Несподіваній зміні керівника оператора магістральних електромереж НЕК "Укренерго" передував ряд резонансних подій. Йдеться про так званий "трансформаторний скандал", коли НКРЕКП затвердила "Укренерго" безпрецедентну за обсягами фінансування інвестпрограму в 7 млрд грн на 2015 р. Левову частку цих коштів планували спрямувати на закупівлю трансформаторного обладнання виробництва Запорізького трансформаторного заводу, власником якого називають Костянтина Григоришина. ЗМІ, а також деякі члени регулятора запідозрили завищення ціни і непрозорість тендерної процедури. В результаті "трансформаторна історія" отримала широкого розголосу і привела до скасування тендеру, а після заяв самого Григоришина про те, що в. о. голови "Укренерго" Юрій Касич призначений на посаду за його рекомендацією, - до звільнення менеджменту. На початку жовтня "Укренерго" очолив новий тимчасово виконуючий обов'язки перший заступник голови компанії Всеволод Ковальчук. Це не перша його каденція в "Укренерго" - він і раніше працював в компанії на керівних посадах, відповідаючи за міжнародні закупівлі та реалізацію проекту з будівництва високовольтних магістралей. Призначення було ознаменовано обшуком в "Укренерго", яке проводили спільно МВС і СБУ. Про те, що відбувається в "Укренерго", про вплив на менеджмент Костянтина Григоришина, про трансформатори і високовольтні магістралі Всеволод Ковальчук розповів в інтерв'ю РБК-Україна.
Несподіваній зміні керівника оператора магістральних електромереж НЕК "Укренерго" передував ряд резонансних подій. Йдеться про так званий "трансформаторний скандал", коли НКРЕКП затвердила "Укренерго" безпрецедентну за обсягами фінансування інвестпрограму в 7 млрд грн на 2015 р. Левову частку цих коштів планували спрямувати на закупівлю трансформаторного обладнання виробництва Запорізького трансформаторного заводу, власником якого називають Костянтина Григоришина.
ЗМІ, а також деякі члени регулятора запідозрили завищення ціни і непрозорість тендерної процедури. В результаті "трансформаторна історія" отримала широкого розголосу і привела до скасування тендеру, а після заяв самого Григоришина про те, що в. о. голови "Укренерго" Юрій Касич призначений на посаду за його рекомендацією, - до звільнення менеджменту.
На початку жовтня "Укренерго" очолив новий тимчасово виконуючий обов'язки перший заступник голови компанії Всеволод Ковальчук. Це не перша його каденція в "Укренерго" - він і раніше працював в компанії на керівних посадах, відповідаючи за міжнародні закупівлі та реалізацію проекту з будівництва високовольтних магістралей. Призначення було ознаменовано обшуком в "Укренерго", яке проводили спільно МВС і СБУ.
Про те, що відбувається в "Укренерго", про вплив на менеджмент Костянтина Григоришина, про трансформатори і високовольтні магістралі Всеволод Ковальчук розповів в інтерв'ю РБК-Україна.
РБК-Україна: З чим пов'язане ваше призначення, і хто запропонував вам посаду в. о. директора компанії? Чому ви фактично помінялися посадами з Юрієм Касичем?
Всеволод Ковальчук: Мене призначили, оскільки я був першим заступником. А Юрій Касич написав заяву про звільнення за власним бажанням. Не так вже багато альтернатив першому заступнику директора, щоб призначити виконувати обов'язки глави держкомпанії. Тимчасово виконувати ці обов'язки мене призначив міністр енергетики Володимир Демчишин.
Між моєю посадою і посадою Юрія Касіча є принципова різниця. Юрій Касич був в. о. на постійній основі. У нього не було штатної посади в компанії, крім цієї. А я - штатний співробітник компанії на посаді першого заступника, яку я зараз поєдную з виконанням обов'язків директора. Зрозуміло, це було природне рішення міністра, призначити саме мене.
РБК-Україна: Тобто, зараз Юрій Касич - ваш підлеглий?
Всеволод Ковальчук: Він призначений на посаду першого заступника, який відповідає за диспетчерську роботу в компанії. Ми не мінялися місцями, оскільки я на посаді першого заступника курирував досить спеціалізований напрямок - міжнародні закупівлі, процедури отримання коштів міжнародних фінансових організацій.
Ми працюємо з ЄБРР, ЄІБ, Світовим банком і німецьким КFW. Також в мою компетенцію входили питання євроінтеграції. На даний момент Касич - мій підлеглий. Але він жодного дня не пропрацював на цій посаді, а відразу пішов у відпустку.
РБК-Україна: Як ви ставитеся до заяви Костянтина Григоришина, яке він зробив в інтерв'ю УП, про те, що ваш підлеглий Юрій Касич - фактично його креатура?
Всеволод Ковальчук: Ні для кого не секрет, що Юрій Касич, перед тим як очолити "Укренерго", пропрацював на декількох підприємствах, що так чи інакше входять в структуру бізнесу пана Григоришина. Тому його перехід у державну компанію усіма ЗМІ однозначно трактувався. Це не скасовує того факту, що до цього, за винятком останніх 3-4 років, Юрій Касич все своє трудове життя пропрацював в "Укренерго" і звільнився звідси на посаді заступника головного диспетчера.
