З 1 березня 2025 року влада обіцяє зниження цін на ліки в Україні. Йдеться про 100 найменувань, за які пацієнти платитимуть менше на 30%. Це реалізація рішення РНБО від 12 лютого 2024 року "Про додаткові заходи щодо забезпечення доступності лікарських засобів для українців", яке введено в дію Указом Президента України №82/2025.
Його мета — зміни у регулюванні фармацевтичного ринку, спрямовані на забезпечення прозорого ціноутворення на лікарські засоби.
Міністерство охорони здоровʼя опублікувало перелік найбільш популярних лікарських засобів, ціни на які будуть знижені на третину навесні. Однак скільки насправді заплатить пацієнт за дешевий корвалол та аскорбінку? Пацієнтські організації попереджають, що дуже і дуже дорого. Адже ручне регулювання цін призведе до дефіциту, зникнення якісних препаратів, припинення програм підтримки і закриття аптек у селах і сільських громадах.
Дбаючи про здоровʼя громадян, держава декларує благородну мету знизити ціни на лікарські засоби і зробити їх доступними для тих верств населення, які їх потребують. Найбільший споживач ліків в Україні — це пенсіонери, їх дохід низький і забезпечити їх необхідними препаратами справді необхідно. Але питання у тому, як це робити.
13 лютого 2025 лютого президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про додаткові заходи щодо забезпечення доступності лікарських засобів для українців. 14 лютого міністр охорони здоровʼя України Віктор Ляшко повідомив, що уряд ухвалив відповідні рішення і з 1 березня вони набудуть чинності.
Постанова Кабміну щодо стабілізації цін на лікарські засоби передбачає зокрема:
При цьому Верховна Рада ухвалила зміни до закону «Про лікарські засоби» (законопроєкт №11493), який вчора підписав Президент. Цей документ серед іншого передбачає:
Всі ці заходи, на думку Парламенту, Уряду та Президента, мають зробити ліки доступнішими для громадян. Але чи спрацює ініціатива справді саме так? Пацієнтські організації сумніваються.
Одразу після озвучення намірів регулювати ціни на ліки в ручному режимі на сполох забили пацієнтські організації. Зокрема у рішенні РНБО там вбачають чималі загрози для ринку, а отже — для кінцевого споживача.
БФ "Пацієнти України" у своєму звернені наголосили, що в рішенні уряду є позитивні моменти: розширення переліку лікарських засобів у програмі "Доступні ліки", моніторинг використання ліків у лікарнях, запровадження правила Болар та посилення контролю Антимонопольного комітету України. Однак штучне регулювання ринку дистрибуції ліків, встановлення референтних цін, невизначеність у регулюванні націнок, перевірки і обіцянки знизити ціну на ліки на 30% банально призведуть до небаченого дефіциту препаратів.
"Значна частина ініціатив виглядає поспішною та може завдати шкоди ринку, створивши дефіцит ліків та адміністративний хаос. Найкращий спосіб зниження цін – це підвищення конкуренції та розширення реімбурсації, а не жорстке державне регулювання", — наголошують представники "Пацієнтів України".
Всеукраїнська рада захисту прав пацієнтів попереджає про катастрофічні ризики нових урядових та законодавчих ініціатив. Їхній прогноз усі ці "благі наміри" найперше вдарять по пацієнту, а далі по аптеках та виробниках.
"Обидві ініціативи декларуються такими, що мають на меті зробити ліки доступними для населення. Однак їх ухвалення може призвести до катастрофічних наслідків для здоровʼя українців, може спричинити наступні ризики:
Хотіли забезпечити доступність ліків, натомість позбавили значну частину населення доступу до ліків, а ті, хто ще матимуть таку можливість, зможуть купити лише нечисленні найдешевші ліки. Навряд чи це можна вважати піклуванням про людей та успішною реформою.
Опитані нами аптеки заявляють, що запроваджені обмеження призведуть до закриття нерентабельних (перед усім сільських аптек) та різкого скорочення підвозу ліків (з поточних одного разу на день добре якщо возитимуть один раз на тиждень). Звичайно, це не стосуватиметься Києва — найбільшого ринку ліків в Україні, втім Київ — ще не вся Україна. За іноземні ліки взагалі можна буде забути. Подібне “піклування” в сусідній Молдові скоротило асортимент імпортних ліків на 40% та й решту нерегулярно завозять.
Обіцяна урядовцями доступність ліків забезпечується розвиненою галуззю. Це заводи-виробники, дистриб’ютори й аптеки. Усі вони не в захваті від пропонованих змін та пророкують радикальні скорочення, стагнацію, а то й узагалі банкрутство.
Бізнес та представники фармацевтичної спільноти звернулися до президента Володимира Зеленського з проханням ветувати документ.
"Норми не відповідають європейським та ринковим стандартам регулювання роботи фармацевтичного ринку та практикам країн ЄС, несуть не лише значні ризики зниження асортиментної і фізичної доступності ліків для населення, а й безпосередньо впливатимуть на привабливість сфери охорони здоров’я України для міжнародних інвесторів. Відтак, підтримка і інвестування у сферу не є очевидними у подальшому", — наголошується у зверненні.
Що непокоїть галузь. Як це не дивно, автори "реформи" не залишили жодну частину ринку поза увагою.
Всупереч здоровому глузду та світовій практиці місцевих виробників обмежуватимуть у ціні на їхню продукцію. Вони тепер будуть зобов’язані продавати ліки за найнижчою ціною з наявних в сусідніх (референтних країнах). Фактично вони конкуруватимуть з азійськими мануфактурами, які працюють у значно кращих умовах (і з точки зору податків, і з огляду на дешеву робочу силу, і з урахуванням м’якого або навіть відсутнього регулювання охорони довкілля, і це ще не вичерпний перелік).
