Епоха "нових облич". Як Рада пройшла "чистку" війною та скандалами з нардепами

Зміст

• Якою була Верховна Рада до російського вторгнення
• "Чистка" війною: заборона ОПЗЖ, зрадники та втікачі
• Хто з депутатів приєднався до армії
• Скільки нардепів зараз та чи є загроза конституційності Ради
• Скандали з нардепами та гучні справи

Якою була Верховна Рада до російського вторгнення

Вибори 21 липня 2019 року були позачерговими, вони пройшли на три місяці раніше за термін. Одним із перших рішень на посаді президент Володимир Зеленський розпустив парламент майже одразу після інавгурації. Причиною цього кроку він назвав низьку довіру українців (за даними опитувань, на рівні 4%) до Ради, а юридичною підставою – де-факто відсутність коаліції з 2016-го.

Конституційний склад – 450 народних депутатів. Але, як і в попередньому скликанні, мандати отримали лише 424 нардепи: 225 за пропорційною системою та 199 за мажоритаркою. Інші 26 місць залишалися зарезервованими за округами на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Криму та Севастополя.

Прохідний бар'єр подолали п'ять партій, ще представники п'яти політсил та 46 самовисуванців обралися на одномандатних округах. Близько 80% депутатів отримали мандати вперше, чим було реалізовано запит товариства на "нові обличчя" в політиці.

Пропрезидентська "Слуга народу" набрала 43,16% та показала впевнений результат на округах. Партія Зеленського завела до парламенту 254 особи, що дозволило вперше в історії України сформувати монобільшість. Другий результат показала "Опозиційна платформа – За життя" (43), далі йшли "Батьківщина" (26), "Європейська солідарність" (25) та "Голос" (20).

Штаб партії "Слуга народу" святкує перемогу на виборах, липень 2019 року (фото Віталій Носач/РБК-Україна)

На ОПЗЖ за визначенням чекала роль опозиції, як і на "ЄС", яка виступала, мабуть, головним критиком і Зеленського, і "Слуги народу". Хоча ситуативно фракції додавали голосів, яких не вистачало "слугам". За перший рік було ухвалено близько 230 законів. Серед найбільш резонансних – закони про вибори, імпічмент президента, скасування депутатської недоторканності, а також про відкриття ринку землі та низка інших. Половина з них пройшла друге читання за рахунок голосів опозиційних фракцій.

На другий рік ця залежність посилилася, оскільки монокоаліції вдавалося забезпечити максимальну підтримку лише третини законопроектів. Усередині неї утворилося кілька груп впливу. Нерідко вони конфліктували між собою, іноді йшли навіть проти "генеральної лінії".

З початком повномасштабного вторгнення Росії протиріччя в "Слузі народу" ненадовго зникли, як і в усьому парламенті загалом. Наразі ж казати про абсолютну монолітність не доводиться, але й таких запеклих протистоянь між групами, як до 2022 року, теж немає. Монобільшість є більш формальною, ніж фактичною. Необхідних 226 голосів "слуги" не видають майже ніколи.

Велика війна багато що змінила. З 24 лютого 2022 року Верховна Рада працює в режимі одного пленарного засідання, яке триватиме до кінця воєнного стану. А доти у країні заборонено проведення нових виборів. Проте невизначеність щодо термінів та необхідність шукати підтримку в опозиції – далеко не єдині виклики. Як мінімум тому, що парламент уже втратив рекордну кількість нардепів, а частина діючих є фігурантами гучних справ.

"Чистка" війною: заборона ОПЗЖ, зрадники та втікачі

З повномасштабною війною розпочався масовий "депутатопад". Причини різні: частина перейшла на нові посади до Кабміну, частина склала мандати за власним бажанням, інші втратили їх разом із громадянством через загрозу національним інтересам та безпеці.

Окремо стоїть кейс ОПЗЖ. Її діяльність було припинено у березні 2022-го, а за кілька місяців партію остаточно заборонили. У Раді з'явилася група "Платформа за життя і мир", куди увійшли 25 колишніх нардепів від ОПЗЖ. Повідомлялося про 70 проваджень проти функціонерів, причетних до злочинів у сфері нацбезпеки.

У кількох колишніх членів ОПЗЖ мандати забрали після позбавлення українського громадянства. Серед них Вадим Рабинович, Ренат Кузьмін, Тарас Козак та Віктор Медведчук. Двом останнім оголосили підозри у держзраді ще у травні 2021 року. Медведчука затримували під час спроби втекти з країни, але у вересні 2022-го передали Росії в обмін на захисників Маріуполя. Його соратник Козак виїхав ще раніше.

