Незалежні члени наглядової ради "Укрнафти": націоналізація компанії спричинила безліч порушень закону

Наприкінці 2022 року на Ставці верховного головнокомандувача прийняли рішення примусово вилучити акції найбільшої нафтовидобувної компанії – ПАТ "Укрнафта" – та найбільшого нафтопереробного заводу – ПАТ "Укртатнафта" – в управління Міністерства оборони України. Після цього на підприємствах, які було визнано військовим майном, змінили керівництво та склад наглядових рад.

Подальший розвиток подій навколо націоналізованого ПАТ "Укрнафта" та висунуті звинувачення, зокрема нібито у відмові компанії постачати нафтопродукти армії та великий податковий борг, змусили звернутися за коментарями до голови та незалежних членів, голів трьох ключових комітетів (з призначень та винагород, аудиту та сталого розвитку) наглядової ради "Укрнафти", які діяли на момент примусового вилучення акцій.

Микола Гавриленко, Андрій Бойцун, Олена Макеєва та Павло Загороднюк в інтерв'ю РБК-Україна розповіли свою версію подій та відповіли на низку проблемних питань, які допоможуть зрозуміти ситуацію в компанії.

– Чи володіла наглядова рада компанії достатнім інструментарієм для контролю за діяльністю правління? Які були основні складові такого контролю?

Микола Гавриленко: Наглядова рада володіла достатніми інструментами та повноваженнями для контролю над діяльністю менеджменту і компанії в цілому.

Насамперед, це реалізувалося шляхом можливості отримувати оперативну інформацію від менеджменту компанії в щоденному режимі та служби внутрішнього аудиту, особливо у період воєнного часу. Ми постійно тримали руку на пульсі.

– Чи мала наглядова рада станом на листопада 2022 року претензії до правління, що могли б стати підставою для його переобрання?

Микола Гавриленко: Жодних. Завжди конструктивна робота, професійний обмін думками, безумовне виконання рішень наглядової ради та "Нафтогазу", як мажоритарного акціонера.

– Чи звертався уряд, інші органи влади, або НАК "Нафтогаз України" як державний акціонер в березні-листопаді 2022 до очолюваної вами наглядової ради з претензіями щодо роботи компанії, її менеджменту з питань відмови постачання пального на адресу ЗСУ та інших сил оборони, або наявності податкового боргу?

Микола Гавриленко: Жодних подібних звернень, або претензій на адресу як наглядової ради "Укрнафти", так і на адресу НАКу не надходило. Нагадаю, що окрім незалежних членів, від "Нафтогаз України" в наглядовій раді "Укрнафти" були представники з-поміж топ-менеджменту, і відповідно вся необхідна інформація у державного акціонера про діяльність "Укрнафти" була в оперативному режимі.

Особливо, якщо б були якійсь претензії з боку військових. Питання було б негайно розглянуто, і якщо підтвердилися факти можливих зловживань у період фактичної війни – менеджмент був би негайно усунуто від виконання обов'язків. Наглядова рада мала такі повноваження. А якщо було б виявлено факти зловживань з боку наглядової ради, "Нафтогаз" мав можливості для її майже негайного переобрання. Тому всі звинувачення про нібито відмову постачати пальне ЗСУ – не відповідають дійсності.

– Як би ви в цілому оцінили роботу правління та компанії в умовах воєнного часу?

Микола Гавриленко: Професійно, наскільки це можливо у такій складній ситуації.

– Пане Андрію, як експерт з питань корпоративного управління та автор концепції реформи корпоративного управління НАК "Нафтогаз України", як можете оцінити процес націоналізації ПАТ "Укрнафта" та її результати? За умови належності НАК "Нафтогаз України" контрольного пакету акцій, чи дійсно такий крок вбачається необхідним?

