Битва за Чорне море: з чим повʼязаний сплеск уваги до регіону

Останнім часом Чорне море знову опинилося в центрі уваги. Безпека цього регіону розглядалася в контексті обговорення продовольчої безпеки на зустрічі радників на Мальті. В Сенаті США це питання обговорювали під час розгляду комплексної міжвідомчої стратегії США щодо Чорноморського регіону. Про те, чому це важливо – в колонці для РБК-Україна розповів народний депутат Олексій Леонов.

Президент Володимир Зеленський окремо підкреслив, що битву за Чорне море будуть згадувати в посібниках історії. З чим же пов’язаний такий сплеск уваги до Чорноморського регіону?

Перший аспект – безпековий. Наш президент чітко відзначив, що "коли Україна разом із партнерами повертає безпеку Чорному морю, світ отримує як дивіденди більше безпеки для інших регіонів". І це стосується, як продовольчої безпеки, так і безпеки соціальної, яка в бідних країнах напряму залежить від того, чи мають люди, що їсти. Тому ситуація в Чорноморському регіоні напряму впливає на рівень стабільності в багатьох країнах світу.

В цьому контексті вважаю, що групі під керівництвом голови Офісу президента Андрія Єрмака, яка опрацьовувала на Мальті в тому числі й питання продовольчої безпеки у світі, вдалося добитися значного прогресу на користь України. Продовольчу безпеку зрештою прив’язали до посилення захисту портової та логістичної інфраструктури України. Про це чітко говориться у підсумкових напрацюваннях відповідної робочої групи.

Другий аспект – геополітичний. У демократичного світу є спільний інтерес – зробити так, щоб регіон Чорного моря був безпечним, таким, що процвітає та… демократичним. Щоб він глобально був пов’язаний з усіма ринками по всьому світові. І для цього слід спочатку запобігти спробам Росії перетворити Чорне море на "русское озеро". А потім більш детально придивитися до спроб інших геополітичних гравців, які не належать до демократичного табору, але бажають закріпитися в цьому регіоні.

Також не слід забувати, що у наших американських партнерів цікавість до Чорноморського регіону має ще й виразний прагматичний відтінок. І я вважаю, що це правильний підхід. Вони, з одного боку, щиро говорять, що якщо Америка хоче, щоб Україна почала самостійно платити за більшу частину своїх витрат, шлях до цього лежить через Чорне море. А, з іншого боку визнають, що майбутнє Чорного моря залежить від поразки Росії в Україні. І тому Україна має цього досягти за непохитної американської підтримки.

Третій аспект – економічний. Зараз основний експортний потенціал України зосереджено в агросекторі. Для розуміння, за даними ДМСУ за 9 місяців цього року Україна поставила за кордон тільки зернових на 5,73 мільярда доларів, тоді як продукції металургії – на 1,62 мільярда доларів. Але для того, щоб повною мірою реалізувати цей потенціал, потрібно, щоб морські коридори працювали вільно та стабільно. Це пов’язано з тим, що вони помітно більш дешеві, ніж альтернативні шляхи суходолом.

А для цього треба забезпечити вільне судноплавство, ліквідувавши російську загрозу на Чорному морі. Чого Україна крок за кроком успішно добивається. Зокрема, ми вже змусили ворога сховати кораблі Чорноморського флоту подалі від Криму. Ще більш безпечною, принаймні західна частина Чорного моря, стане, якщо буде реалізоване ще одне мальтійське напрацювання. Щодо забезпечення портової та логістичної інфраструктури України відповідним протиракетним та протидронним озброєнням.

В цілому ж, підвищену увагу до Чорного моря логічно пояснює наш президент: "що більше захисту в нашого узбережжя, у нашого моря, то більше захисту у світу". І це зміцнює оптимізм при розгляді перспектив подальшого розгортання битви за Чорне море.