Мар'яна Олеськів: Після нашої перемоги в Україну поїдуть мільйони туристів
Чому війна не зупинила туризм в Україні, коли та де з’являться маршрути пам’яті і як виживають туристичні компанії після повномасштабного вторгнення РФ – у інтерв’ю голови ДАРТ.
Туризм – одна із галузей, які найперше постраждали від війни Росії проти України. Надходження до бюджету від галузі впали майже на 34%, багато компаній припинили роботу. Замість планування відпустки, як у минулі роки, багато українців думають над тим, як врятуватися від ракетних ударів. Величезних збитків зазнає готельна індустрія – частина курортних закладів розміщення залишилися в окупації, безліч із них розграбували або вщент зруйнували окупанти.
Попри це, туризм в Україні не припинив роботу. Влітку обережно почали відновлюватися екскурсійні тури на захід України, а з осені під час відключень світла поїздки в Карпати стали ще й способом хоча б кілька днів побути у комфортних умовах без перебоїв з електрикою.
РБК-Україна поговорило з очільницею Державного агентства розвитку туризму України (ДАРТ) Мар'яною Олеськів про втрати галузі від війни, чому важливо саме зараз фіксувати пам’ять про злочини РФ та про те, яким буде туризм в Україні після нашої перемоги.
– Мар’яно, чи можна взагалі говорити, що в Україні під час війни є туризм як такий? Бо сьогодні багато людей їде в ті ж Карпати не для відпочинку, а щоб пережити непросту зиму. Плюс – замість туристів у західних регіонах оселилося багато переселенців, які втратили житло через обстріли.
– Всупереч війні туризм в Україні нікуди не подівся, просто змінилася його суть – від відпочинку до прихистку та перезавантаження. Наразі тривають бойові дії, відбуваються постійні обстріли міст, під час який окупанти б'ють по об'єктах цивільної інфраструктури, намагаючись зробити наше життя максимально нестерпним. Та пори це українці продовжують жити в цих реаліях: працюють, святкують дні народження, ходять в театри й відпочивають.
Особисто я будь-яку вільну хвилину намагаюся провести з максимальною користю – зустрітися з друзями, сходити в театр, на концерт, поїхати у невеличку мандрівку. Подорожі – одна з тих речей, які дозволяють нам перезавантажитись, провести час з рідними і відчути, що попри все життя триває.
Наразі туристична галузь України переживає непростий час. Частина туристичної та рекреаційної інфраструктури окупована, частина зруйнована. Якісь готелі зруйновані повністю, якісь частково, те ж саме стосується баз відпочинку. За дев’ять місяців 2022 року надходження до держбюджету від тургалузі скоротилися майже на 34% в порівнянні з аналогічним періодом 2021 року.
Однак, якщо говорити про туристичний збір, то перші чотири місяці року ми фіксували значне його зростання саме у західних регіонах країни, куди люди виїжджали, рятуючись від війни. Так в травні ми зафіксували, що турзбір в Україні зріс майже на 65%, в порівняні з аналогічним періодом 2021 року. Та ще тоді я попереджала, що ці цифри росту насправді оманливі. Вже в жовтні ми зафіксували падіння турзбору майже на 13%.
По суті зараз туристична діяльність триває у відносно безпечних західних регіонах. Всі інші – на паузі.
На початку війни було складно зрозуміти, як туристична галузь функціонуватиме в умовах бойових дій, і чи можемо ми взагалі говорити про відпочинок, як про явище. Але влітку ми з лідерами думок почали невелику промо кампанію “Надихнись Україною”. Мета – надихнути українців на невеличку подорож рідною країною. Адже всім нам треба перезавантажитися для того, щоб ефективніше працювати й допомагати нашим військовим.
– А як за час війни туризм змінився з практичної точки зору? Адже багато звичних логістичних шляхів обірвалося, частина півдня окупована, плюс – постійна загроза обстрілів.
– Сьогодні у всіх нас, зі зрозумілих причин, короткий горизонт планування. Готельєри говорять про те, що бронювань на свята наразі дуже мало, тому що люди просто не розуміють, що буде післязавтра.
