Про реальний діалог між Україною та МВФ з приводу курсової політики, і про те, що називають тиском з боку основного кредитора, в колонці члена ради НБУ Василя Фурмана для РБК-Україна.
Останнім часом у публічному просторі з’являються коментарі про нібито тиск з боку Міжнародного валютного фонду на Національний банк України щодо необхідності девальвації гривні.
Пройшло декілька днів і хочу чітко і спокійно пояснити позицію з цього питання як я це бачу.
По-перше, незалежність Національного банку — це конституційна норма.
Ні уряд, ні міжнародні партнери, включно з МВФ, не можуть визначати валютно-курсову політику України.
Остаточне рішення — завжди за НБУ. Ми формуємо політику, виходячи з макроекономічних реалій, інфляційних прогнозів та стану платіжного балансу.
По-друге, МВФ — це не про тиск, а про партнерство.
Ми ведемо фахові консультації, обмінюємось аналітикою, сценаріями, баченням розвитку ситуації на валютному ринку.
МВФ має величезний досвід у сфері макроекономічної стабільності, і ці консультації для нас — корисні.
Але знову ж таки — рішення приймає НБУ
По-третє, у спільній програмі з МВФ уже традиційно зазначається завдання — підвищення гнучкості обмінного курсу.
Це не про девальвацію. Це про адаптивність ринку.
Коли курс може реагувати в обидва боки — і на зміцнення, і на тимчасове послаблення — це робить економіку більш стійкою до зовнішніх шоків.
Саме завдяки цій гнучкості ми уникаємо накопичення валютних дисбалансів і не допускаємо різких кризових коливань.
По-четверте, гривня сьогодні — гнучкіша, ніж була ще рік тому.
Курс реагує на зміни попиту і пропозиції валюти, але в межах контрольованої політики НБУ.
Це дозволяє нам зберігати стабільність цін, зовнішню рівновагу й поступово відновлювати резерви.
На початок жовтня 2025 року міжнародні резерви України сягнули 46,6 мільярда доларів США — це на 7,5 мільярда більше, ніж два роки тому.
Тобто політика працює: резерви зростають, інфляція знижується, валютний ринок — збалансований.
По-п’яте, поступовість і передбачуваність — ключові принципи політики НБУ.
Будь-яке рішення щодо обмінного курсу ми приймаємо з урахуванням макроекономічних передумов, динаміки інфляції та стану фінансової системи.
Наша мета — зберігати довіру до гривні, не допустити розбалансування очікувань і забезпечити досягнення середньострокової інфляційної цілі — 5%.
Національний банк уважно моніторить ситуацію на валютному ринку, гнучко реагує на зміни попиту й пропозиції та готовий діяти, якщо ризики зростатимуть.
НБУ має чіткий план дій на випадок будь-яких позаштатних ситуацій, хоча сподіваємося, що його застосовувати не доведеться.
Висновок:
• Жодного тиску на НБУ з боку МВФ немає.
• Є професійний діалог і взаєморозуміння щодо поступового посилення ринкових механізмів.
• Гривня залишається керовано гнучкою, а політика НБУ — послідовною, виваженою і спрямованою на цінову стабільність, фінансову стійкість та економічне зростання України.
Хочу підкреслити: стабільність гривні — це стабільність економіки.
І ми будемо цю стабільність зберігати — професійно, спокійно й незалежно.