На попередніх місцевих виборах у своїх кріслах втрималося небагато мерів-довгожителів. Чимало з тих, хто здавалися вічними, змушені були. Водночас є і виключення. Про те, чи є багаторічне мерство механізмом додаткового збагачення й узурпацією місцевої влади, та чи потрібно в Україні ввести обмеження строку при владі на місцях – детальніше РБК-Україна.
Рекордсменом серед українських мерів-довгожителів є голова Бахмутської ОТГ Олексій Рева, якого навіть у 2021 році офіційно включили до національного реєстру рекордів України. Посадовець — рекордсмен серед колег, бо найдовше займає свою посаду.
Рева залишається незмінним на своїй посаді з 1991 року. За цей час він 7 разів поспіль обирався на цю посаду й представляв інтереси міських жителів під час каденції кожного з президентів незалежної України.
Крім 6 президентів, Рева також працював на посаді при 13 головах облдержадміністрацій. В архівах містян є навіть фото чиновника з Віктором Януковичем, коли той був ще очільником Донецької області та приїжджав у Бахмут.
Навесні 2014 року, коли місто захопили терористи, втік у Київ начебто на лікування. Цього йому містяни досі не можуть пробачити, але в такий спосіб Рева уникнув необхідності виконувати ультиматум терористів здати їм склади зброї.
Олексій Рева (фото: facebook.com/OlexiyRevaOfficial)
Сьогодні Рева керує військовою адміністрацією міста.
Майже всі "довгожителі" прийшли до влади на місцевих виборах у 2010 році. Наприклад, Юрій Вілкул у Кривому Розі, Михайло Сімашкевич у Кам’янці-Подільському, Ігор Сапожко у Броварах, Сергій Надал у Тернополі та Володимир Хомко у Рівному.
З відривом в один виборчий цикл усіх них випереджає діючий міський голова Львова Андрій Садовий, який при владі з 2006 року. Серед мерів великих міст – таке перебування на посаді найдовше.
У 2006 році за крісло міського голови Львова змагалося аж 16 кандидатів, але основним конкурентом "нашоукраїнця" Садового був екс-мер Василь Куйбіда. Інтрига полягала в тому, що Куйбіду підтримала міська організація "Нашої України", а Садового обласна НСНУ на чолі з головою ОДА та блок "Пора-ПРП".
Пізніше Садовий вийшов з "Нашої України" і на другий термін висувався вже від Республіканської християнської партії. Згодом, коли у 2012-му йому стало затісно у Львові, переформатував своє громадське об’єднання "Самопоміч" в однойменну партію та пішов у велику політику.
На виборах 2014 року його дітище пройшло в парламент, але сам Садовий вирішив залишитися у Львові й наступного року знову виграв мерські перегони.
Сьогодні популярність Садового серед львів’ян усе ще висока, але разом з тим йому закидають усі можливі гріхи: від причетності до створення фінансової піраміди — компанії "Галицькі інвестиції", жертвами якої стало багато львів’ян, до маніпуляцій із землею, нерухомістю, частковою участю в численних львівських бізнесах.
Сам мер, звісно, відкидає всі звинувачення й каже, що йому сотні разів пропонували спільний бізнес чи участь у певних проектах, але він на це не погодився, щоб не бути ні в кого на гачку. Єдиним бізнесом, який годує його родину, запевняє Садовий, є бізнес дружини, на яку він свого часу, перш ніж стати мером, переписав усе, що в нього було. А це переважно медіа-активи.
Мери двох сусідніх зі Львовом обласних центрів — Рівного й Тернополя — також старожили. Вони не такі відомі, однак уже багато років керують чималими громадами.
Так, міський голова Рівного Володимир Хомко опікується містом із 2008 року. Він потрапив у крісло мера з другої спроби на позачергових виборах після раптової смерті попередника Віктора Чайки. Обрання Хомка стало певною несподіванкою. Йому вдалося обійти навіть екс-нардепа Василя Червонія, доволі впливову в місті людину. Насправді ж на Хомка зробили ставку впливові місцеві бізнес-групи, і тому в нього не було жодних інших варіантів, як виграти. Згодом Володимир Хомко ще двічі підтвердить свій статус мера.
