Адвокат інвестиційного банкіра Павла Присяжнюка Андрій Циганков в інтерв'ю РБК-Україна розповів про так звану "справу Сенниченка", про звинувачення НАБУ проти екс-керівництва Фонду держмайна, Одеського припортового заводу та Об'єднаної гірничо-хімічної компанії.
Наприкінці березня Національне антикорупційне бюро заявило, що викрило злочинну організацію на чолі з колишнім головою Фонду держмайна Дмитром Сеннниченком. Упродовж 2019-2021 років її учасники ніби-то заволоділи понад 500 млн грн коштів АТ "Одеський припортовий завод" та АТ "Об’єднана гірничо-хімічна компанія".
За даними слідства, сума неправомірної вигоди, отримана членами злочинної організації за весь час контролю над "Одеським припортовим заводом" становить понад 2 млрд гривень.
В рамках справи НАБУ вдалося затримати лише в.о. директора "ОПЗ" і радника голови ФДМУ. Решті сімом фігурантам справи – екс-голові ФДМУ, наближеній до нього особі, в.о. директора ОПЗ, в.о. керівника АТ "ОГХК", двом власникам ТОВ і одній фізичній особі – про підозру повідомили в порядку ст.135, ст. 278 КПК України. Їх оголосили в розшук.
– Справа вашого підзахисного є частиною більш великої історії, яка пов’язана із багатьма відомими прізвищами. Як би ви коротко охарактеризували суть справи, у якій фігурує Павло Присяжнюк? До чого тут ОПЗ, ОГХК, і що можете відповісти на звинувачення, що пролунали від НАБУ та САП?
– Давайте розпочнемо із того моменту, коли доволі важкі звинувачення вийшли у публічну площину. Спочатку на сайті НАБУ з'являється фільм, в якому виступає детектив бюро і каже: "Хлопці дивіться: ми ось викрили ситуацію, коли колишній голова Фонду держмайна, якого ми не називаємо (ніхто начебто не знає про кого йде мова), разом із певними особами (і ми теж їх не називаємо) начебто заволоділи сумою близько півмільярда гривень". Яким чином це відбулося за версією слідства? Ми підприємство не називаємо і нічого не називаємо, але от дивіться: у нас є листування, у нас є розмови по телефону, у нас є все – ми все довели і ми ось сьогодні героїчно робимо заяву.
Буквально синхронно цей викид підхоплює кілька сайтів, зокрема відома своєю проросійською позицією "Страна.ua", які моментально розповідають, що з їхніх джерел їм стало відомо, що мова йде про панів Сенниченка, Байрака та інших осіб. Тобто, коли мова йде про звинувачення, то справа начебто є прозорою та публічною, але коли журналісти, наприклад, мають намір відвідати судові засідання із обрання запобіжного заходу підозрюваним, подають клопотання до суду та кажуть: "Ми хочемо розуміти суть справи і хочемо бути присутніми", то журналістів не допускають до засідань, Антикорупційна прокуратура "закриває" провадження і всередині щось "вариться".
Громадськості фактично кажуть, що це закрите провадження. Хоча справа має великий суспільний резонанс. Це прагнення до втаємничення є небезпечним та тривожним сигналом, що демонструє, що може відбуватися маніпулювання фактами, маніпулювання громадською думкою, а також намагання нав’язати думку про винуватість підозрюваних ще до того, як вони отримають змогу захистити себе та надати свої аргументи.
– А які аргументи чи докази пред'являє сьогодні звинувачення? Чи є свідчення конкретних свідків?
– Це переважно стосується закритої інформації. У нас, по суті, сьогодні НАБУ і САП, які намагаються долучити до цього процесу Вищий Антикорупційний суд, створюють систему контролю, як мінімум, державного сектору економіки.
Адже якщо менеджери, чи контрагенти хочуть працювати з будь-яким із державних підприємств, вони мають розуміти нові правила гри, що їм слід домовлятися з кимось у НАБУ, або з кимось у САП, або з усіма, або з керівником САП, аби потім не мати проблем.
Тобто у нас правоохоронні органи починають керувати певними секторами економіки. У цій сфері, наприклад, Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), ОПЗ, або, фактично, всі підприємства, які вони називають "державним сектором інтересів". При цьому навіть прокурор вважає, що власником цих підприємств є держава, він це використовує у своїй риториці, хоча, за Конституцією, їх власником є народ.
