2–0,3 капіталу банку.

Російський мільярдер Володимир Потанін (фото Getty Images)

Концерн Shell продав свою російську мережу АЗС з 411 заправок та завод мастильних матеріалів у Тверській області "Лукойлу" ще одного фігуранта санкційних списків Вагіта Алєкперова. Сума угоди не розкривалася, але пізніше у звіті Shell повідомила, що передача "всіх акції "Шелл нафти" "Лукойлу" призвела до чистих витрат у розмірі $83 млн". А в травні 2022 року Алєкперов отримав з рук Путіна орден "За заслуги перед Батьківщиною" І ступеня за великий внесок у паливно-енергетичний комплекс Росії.

Вагіт Алєкперов (фото: Олег Яковлев)

Новими власниками російського бізнесу американської мережі кав'ярень Starbucks стали репер Тіматі, якій співав "мій найкращий друг — це президент Путін" та виступав на концертах на підтримку анексії Криму, та компанія "Сіндіка" ще одного фігуранта санкційних списків, члена вищої ради партії "Єдина Росія" – сенатора Арсена Канокова.

Якщо ретельно вивчити, то майже з кожним виходом іноземних інвесторів з бізнесу на території Росії пов’язана історія збагачення олігархів, які знаходяться у санкційних списках або бізнесменів близьких до Путіна. Більш того, Росія зробила все, щоб максимально ускладнити процес виходу міжнародного бізнесу зі своєї території.

У грудні 2022 року урядова підкомісія затвердила умови для дозволів на продаж іноземними особами акцій російських компаній. Урядова комісія з контролю за іноземними інвестиціями встановила для компаній із так званих "недружніх країн" умову виходу з російських активів – продаж із дисконтом не менше 50% від їхньої ринкової вартості. Інша умова – "наявність розстрочки платежу на 1-2 роки та (або) зобов'язання щодо здійснення добровільного направлення до федерального бюджету коштів у розмірі не менше 10% від суми здійснюваної (виконуваної) угоди (операції)". Що фактично унеможливлює легітимний вихід західних компаній з Росії.

Як же працює цей механізм на практиці? Наприклад, відразу після прийняття цього положення у грудні 2022 року структури, які погоджують вихід іноземних інвесторів із російських активів, відмовилися затверджувати угоду з продажу найбільшого виробника паперу — Сиктивкарського лісопромислового комплексу, що належить австрійській компанії Mondi, через надто високу ціну. Актив хотів купити Віктор Харитонін — власник групи компаній "Фармстандарт".

Економічні експерти вважають, що таким чином олігарх побажав ще більше знизити ціну, за яку він пообіцяв купити компанію ще у серпні 2022 року. Віктор Харитонін №66 російського списку Forbes, з активами в $1,4 млрд. 2021 року близько 82% із 57 млрд рублів, отриманих російськими фармацевтичними виробниками за вакцину від коронавірусу "Супутник V", виявилися розподілені між структурами "Фармстандарту".

Віктор Харитонін (фото: прес-служба)

У квітні 2022 року канадська компанія Kinross Gold заявила про продаж своїх російських активів Highland Gold Владиславу Свіблову. На копальнях "Купол" та "Подвійне" щорічно видобувалось близько 15 тон золота. Міжнародні інвестиційні банки оцінювали активи Kinross в діапазоні $1,5–2 млрд. Спочатку операція планувалася за ціною $680 млн, проте вартість була скоригована через те, що урядова комісія з іноземних інвестицій погодилася схвалити продаж тільки за умови, що ціна активу не перевищуватиме $340 млн. У жовтні 2022 року Володимир Путін дозволив компанії Bering Metals LLC, що належить структурам Владислава Свіблова, придбати нікелево-поліметалеве родовище Кун-Маньє в Амурській області у компанії Irosta Trading Limited, зареєстрованої на Кіпрі. Свіблов ніби поки що і не входить до рейтингу найбагатших росіян Forbes, але, здається, що він має всі шанси стати таким собі новим "віолончелістом Ролдугіним" — утримувачем бізнес-активів російського президента.

Таким чином, відбувається поглинання таких російських "дочок" західних компаній та їх налагодженого бізнесу на неринкових та неконкурентних умовах. Тобто вийти західна компанія ніби і може, але повинна або передати за безцінь свої активи підконтрольному кремлю олігарху або спрямувати гроші від продажу у бюджет Росії, і які надалі, звісно, можуть бути використані для фінансування військової агресії проти України. Тому топ-менеджмент великих західних компаній, які знаходяться у процесі виходу з російського ринку, гадає де краще поставити кому у реченні "Вийти не можна залишитися". І тут нажаль не має простого рішення. Воно має бути комплексним.

А поки що російські олігархи продовжують не втрачати, а заробляти на війні. При цьому як мінімум дві мети виходу міжнародних компаній з Росії на жаль не досягаються. Підприємства, куплені пропутинськими олігархами, продовжують працювати і давати робочі місця та надходження до бюджету Росії.