Війна оновила тренд. Чому українці часто змінюють роботу і чи відлякує це працедавців

Чому старше покоління нечасто звільняється з роботи

Бебі-бумери звикли до того, що їхній вибір спеціальності був вимушений, і робота теж сприймалася або як вид заробітку, або як борг перед державою.

Вкрай мало молодих людей вступали саме туди, куди кликало призначення. У більшості випадків головували більш меркантильні причини: можливість вступу, практичність фаху або й просто те, що саме цей виш або його філія є у рідному містечку.

Тому не дивною була ситуація, коли все життя людина працювала на одному робочому місці. Звісно, іноді це було безальтернативно. А іноді просто людина сама не розуміла, куди рухатися та навіщо. Бо наразі все було стабільно та зрозуміло - кар'єрні сходи та відповідний рівень зарплат. Так і йшли на пенсію фактично з того самого робочого місця.

Як з'явилася тенденція змінювати місце та сферу роботи

Їхні діти вже не хотіли бути все життя на одному місці й працювати там, де треба, а не там, де хочеться. Історія "допомогла" їм, перевернувши державу, й економіку разом з нею у повний "шкереберть". І ті самі інженери, що головували в радянські часи, виявилися геть непотрібними в новий час, і змушені були йти у торгівлю або інші галузі.

Тоді вперше замість біографій при прийомі на роботу стали вимагати резюме. І наше покоління стало певними заручниками цього документу. Бо геть несолідно було міняти роботу щопівроку, змінювати галузі як кольорові скельця у дитячому калейдоскопі. Прийнятним видавалося змінювати місце роботи раз у 3-5 років, будувати кар'єру вертикально, досягаючи нових, все вищих і відповідальних посад (і відповідного забезпечення).

До людей, які намагалися щороку охопити щось кардинально нове, ставилися як до легковажних і несолідних. Тому що бізнес-процеси тодішніх підприємств вимагали поступового руху і не були готові до різких змін.

Але разом з радянськими часами стабільність теж пішла в минуле, і економічні кризи приводили до раптових і не завжди комфортних для працівників звільнень. Таким болючим досвідом люди навчалися гнучкості, опановували нові професії, йшли у власний бізнес тощо. Тому середній час роботи на одному місці поступово скорочувався.

Що відбувається зараз на ринку праці

Виклики останніх часів - ковід і війна - кардинально змінили ситуацію на ринку праці. Багато добросовісних працівників були скорочені й змушені довгенько шукати нову роботу (раніше довгі пошуки роботи кандидатом вважалися маркером того, що він або нікому не потрібний, або хоче забагато від поточного ринку праці). І погоджуватися на невигідні умови праці, або починати професійний шлях з початку у новій галузі.

Так, наприклад, під час ковіду з туризму та івентів пішло багато фахівців, які вважали, що їхня галузь навряд чи оновиться.

Ще один новий тренд - невеликі проміжки роботи - був пов'язаний з тим, що багато підприємств не встигали "вибратися з ями" та банкрутували, скорочували фахівців, закривали напрямки та філії. Деякі керівники намагалися виправити ситуацію, "ріжучи кости" не тільки на навчання та операційні витрати, але й на персонал в цілому.

Тому в резюме кандидатів могли з'явитися записи про 3-4 нові роботи за рік. І це відбувалося не від того, що він не проходив випробувальний термін і був геть не здатний на щось позитивне, а тому, що компанія не була дієздатною (скорочення, несвоєчасна виплата зарплатні, невиконання умов по зарплаті - перелік великий).

Як роботодавці ставляться до частих звільнень

Війна цей тренд оновила та поглибила. У лютому-квітні 2022 року на фоні катастрофічно низької кількості вакансій на сайтах з працевлаштування були суттєві звільнення фахівців тих підприємств, керівники котрих гадки не мали, що робити далі. І аби зменшити збитки, скорочували все підряд. І фахівців теж.

Люди, які шукали безпечних місць, переїжджали та шукали роботу на нових місцях перебування. Не завжди вдало. Це теж можна побачити в багатьох резюме. Іноді люди чіплялись за будь-яку роботу, а потім, трохи роззирнувшись по сторонах, знаходили щось краще. Звісно, поруч були фахівці, які не могли знайти собі роботу, бо свою зарплату 2021 року вони перерахували по курсу долара 2024 і, звісно, опинилися "поза ринком".

Але тренд залишився таким - кількість часу на одному місці скорочується. Люди намагаються пробувати себе у нових ролях.

Тому наразі роботодавці можуть крутити носом, якщо останні декілька років у фахівця в резюме повний сумбур. Тобто кожні декілька місяців нова робота з нової сфери, великі перерви між роботами, кар'єрні гойдалки, які важко пояснити логічно, запит по зарплатні значно вищий за середню по ринку без обґрунтування, що такого цінного в досвіді кандидата.

Але в більшості випадків роботодавці (особливо ритейл, виробництво та інші галузі, що пропонують роботу з "низьким входом в професію") готові розглядати кожну ситуацію індивідуально. І якщо у кандидата є певні конкретні та логічні пояснення тих "шкеребертів" у резюме, питань до нього нема.

Наразі у нас - ринок кандидата. Тобто на велику кількість роботодавців приходиться менша (за деякими джерелами на 25%) кількість кандидатів. Це не означає, що на співбесіді пошукач може класти ноги на стіл, але на певну лояльність та розуміння від роботодавців можна сподіватися.

Зокрема, й у питаннях кількості часу на робочому місці та причинах звільнень.