Повернення українців із-за кордону – нагальне питання, над яким почали активно розмірковувати одразу після того, як значна кількість наших співгромадян виїхали з країни через початок повномасштабного вторгнення.
Але якщо раніше говорили про спеціальні програми та стимулювання для повернення громадян на батьківщину, то ідею створення профільного відомства, на яке має бути покладено це завдання сформулював Президент України Володимир Зеленський, який в листопаді минулого року анонсував утворення Міністерства об’єднання українців.
"Україні потрібне інституційне посилення політики щодо українців за кордоном, щодо наших людей з усіх хвиль міграції. Маємо створити орган центральної виконавчої влади — міністерство об'єднання українців, яке буде займатися справами глобальної багатомільйонної української спільноти — не поміж інших справ, а цілеспрямовано", - сказав тоді очільник держави.
Насправді промова президента і визначила головну місію нового, на той момент ще не утвореного органу влади - повернути українців із міграції. Був окреслений і механізм – цілеспрямована робота з багатомільйонною українською спільнотою за кордоном.
Черговий крок на цьому шляху був зроблений 4 грудня 2024 року, коли Уряд України реформував Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України в Міністерство національної єдності України.
24 січня 2025 року уряд ухвалив Постанову, яка визначає діяльність Міннац’єдності, регламентує його повноваження і напрямки роботи, зокрема:
формування та реалізація державної політики з питань національної єдності України та спільного розвитку; української національної самосвідомості; інформаційної політики єдності України та стратегічних комунікацій;
формування та реалізація державної політики з питань забезпечення визначених законодавством України прав та інтересів осіб, які виїхали за кордон, зокрема внаслідок збройного конфлікту. А також — створення умов для їх добровільного повернення до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні;
Того ж дня Кабмін ухвалив Розпорядження № 73-р «Про утворення державного некомерційного підприємства “Агенція національної єдності», яким відніс Агенцію до сфери управління Міннац’єдності. За словами Віцепрем’єр-міністра України - Міністра національної єдності України Олексія Чернишова, "Агенція національної єдності буде інструментальним органом для реалізації політики Міннац'єдності, зокрема, займатиметься відкриттям центрів єдності (Unity Hub) в ключових країнах, де нині перебувають українці.
Виокремлю ще кілька важливих моментів з інтерв’ю Чернишова:
Міннац’єдності має велику підтримку з боку європейських урядів і міжнародних організацій;
Реалізація стратегії національної єдності передбачає широку кооперацію з органами виконавчої влади, та законодавцями;
Ключові функції Unity Hub: забезпечити культурну, освітню, соціальну та адміністративну підтримку українській громаді, сприяти поверненню українців додому;
Unity Hub стане таким собі «єдиним вікном», де можна отримати консульські послуги, поштові та банківські послуги, а завдяки співпраці з ДП "Документ" туди можна буде звернутися для отримання необхідних документів;
У Job Center на базі Unity Hub допоможуть з пошуком роботи як в країні перебування, так і в Україні, що насправді дуже важливо;
Market Place та українське кафе на базі Unity Hub: відпочити, поспілкуватися з співгромадянами, придбати товари українських виробників, тощо.
Звичайно, все це потребуватиме величезних коштів і в Міннац’єдності це розуміють, тому розраховують на допомогу у фінансуванні від міжнародних організацій, європейських урядів, бізнесу.
Ще одна цитата Чернишова: "Примушувати когось повертатися – неможливо та недоцільно. Натомість ми хочемо створити умови, які зроблять повернення привабливим".
Насправді, перед Міннац’єдності та Агенцією стоїть дуже складне завдання з огляду на реалії сьогодення, короткострокові та середньострокові перспективи. Втім, складне – не означає нездійсненне. Приклади успішної політики репатріації, повернення своїх громадян в сучасній історії є і це, насправді, надихає.
В Декларації Незалежності Держави Ізраїль, яка була проголошена 14 травня 1948 року офіційно оголошувалося про створення нової держави — Держави Ізраїль. Цікаво, що в документі буквально прописана політика, орієнтована на повернення євреїв на свої історичні землі: «Держава Ізраїль буде відкрита для єврейської репатріації та збирання вигнанців».
На той момент кількість населення Ізраїлю становила 806 тисяч.
Того ж року було утворено Міністерство алії (репатріації євреїв) та абсорбції. З тих пір воно кілька разів було реформовано, але не змінилася його ключова роль – державна допомога новим репатріантам та ізраїльтянам, які повернулися в країну раніше.