Андрій Бойцун: З точки зору корпоративного управління, рішення про вилучення акцій "Укрнафти" – так само, як і інших чотирьох компаній ("Мотор Січ", "Запоріжтрансформатор", "АвтоКрАЗ" та "Укртатнафта", – ред.) – є глибоко помилковим. Кажу це без жодного сумніву. Не лише тому, що воно відбулося із незчисленною кількістю порушень закону, а – в першу чергу тому, що досі немає відповіді на просте питання – а для чого це було зроблено?

Я хочу вірити, що держава мала добрі наміри, але ми їх досі не розуміємо. Але навіть тоді вона повинна була обрати правильний, законний спосіб для їх реалізації. Одних лише добрих намірів для цього не достатньо – часто самі по собі вони приводять не туди.

Тепер же, коли частина інформації щодо змін в "Укрнафті" стала доступною, треба звернути увагу на ці помилки і закликати державу їх виправити.

Уся серія рішень від Ставки верховного головнокомандувача до рішення НЦКПФР посилається на примусове вилучення для "для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану". Впевнений, що державі варто пояснити і громадськості, і акціонерам, у чому ж ці потреби полягають – особливо у випадку "Укрнафти", де держава через "Нафтогаз" і так мала контрольний пакет.

На прикладі "Укрнафти", якщо держава мала потребу в бензині, дизелі, газі чи автомобілях, то вона могла звернутися до компанії – і компанія би точно не відмовила. Від самого початку повномасштабної війни "Укрнафта" належним чином та в повному обсязі виконувала поставлені мобілізаційні завдання, надавала допомогу військовим, органам державної влади та місцевого самоврядування.

За потреби держава мала право примусово вилучити ці самі бензин, дизель, газ та автомобілі "Укрнафти" за тим самим законом про примусове вилучення. Більше того – зараз на ринку вдосталь нафтопродуктів, а от потреба країни у них у квітні 2022 року була найгострішою. Чому держава не вдалася до примусового вилучення тоді або взагалі на початку повномасштабної війни?

За законом, на який посилається держава, вона повинна відшкодувати вартість вилученого майна або повернути його. Як це буде зроблено, якщо закон не передбачає механізму вилучення такого майна, як корпоративні права? У законі сказано, що у разі примусового відчуження складається акт, який підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування, а право державної власності на майно виникає з дати підписання акту.

На це саме звертає увагу, наприклад, Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ), яка до того ж просить НЦКПФР включити до складу активів інституційних інвесторів (ІСІ) та недержавних пенсійних фондів (НПФ) боргові зобов’язання держави, які виникли за операціями щодо примусово відчужених на користь держави активів. Ці ІСІ та НПФ – численні дрібні акціонери "Укрнафти". Тобто УАІБ вимагає визнати, що держава повинна відшкодувати або повернути їм вилучені акції.

Натомість, якщо ці рішення по суті є конфіскацією активів "олігархів" (як випливає із заяви речника Офісу президента), то чому держава боїться сказати про це прямо? Чому навіть не спробувала довести провину "олігархів" у суді? І чому тоді разом із акціями "олігархів" конфіскуються акції 13 тисяч дрібних акціонерів "Укрнафти" – пенсіонерів, працівників компанії, інвестиційних фондів (у тому числі іноземних)? Яким чином держава планує захистити права цих акціонерів при проведенні оцінки їхнього майна – акцій?

На жаль, ці питання поки без відповіді – от державі й доводиться вигадувати всілякі нісенітниці про непоставлені нафтопродукти чи ще там щось. Можливо, широкому загалові це й подобається, але жодну із цих речей держава не може нічим підтвердити. А відтак – тлумачити усі подальші кроки держави важко. Але ці кроки відбулися із незчисленною кількістю порушень.

І дуже дивно, що все це віддали Міноборони – не просто вилучені акції віддали, а ще й голоси "Нафтогазу" на загальних зборах "Укрнафти" передали Міноборони. Мені Міноборони навіть шкода, бо свою військову роботу вони роблять на відмінно, а тут, я впевнений, вони й досі сидять і думають – що з усім цим робити? Вони, природньо, не розбираються у цих питаннях, от і теж наробили безліч помилок.