Ми вже можемо говорити, що до 2015 року ОПЗ мав прибуток – попри війну та подорожчання газу. Після цього, мабуть саме через деструктивні дії деяких представників правоохоронної системи, став збитковим. По суті є певна формула, яка дозволяє будь-яке держпідприємство, а також будь-якого постачальника, взяти під контроль НАБУ. У справі, якій займаюся безпосередньо я, вони також доволі специфічно трактують норми кримінального процесу і думають, що якщо направити у WhatsApp повідомлення людині, яка перебуває за кордоном, то вони відповідно до законодавства вчинили якусь дію. При тому, що кодекс прямо передбачає необхідність дій у рамках міжнародного правового доручення.
– Чи відомо вам, що НАБУ має фактичне підтвердження пред'явленим звинуваченням? Докази, експертизи, які б підтверджували все, що було сказано у публічній сфері через згаданий вами фільм та інші заяви?
– Звичайно, вони мають експертизу. Звичайно, вони мають докази, як вони вважають. Але як, наприклад, робили експертизу щодо ОПЗ та його продукції? Якийсь спікер каже: світова ціна на карбамід стільки-то, а дивіться, завод продавав трейдеру за стільки-то. І на основі таких оцінок робиться висновок, що завод начебто мав збитки, а ті, хто стоїть за трейдером, – бандити, які вкрали. Але ж чекайте, саме в ці роки підприємство демонструвало великий прибуток вперше після років колосальних збитків. Як щодо експертизи цього питання? Але коли це не вкладається в логіку обвинувачення, такі факти не беруться до уваги слідством.
Питання також в тому, що в Україні на фоні війни з’явилась небезпечна тенденція, коли правоохоронний орган фактично став контролювати частину економіки через можливості впливу на держпідприємства. Це є елементом жорсткого ризику, і про це сьогодні ніхто не говорить. Як і про те, що на підприємствах вимито всі оборотні кошти. Небезпеку того, що Кабмін поза наглядовою радою призначає директорами цих підприємств колишніх керівників ресторанів або, скажімо, федерацій фігурного катання – теж ніхто не розглядає.
– За даними ЗМІ, головним свідком у справі є колишній заступник голови Фонду держмайна України Сергій Ігнатовський. Як ви можете прокоментувати залучення обвинуваченням цієї фігури, яка була достатньо глибоко інтегрована у процеси прийняття рішень у Фонді?
– Так. Сергій Ігнатовський був заступником керівника ФДМ і, наскільки мені відомо, познайомився із Сенниченком свого часу саме як адвокат. На мою думку, якщо не вдаватися до оцінки якості його можливих свідчень та можливих особистих мотивів таких свідчень після того, як він був звільнений із ФДМУ, свідчення Ігнатовського – це розкриття адвокатської таємниці. Це мають розуміти і прокурори та НАБУ. Це у будь-якому разі порушення закону. Ігнатовський у Фонді держмайна, і це відкрита інформація, курирував саме корпоративну тематику і він не міг не розуміти, що Кабмін – це не наглядова рада для публічних акціонерних товариств.
Екс-голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко (фото: ssu gov ua)
– Є також інформація, що так звану "справу Сенниченко" НАБУ порушила за заявою народного депутата Олександра Дубинського, який, знову ж таки, є близьким до бізнесмена Ігоря Коломойського. Про що може свідчити такий факт?
– Справу справді порушили за заявою Дубинського. Але це лише частина справи. Її спочатку порушили ще у 2020 році. НАБУ півтора роки розслідувало і закрило за відсутністю складу злочину. Потім, її знову відкрили, зібрали туди все, що можна було зібрати проти Сенниченка, додали свідків. Але ці свідки з тієї ж системи. Виходить, НАБУ одних перетворило на свідків, інших – на обвинувачених. Тобто від НАБУ іде чіткий заклик: приходимо і даємо свідчення. Ось затримали двох, одного відпустили під заставу, другого помістили під варту. Питання: свідчення кого з них посилюватимуть позиції НАБУ? Далі – заява Дубинського це, знову-таки, один з епізодів по ОПЗ. Там уже 5 років були НАБУ та САП – вели слідство, встановлювали, як заробляють, як нібито вивозили продукцію. І при цьому тільки зараз воно спливло. Як таке можливо?
– Як наразі обґрунтовують закритий режим судових слухань?
– Пояснюють якраз тим, що слідство відбувається динамічно і вони переживають, що хтось, щось дізнається. Але, щоб ми розуміли динамічність у цьому випадку – з 2020 року. Тобто динамічність уже три роки. Далі було пояснення, що в апеляціях прокуратури були елементи держтаємниці. Але треба розуміти, що в нас прокурори не допущені до держтаємниці.