За власним бажанням пішли з Ради Юлія Льовочкіна, Ігор Абрамович, Олег Волошин, Наталія Королевська, Тетяна Плачкова та Ілля Кива.

Ілля Кива, Віктор Медведчук та Вадим Рабинович із ОПЗЖ отримали підозри у держзраді, доля всіх трьох склалася по-різному (фото Віталій Носач/РБК-Україна)

Кива залишив країну в січні 2022 року, потім переїхав до РФ і став частим спікером пропагандистських ефірів, звинувачуючи українську владу в "нацизмі та затягуванні війни". У листопаді 2023-го йому винесли заочний вирок за звинуваченням у держзраді. Трохи пізніше екс-нардепа було ліквідовано в підмосковному котеджному селищі.

Королевська разом із чоловіком Юрієм Солодом перебралися до Дубая. Торік у лютому їх достроково позбавили депутатських повноважень. Крім того, Королевська перебуває у розшуку за недостовірне декларування на 13 млн гривень. Разом з нею мандата втратив і Олега Волошин, який підозрюється в держзраді і з 2022 року переховується в Росії. Абрамович виїжджав до Франції, повернувся, але майже одразу склав повноваження нардепа.

На серпень 2022 року ДБР порушило справи на 80 осіб за незаконний виїзд. У тому числі на Вадима Столара та Григорія Суркіса. У медіа фігурантів списку прозвали "батальйоном Монако". Але, незважаючи на прогули пленарних засідань, і Суркіс, і Столар зберігають депутатські мандати.

Через припинення громадянства мандат втратив позафракційний Анатолій Деркач. За даними СБУ, він був російським агентом та координував створення "охоронних компаній" для швидкого захоплення українських територій. А також одержав за підривну діяльність 570 тисяч доларів.

За своїм бажанням пішли з Ради позафракційні Дмитро Шенцев, Дмитро Шпенов та Андрій Аксьонов (після скандалу з наявністю російського паспорта). Максим Єфімов зосередився на роботі у прифронтовому Краматорську, а Вадим Новинський, за його словами, – на служінні УПЦ. "Слуги народу" Юрій Арістов та Андрій Холодов пішли після скандалів із відпочинком на Мальдівах та на Кіпрі. Їхній колишній колега Олександр Трухін – після того, як став винуватцем ДТП та запропонував хабар, щоб втекти з місця аварії.

Інші народні депутати перейшли на нові посади. Наприклад, "слуги" Микола Сольський (став міністром агрополітики, але вже звільнений), Андрій Костін очолив Офіс генпрокурора, а Ольга Совгиря призначена суддею Конституційного суду.

Представник "Голосу" Рустем Умєров спочатку очолив Фонд держмайна, а зараз є міністром оборони. Дмитра Лубинця із групи "За майбутнє" призначили омбудсменом, Михайло Забродський від "Європейської солідарності" пішов у керівництво Збройних сил.

Загалом із поточного складу Верховної Ради вибув 51 народний депутат. З повним переліком можна ознайомитись за посиланням.

Хтось із депутатів приєднався до армії

Народні депутати не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Але можуть добровільно приєднатись до захисту України від російської агресії. Такою нагодою скористалися кілька осіб.

Генерал Михайло Забродський воював із 2014 року. У листопаді 2017 року був призначений командувачем сил АТО, влітку 2018-го - командувачем Десантно-штурмових військ ЗСУ, у 2019-му став нардепом від "ЄС". У період з 2019 по 2023 рік був першим заступником голови оборонного комітету. У березні 2023-го здав мандат та у квітні перейшов на посаду заступника головкому Валерія Залужного. Звільнений у лютому 2024 року.

Хто з народних депутатів приєднався до армії (інфографіка РБК-Україна)

Інші депутати йшли безпосередньо на фронт. Представник "Голосу", секретар оборонного комітету Роман Костенко 2022-го воював у Миколаївській та Херсонській областях. Але мандат зберіг і зараз продовжує парламентську роботу. Його колега Роман Лозинський мобілізувався до 73-го морського центру Сил спеціальних операцій. Через 15 місяців служби повернувся до Ради і продовжує працювати на посаді першого заступника голови комітету з питань державної влади.

За словами Лозинського, питання воювати чи ні перед ним не стояло. І після голосування за введення воєнного стану вранці 24 лютого всі оперативні рішення могли ухвалюватися без Верховної Ради.