– Як експерт з питань корпоративного управління як оцінюєте рівень корпоративного управління вже в державній ПАТ "Укрнафта"?

Андрій Бойцун: Не треба бути інсайдером, щоби зрозуміти, що там зараз ручний контроль. НКЦПФР не опублікувала своє рішення № 1320, яким забезпечила передачі акцій "Укрнафти" (та інших чотирьох підприємств) до Міноборони.

Після вилучення акцій "Укрнафти" та "Мотор Січі" Україна не має навіть того мізерного фондового ринку, який існував ще кілька місяців тому.

Чому акціонери дізнаються про ланцюжок блискавичних рішень про примусове відчуження їхніх акцій не з повідомлення регулятора, а з Telegram-каналу народного депутата Ярослава Железняка? Чим так перевантажений регулятор, який навіть не має ринку, який він би регулював? Чому з одного боку блискавично приймає рішення у неділю, а з іншого – потім навіть не може його опублікувати? Ці питання – теж поки без відповіді.

Закон вимагає, щоби негайно було розкрито інформацію про те, що акціонери більше не володіють своїми акціями, що в компанії змінився контроль, що було змінено статут та змінилася структура органів управління. Якщо наша держава переймається захистом права приватної власності, розвитком фондового ринку та запровадженням стандартів корпоративного управління, то чому цього не було зроблено так само блискавично – або принаймні у прописані терміни?

У понеділок, 7 листопада міністр оборони заявив: "Загальні збори (акціонерів) відбулися. Затверджено наглядові ради, і вже згідно із законами, стандартами корпоративного управління ці наглядові ради призначатимуть поточний менеджмент, тобто виконавчих керівників тощо, щоб робота підприємств не припинилася".

Я щиро поважаю Олексія Рєзнікова за ту титанічну роботу, яку він робить, виборюючи перемогу України у війні проти РФ – як на військовому, так і на дипломатичному фронті. Але на жаль, факти саме у цій його заяві є дуже далекими від реальності.

По-перше, на прикладі "Укрнафти", її нова наглядова рада є нелегітимною, бо її сформовано всупереч вимогам закону про акціонерні товариства. Ба більше, вона не відповідає навіть ані новому статуту компанії від 7 листопада, ані ще новішому від 9 листопада, хоча їх поспіхом було затверджено тими самими загальними зборами акціонерів.

Так, у цьому статуті записано (як і повинно бути за законом), що наглядова рада повинна складатися із акціонерів або їхніх представників та незалежних директорів, мати два обов’язкові комітети, які повинні очолювати незалежні директори, а більшість цих комітетів мають становити незалежні директори. Жодну із цих вимог, затверджених у статуті представниками Міноборони, не виконано.

По-друге, на жаль, не доводиться й близько говорити про стандарти корпоративного управління. Ті самі наглядові ради складаються виключно із представників акціонера (Міноборони) і виконують виключно роль мовчазних підписантів. Навіщо таку роль погодилися взяти на себе ці люди – ще одне питання без відповіді.

По-третє, із документів, опублікованих у листопаді на сайті "Укрнафти", видається, що нового керівника компанії було призначено голосами нелегітимної наглядової ради у вівторок 8 листопада – адже у той день діяв статут, який було затверджено днем раніше. У ньому написано, що призначення керівника є виключним повноваженням наглядової ради. Але наглядова рада виступила статистом, якому було надано честь тихо підписатися під чужим рішенням, бо навіть технічно неможливо, щоби зненацька призначена у понеділок наглядова рада уже у вівторок самостійно знайшла кандидата і призначила його керівником такої великої компанії.