Міський голова сусіднього Тернополя Сергій Надал на посаді з 2010 року. Він висуванець ВО "Свобода" й перший мер від цієї політсили в Україні. Надал прийняв місто з рук свого попередника — власника птахофабрики, а згодом нардепа Романа Заставного — у доволі важкому стані. Попри очевидні позитивні зміни в місті, є до нього в мешканців міста й чимало питань, іноді доволі жорстких. Оскільки не все в місті відбувається прозоро й чесно.
Чому часто багаторічне перебування на посаді не приносить користі містам? Перш за все кількістю корупційних скандалів, які з кожною новою каденцією зростають у геометричній проекції.
Наприклад, у листопаді 2019 року Спеціальна антикорупційна прокуратура оголосила підозру меру Львова Садовому у зловживанні владою. Фабула кримінального провадження була наступною – продаж землі на межі Львова та села Рясне-Руська нідерландській компанії CTP під будівництво індустріального парку у 2015 році за 54 млн грн. Садовий та його команда продали землю, що належала сільській громаді та ще й за зниженою у кілька разів ціною.
Мер Львова Андрій Садовий під час засідання Вищого антикорупційного суду щодо обрання йому запобіжного заходу (листопад, 2019 р., фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Також, як пише Delo, першим гучним корупційним скандалом Садового на посаді міського голови (якщо не згадувати ошуканих 200 тисяч вкладників "Галицьких інвестицій") – близько 10 кримінальних справ, розпочатих у 2014-2015 роках за фактами шахрайства та корупції при підготовці до Євро-2012 у Львові. Лише на проектуванні побудови "Арени Львів" були вкрадені з бюджету 24 млн грн (на той час пристойні кошти). 37 млн грн перевели на рахунок австрійської фірми "ALPINBAU GmbH" за розробку проектно-кошторисної документації для будівництва стадіону, а потім експертиза показала, що вартість цієї послуги – не більше 13 млн грн.
Садовий розпочав своє "Велике будівництво" задовго до президентської програми. Лише на дорогах перед Євро-2012 місто провело через "Львівавтодор" та будівельну компанію "Онур" не менше 36 млн грн (стільки нарахувала Держфінінспекція у Львівській області). Ці гроші були надані Європейським банком реконструкції та розвитку.
На закупівлі трамваїв до Євро-2012 мерія Львова "заробила" близько 15 млн грн, не докупивши три трамваї з партії у 14 штук.
"Сміттєва блокада" Львова, як її представив містянам Садовий, була наслідком бездіяльності його виконкому, через що на закритому міському сміттєзвалищі загинули четверо людей. Суд визнав винним мера Львова Андрія Садового та виконкому щодо бездіяльності при закритті звалища.
30 травня 2016 року у поліції Львівщини відкрили кримінальне провадження за фактом пожежі на Львівському сміттєвому полігоні. Проте винуватцями зробили чиновників дрібніше. Найбільша "риба" – екс-керівник Управління житлового господарства Львівської міської ради Юрій Голець. Він залишався на посаді до листопада 2016 року, поки його не спіймали на отриманні хабаря.
І це лише найбільші кейси, які стали відомими громадськості та стали предметом кримінального розслідування.
З вищеописаного можна зробити висновок, що переважно багаторічне мерство використовується виключно як механізм особистого збагачення самого мера та його оточення. За своєю сутністю – це феодальне узурпування влади, яке підтримується корупційною складовою, сітками голосування адміністративного апарату та власними медіа.
Існуюче законодавство та діюча правоохоронна система не в змозі зупинити феодалізація. Тому, щоб викорінити її у Львові та інших містах України, потрібні нові запобіжники.
Виборче законодавство в Україні потребує змін (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Одним з таких запобіжників може стати обмеження знаходження при владі мера не більше двох строків підряд (як з президентською посадою).
У США, наприклад, це усталена практика у місцевому самоврядуванні. У Нью-Йорку, наприклад, двома термінами обмежений не лише мер, а й інші чиновники з його адміністрації.