Тож навряд чи українському фармбізнесу вистачить доходів навіть на банальну модернізацію виробництва, дослідження та впровадження нових технологій. Тут аби не збанкрутувати.
Дистриб’юторам прописали квоти (як у старі радянські часи - більше ніж 20% в одні руки не відпускати). Будь-які квоти — завжди не про конкуренцію, адже роби не роби, а квоту не перестрибнеш. Втім у нашому випадку такий підхід є очевидно безглуздим, адже на поточному ринку є два дистриб’ютори, які вже історично обслуговують 90% ринку, а решта дистриб’юторів сукупно працюють на 10% ринку. Зрозуміло, що склади, логістика, ресурси розподілені відповідним чином. Тепер дистриб’ютори з 90% ринку зможуть обслуговувати лише 40% замовлень. Хто і як довезе решту 60% — запитання із зірочкою.
Гірше того, дистриб’ютори з найбільшою кількістю складів та транспорту навряд чи захочуть використовуваи і без того малу квоту, аби возити на нерентабельні напрямки мінімальні партії. Менші дистриб’ютори і поготів цього не робитимуть. Отже прощавайте віддалені села та містечка з невеликим населенням. У кращому випадку вам тепер возитимуть ліки раз на тиждень, коли назбирається вантажу на цілу фуру. (Зараз возять щодня) Такий дефіцит ще більше вдарить по й без того не сильно прибуткових віддалених аптеках. І їх стане значно менше. Що ж покращення вже сьогодні.
От тільки страждатимуть ті самі пацієнти, про яких начебто піклуються реформатори. І якщо вам здається, що гірше вже бути не може, зачекайте, далі найцікавіше!
Встановлення максимальної націнки у 8% для дистрибʼюторів може призвести до зникнення тих постачальників, які ще залишились на ринку. Цієї націнки не вистачить на імпортерів, які возять свої та чужі ліки, первинних дистриб’юторів, які акумулюють ці ліки, та вторинних дистрибʼюторів, які у них купують ліки, та перепродають аптекам. А там, де націнки недостатньо, ліки ніхто не возить.
Каталог цін та заборона обігу ліків, якщо їх ціна вища за референтну, на практиці означатимуть зникнення до 40% пропозицій ліків, в основному імпортних. З ринку підуть відомі іноземні виробники, ще й заберуть не тільки оригінальні препарати, а й свої генерики.
Будьмо відвертими, український ринок не є межею бажання для іноземної фарми. Населення зменшується, купівельна спроможність низька, війна. Цей перелік можна продовжувати. Якщо до нього додасться регулювання націнки, то багатьом буде простіше не возити, аніж ризикувати за копійки. І найгірше тут те, що зараз іноземні ліки, якщо треба, то можна купити, хай навіть за ціною, вищою ніж десь там.
А після реформування їх не можна буде купити за жодні гроші. Держава просто заборонила ввезення ліків за ціною, яку вона вважатиме “неправильною”, адже саме держава вибиратиме країни для порівняння. Якось недемократично виходить — пацієнт хоче купити, нехай дорожче, проте якісні ліки. Втім не може, бо за нього вже чиновники вирішили, що ці ліки йому не потрібні.
Аптекам теж дісталося від реформаторів. Їм зарегулювали націнку та заборонили отримувати додаткове стимулювання від бізнесу. От тільки саме бізнес, а не держава найчастіше оплачував доступність ліків в аптеках. Саме виробники дотували розширення асортименту в аптеках, введення нових препаратів, підтримання запасів ліків. Без такої підтримки аптеки б ніколи цього не робили, бо не змогли б собі дозволити ризикувати грошима. Будь-які ліки в аптеках — закопані гроші.
Тепер чиновники заборонили виробникам фінансувати аптеки, і фактично залишили аптеки без засобів для розвитку. І тут в рітейлу вихід лише один - скорочувати витрати. Отже під ніж підуть дотаційні та малорентабельні аптеки (села й невеликі містечка). Ні, Київ та мільйонники чіпати не будуть, втім це лише півкраїни. А от друга половина сидітиме без аптек та без ліків. Хоча ще зараз не пізно змінити постанову Кабміну і хоча б повернути маркетингові платежі для не рецептурних препаратів.
В якості проміжного висновку можемо сказати, що будь-яка спроба орієнтуватися на ціну як на визначний фактор приречена пожертвувати асортиментом та якістю. От тільки ціною питання у нашому випадку є здоров’я та життя людей.
Початково ціна виробника розраховувалась як середня ціна 3 найнижчих цін виробників на ті самі ліки в країнах, з якими здійснюється порівняння. Однак через 10 років дії такого механізму аудит виявив, що кількість лікарських засобів, зареєстрованих у Республіці Молдова, зменшилась удвічі —з 8 тисяч препаратів до 4 тисяч.
У підсумку маємо ситуацію, коли ідея здешевлення ліків може призвести до фактичного позбавлення українців якісних ліків, руйнування вітчизняного фармацевтичного виробництва, закриття аптек та загального дефіциту будь-яких ліків.
Безпосередньо для українського споживача це означає забути про половину поточного асортименту. Ліки, що залишаться, належатимуть до категорії найдешевших, але і не якісних. Наявних ліків буде менше, і знайти їх можна буде навіть не в усіх аптеках, що залишаться. Крім цього у селах і маленьких містечках аптеки банально закриються. Чи не зависока ціна за популістські "30% мінус на ліки"?