Прибуток від азартних ігор в США у 2022 році склав рекордні 60,4 млрд дол. Український гральний бізнес у вересні 2023-го теж встановив рекорд – сплатив податків у 32 рази більше, ніж у вересні минулого року (загалом за 9 місяців сплачено 6,65 млрд грн). Про ринок азарту під час війни і те, яка програма розвитку йому потрібна – детальніше РБК-Україна.
Легалізувати гральний бізнес в передвиборчій програмі обіцяв Володимира Зеленський. Але реалізація обіцянки відбулась тільки після відповідних вимог Міжнародного валютного фонду, який нагадував владі про необхідність впровадження реформ, спрямованих на прозорість бізнес-середовища.
В Україні "бан" на азарт протримався 11 років через політичну і законодавчу інерцію, а також корупційну складову. Увесь цей час підпільна індустрія існувала під виглядом комп'ютерних клубів і в онлайні, а контролюючі органи цього начебто "не помічали". Саме це створило упереджене ставлення громадської думки до гемблінгу: на старті легалізації опитування фіксували близько 55% противників цієї ідеї.
Разом з тим, завданням влади мало б бути за допомогою лідерів суспільної думки пояснити, що легальний гральний бізнес, це така ж важлива галузь економіки як IT або туризм. Він дає поштовх до розвитку суміжних та супутніх сфер: ринку нерухомості, будівництва, готельного сектора, курортної індустрії, громадського харчування, фінансових послуг, транспорту тощо. Будівельний бізнес у свою чергу підтягує за собою виробництво, наприклад, будматеріалів та металевих виробів. Все це створює мультиплікаційний ефект в економіці, додаткові робочі місця і збільшення інвестицій.
У нас же навпаки: можновладці та близькі до них експерти доклали чималих зусиль, аби перенести на легальний сектор репутаційний негатив, який накопичився в нелегальному. І таким чином створили імідж галузі, яка, мовляв, має право на існування винятково як невичерпне джерело наповнення бюджету.
Заради справедливості зауважимо, що на самому початку процесу легалізації був короткий період "ідеалістичних обіймів", коли у 2019 році іноземних інвесторів закликали взяти участь у створенні "українського Лас-Вегасу" і натякали на величезні податкові пільги.
Втім, дуже швидко про пільги забули. І тепер, за чотири роки потому, жваво застосовується прямо протилежна ідея, яка дискредитує легальних організаторів азартних ігор та фактично знищує легальний сектор грального бізнесу.
При цьому треба мати на увазі, що податки на гральний бізнес в Україні вищі, ніж в інших країнах.
Так, у нас сплачується до бюджету:
Гравцями сплачується податок на виграш – з суми (ставка плюс виграш) сплачується ПДФО 18% та військовий збір 1,5%.
Працівники легального грального бізнесу сплачують ПДФО, військовий збір. Роботодавці сплачують ЄСВ. Також є плати за щорічні ліцензії на кожен вид діяльності. Для казино в Києві – 78 млн грн за 5 років. Для казино в інших містах за рік – 36 млн грн, для залів ігрових автоматів – 9 млн грн, для платформ онлайн-покеру – 6 млн грн. П’ятирічна ліцензія на роботу букмекерської контори коштує 603 млн грн.
Також є плата за окремі гральні столи та автомати. Гральний бізнес також зобов’язаний сплачувати декілька видів щорічних внесків. Гральний стіл з рулеткою – 1,17 млн грн на рік, за 5 років – 5,86 млн грн. Гральний стіл без рулетки – 0,6 млн грн на рік, або 3 млн грн за 5 років. Гральний автомат – 0,12 млн грн на рік, або 0,6 млн грн за 5 років.
Для прикладу, Великобританія (острів Мен – "мекка" грального бізнесу) – податок з валового доходу від ігор 0,5-1,5%, а податку на прибуток немає взагалі. Хорватія – туристична країна, в якій теж добре розвинений гральний бізнес, – податок на прибуток 12-18% (в залежності від суми прибутку) та податок на валовий дохід від організації азартних ігор 5-15% (залежить від обороту).
В Італії за п’ять років ліцензії для букмекерської контори треба сплатити (за поточним курсом гривні до долара) 7,35 млн грн. На острові Мен річна оплата ліцензії для букмекерської контори становить 36 750 євро, за 5 років треба сплатити 183 750 євро, що за поточним курсом гривні до євро становить 7,35 млн грн. В Угорщині плата за гральний стіл становить 52 євро, або 2,1 тис. грн, за гральний автомат – 5 євро, або 200 грн.
Це свідчить про те, що країни, які досягли успіху в розвитку гральної індустрії зуміли побачити взаємозв'язок між обсягом податків, ліцензійних платежів тощо та вигоди, яку отримує бізнес. Їх державна політика полягає не тільки у тому, щоб вчасно стягнути певні платежі, а найперше – у створенні привабливих умов для компаній і безпечного середовища для гравців. Це містить і боротьбу з тіньовим сектором, і створення позитивного іміджу національним організаторам ігор, і гарантування виплати виграшів, і дотримання прав гравців, і зрозуміле та передбачуване фіскальне законодавство.
Що з цього переліку відповідає українським реаліям? Питання скоріше риторичне.
Саме легальний гральний бізнес, а не тіньовий геймінг постійно критикують політики і депутати. Через що частина суспільства і досі переносить стереотипи, пов’язані з діяльністю "підпільників", на легальних організаторів азартних ігор.
Не ставлячи під сумнів потреби наповнення держбюджету, особливо, в умовах війни, хотілося б зазначити, що не треба втрачати почуття міри. Заклики "викачувати все більше та більше грошей з грального бізнесу" дадуть зворотний ефект – збільшення нелегального сегменту з відповідним падінням надходжень.
Для того, щоб отримати з ринка азарту більше, не треба душити його в фіскальних обіймах. Потрібно сформулювати (бажано, у вигляді державної програми), яким чином його розвиток може бути корисним для економіки в цілому у контексті повоєнного відновлення України.
Після закінчення війни в країні буде чимало територій із сумнівними перспективами. І сильний легальний гральний бізнес також може стати одним локомотивом їх нового життя. У світі достатньо подібних прикладів. Лас-Вегас, який був пустелею, а зараз процвітає, найкраща тому ілюстрація. Розвиток грального бізнесу може дати додатковий імпульс й добре розвиненим туристичним центрам і гірськолижним курортам на Заході України.
Своєю чергою, економічні кластери навколо грального бізнесу дадуть поштовх розвитку громад та територій. І не лише зруйнованих через бойові дії, а й тих, що були депресивними до війни. В разі такого розвитку подій суттєво виграють й бюджети – державний та місцеві.
Що для цього треба? Для початку переглянути офіційне ставлення до ринку азарту в цілому. Сказати суспільству, що грати в легальних закладах і отримувати офіційні виграші — це природно та нормально. А негатив стосується лише компаній сумнівного походження та незаконослухняних. Якщо вони з російським корінням або "сірі", то їх треба видаляти з ринку якомога швидше. Завдання держави – проконтролювати це.
Й доцільно змінити "податкоманію" на конструктивний підхід і ставитись до грального сектора як до партнера, що створює робочі місця та сприяє розвитку дотичних секторів економіки, й сприятиме економічному зростанню після війни.