Співпраця з МВФ — це не про слабкість, а про прагнення до успіху

Про те, чому для України важлива співпраця з МВФ і як Фонд допоміг іншим країнам досягти економічних успіхів, в колонці члена ради НБУ Василя Фурмана для РБК-Україна.

Дискусії навколо необхідності співпраці України з МВФ тривають уже понад двадцять років. Під час перших років великої війни таких дискусій було мало, але зараз вони знову з’являються у експертному середовищі. Це повʼязано з тим, що Україна планує розпочати нову чотирирічну програму з МВФ на 8,2 млрд доларів.

Деякі експерти вважають що МВФ нібито стримує розвиток країни через вимоги підвищувати податки чи проводити болючі реформи. Хоча переважна більшість експертного середовища вважає співпрацю з МВФ якорем стабільності.

Давайте розберемося з цим питанням…Попри емоції, у цьому питанні є лише одна правильна площина — професійний економічний аналіз. І в цьому аналізі роль МВФ для України — критично важлива.

Нижче — аргументи, засновані на світовому досвіді, економічній теорії та практиці країн, які стали успішними.

1. МВФ — це “страхова компанія” для держави під час глобальних криз.

Будь-яка країна, навіть найуспішніша, може опинитися у ситуації, коли зовнішні шоки стають більшими, ніж її внутрішні ресурси. Пандемія, війна, енергетичні чи фінансові кризи — приклади останніх років.

У таких ситуаціях МВФ виконує роль страхового механізму, який:

• надає швидку ліквідність;

• запобігає дефолтам;

• стабілізує валютний курс;

• відновлює довіру інвесторів.

Показовими є 2008–2009 роки: майже 50 країн одночасно звернулися до МВФ. Ніхто не вважав це “слабкістю” — це була нормальна реакція відповідальних урядів, які обирають стабільність замість економічного хаосу.

2. Порівняння з "успішними" країнами, які нібито не працювали з МВФ — міф

Південна Корея?

Вона не просто співпрацювала з МВФ — у 1997 році отримала 58 млрд доларів, найбільший обсяг допомоги на той момент. Саме реформи, проведені за підтримки МВФ, стали фундаментом її подальшого економічного дива:

• реформа банківської системи;

• корпоративного управління;

• відкриття ринків;

• модернізація регуляторних підходів.

Без програми МВФ Південна Корея могла повторити траєкторію Аргентини, а не стати лідером Азії.

Польща?

У 1990-х Польща мала активну програму співпраці з МВФ, яка стала частиною так званого «Плану Бальцеровича». Вона отримала фінансову підтримку від фонду і пройшла структурні реформи, результатом яких стало:

• стабілізація гіперінфляції,

• фіскальна дисципліна,

• формування довіри інвесторів,

• найбільший економічний ривок у Центральній Європі

Туреччина?

Вона мало не щороку працювала з МВФ з 1960-х до 2008 року.
Саме завдяки програмам МВФ Туреччина змогла:

• подолати кризу 2001 року;

• відновити банківську систему;

• стабілізувати ліру;

• суттєво знизити інфляцію.

Факт: усі країни, згадані як “успішні без МВФ” та багато інших, стали успішними саме після програм МВФ.

3. Співпраця з МВФ — це не про податки, це про фіскальну стійкість

Поширений міф: МВФ вимагає “підняти податки” чи зменшити видатки.
Насправді Фонд вимагає фінансової збалансованості, а не конкретного шляху її досягнення.

Усі рекомендації МВФ базуються на трьох принципах:
1. Дефіцит бюджету має бути керованим.

2. Борг — стабільним.

3. Витрати — ефективними.

Яким шляхом уряд досягає цього — МВФ, як правило, не диктує. У багатьох країнах дефіцит зменшувався не завдяки підвищенню податків, а завдяки:

• детінізації,

• приватизації,

• оптимізації видатків,

• реформам субсидій,

• зростанню економіки.

Тому звинувачення на адресу МВФ у тому, що він “вимагає підвищення податків”, часто є політичним маніпулюванням.

4. Кожна програма МВФ відкриває двері до десятків мільярдів інших ресурсів

Кожен долар МВФ створює ефект мультиплікатора: коли країна розпочинає програму Фонду, інші партнери й інвестори більш охоче надають фінансування.
Для України це означає:

• макрофінансова допомога ЄС,

• кредити Світового банку;

• кошти від урядів країн G7,

• підвищення довіри приватних інвесторів.

Це все працює лише тоді, коли є “якір” МВФ, який сигналізує:

“економіка під контролем, уряд проводить реформи, ризики керовані”.

Без МВФ у нас би не було ні макрофіну ЄС, ні гарантій США, ні великої коаліції донорів.

5. Під час війни МВФ — це питання виживання економіки

Україна сьогодні має безпрецедентне навантаження на бюджет:
• понад 50% видатків — оборона,

• втрати економіки — сотні мільярдів доларів,

• мільйони внутрішньо переміщених осіб,

• зруйнована енергетична інфраструктура.

У таких умовах МВФ разом з партнерами та самою Україною забезпечує:

• Макроекономічну стабільність та стабільність валютного ринку,

• керовану інфляцію,

• можливість уряду фінансувати ключові функції без емісії,

• довіру міжнародних партнерів.

Країна у стані великої війни просто фізично не може обійтися без такої підтримки.

6. Успішність країни визначає не МВФ, а якість її реформ і політик

Є країни, які після програм МВФ стали успішними — Польща, Південна Корея, Ірландія, Ісландія.
Є країни, які не стали успішними — Аргентина, Єгипет чи деякі країни Африки.

Різниця одна: якість внутрішньої економічної політики та реформи, а не сам факт участі у програмі.

Якщо країна:

• проїдає ресурси,

• не бореться з корупцією,

• не модернізує економіку,

• не розвиває експорт,

• не покращує інституції

То жоден партнер не допоможе їй стати успішною.

7. Для України МВФ — це інституція, яка пришвидшує реформи, необхідні для зростання

Програма МВФ сьогодні “прошиває” ключові зміни, які потрібні Україні для економічного прориву:

• реформа податкової системи,

• зміцнення незалежності НБУ,

• антикорупційні інституції,

• реформа управління держпідприємствами,

• реформа енергетики,

• зменшення фіскального дефіциту,

• прогнозованість макрополітики.

Це не вимоги “ззовні”, а базові умови для економічного зростання, які й так потрібні Україні.

8. МВФ — це стратегічний партнер, а не кредитор останньої надії

Україна вже давно перейшла у формат партнерства, а не “рятувальних програм”.
Більшість наших програм — це програми реформ, а не “пожежні” програми.
У сучасному світі жодна країна не розвивається у вакуумі. Всі успішні економіки — інтегровані у глобальну фінансову систему. МВФ є її важливою частиною.

Висновок: співпраця з МВФ — це інвестиція у довіру, стабільність і майбутнє

Україна не може дозволити собі ігнорувати інструменти, які дозволяють:

• стабілізувати макроекономіку,

• забезпечити прогнозованість,

• утримати інфляцію та курс,

• фінансувати ключові видатки,

• проводити структурні реформи,

• відновлювати економіку під час найбільшої війни у Європі за 80 років.

Співпраця з МВФ — це не ознака слабкості, а навпаки — відповідальна стратегія держави, яка прагне макрофінансової стабільності та довгострокового економічного розвитку.

Ми точно станемо країною, яка з часом перейде від співпраці з МВФ як позичальник — до співпраці як партнер і донор. Але до цього моменту нам важливо мудро використовувати можливості, які дає МВФ, і перетворювати їх у економічне зростання, робочі місця та інвестиції.