5 липня 1950 року Кнесет ухвалив "Закон про повернення". З тих пір він залишається одним з найголовніших правових актів цієї країни, адже саме завдяки йому Ізраїль і перетворився на ту державу, якою він є сьогодні. Цей закон закріпив історичне та політичне право євреїв зі всього світу на повернення в Ізраїль, гарантуючи їм можливість стати громадянами цієї країни. Він і сьогодні є ключовим документом в імміграційній політиці Ізраїлю, оскільки є правовою підставою для автоматичного набуття ізраїльського громадянства за "Законом про громадянство" 1952 року.
Цікаво, що ще за 20 років до утворення Держави Ізраїль було засноване та розпочало свою роботу Єврейське агентство "Сохнут". Це міжнародна організація, яка має свої представництва в близько 60 країнах, а її головна місія – сприяти людям з єврейським корінням повернутися в Ізраїль.
Сьогодні "Сохнут" вирішує широкий спектр питань: допомога євреям, які проживають в діаспорах, розвиток єврейської освіти молоді з діаспори, підтримка репатріантів. Коли людина звертається в "Сохнут", вона отримує так би мовити, повний супровід – від вибору програми репатріації до організації безкоштовного переїзду, допомоги з житлом, вивченням мови, повноцінною інтеграцією в ізраїльське суспільство (для цього навіть призначається особистий координатор). Як зазначають в самій агенції, "Сохнут" за роки свого існування допомогла понад 3 млн євреям репатріюватися в Ізраіль.
Є також інші організації, подібні до "Сохнут". Наприклад, Нефеш бе-Нефеш – некомерційна організація, яка допомагає євреям з США, Канади та Великої Британії з імміграцією в Ізраїль.
Втім, не лише державні органи та громадські організації докладали зусилля, аби об’єднати євреїв на своїй землі. Не можна не згадати відомого філантропа барона Едмона де Ротшильда, який на початку 1880-х років почав за власний кошт скуповувати землі в Палестині, де згодом організовувалися єврейські поселення.
Вже за півтора десятиліття площа цих земель становила більше 27 тисяч гектарів. В порівнянні із сучасною площею Ізраїлю це, звичайно, не так вже й багато. Втім, саме через такі справи Ротшильда вважають одним із «засновників» Ізраїлю. Вдячні громадяни, визнаючи його внесок, називають іменем Ротшильда та членів його сім’ї вулиці та навіть міста та поселення.
Загалом же за 76 років незалежності, за офіційними даними, в Ізраїль репатріювалося більше 3,4 млн євреїв, з них 1,6 млн (47%) – з 1990 року. З 1938 року населення Ізраїлю зросло більш ніж у 12 разів і сьогодні там проживає близько 9,9 млн громадян. Це абсолютноуспішнаий приклад, адже протягом своєї сучасної історії Ізраїль постійно перебував під ударами недружніх країн. І це не завадило людям повертатися, отримувати громадянство, жити, працювати, створювати суспільство, де кожен може реалізувати себе.
Отже, ізраїльський досвід утворення відповідних органів влади, розробки спеціальних програм для репатріантів вартує особливої уваги з огляду на успішну діяльність організацій, які опікуються цими питаннями.
На відміну від Ізраїлю, Китай не ставить перед собою завдання повернути усіх китайців. Він зробив ставку на інше – на "якість" (кваліфікація та навички) репатріантів, стимулюючи їх до повернення на батьківщину.
Хайгуй – так називають китайців, які повернулися додому після більш ніж двох років навчання, або роботи в іншій країні. Це окрема категорія репатріантів, а сам термін є омонімом слова «морська черепаха», яка, як відомо, повертається на місце свого народження, аби дати потомство. "Морськими черепахами" називають китайців, які отримали високий рівень знань та навичок, володіють іноземними мовами.
На початку 2010-х років в цій країні звернули увагу на той факт, що більшість студентів та вчених, які отримали наукові ступені за кордоном, там і залишаються. Ці фахівці дуже цінилися китайськими компаніями, адже мали високий рівень освіти та навичок. Щоб заохотити їх повернутися компанії й сьогодні пропонують їм вищі за середні в галузі зарплати, бонуси, пільги.
В червні минулого року журнал The Economist опублікував статтю "Китай перетворився на наукову супердержаву", в якій проаналізував ті кроки, які країна здійснила щоб стати світовим лідером в деяких наукових галузях (фізика, хімія, геологія, науки про навколишнє середовище). В статті посилаються на дані Міністерства освіти Китаю, за даним якого в період з 2000 до 2019 рокіа більше 6 млн китайських студентів здобули освіту за кордоном. Останнім часом вони повертаються – з кінця 2000-х в країну повернулося більше вчених, ніж виїхало раніше. Зараз в Китаї працює більше вчених, ніж в США та ЄС.