"Розуміючи, що російські війська вже на підступах до Києва, я дуже не хотів бути народним депутатом в екзилі. Тож тоді для мене питання не стояло. Потрібно було брати зброю і зупиняти росіян. І в перші місяці відповіддю на внутрішнє питання "чи був би я ефективнішим у парламенті" було ствердне "ні", - розповів він у коментарі РБК-Україна.

Святослав Юраш із "Слуги народу", член комітету із зовнішньої політики та наймолодший нардеп (потрапив до парламенту у 23 роки), служить у 24-му окремому штурмовому батальйоні "Айдар". Публікує фото з Донбасу, а в недавньому інтерв'ю розповів, що зазвичай приїжджає на сесії двічі на місяць.

Депутат групи "За майбутнє" Сергій Рудик на службі з березня 2022 року. За останньою інформацією, призначений начальником відділу цивільно-військового співробітництва Оперативного командування Сухопутних військ "Схід".

Єдина жінка-нардеп в армійських лавах – позафракційна Людмила Буймістер. Починала службу з добровольчого батальйону у складі ССО, після чого перейшла до 111-ї бригади територіальної оборони, яка воює на Сході.

Скільки нардепів зараз та чи є загроза конституційності Ради

На третій рік війни чисельність депутатського корпусу скаладає 401 особу. У "Слуги народу" 235 місць, "Батьківщини" – 24, "Європейської солідарності" – 27, "Голоси" – 20. Депутатські групи: "Платформа за життя та мир" (22), "Довіра" (19), "Партія "За майбутнє" (17) місць, "Відновлення України" (18). Ще 20 нардепів не входять до складу фракцій або груп.

Проблема в тому, що, наприклад, замість колишніх представників ОПЗЖ ніхто не може зайти за списком. А доукомплектування у мажоритарній частині не може статися без повноцінних довиборів, які, знову ж таки, не можна провести через воєнний стан.

Склад Верховної Ради не дораховується до 10% конституційної чисельності. Але це не впливає на її легітимність та правомочність. Згідно з рішенням КСУ від 17 жовтня 2022 року, парламент має право приймати закони, якщо на пленарному засіданні дають 226 голосів за звичайний закон. А також 300 голосів, якщо законом вносяться зміни до Конституції, що наразі, зрештою, неактуально через війну.

Ще одне питання – наявність коаліції. У 2019 році саме відсутність необхідних 226 депутатів для коаліції була підставою для розпуску Ради. У монобільшості номінально 235 голосів і, на перший погляд, усе гаразд.

Якщо припустити, що "слуги" втратять більше мажоритарників або продовжать виключати нардепів через скандали, то це автоматично не призведе до припинення повноважень Ради. По-перше, можуть домовитися про нову коаліцію. По-друге, президент має право, але не обов'язок достроково розпускати Раду. А по-третє, законодавство забороняє розпуск в останні шість місяців повноважень та проводити вибори під час війни.

Раніше глава фракції СН Давид Арахамія заявляв про те, що мандати хочуть здати одразу кілька десятків "слуг", але їх спеціально "не відпускають", щоб парламент не втратив функціональності. Водночас, низка співрозмовників РБК-Україна цю інформацію не підтверджують.

"Уламки" колишньої ОПЗЖ, а це понад 30 осіб, у нинішніх умовах часто відіграють допоміжну роль для влади, забезпечуючи необхідні голоси при розгляді важливих питань. За словами джерел видання, це одна з причин, чому їх не позбавили мандатів у той чи інший спосіб.

При цьому вони відчувають хиткість своїх позицій, тому зайвого разу не хочуть йти на конфлікт із владою. Втім, не можна казати, що їхні голоси апріорі гарантовані. Співрозмовники у "Слузі народу" розповідають, що в обмін на натискання кнопки "за" іноді висуваються певні побажання – наприклад, щодо долі затриманих соратників. У будь-якому випадку, на дійсно принципових голосуваннях, коли конче потрібно мінімум 226 голосів, знайти спільну мову з екс-ОПЗЖ завжди вдається.

Скандали з нардепами та гучні справи

Щонайменше 54 народні депутати підозрюються у скоєнні кримінальних злочинів, нещодавно підрахували у русі "ЧЕСНО". Держбюро розслідувань веде справи щодо майже 20 нардепів, і це без урахування проваджень СБУ, Офісу генпрокурора та інших правоохоронних органів. Більшість підозр – брехня в деклараціях, державна зрада та хабарництво.