З урахуванням реалій, в яких ми живемо, люди намагаються їздити недалеко від місця свого проживання і, як правило на короткий термін. Восени я їздила в Одесу, і там в основному відпочивали люди з Миколаєва, тому що в Одесі ситуація була менш напружена, ніж у їхньому рідному місті. А кияни їхали західніше – до Львова, Франківська, Тернополя.
Насправді зараз абсолютно нове життя отримали віддалені регіони, такі як Закарпаття та Буковина, куди релокувалося багато компаній з півдня та сходу країни. Разом з підприємствами туди переїхали й працівники, які у вільний час мандрують регіоном, ходять у місцеві заклади, музеї, театри. Можливо комусь із них регіон так сподобається, що він чи вона вирішить залишитися, хтось, безумовно, повернеться. Однак, так чи інакше люди відкривають для себе цей регіон і розповідають про нього друзям та рідним. І він таким чином отримує новий виток для розвитку туризму.
– Але також при цьому в Україні практично зник в'їзний туризм.
– Так, звісно. В'їзний туризм повністю щез як такий. Ми бачимо на вулицях міст іноземців. Але це або учасники дипломатичних місій, журналісти, волонтери, або представники громадських організацій. Тобто не "класичні" туристи. З іншого боку, ці люди споживають ті самі продукти, що й туристи: користуються послугами перевезення, бронюють проживання, харчуються у закладах, купують сувеніри.
– Чи залишився в Україні екскурсійний туризм? Як в умовах війни виживають компанії, орієнтовані на екскурсійні мандрівки?
– Ті компанії, які до 24 лютого займалися організацією екскурсій Україною, продовжують працювати, але у значно менших масштабах. Вони змогли відновити свою роботу приблизно на 50% в порівнянні з минулим роком.
Виїзний туризм працює приблизно на 15% від того об'єму, який був до повномасштабної війни. Клієнти, які бронюють тури за кордон – це переважно жінки з дітьми.
– Як обстріли критичної інфраструктури та блекаут вплинули на галузь туризму?
– Як і на будь-яку іншу – негативно. Однак туристична галузь швидко адаптується до реалій сьогодення. Минулого тижня була у відрядженні в Івано-Франківську. Ввечері ми з колегою пройшлися містом, і на перший погляд нам здалося, що місто добре освітлене. Тільки потім ми зрозуміли, що кожне кафе працювало від свого генератора.
За нормами ДСТУ готелі, які офіційно мають рівень 3-5 зірок, повинні мати генератори на випадок відключень від енергомережі, і мати запасні резервуари води. Тому, якщо ви налаштовані подорожувати країною, то майте це на увазі. І, до речі, всім раджу Івано-Франківськ, як прекрасне місто для невеликої туристичної поїздки на вікенд.
Насправді ці відключення світла – хороший привід на певний час виїхати в туристичний регіон, щоб перезавантажитись, подивитись цікаві локації, пожити в готелі, сходити в кафе і скуштувати унікальну локальну страву і тим самим підтримати український бізнес, якому зараз дуже нелегко.
Я багато спілкуюся з іноземцями, і ми часто говоримо з ними про те, що українці – загартовані люди. Я народилася у вісімдесятих, і пам'ятаю дев'яності, коли уроки доводилося робити при свічках. Нічого з того не можна порівняти з тим, як наразі країна-терорист нищить наші міста. Але попередні кризи нас справді загартували. Тому попри те, що сьогодні туристичний бізнес знаходиться у вкрай важкому становищі, вірю, що після нашої перемоги ми будемо мати дуже великі можливості – головне їх не втратити та вчасно й правильно використати.
– Але ж все залежить від того, як довго триватиме війна.
– Так, терміни мають значення. Власне при плануванні стратегій розвитку туризму в Україні ми розглядаємо різні сценарії. За одним із них – позитивним, вже влітку плануємо маркетингові кампанії з промоції ряду туристичних регіонів для внутрішнього споживача.
Та в будь-якому випадку ми вже зараз ми маємо готуватися до дня Х – до нашого дня перемоги. Для того, щоб швидко вийти з інформаційною кампанією, розрахованою на іноземну аудиторію, про те, що в Україні тепер безпечно.