Проте, схоже, Міноборони швидко усвідомило одну зі своїх помилок і вже у середу 9 листопада знову провело загальні збори акціонерів, на яких знову переписало статут (знову з помилками та порушеннями), у якому сказало, що тепер керівника призначають загальні збори. І тут же (схоже, вдруге) призначило Сергія Корецького директором "Укрнафти".

Але й тут порушення. Як може керівник тепер уже державної "Укртатнафти" очолювати її, одночасно очолюючи ще й "Укрнафту" та власний приватний бізнес, коли закон про управління об’єктами державної власності це прямо забороняє?

Тут наглядова рада була статистом уже офіційно – хоча навіть при новому статуті, за законом саме від неї повинна була надійти пропозиція на загальні збори. Це лише іще один із прикладів того, що "стандарти корпоративного управління" – тут є не більше, ніж бутафорією.

Але якщо під час війни державі не потрібне корпоративне управління, то чому прямо про це не сказати? Громадськість, принаймні з часом, зрозуміє це краще, ніж імітацію. Адже це підриває авторитет міністра і міністерства, які сьогодні роблять надважливі речі, а відтак – ставить під сумнів правильність усіх інших їхніх рішень.

Наглядова рада несе відповідальність за своєчасне розкриття інформації. Наша наглядова рада ставилася до цього дуже ретельно. Важко зрозуміти, чому нова наглядова рада у порушення закону не забезпечила своєчасне розкриття інформації про зміну акціонерів, статуту, наглядової ради та керівника компанії.

Про невпевненість держави у законності своїх дій свідчить і те, що у вівторок 8 листопада офіс компанії було заблоковано озброєними людьми. Таке можна було собі у явити у буремні 90-ті – тоді рацію мав той, хто мав більше сили та зброї. Не хочеться вірити, що сьогодні – знову так. Але тоді для чого нового керівника до офісу повинні заводити озброєні люди?

Про невпевненість держави говорить і те, що судячи з протоколів загальних зборів акціонерів, вона не довірила брати участь в них навіть мажоритарному акціонеру – "Нафтогазу". Із протоколів випливає, що "Нафтогаз" просто виписав довіреність на Міноборони. При тому, що "Нафтогаз" має контрольний пакет в "Укрнафті", держава вирішили збільшити його до 100% і усунути навіть "Нафтогаз".

Загальні збори 9 листопада усунули правління "Укрнафти" в порушення контрактів миттєво та одночасно, без передбаченого попередження за два місяці. Лише після цього силовики завершили обшуки в офісі 10 листопада. Можливо, хтось скаже, що це швидке встановлення контролю, але факти свідчать про прямо протилежне. Не відбулося жодної налагодженої передачі справ або введення нових керівників на посади. Звільнено фахівців, які пропрацювали в компанії останні 6-7 років – але не призначено новий менеджмент замість них. Нове керівництво також впевнено прозвітувало про те, що скасувало поточні довіреності на керівників середньої ланки.

Звучить гордо – але зруйнувати старий менеджмент та прийняття рішень ще не означає встановити новий. В результаті прийняття рішень, очевидно, застопорилося на одноосібному керівникові, який до того ж повинен займатися "Укртатнафтою" (офіс якої ще й розташовано у іншому місті) та власним бізнесом, – і це в умовах кризи із енергозабезпеченням та зв’язком. Простим свідченням цьому є те, що на заправках "Укрнафти" дизель тоді зник, а бензину та газу – не вистачало. Люди їхали заправлятися у конкурентів. Для чого це потрібно?

Безліч запитань без відповіді – але вже зараз зрозуміло, що зроблено безліч порушень закону та принципів корпоративного управління. Я вважаю, що держава повинна дати відповіді на ці запитання і повиправляти помилки.

– На вашу думку, які кроки були б доцільними з боку влади для стабілізації ситуації в "Укрнафті"?