– А чи є підстави говорити про упередженість уже під час судового розгляду. Чи вбачаєте ви щось таке, може, з боку суду?
– Спочатку справа сформована таким чином, щоб вплинути на суд та домогтися цієї упередженості з боку суду. Ось той же фільм від НАБУ – все встановлено, всі докази є, відповідний інформаційний фон створено, висновки вже оголошені відразу ж після оголошення справи. Характер та масовість повідомлень, їх контекст з перших днів дозволяє говорити про те, що йде підготовлена інформаційна атака, яка, звичайно, має також на меті вплинути і на суд. Я б не хотів говорити про упередженість суду на цьому етапі попри тенденції, які вже сьогодні є тривожними. Це те, про що можна буде робити однозначні висновки трохи згодом.
– У якому стані зараз перебуває слухання справи? Як можете охарактеризувати перебіг судового процесу загалом?
– Перше, що викликає занепокоєння, це нерівність сторони захисту та звинувачення. Тобто звинувачення дискредитувало цих людей, однозначно поширило інформацію про честь, гідність, ділову репутацію (ст.3 Конституції – основна соціальна цінність). І після цього – обвинувачення робить все аби закрити рота адвокатам. Адвокати просили можливість, навіть без оголошення прізвищ, публічно оголошувати свої аргументи. Нам це заборонили.
Далі – є, скажімо, 7 підозрюваних, яких підозрюють за шаблонними звинуваченнями, з додатком як докази 12 томів кримінальної справи. Реально вивчити їх за 2-3 доби взагалі неможливо. Кожен із підозрюваних має свої моменти захисту, своїх адвокатів. Ви будете вражені, але всі 7 підозрюваних розглядаються одним суддею. Питання: наскільки людина може бути не заангажована, якщо вона по 6 особам (і подібним документам) прийняла одне рішення, а на сьомому ось винесе інше?
Ще – ті особи, які наразі не вірять у можливість доброчесного правосуддя у цих справах і тимчасово перебувають закордоном. Хочу особливо підкреслити, що їм ніхто не вручав підозри у рамках норм міжнародного права. Це робилося масово і тут.
– Поясніть тоді, будь-ласка, як так виходить, що НАБУ і САП майже кожен рік голосно заявляють про нові і нові справи навколо ОПЗ і ОГХК, і фактично відбувається не запобігання порушенням, а якісь чергові справи пост фактум? Це ініціатива вже нового керівництва НАБУ та САП?
– Суть того, що відбувається, на мою думку, сягає далеко в 2015 рік, коли вперше з ініціативи пана Углави та Саакашвілі розпочався процес НАБУ щодо одного з найбільших підприємств економіки України – Одеського припортового заводу. З того моменту, НАБУ спостерігає, веде справу, прокуратура заарештовує та вилучає карбамід та все таке інше. І сьогодні, коли всі фігуранти справи, за винятком двох, знаходяться не в Україні, раптом піднімається справа, знімається фільм, у якому стверджується, що остаточно встановлено, що під час перебування Сенниченко на посаді голови ФДМУ щось там крали на ОПЗ. Це все ускладнює роботу захисту, оскільки навколо ОПЗ є певний контекст.
Відповідаючи на це запитання хотів би нагадати, що 28 липня 2022 року відбулися дві важливі події – призначення генпрокурором Андрія Костіна та цього ж дня – Олександра Клименка (колишнього детектива НАБУ) його заступником та керівником Антикорупційної прокуратури. І ось перша справа, з якою він прийшов до Антикорупційної прокуратури, це справа щодо ОПЗ. Вже через 10 днів він скасовує постанову про закриття справи розслідуваної НАБУ з 2020 року та закритою ним же за відсутністю складу злочину та розпочинає нове слідство. Подібна швидкість вже дає підстави вважати, що він із цією ідеєю прийшов на цю посаду і мав певне бачення того, що має з нею відбуватися.
Все, на чому будується звинувачення, а також відбуваються інформаційні маніпуляції, це все речі, які, на мою думку, сьогодні дестабілізують державу та чинну владу. Є суто юридична складова цієї справи, яка, по суті, є нікчемною, і є інформаційно-політична складова, яка є доволі потужною, і яка роздмухується сьогодні у тому числі для того аби чинити певний тиск на політичне керівництво країни.