– Чи будуть працювати гірськолижні курорти цієї зими?
Загалом великі відомі курорти працюватимуть, і в залежності від завантаженості, запускатимуть один, два або три витяги. Меншим курортам буде набагато складніше, адже витяг все одно має працювати незалежно від того, скільки туристів приїхало покататися на лижах. Але, щоб запустити витяг, знадобиться багато енергії, або потужний генератор. На жаль невеликі курорти не завжди мають достатньо ресурсів, тому деякі відкриватися не будуть.
– Цього року також заговорили про можливий запуск рейсів з аеропорту Ужгорода, але офіційно це спростували. Чи можна очікувати запуску рейсів з будь-яких аеропортів на заході України, навіть якщо війна триватиме далі?
– Не варто забувати, що ми воюємо з країною-терористом, яка цинічно обстрілює цивільні об'єкти, позбавляючи людей світла та води. І в таких умовах є ризик, що в будь-який момент росія може обстріляти такий важливий об'єкт. Тому, приймаючи подібні рішення, необхідно зважати на цю загрозу.
Безумовно, авіаперельоти значно полегшують життя. Та, на мою думку, приймати рішення щодо запуску рейсів з будь-якого аеропорту України насамперед мають органи, що відповідають за безпеку.
– У 2022-му про Україну через війну говорить увесь світ, люди почали цікавитися, якою є наша країна, чим живуть люди. На вашу думку, чи залишиться цей інтерес і після війни, щоб до нас потім могли приїздити туристи?
– Впізнаваність України у світі значно зросла, та ми заплатили за це занадто високу ціну. Однак, попри це більшість іноземців не вважають нашу країну туристичною дестинацією. І це логічно, бо у нас йде війна. Після нашої перемоги ДАРТ має провести масштабну маркетингову кампанію про нашу країну, як про безпечний туристичний напрямок. І нам це буде зробити набагато легше, бо увесь світ знає де знаходиться Україна і, що в ній живуть сміливі люди. І ми вже над цим працюємо.
Як тільки закінчиться війна, до нас поїдуть мільйони туристів, в першу чергу з близьких до нас європейських країн, які сьогодні підтримують нас у боротьбі проти РФ – Польща, Литва, Латвія, Естонія. У ДАРТ є домовленості з Європейською туристичною комісією, до якої входять національні туристичні організації з усієї Європи про те, що вони будуть запускати промокампанії для своїх громадян, надихаючи їх мандрувати Україною, щоб вони змогли відчути нашу гостинність та потиснути руки нашим сміливим та незламним людям.
Фото: Проект "Маршрути пам'яті" реалізовуватиметься в Київській області, далі на черзі Чернігівська та Харківська області (Віталій Носач/РБК-Україна)
– Під час війни ДАРТ ініціював проєкт “Маршрути пам'яті”. Чи відомо вже, де з’являться перші маршрути?
– Досвіду роботи з пам'яттю під час воєнних дій ще не мала жодна країна у світі. Зазвичай трагедії, пов'язані в воєнними злочинами, переосмислювалися роками. Та сьогодні історія фактично створюється на наших очах. Ми всі свідки страшних злочинів, які чинить на нашій території країна-терорист. З одного боку, якась частина людей хоче про них якомога швидше забути. З іншого – ми маємо все пам'ятати, щоб не повторити помилок минулого. І ці маршрути пам'яті створюються насамперед для майбутніх поколінь українців, які мають знати правду про цю війну і чітко розуміти хто їхній ворог.
Створення маршрутів – важкий процес, бо він має відбуватися шляхом діалогу між органами центральної влади та місцевими громадами. Це дуже болісна тема, яку всі сприймають по-різному, і тут важливо, щоб усі сторони діалоги досягти певної згоди у тому, які сенси потрібно вкласти в ці меморіали, який вигляд у них має бути і де вони мають знаходитися.
Спершу проект реалізовуватиметься в Київській області, далі на черзі Чернігівська та Харківська області.