Діючі нардепи, що фігурують у кримінальних справах (інфографіка РБК-Україна)

Державну зраду ставлять у провину не менше 12 нардепам. Вісім з них позбавлені мандатів і перебувають за кордоном – Медведчук, Козак, Деркач та компанія. Єдиний вирок ухвалено нині покійному Киві. Нестор Шуфрич, Олександр Пономарьов та Олександр Дубинський залишаються депутатами, хоч і перебувають у СІЗО.

З грудня 2021 року тягнеться історія з так званою "вугільною справою" п'ятого президента Петра Порошенка. Досудове розслідування завершили у лютому 2024-го, і сторона захисту знайомиться із матеріалами. Співрозмовник РБК-Україна у правоохоронних органах не береться прогнозувати, коли розпочнеться розгляд у суді.

Щодо Дубинського, його справа про державну зраду на завершальному етапі, а справу Вадима Рабиновича передано до суду, додало джерело.

Щонайменше 25 нардепам оголошено підозри у корупційних злочинах. Найбільше підозрюваних – колишні або чинні члени монокоаліції. Зокрема, на хабарі у різний час погоріли шестеро "слуг". Це, наприклад, Анатолій Гунько та Олександр Юрченко, які після виключення перейшли до групи "Відновлення України". У фракції залишаються Сергій Кузьміних та Людмила Марченко. Остання "прославилася" на відео, де викидає хабар за паркан свого будинку. За гроші, за версією слідства, вона обіцяла допомогти із незаконним виїздом за кордон. Андрій Одарченко ("Слуга народу") та Сергій Лабазюк ("За майбутнє") намагалися підкупити топ-чиновників Міністерства відновлення.

Одною з найгучніших стала справа Олександра Трухіна, який пропонував патрульному 150 тисяч доларів, щоб втекти з місця ДТП. Із самого початку історію намагалися зам'яти, однак у результаті він пішов на угоду, погодився виплатити 68 тисяч гривень штрафу та склав мандат.

Ще вісім різних депутатів визнано винними у недостовірному декларуванні. Але зуміли уникнути відповідальності через каяття та закінчення термінів давності.

Співрозмовники РБК-Україна у президентському оточенні стверджують, що на Банковій давно втомилися від парламенту загалом і фракції "Слуги народу", зокрема. "Останнього разу, коли була зустріч у нас, то розмови не вийшло: ми висловили своє, вони висловили своє, на тому й розійшлися", – зазначив один із них.

Серед претензій, які висувають в Офісі президента: небажання мобілізуватись та голосувати за необхідні законопроекти; якісь "хотілки", які за своїм масштабом дисонують із глобальними завданнями, що стоять перед Україною; постійні репутаційні скандали, в які потрапляють окремі нардепи.

Один із останніх стався з колишнім членом фракції СН Миколою Тищенком. У червні люди у камуфляжній формі, які супроводжували його, напали на екс-бійця спецпідрозділу Kraken Дмитра Павлова, одягли наручники та почали бити. Наразі нардеп під цілодобовим домашнім арештом.

Ще один скандал стосується Мар'яни Безуглої, відомої критичними випадами на адресу військового командування. За це її ще на початку року пропонували звільнити з посади заступника голови оборонного комітету Ради, але рішення так і не винесли на голосування до сесійної зали. Наприкінці червня Безугла заявила, що подає заяву на головкому Олександра Сирського за нібито перешкоджання діяльності, а в останні тижні "атакує" Повітряні сили та командувача Миколу Олещука. Днями її зняли з посади голови підкомітету з питань демократичного цивільного контролю, після чого нардеп вийшла з фракції "слуг".

Однак і в самому парламенті все частіше нарікають на те, що на Банковій занадто "відірвалися від реального життя", занурившись у стратегічні, геополітичні питання та майже не приділяючи уваги ситуації "на землі" і навіть цілком логічним проханням нардепів.

Нещодавно у кулуарах знову заговорили про вибори. Але, поспілкувавшись із співрозмовниками у різних групах влади та опозиції, РБК-Україна дійшло висновку, що їхнє проведення поки у повному тумані, оскільки час та умови закінчення війни зовсім не визначені.

Детальніше про це читайте у статті "Вибори 202...5? та зміна Кабміну: що планують у Зеленського і де себе бачить опозиція".

При підготовці матеріалу використовувалися: дані з офіційного сайту Верховної Ради, аналітика руху "ЧЕСНО", коментарі нардепа Романа Лозинського, співрозмовників РБК-Україна у владі та правоохоронних органах.

Над текстом також працювали заступник головного редактора Мілан Леліч, кореспонденти Уляна Безпалько та Юлія Акимова.