"Дехто чекає на сім'ю з початку війни". Як столичні волонтери рятують тварин з прифронтових зон

Про те, як київські волонтери евакуйовують тварин із прифронтових та деокупованих територій, адаптовують їх у нових сім'ях в Україні і навіть за кордоном, - читайте у матеріалі РБК-Україна.

На початку війни, коли сотні тварин у Києві та околицях з різних причин опинились замкненими у своїх домівках, група ентузіастів зголосилась визволяти їх. За перший день понад 700 власників залишили заявки про необхідність порятунку. Волонтерам доводилося розбивати стіни й вирізати дірки у дверях, аби виманити тварин назовні або передати їм їжу.

Цей волонтерський рух переріс у громадську організацію "ЗооПатруль". Саме його представники першими евакуйовували тварин із деокупованих Бучі, Ірпеня і Бородянки. Потім почали рятували собак і котів у Херсоні, Костянтинівці, Вовчанську та багатьох інших регіонах, які потерпають від бойових дій.

РБК-Україна розповідає, як волонтери "ЗооПатруля" щоденно рятують тварин, які потрапили у біду, займаються їхнім лікування та пошуками домівки.

На варті життя тварин

У перші місяці повномасштабної війни волонтери зібрали 52 тис. доларів донатів, на ці гроші розпочали будівництво притулку на околиці Ірпеня. Зараз тут перебуває майже 500 тварин, ще близько сотні на перетримці у Києві. За час роботи "ЗооПатруля" волонтери прилаштували понад півтори тисячі тварин, ще приблизно ж стільки визволили із зачинених квартир і повернули власникам.

"Ніхто із закордонних колег не вірить, що українці змогли стільки задонатити на порятунок тварин, щоб аж притулок побудувати. Нам розповідали, що у Югославії під час військового конфлікту ніхто тваринами толком не займався. А от українці своїх рятували. Це ще один плюс був перед європейською спільнотою, бо вони розуміли, що нас об'єднує любов до тварин. На початку війни європейці тиснули на свої уряди, щоб вони нам допомагали", - говорить засновник "ЗооПатруля" Дмитро Ревнюк.

До війни чоловік займався зйомками рекламних роликів. У перші дні повномасштабного вторгнення його друг, перебуваючи у відрядженні, попросив визволити собаку із зачиненої квартири. Дмитро зрозумів, що у подібній ситуації могли опинитись багато інших тварин. Тож опублікував оголошення у Facebook про можливість допомогти. Так і зародився майбутній "ЗооПатруль".

Дмитро Ревнюк (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

"У перший період ми не мали, де тримати врятованих тварин, вони жили у нас в офісі на Печерську. Тоді гостро постало питання, де їх розміщувати. Оскільки ми перші рятували "хвостиків" у деокупованих Бучі та Ірпені, то мер дав нам це місце під притулок безкоштовно. За домовленістю, маємо першочергово рятувати тварин Ірпеня й Київщини. Цей притулок ми побудували без єдиної копійки від держави", - додає волонтер, показуючи на вольєри. Собаки у них уже впізнали Дмитра й просунувши мордочки крізь решітки, чекають, аби він їх погладив.

У притулку 76 вольєрів, усі збудовані за європейським стандартом, обладнанні підлогою з підігрівом та утепленими стінами. Є окрема велика зона для вигулу тварин. Притулок цілодобово перебуває під охороною.

"Ми спеціально поїздили по німецьких притулках, щоб подивитись, як вони функціонують і перейняли найкращий досвід. Фактично це перший такий притулок в Україні", - додає Дмитро.

У притулку прихистили тварин із найстрашнішими долями, про їх історії інформують таблички на вольєрах. Наприклад, Шарік із Бучі пережив ДТП і переніс три операції, тому досі йому важко ступати на передні лапи. Ірпінський Хенк після укусів собак втратив шкіру на половині мордочки, хірургічно її не вдалося відновити.

Руда Оленка раніше жила на території аеропорту, аж поки їй не зламали щелепу, скоріш за все, ударом ноги. Пса Пірата у Бучі на початку війни господарі залишили прив'язаним до будки, відтоді він у притулку чекає на нову сім'ю...

Зараз у притулку понад 250 собак (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

"Тварини сюди потрапляють двома способами - це або евакуаційна місія, коли ми забираємо їх із деокупованих чи прифронтових територій, або через заявки жителів Київської області на нашу гарячу лінію, коли вони бачать, що якийсь "хвостик" у біді, наприклад збила машина чи випав з вікна", - пояснює волонтерка Ірена Скакун.

Вона допомагає Зоопатрулю з перших днів їх створення, втім порятунком тварин займалася й раніше. Сором'язливо зізнається, що вдома має тільки 8 котів, бо у квартирі більше не поміщається, а от у її батьків 14 котів і 2 собаки.