Андрій Бойцун: Дехто скаже – зараз війна, тому нехай все буде за законом воєнного часу. Нехай – але все одно за законом. Якщо держава вважає, що під час війни виправдано забирати акції у власників без повідомлення, наглядові ради непотрібні, а керівники держпідприємств можуть суміщати цю роботу із приватним бізнесом, то треба це просто чесно сказати – і змінити закон. Інвестори після цього, звичайно, передумають вкладати в Україну, але це буде чесним вчинком.

Але якщо ми прагнемо бути демократією, та ще й претендуємо на членство у ЄС, то повинні дотримуватися верховенства права – навіть під час війни. Це буде набагато кращою відповіддю російському агресору, ніж потенційна диктатура. Раз ми уже подали заявку на членство в ОЕСР, то давайте дотримуватися принципів корпоративного управління ОЕСР. Це буде набагато кращою відповіддю агресору, ніж утвердження в Україні право сильного.

Ми розуміємо, що навіть держава має право на помилку. Але якщо відбулося порушення закону, права приватної власності та принципів корпоративного управління – а у випадку принаймні "Укрнафти" це сталося – то щоби це не стало новим правилом, треба мати сміливість визнати помилку і виправити її.

Ми знаємо, що сміливості Міноборони та керівництву держави точно не бракує.

– Пані Олено, чи володіла наглядова рада "Украфти" та очолюваний вами аудиторський комітет достатнім інструментарієм для контролю за діяльністю правління? Які були основні складові такого контролю?

Олена Макеєва: Так, наглядова рада мала всі інструментарії та здійснювала належний нагляд за діяльністю правління в межах встановлених повноважень.

Комітет з питань аудиту кожні 6 місяців звітував про свою роботу. В звітах детально зазначені повноваження та компетенції комітету, інформація про засідання комітету, а також ключові питання комітету, ознайомитися можна за посиланням.

Вся інформація є доступною у публічному доступі.

– Чи мав комітет з питань аудиту станом на листопад 2022 року претензії до правління, що могли б стати підставою для його переобрання? Чи звертався НАК "Нафтогаз України" як акціонер в жовтні-листопаді 2022 року до очолюваного вами комітету або наглядової ради з претензіями щодо роботи виконавчого органу?

Олена Макеєва: Повноваження комітету з питань аудиту визначені у положення про комітет, статуті ПАТ та інших регламентних документах. Питання призначень голови та членів правління знаходяться в компетенції комітету з питань призначень та винагород, звіти якого публікувалися щороку та є в публічному доступі.

На щоквартальній основі комітет з питань аудиту розглядав наступні питання: обговоренняосновних рекомендацій зовнішнього аудитора з удосконалення системи внутрішніх контролів, процесу обліку та підготовки фінансової звітності; обговорення питання удосконалення плану управління ключовими ризиками товариства; обговорення стану дебіторської заборгованості товариства ; обговорення питання актуального стану сплати податкових зобов’язань ПАТ "Укрнафта"; обговорення результатів виконання стратегії з продажу паливних скретч-карток; ознайомлення з результатами роботи відділу внутрішнього аудиту, а саме щодо статусу виконання Плану аудиту на рік, статусу впровадження рекомендацій внутрішнього аудиту та інші.

Останнє засідання комітету з питань аудиту за моєї участі відбулося 26 жовтня 2022 року, на якому, серед іншого, був розглянутий поточний стан підготовки річного бюджету на 2023 рік ПАТ "Укрнафта".

Комітет з питань аудиту не мав претензій до роботи голови компанії та членів правління. Голова ПАТ "Укрнафта" та члени правління постійно брали участь у засіданнях комітету з питань аудиту, надавали інформацію та документацію на запит членів комітету.

– Чи зберігався належний контроль наглядовою радою за роботою правління в умовах війни в 2022 році, чи не була утрачена належна комунікація вашого комітету із службами компанії?