В значній мірі репатріації сприяла державна політика Китаю, яка визнавала цінність кваліфікованих, талановитих спеціалістів. Ще з початку 1990-х там почали розробляти спеціальні програми для своїх громадян, які отримали освіту за кордоном.
Наприклад, програма "Тисяча молодих талантів", запущена наприкінці 2000-х, пропонувала дослідникам у віці до 40 років бонуси в розмірі 150 тисяч доларів і гранти до 1 млн доларів на створення лабораторій у себе на батьківщині.
"Це спрацювало. Дослідження, опубліковане в журналі Science минулого року, показало, що ця схема повернула молодих дослідників високого рівня - у середньому вони були найпродуктивнішими з 15% своїх однолітків (хоча справжні суперзірки, як правило, відхиляли пропозиції). Протягом кількох років завдяки доступу до більшої кількості ресурсів та академічної робочої сили, ці репатріанти стали провідними вченими, які написали в 2,5 рази більше наукових робіт, ніж аналогічні дослідники, що залишилися в Америці", - зазначено в публікації.
Яскравий приклад – дослідження в галузі штучного інтелекту. У 2019 році лише 34% студентів залишалися в Китаї. У 2022 року цей показник виріс до 58%. Станом на 2024 рік частка світових досліджень в галузі ШІ становить 40% (США – 10%, ЄС та Велика Британія – 15%).
Ще один фактор, що впливає на зворотну міграцію китайців – так звана "бамбукова стеля". Вираз означає, що китайські студенти, які навчаються за кордоном досить рідко можуть похвалитися успішною кар’єрою, стати топ-менеджером компанії. Тобто існує певна кар’єрна межа, яку їм вкрай важко перетнути.
Не можна також не згадати про зміну відношення до китайських студентів та дослідників, які працювали за кордоном, з боку закладів освіти та наукових установ. Мається на увазі той факт, що і студентів, і дослідників все більше почали підозрювати в промисловому шпіонажі. Були повідомлення про те, що китайських студентів навіть депортували через їх можливі зв’язки зі «стратегією воєнно-цивільного злиття» - державної програми, спрямованої на використання важелів воєнних і комерційних програм та досвіду для зміцнення як збройних сил, так і економіки, і наукових розробок.
Дослідженнями міграційних процесів займалася та займається велика кількість вчених, експертів. Але вважається, що теоретичні основи в цій галузі сформулював англійський вчений Ернст-Георг Равенштейн. Протягом 70-80-х років ХІХ століття він опублікував кілька робіт, а в головній з них сформулював "закони міграції". Один з них звучить наступним чином: "Кожен міграційний потік породжує протипотік (повернення, зустрічну міграцію)". Тобто, частина емігрантів згодом повертаються в країну походження. Очевидним є й той факт, що частина наших співгромадян також повернеться. Важко спрогнозувати – коли, але це точно відбудеться. Все залежить від того, в яких реаліях перебуватиме Україна в середньостроковій перспективі. Втім, ключове питання – скільки українців поверннться на батьківщину.
Сьогодні одним із визнаних експертів з питань проблем міграції є Одед Старк - співробітник Центру досліджень Боннського університету, почесний професор Варшавського університету. Метою свого дослідження "Behavior in reverse: reasons for return migration", опублікованого у 2018 році він визначив ліквідацію дисбалансу, який існує між причинами міграції та причинами для зворотної міграції..
Отже, Старк виокремив 12 причин зворотної міграції:
Купівельна спроможність - різниця в купівельній спроможності в країні імміграції та країні походження.
Стратегічне накопичення людського капіталу - робота за кордоном покращує навички, ніж аналогічна робота вдома. В цьому випадку мета міграції - покращити свої конкурентні переваги на ринку праці вдома.
Професійний статус і соціальний престиж – міграцію такого характеру зазвичай здійснюють некваліфіковані працівники, які не бажають виконувати «принизливу» роботу вдома, але не проти виконувати її в новій країні. Але вона може бути притаманна і кваліфікованим працівникам, якщо вони отримали певний соціальний статус (наприклад, отримали ступінь доктора наук). Втім тут ключову роль може зіграти соціальна дистанція – вона може бути більшою в країні походження мігранта і він погодиться повернутися, аби відчути більший престиж від професійного статусу.
Інформаційна асиметрія – ситуація, коли роботодавці в країні перебування мають менше інформації про індивідуальний рівень кваліфікації мігранта, ніж роботодавці в країні походження.
Соціальні порівняння: порядкові переваги - неприйняття відставання від інших працівників в ієрархії доходів країни перебування.
