Про те, чи зможе будівельна галузь стати локомотивом економічного відновлення України – в колонці для РБК-Україна розповів народний депутат Олексій Леонов.
Наприкінці минулого тижня в Одесі відбувся Building congress. Його підсумки дають, як чимало приводів для роздумів, так і значні підстави для оптимізму. Тішить насамперед те, що Одеса зберегла за собою третє місце в Україні за рівнем пропозиції новобудов. Але говорити про повноцінне відновлення позицій будівельної галузі в регіоні, як, зрештою, й по країні ще зарано.
Насамперед через значний рівень руйнувань, спричинених війною. Адже станом на кінець березня, згідно з дослідженням Ernst & Young, масштаби руйнувань української нерухомості перевищують обсяги усього нового житла, введеного в експлуатацію в Україні за останні сім років. При цьому темпи падіння обсягів введеного в експлуатацію житла протягом 2022 року насправді безпрецедентні: по Україні вони складають 40%, по Одеській області - майже 44%. І це ще не межа, адже експерти стверджують, що цього року падіння продовжуватиметься.
До цього варто було б додати ще негативні психологічні настрої “на місцях”. Так у березні - квітні цього року було проведено масштабне дослідження стану та потреб бізнесу за оцінками територіальних громад та обласних військових адміністрацій. За його підсумками будівництво опинилося лише на 10 місці серед найперспективніших секторів місцевої економіки за оцінками потенціалу розвитку. Цей потенціал розгледіли лише 13,5% представників громад. Для порівняння, такий самий показник отримало виробництво меблів. А у лідера “регіональних симпатій” - сільського, лісового та рибного господарства цей показник сягнув аж 85,7%.
Тобто, песиміст мав би всі підстави говорити про глибоку кризу в сфері будівництва, кінця та краю якої не видно. І до певної міри ця людина мала б рацію. Бо сьогодні жоден експерт не наважиться назвати дату закінчення бойових дій, а отже спрогнозувати, коли закінчиться дія такого деструктивного фактора, як війна. Але я по своїй природі оптиміст і тому звик вважати, що кожна криза несе з собою не лише небезпеки та загрози, а й очищення та можливості.
Ми насправді точно не знаємо, коли закінчиться війна, але маємо точно бути готовими до миру. Тому на моє переконання будівельна галузь скоріше “зосереджується”, збираючи енергію для нового стрибка, ніж животіє, або занепадає.
Наведу лише деякі - ключові - аргументи на користь такої оцінки.
По-перше. Галузь послідовно готується до європейської інтеграції. Тільки восени минулого року набули чинності нові Державні будівельні норми, які передбачають створення безбар’єрного простору в Україні. Вони були розроблені у відповідності до Національної стратегії, якою опікується Перша леді Олена Зеленська.
По-друге, Верховна рада та Кабінет міністрів постійно продукують новації, які сприяють покращенню стійкості галузі. Йдеться насамперед про податкові пільги при сплаті податку на нерухомість, яку було зруйновано чи пошкоджено під час бойових дій, які було прийнято завдяки зусиллям голови профільного комітету Олени Шуляк. А також - про іпотечні програми для різних категорій громадян.
По-третє, у світі вже майже ствердилася формула відновлення України: “краще, ніж було”. А це означає, що будівельники отримають по завершенню війни не лише великий обсяг замовлень з боку держави, а й полегшений доступ до нових технологій з боку наших партнерів. Отже, новий прорив в будівельній галузі є таким самим неминучим, як і наша Перемога.
По-четверте, немає лиха без добра. Фахівці стверджують, що скорочення обсягів будівництва у 2022-му році відбулося в першу чергу шляхом так званих слабких та напівсумнівних проектів – з відсутністю всіх дозволів, не прорахованістю економічних параметрів та навіть порушеннями під час будівництва. Тобто йдеться про санацію галузі, яка зробить галузь значно більш міцною та потужною.
Тому не зважаючи на значні об'єктивні проблеми, які ускладнюють життя будівельної галузі на даному етапі, моя відповідь на запитання, яке винесено у заголовок буде ствердною. Хоча, звісно, багато чого буде залежати від налаштованості самих будівельників, їх готовності до змін, здатності “піймати вітер у вітрила” в потрібний момент. Чого я їм зрештою щиро бажаю, бо від цього виграє вся країна.