Андрій Бойцун: Так, зберігався. Одна із перших речей, яку я зробив вранці 24 лютого 2022 року, було зателефонувати секретареві наглядової ради "Укрнафти" і запропонувати зібрати наглядову раду. Тут ще було й питання у тому, що склад наглядової ради переобрали всього за тиждень до початку повномасштабної війни – а повідомлення про підсумки голосування на загальних зборах акціонерів взагалі вийшло лише за день до цієї війни.

Отже, для того, щоби наглядова рада могла приймати рішення, вона спочатку повинна була зібратися на засідання і обрати голову, склад комітетів та голів комітетів. І ми це зробили у перші дні після вторгнення. Далі ми збиралися дуже регулярно. Востаннє – за півтора тижні до вилучення акцій. А окрім офіційних засідань була купа проміжної комунікації з менеджментом.

Як формально, так і неформально правління нас регулярно інформувало, у тому числі, й про виконання мобілізаційних завдань, і про те, як намагалося налагодити роботу з нафтопродуктами, але не отримувало жодної реакції від уряду.

Так само й комітет з призначень та винагород, який я очолював, працював абсолютно регулярно – і там вистачало задач. Востаннє проводили засідання 19 жовтня – за два з половиною тижні до вилучення. А от сьогодні наглядова рада – "Укрнафти" навіть немає комітетів – і не може їх мати у силу тих причин, про які я сказав раніше. Самі порівнюйте.

Олена Макеєва: З початку війни наглядова рада та комітет з питань аудиту знаходилися в постійному контакті з правлінням ПАТ "Укрнафта", нас на постійній основі інформували про поточний стан справ, потреби, допомогу ЗСУ, стан видобутку, управління дебіторською заборгованістю, стан розрахунків з бюджетом, про людський капітал, співробітників, які постраждали та виплачені компенсації, інші питання. В мене немає претензій до роботи правління, всі знаходилися на місцях, виконували в повному обсязі свої функції, вчасно реагували на виклики та приймали необхідні для компанії та держави рішення.

Як аудитор, я вважаю, що найкраща оцінка роботи правління – це фінансові звіти, виробничі показники діяльності, своєчасно виплачені зарплати та податки. Тому чекаю на річний звіт та аудиторський висновок.

З листопада 2022 року мені нічого не відомо про роботу ПАТ "Укрнафта", я не знайома з новим керівництвом та новою наглядовою радою. До мене ніхто не звертався, передачі справ не було.

Разом з цим, я завжди особисто дуже ретельно готувала матеріали всіх засідань. Це не були сухі протоколи, в нас завжди були задокументовані всі питання, які розглядалися комітетом. І супроводжувалися вони презентаційними матеріалами. Сподіваюся, нова наглядова рада високо оцінила нашу роботу та якість матеріалів засідань комітету з питань аудиту.

– Чи були у наглядової ради претензії до правління ПАТ "Укрнафта" під час воєнного стану?

Андрій Бойцун: Звичайно, у будь-якій організації є робочі моменти, але я вважаю, що вони навпаки підкреслюють, що це – реально працююча організація, і в неї реально працююча наглядова рада. Це у нових акціонерів та нової наглядової ради, я впевнений, все тепер – одноголосно.

Наглядова рада та правління працювали злагоджено, а головне – попри війну, компанія працювала, працівники отримували зарплату, мобілізаційні завдання виконувалися. Тому знову повертаємося до питання, для чого було все це вилучення.

– Новий директор компанії Сергій Корецький заявляє про факти "нестачі сотень тисяч тон нафти", виявлені в "Укрнафті", величезну некеровану прострочену дебіторську заборгованість, що наразі загрожує ліквідності компанії. Так само пан Корецький заявив, що "Укрнафта" станом на грудень мала податкову заборгованість в розмірі більш 4 млрд гривень. Чи здійснювала наглядова рада контроль за цими питаннями?