"Ми беремося за порятунок найскладніших. Тому на деякі запити нам доводиться відмовляти. Котенят і цуценят, які з’явились на світ, бо власник не стерилізував тварину, люди можуть й самі спробувати прилаштувати. А от рятувати тварину після важкого ДТП мало хто візьметься", - говорить Ірена.

Ірена Скакун (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Найважче - що не всім можна допомогти

У кінці травня волонтери Зоопатруля прихистили понад два десятки тварин із фронтового Вовчанська. Деякі з них тут на перетримці, поки власники не знайдуть нове житло, деякі - чекають на нову сім’ю, бо попередній хазяїн або загинув, або не евакуювався.

"Як тільки все почалося у Вовчанську, ми зв'язались із Аnimal rescue Kharkiv і сказали, що можемо приїхати і забрати тварин. Вони тоді вже активно вивозили їх з Вовчанська, Липців, Вільхівського. Коли ми приїхали, у ці населені пункти вже не впускали, тому ми забрали найважчих тварин, яких вже доставили у Харків", - каже Ірена, погладжуючи собаку, у якого сильно напухле око.

"Називаю її Булочка. Собаку забрали з Вовчанська, його хазяйка не захотіла евакуйовуватись. У Булочки пухлина на оці, - пояснює. - Будемо робити МРТ, дивитись, чи можна видалити".

Собака, евакуйований з Вовчанська (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

У сусідньому вольєрі пара собак теж з Вовчанська. Тут вони на перетримці - хазяїни у Хмельницькій області облаштовують будинок із двором, щоб забрати тварин. Родина вже вдруге тікає від війни. У 2014 році довелося тікати з Донеччини, тепер - з Харківщини.

"А он там собаки - то київські. Ці "прищіпки" на вухах означають, що їх стерилізували інші волонтери, після цього тварин випустили на вулицю у Броварському районі. Їх мали вже потравити, а ми їх врятувати", - говорить Ірена.

Зізнається, що найважче те, що не всім тваринам можна допомогти.

"Ми їздили у Богородичне, що під Соледаром. Тоді якраз там велися активно бої. Ця історія не перестає мене вражати... Село тільки деокупували, воно кілька разів переходило від наших до росіян. Там жодної цілої хати нема, а колись його називали донецькою Швейцарією. Як тільки ми під’їхали, то тварини зразу підбігли до нас й самі почали заскакувати у машини. Так само було в Ірпені і Бучі після деокупації", - каже волонтерка.

Притулок прихистив тварин із різних регіонів (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Додає, що великих собак дуже важко транспортувати. Тому у Богородичному їм довелося залишити кілька таких. Волонтери домовились із місцевими робітниками, що будуть присилати корм, щоб вони годували тварин.

"Кожного разу болить серце, якщо когось не можемо забрати. Бо неможливо витримати, коли ти їдеш, а воно біжить за тобою... це ж просто жах", - каже Ірена.

Зросла кількість травмованих тварин

Останнім часом збільшилась кількість тварин, які потрапляють під машини. Через вимкнення світла водії не помічають собак і котів на дорогах. Про поранену тварину небайдужі люди повідомляють на гарячу лінію "ЗооПатруля". Волонтери на власній машині забирають постраждалих навіть під час комендантської години.

"Скоріш за все, це був домашній собака, просто вибіг на дорогу й потрапив під машину, - каже ветеринар Дар’я, дружина Дмитра. Вона якраз у притулку надає першу допомогу травмованому собаці, якого щойно привезли з Ірпеня. - У нас такі виклики бувають майже щодня - вимикають світло і водії ввечері просто не помічають тварин на дорогах", - додає волонтерка.

У притулку беруться за порятунок найважчих тварин (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Поки Дар'я зголює шерсть собаки, той жалібно скавулить, але лежить покірно - тварині вже вкололи седативні і знеболювальні препарати.

"Шерсть потрібно зголити, мухи в ній вже відклали личинки, вичистити їх нереально. Якщо цього не зробити, то вже за добу вони перетворяться на черв’яків і будуть повзати по собаці. Скоріш за все, у нього є переломи, зараз його заберуть у нашу ветлікарню, зроблять рентген і розпочнуть лікування", - говорить волонтерка.

Додає, що навіть якщо господарі безвідповідально ставляться до тварини, то забрати її у власника вкрай важко.

"У нас так складене законодавство, що забрати тварину у хазяїна, навіть не відповідального, дуже важко. У нас був випадок, коли приїхали з поліцією до жіночки, яка не доглядала за собакою. Вона замкнулась в квартирі, а дільничий нам відповів, що не має права ламати двері. У нас було небагато випадків, коли нам вдалося таки забрати тварину у таких господарів", - говорить Дар'я.

Тварин з каліцтвами найчастіше забирають європейські пенсіонери (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Адопція тварин за кордон

Серед врятованих тварин - як породисті, так і дворняжки. Забирають у сім’ї і тих, і тих. Найчастіше тварин з каліцтвами на адопцію беруть європейські пенсіонери. Більший попит на котиків.

