Чому зниження ліміту на міжнародні посилки - удар по економічній безпеці України

Останні два роки я спостерігаю, як українська логістика робить неможливе. Ми доставляємо посилки під обстрілами, відновлюємо зруйновані відділення і щодня забезпечуємо армію необхідними товарами. Саме тому я не можу мовчати, коли бачу ініціативи, які можуть зруйнувати цю налагоджену систему підтримки нашої обороноздатності.

Нещодавно анонсували законопроєкт, який не просто пропонує знизити безподатковий ліміт на міжнародні відправлення зі 150 євро до нуля, а для певних видів відправлень встановити поріг лише у 45 євро. Для розуміння – це вартість простої зимової куртки чи якісних черевиків. Фактично, майже всі товари щоденного вжитку – дитячий одяг та іграшки, побутова техніка, електроніка, спортивне спорядження, косметика та засоби гігієни. Саме ці товари наші громадяни найчастіше купують за кордоном, бо там вони на 30-40% дешевші.

Щомісяця через нашу компанію проходять мільйони міжнародних відправлень. Значна частина з них – це товари для ЗСУ, які купують волонтери за кордоном. Це тактичне спорядження, комплектуючі для дронів, медичні товари. Введення ПДВ на всі ці товари означатиме одне – наші захисники отримають менше необхідного обладнання за ті самі волонтерські кошти.

Повне скасування безподаткового ліміту особливо вдарить по малозабезпеченим верствам населення. В умовах війни багато українців змушені економити, і саме можливість замовити необхідні речі з-за кордону без додаткового податкового навантаження часто допомагає їм підтримувати гідний рівень життя. Після введення ПДВ на всі закордонні покупки навіть базові товари стануть менш доступними. Додаткові 20% до вартості кожної посилки – це суттєве навантаження на бюджет українських родин, які й так потерпають від наслідків війни.

Проблема набагато глибша. За нашими підрахунками, за такої ініціативи кількість міжнародних посилок зменшиться щонайменше на 30-50%, а витрати на адміністрування виростуть в декілька раз . А декотрі міжнародні гравці взагалі відмовляться від виходу на ринок України. Не важко здогадатись кому це вигідно. Відсутність конкуренції призведе до того, що громадянам України запропонують єдиний варіант – купувати дорожче, проте у вітчизняному рітейлі.

Проте найгірше те, що такі ініціативи ніби покликані збільшувати надходження до бюджету, а насправді призведуть до розквіту контрабанди. Я вже бачу, як знову активізуються "сірі" схеми з мікроавтобусами на кордоні. Замість прозорих поштових відправлень з повним tracking'ом, товари поїдуть у багажниках без жодного контролю. Ви коли-небудь бачили ці нескінченні черги бусів на кордоні?

Це і є ті самі "посилки" з-за кордону, які ввозяться сумнівними схемами і зазвичай без сплати податків. Вони спокійно проїжджають через смуги для легкових автомобілів, і чомусь держава закриває на це очі. При цьому контролювати хочуть саме прозорі поштові відправлення, де кожна посилка має трекінг, декларацію та проходить офіційне оформлення. Парадокс: замість боротьби з реальною контрабандою, держава створює перешкоди для легального бізнесу. Чи це той результат, якого ми прагнемо?

Я розумію та підтримую необхідність наближення нашого законодавства до європейського. Але подивіться, як це робив ЄС – поступово, протягом років, створюючи відповідну інфраструктуру. Вони спершу запустили систему Import One Stop Shop, налагодили всі процеси, і лише потім почали змінювати правила оподаткування. Процес впровадження цих змін в ЄС тривав близько 5 років – від розробки концепції у 2016 році до повноцінного запуску у 2021. І це при тому, що вони мали стабільну економіку, розвинену інфраструктуру та не перебували у стані війни. А в нас хочуть зробити все за пів року, без належної підготовки та в умовах воєнного стану.

Що ми пропонуємо?

По-перше, відкласти ці зміни до завершення війни. Зараз не час експериментувати з системою, яка безперебійно працює на підтримку нашої армії та економіки.

По-друге, створити робочу групу з усіма стейкхолдерами – від військових до малого бізнесу та громадян, яких хочуть обкласти додатковими податками – і розробити покрокову стратегію змін.

По-третє, спершу створити необхідну інфраструктуру, і лише потім впроваджувати нові правила.

Зниження ліміту – це не просто технічна зміна. Це рішення, яке вплине на кожного українця, на нашу армію, на волонтерський рух і на всю економіку країни. Я вірю в необхідність реформ. Але вони мають бути розумними та своєчасними. Зараз наш пріоритет – перемога у війні, і всі економічні рішення мають цьому сприяти, а не створювати нові перешкоди.