Відносна депривація: кардинальні переваги - відчуття соціальної несправедливості, що виникає внаслідок порівняння індивідом свого становища зі становищем інших індивідів, а також становища своєї групи зі становищем інших груп
Збіг на шлюбному ринку і розлучення – ситуація, коли мігрують чоловіки, щоб підвищити рівень своїх доходів в місці походження, а згодом одружитися вдома. В той же час розлучення вдома менше спонукатиме чоловіків-мігрантів повертатися.
Отримання спадщини - у ситуаціях, коли старший син, а також інші діти мігрували, ймовірність зворотної міграції старшого сина буде вищою. Справа в тому, що його грошові перекази будуть спрямовані, наприклад, на розвиток бізнесу, будівництво житла і він відчуватиме, що «інвестував» в себе та своє майно.
Досягнення мети – досягнення первісної мети міграції (розвиток бізнесу батьків в селі, наприклад). Тоді мігрант може повернутися, щоб вже маючи стабільне джерело доходу, просто переїхати в більш розвинутий регіон країни походження, або в столицю
Неприємності вдома - загроза для засобів до існування його домогосподарства (наприклад, стихійне лихо або пожежа, внаслідок якої було пошкоджене житло)
«Ціна» розлуки з сім’єю через міграцію - члени сімей з маленькими дітьми, для яких емоції від розлуки з сім’єю будуть високими, більш схильні до повернення та обирають сезонну міграцію.
Невдача – повернення внаслідок негативного міграційного досвіду. Коли мігрантам не вдається знайти роботу і вони втрачають надію, що їхня доля зміниться на краще.
З урахуванням сучасних викликів, можна стверджувати, що кількість причин зворотної міграції з 2018 року значно зросла. Це можуть бути і релігійні причини, політика деяких країн щодо біженців (зменшення соціальної допомоги, бюрократизм, тощо). І саме ці аспекти нова Агенція національної єдності також має дуже детально вивчити, щоб стратегія на повернення українців була ефективною та успішною.
За даними Євростату станом на 30 листопада 2024 року 4,2 мільйона українців мали статус тимчасового захисту в країнах Євросоюзу. 27% з них перебували в Німеччині, 23% - в Польщі, 9% - в Чехії. У відомстві зауважують, за рік кількість біженців збільшилася на 1%. Про загальну кількість тих, хто виїхав з України з початком повномасштабного вторгнення казати досить складно. Називають різні цифри – аж до 6,7 млн (дані ООН). Тому завдання перед Міністерством національної єдності та Агенцією національної єдності стоїть надскладне. В тому числі й тому, що війна триває, а це означає, що частина територій перебувають під тимчасовою окупацією, економіка не працює на повну, інфраструктура зруйнована.
Втім, приклад різних країн та інші фактори дають підстави для оптимізму. Утворення вищезазначених органів влади – значний крок в реалізації політики поверненняукраїнців. Я переконаний, що там вже розробляються програми та стимули для репатріації, які корелюються з процесами, що відбуваються в країнах, де українці знайшли собі тимчасовий притулок.
Мене, як освітянина особливо турбує питання повернення наших студентів та абітурієнтів. Про те, як це можна здійснити я писав в одному зі своїх блогів. Наразі неможливо сказати, скільки точно українських студентів перебуває за кордоном, але за деякими оцінками їх кількість складає близько 450 тисяч. І повернути їх на батьківщину – значить повернути наше майбутнє. Я переконаний, що саме цей напрямок має стати одним з пріоритетних для Агенції та Міністерства національної єдності.
Але для цього і держава має створити привабливі умови. В першу чергу – забезпечити фізичний захист під час навчального процесу. По-друге, довести до логічного завершення реформу вищої освіти – осучаснити освітні програми, масштабувти діджиталізацію освітнього процесу, зробити його інклюзивним і максимально студентоорієнтованим.
Продовжити роботу в напрямку надання грантів для талановитих студентів, тощо. Головне – щоб студенти, які тимчасово перебувають за кордоном знали про ці зрушення. І забезпечити комунікацію з ними можна якраз на базі вищезгаданих Unity Hub. Це, звичайно, потребуватиме тісної співпраці Агенції з Міносвіти та МЗС, та, звичайно, закладами вищої освіти, які в свою чергу, повинні надати максимум інформації про себе – це можуть бути каталоги, відеопрезентації, віртуальні екскурсії, тощо.
Регулярною також має стати практика проведення в Unity Hub днів відкритих дверей за участі представників ЗВО, під час яких студенти та абітурієнти могли б дізнаватися усю необхідну інформацію. Я переконаний, що в Агенції усвідомлюють роль молоді в післявоєнній розбудові і докладуть максимум зусиль, аби повернути Україні майбутні покоління.