Микола Гавриленко: На момент переходу компаніі у власніть Міноборони, "Укрнафта" не мала жодних нестач нафти та податкових заборгованостей.

Олена Макеєва: Питання актуального стану сплати податкових зобов’язань компанії розглядалося на постійній основі комітетом з питань аудиту. На засіданні 26 жовтня 2022 року головний бухгалтер Іванова О.В. представила інформацію щодо актуального стану сплати податкових зобов’язань ПАТ "Укрнафта" за формою, запропонованою комітетом, та повідомила про те, що станом на поточну дату податковий борг у товариства відсутній.

Ми отримали докази про відсутність податкового боргу ПАТ "Укрнафта" станом на 26 жовтня 2022 року. Ця інформація була доведена комітетом з питань аудиту членам наглядової ради на останньому засіданні 27 жовтня 2022 року.

За 2022 рік та станом на 26 жовтня 2022 року компанія сплатила понад 17 млрд гривень податків та зборів. Якщо точно, то 17 259 436 тис. грн.

Крім того, перед складанням річної фінансової звітності проводиться обов’язкова інвентаризація активів та зобов’язань, яка супроводжується незалежним аудитором. Мені не відомі результати такої інвентаризації, як і не відомо нічого про поточний стан компанії з листопада 2022 року.

Разом з тим, компанія дійсно має історичну прострочену дебіторську заборгованість. На засіданні 26 жовтня 2022 комітетом з питань аудиту був розглянутий поточний стан заборгованості в розрізі кожного контрагента в динаміці за кожний квартал 2022 року. Ми також завжди отримували від юридичного департаменту статус судових справ, запрошували керівника департаменту на наші засідання.

Питання управління дебіторською заборгованістю завжди було ключовим питанням незалежного аудитора, стан розрахунків та надійність дебіторів завжди аналізувалася аудиторами.

Тобто, правлінням ПАТ "Укрнафта" здійснювалося управління простроченою дебіторською заборгованістю. Як комітет з питань аудиту, ми здійснювали належний нагляд в рамках повноважень комітету.

– Колишній голова правління товариства Олег Гез категорично спростовує інформацію, поширену заступником голови Офісу президента щодо відмови компанії в постачанні нафтопродуктів Міноборони. Що вам відомо з цього приводу, чи зверталося Міноборони за підтримкою до наглядової ради?

Микола Гавриленко: Мені не відомо про факти не виконання будь-яких мобілізаційних завдань чи протокольних доручень уповноважених органів. Ні до мене особисто, ні до наглядової ради з питаннями подібного характеру ніхто не звертався.

Олена Макеєва: Голова правління на постійній основі інформував наглядову раду про поточний стан справ. Останній раз поточний стан роботи "Укрнафти" розглядався на засіданні наглядової ради 29 вересня 2022 року. Правління інформувало нас про те, що компанією здійснюється забезпечення пальним спецтранспорту: ЗСУ, ТРО, екстрені служби та інші.

Мені нічого не відомо про відмови товариства в постачанні нафтопродуктів Міноборони. Міноборони або інші структури не зверталися з цим питанням до наглядової ради.

– В травні 2020 року ви як голова комітету з питань призначень наглядової ради ПАТ "Укрнафта" виступили проти рішення наглядової ради щодо припинення конкурсу на посаду CEO "Укрнафти" та призначення на цю посаду Олега Геза. Чи не пов’язуєте ви зміну керівництва "Укрнафти" в процесі націоналізації з обставинами призначення Геза поза конкурсом? Які у вас склались відносини з Олегом Гезом?

Андрій Бойцун: По-перше, "націоналізацію" (а насправді, вилучення корпоративних прав, які держава за законом повинна повернути або відшкодувати) я з тим конкурсом не пов’язую. Я взагалі не певен, що ті, хто це рішення ініціював, переймалися якимись там конкурсами чи взагалі питаннями прозорості. Якби переймалися, то, напевне, нового керівника "Укрнафти" через конкурс би призначали.