"У нас є кіт Огірок, у нього мозкова атоксія, через що він постійно труситься і не може нормально пересуватися. За ним складно доглядати. Одна жінка з Канади побачила його у наших соцмережах, 5 місяців відправляла на нього гроші, хотіла забрати його", - розповідає Дмитро.

Тоді волонтери з жінкою домовились, що привезуть кота у Відень, а вона прилетить за ним туди.

"От ми зустрілись в аеропорту, віддали їй Огірка. А через три дні вона дзвонить і каже, що заплатила якійсь українці 3 тисячі доларів, щоб та забрала його з Торонто і привезла нам назад в Ірпінь, бо вона з ним не справляється. Поки ми вернулись з Відня, Огірок нас чекав уже в притулку. Тільки потім ми дізнались, що та жінка була росіянкою, певно вони всі там ненормальні", - каже волонтер, показуючи пухнастого сірого кота, який через хворобу абсолютно не може координувати свої рухи.

Кіт Огірок прожив у Канаді три дні (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

"Огірка знайшли у Києві, він жив у підвалі. Чого так назвали, вже й ніхто не пам'ятає. Він дуже боїться віників, як тільки їх бачить - у нього починається припадок. Непевно його били віником. Кіт хороший, але поки його ніхто не може забрати. До осені поживе тут, а далі візьму до себе. У мене вже вдома живе 25 котів і 7 собак", - каже чоловік.

Для котів у притулку відведена окрема зона. Один будиночок призначений для карантину. Там вони перебувають в окремих боксах протягом двох тижнів, щоб не заразити інших. Їх обробляють від бліх, глистів і кліщів, вакцинують від сказу. Якщо ніякі хвороби не проявились - тварин переводять у котобудиночок із великим загородженим подвір’ям.

Окремо поселяють котів, які мають вірус імунодефіциту - аналог ВІЛу. Хвороба для людей не становить небезпеки, але нею можуть заразитись здорові коти. Тому тварин з вірусом ізолюють.

Усі коти проходять двотижневий карантин після того, як потрапляють у притулок (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

"Раніше таких "хвостиків" тримали у клітках, але що ж це за життя таке... Тому ми захотіли зробити вагончик, де вони нормально можуть жити. Вони безпечні одне для одного", - пояснює Дмитро.

Тих котів, які потребують лікування - відправлять у ветеринарну клініку "ЗооПатруля" в Київ. Волонтери відкрили два медичні заклади, бо зрозуміли, що дешевше утримувати клініку зі своїми лікарями, ніж кожного разу платити за лікування.

"У перші дні ми думали, що нас приймають безкоштовно, а десь через днів 7 почались рахунки. Ми платили по 250 тисяч гривень в тиждень. Дуже багато було такого, що нас дурили - писали діагноз, якого не було", - говорить Дмитро.

Для прилаштування тварин волонтери періодично влаштовують дні адопції на ВДНГ. Усі охочі можуть прийти, аби погуляти з собаками, чи познайомитись із котиками. Це допомагає тваринам соціалізуватись. Нерідко після таких заходів тваринку забирають у сім’ю. Тоді нові власники підписують договір з волонтерами, вони зобов'язуються періодично скидати фотозвіти своїх підопічних.

"Бувають випадки, коли тварину повертають у притулок. Ми не засуджуємо нікого, бо знаємо, що бувають різні ситуації. Тому рішення про адопцію неповинне бути імпульсивним", - каже Ірена.

За час існування притулку волонтери прилаштували у нові сім'ї понад півтори тисячі тварин, ще стільки ж повернули власникам після визволення із замкнутих квартир (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Каністерапія для військових

Після перемоги волонтери планують на території притулку збудувати Центр реабілітації тварин із вадами опорно-рухового апарату, а ще хочуть запустити напрям каністерапії для військових - це метод реабілітації за допомогою спеціально навчених і відібраних собак.

"Ми хочемо відкрити цей напрямок, бо багато тваринок нам передають військові. Каністерапія допомагає соціалізувати тварин, а ветеранам допомагає ментально відновитись. Але зараз у нас горять питання з опаленням і світлом, бо із блекаутами притулок буде важко опалити взимку. Тож поки центр тільки у планах", - каже Ірена

Волонтери зазначають, що попри війну та невпевненість у майбутньому, рівень підтримки людей зріс, втім їхній притулок, як і багато інших по Україні, переповнений.

"Я б попросила, щоб українці відповідальніше ставились до своїх домашніх тварин. Не ображали їх, бо це живі істоти. Волонтери не справляються з такою кількістю тварин, а їм боляче, бо вони не розуміють, за що їх зрадили", - каже Дар'я.

Волонтери періодично проводять дні адопції на ВДНГ (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)