Ми вже бачили, як одна з компаній запустила тури до Бучі, і яке обурення це викликало у суспільстві. Тому туризм на ці території може прийти тільки тоді, коли ми матимемо розуміння контексту тих наративів, які будемо доносити до відвідувачів. Але в інтересах усіх нас варто прискоритись, інакше до цих місць трагедій та звитяг українського народу поїдуть хаотичні тури, які будуть бентежити мешканців.
Крім того, громади мають розуміти, що для них виникнення подібних маршрутів і побудова меморіалів це ще й економічний розвиток. Буча – місто, яке стало широко відомим у світі, і яке зараз інтенсивно відбудовуються в тому числі коштом міжнародних партнерів.
– Іноді у громадах можна почути думку, що це поки "не на часі", і треба спершу почекати, щоб загоїлися травми війни.
– Така думка є. Однак якщо ми будемо слідувати їй і говорити, що це не на часі, то ми багато втратимо. Втратимо момент, коли можна донести інформацію про те, які злочини вчинила РФ в тому чи іншому регіоні. Зараз багато світових компаній припинили будь-яку співпрацю з Росією. Але завершиться війна, ми переможемо, і компанії почнуть потроху знову відбудовувати з ними економічні відносини тим самим даючи змогу монстру встати на ноги. І він з великою ймовірністю знову може напасти – не на нас, так ще на когось.
Тому це питання не просто наявності маршрутів, якими колись будуть їздити люди. Це питання національної безпеки. Чим швидше ми зможемо донести інформацію світові, що собою являє Росія, тим краще. Краще один раз побачити, чим сто разів почути. Одна справа – бачити випуск новин в інтернеті, а зовсім інша – зайти до церкви в Бучі, на території якої було масове поховання розстріляних та закатованих людей.
Сам факт того, що у світі залишили нацистські табори смерті як місця пам'яті – вже саме по собі блокує проблему антисемітизму. Наша мета – щоб рашизм як ідеологія не зміг знову постати. Сьогодні ми платимо за це дуже високу ціну, і не можемо дозволити, щоб подібне повторилося знову. Тому це точно не зарано. Навпаки – треба цим займатися активніше, щоб не було запізно.
– Яким ви бачите туризм в Україні після нашої перемоги у війні?
– Вважаю, що коли ми переможемо, варто запрошувати українців їхати на ті території, які були нещодавно звільнені, де вже безпечно. Це дасть людям змогу побачити масштаби руйнувань і, можливо, у них виникнене бажання долучитися до відбудови цих регіонів. Крім того, подібні поїздки дозволять якнайшвидше відновити роботу закладів розміщення, ресторанів, кафе у цих областях.
Для іноземців ми можемо мати два типи турів. Один – в частину країни, яка менше постраждала від війни – Захід, Центр України. Будемо пропонувати так звані "рекреаційні тури", які дозволять нашим гостям насолодитися природою Карпат.
Другий – поїздки Київщиною "Маршрутами пам'яті". І далі, коли буде заходити потік коштів на ці території, можна поступово починати відкривати нові локації, нові продукти східніше. З часом, я впевнена, такі міста як Харків і Одеса можуть стати місцями, куди при відновленні авіасполучення варто заохочувати їхати іноземних туристів, щоб показати їм, як жили ці міста під час бойових дій, як там українці героїчно зупиняли ворога.
Одночасно з цим ми маємо активно відновлювати південь – Херсонщину, Крим. Цього року ми планували втілювати проєкт – “Дорога Різноманіття”, яка мала йти від Ізмаїла до Генічеська. Це був не просто туристичний маршрут, це була стратегія відновлення регіону, яка передбачала, як побудову доріг, так і розвиток локальних атракцій та локацій.
Цей маршрут мав стати свого роду українською Route 66, якою хоча б раз за життя мав проїхатись кожен українець, щоб краще пізнати свою країну. Війна завадила цим планам, та я впевнена, що ця дорога буде побудована, більше того – продовжена до Криму. Також плануємо впорядковувати роботу пляжів і їхню інфраструктуру. Наша мета зробити південь України одним із топових напрямків морського відпочинку у Європі, а можливо, і у світі.