По-друге, я радий, що ви згадали те моє інтерв’ю, бо зараз воно лише підкреслює мою об’єктивність. Перечитайте його – ви не знайдете там жодного поганого слова про Олега Геза. Я тоді виступав саме за продовження конкурсу і за обрання найкращого кандидата, а не проти Олега Геза. До речі, Олег тоді теж був у списку кандидатів – і в інтерв’ю це сказано. Я був проти припинення конкурсу і проти призначення будь-якого кандидата поза конкурсом.

По-третє – і я впевнений, що Олег це підтвердить – ми з ним добре розумілися і спілкувалися протягом усього цього часу.

До речі, раз ви уже про конкурс – ми ж його відновили наприкінці 2021 року. Пропрацювали купу резюме і вже виходили на короткий список у лютому 2022 року. Там чудові кандидати були. Але сталася повномасштабна війна, яка поламала ці плани. Але Міноборони, якби хотіло, то могло би, до речі, нашим списком скористатися.

– Новий керівник "Укрнафти" заявив про вкрай низькі показники видобутку та буріння компанії, в кращому випадку – 1 свердловину на рік. Чи відповідають дійсності озвучені факти? За вашою оцінкою, який обсяг буріння та видобутку як у довоєнний час, так і за 10 місяців 2022 року?

Павло Загороднюк: Не можна пов’язувати збільшення видобутку нафти, газу та конденсату "Укрнафтою" з обсягами буріння нових свердловин – це непрофесійний підхід. "Укрнафта" впродовж довгого часу не отримувала нових ліцензій, хоча намагалась брати участь в аукціонах Держгеонадра.

Підприємство не допускали до аукціонів і дискваліфіковували, оскільки "Укрнафта" мала велику заборгованість перед бюджетом, внаслідок того, що НАК "Нафтогаз України" не розрахувався за обсяги вилученого видобутого "Укрнафтою" природного газу. Тому не було нових площ, і розвідувальні свердловини не бурилися.

"Укрнафта" має близько 75 родовищ (точної цифри не маю, оскільки деякі родовища задіяні в судових процесах). Всі родовища знаходяться на різних стадіях експлуатації, деякі майже виснажені, але ці родовища – величезний актив "Укрнафти", оскільки їх експлуатація проводилася старими технологіями, і тому коефіцієнт вилучення нафти і газу є украй низьким, залишкові запаси вуглеводнів в цих родовищах величезні, і їх можна розкрити за рахунок сучасних технологій стимулювання видобутку: гідророзриву продуктивних пластів, буріння бокових стовбурів, кислотної обробки, тощо.

План такої діяльності розроблений менеджментом компанії і затверджений наглядовою радою передбачав збільшення видобутку за рахунок стимулювання припливів вуглеводнів, отримання в наслідок такої діяльності коштів, інвестування цих коштів в залучення нових технологій та отримання додаткових прибутків для розширення обсягів зазначеної діяльності.

На жаль, про таку діяльність в інтервʼю Корецького не згадувалося. Але цей шлях збільшення видобутку найбільш перспективний, оскільки не треба бурити нових свердловин і будувати нову інфраструктуру. Це швидкий шлях нарощування обсягів видобутку і високопрофесійні фахівці "Укрнафти", використовуючи глибокий багаторічній досвід, за наявними даними, створювали проекти буріння нових свердловин на старих родовищах, і реалізація цих проектів була успішною.

Менеджментом був розроблений перспективний план розвитку компанії стосовно буріння нових свердловин та буріння бокових стовбурів на існуючому фонді: програма 2022-2026 передбачала буріння 20 свердловин (4 в 2022 році), буріння бокових стовбурів – 3 свердловини в 2022 році. Роботи з вибору земельних ділянок, оформлення документації для проведення зазначених робіт вже були розпочаті в 2021-2022.