РБК-Україна: Ви вважаєте, що на його рішення написати заяву і в цей раз вплинуло те, що зв'язки з Григоришиним стали відомі громадськості? Чи ви впливали на його рішення піти?
Всеволод Ковальчук: Чисто у людському плані - так, вплинуло. У ЗМІ було дуже багато негативу в цілому, критика діяльності компанії була дуже сильна. І те, що він написав заяву добровільно, - я вам це гарантую.
РБК-Україна: А чия ви людина? Ви знайомі з Костянтином Григоришиним?
Всеволод Ковальчук: Я - сам по собі. Так, я знайомий з ним особисто. Тричі ми зустрічалися, коли я вже працював у "Укренерго".
РБК-Україна: Що ви обговорювали з ним в ході цих зустрічей?
Всеволод Ковальчук: Ми не обговорювали ніяких конфіденційних моментів, принаймні, в складному розумінні цього слова. Насправді, коли піднімалися питання проблемного характеру, такі як закупівля трансформаторів, я вважав себе вправі консультуватися з цього приводу, слухати думку і висловлювати свої аргументи безпосередньо з власником цього бізнесу. (Костянтину Григоришину належить Запорізький трансформаторний завод, "Укренерго" мав намір придбати 22 трансформатора у цього підприємства в 2015 р. - ред.).
Паралельно виникали різні інші теми. Ви, напевно, помітили, що Григоришин став активно транслювати свою позицію в пресі. Він говорить дуже багато цікавого про різні речі. Те, що він говорить в обличчя при особистих зустрічах - абсолютно відповідає позиції, яку він викладає в інтерв'ю.
РБК-Україна: тобто, ви розмовляли з ним виключно як з власником ЗТР, і інших зв'язків у вас з Григоришиним немає?
Всеволод Ковальчук: Абсолютно вірно.
РБК-Україна: Наскільки мені відомо, ви вже займали посаду заступника директора "Укренерго". Уточніть, який це був період?
Всеволод Ковальчук: Це було з вересня 2010 р. по травень 2013 р.
РБК-Україна: Відповідно, ви потрапляєте під люстрацію?
Всеволод Ковальчук: Ні. Це не передбачено законом, оскільки я не є держслужбовцем. Ніхто в "Укренерго" не має рангу і статусу держслужбовця.
РБК-Україна: Ваше ім'я пов'язують зі скандальним будівництвом високовольтних магістралей, яке почалося саме в період вашої попередньої роботи в держкомпанії. Тоді подейкували про завищення вартості обладнання і робіт. Отже, на якому етапі будівництво ліній, які повинні зв'язати Рівненську та Хмельницьку АЕС з підстанцією "Київська"? У 2012 р. ви обіцяли, що цей проект принесе Укренерго економії на 1 млрд грн в рік.
Всеволод Ковальчук: Давайте я розповім про цей довгограючий проект детально. Важливо розуміти, що будівництво цих магістралей було в планах ще з радянського періоду. У 2005 р. в компанії почався пошук можливостей його фінансування. Тоді у "Укренерго" були невисокі тарифи. Для розуміння, у компанії була невелика інвестпрограма, не рахуючи програми обленерго.
Тоді підрахували, що дефіцит в порядку 1,2-1,4 МВт потужності покриється за рахунок цих ліній, оскільки потужності двох АЕС будуть передаватися сюди, в центр. Ким було прийнято рішення про те, що ці лінії повинні бути 750 кВ, - я не знаю. Вважаю, це залишки гігантоманії радянського періоду. Практичної потреби в цьому немає. Більш того, з точки зору надійності, краще було б побудувати кілька ліній 330 кВ, ніж одну 750 кВ.
Оскільки немає необхідності у передачі енергоресурсу на величезні відстані, у ЄС, наприклад, ліній вище 400 кВ просто не існує, а в країнах, де далеко потрібно передавати електроенергію - можна знайти лінії напругою вище 1 тис. кВ.
Саме тому треба було побудувати підстанцію, яка б перетворювала напруга з позначки 750 кВ в таку, яка необхідна для мережі міста Києва та сходу України - 330 кВ. Так народилася ідея будівництва підстанції "Київська" (м. Макаров). Вона зараз практично побудована, до неї повинні підійти лінії з АЕС.
Цим проектом дуже зацікавилися міжнародні організації, і десь у 2007-2008 рр. ми підписали ряд кредитних угод. Проект був розділений на дві частини: міжнародне і локальне фінансування. До останнього віднесли будівництво першої черги підстанції і завели на неї лінію 750 кВ "Вінницька-Чорнобильська АЕС". Лінію довелося розрізати, перетворивши її на дві - "Вінницька-Київська", "Київська-Чорнобильська".
При підготовці проекту ми взяли на себе зобов'язання, що на підстанції "Київська" за рахунок власного фінансування буде побудовано декілька комірок (набір комутаційного обладнання, який приєднує лінії до трансформаторних підстанцій). Також ми повинні були за власні кошти побудувати дві лінії 330 кВ, які інтегрують підстанцію в "Київське кільце" 330 кВ.
От якраз цей проект дуже сильно затягнувся і, станом на сьогодні, ці лінії так і не були завершені. Було дуже багато причин, але ніколи такими не була відсутність грошей. Причиною завжди була або організаційна плутанина, або проблеми з відведенням під будівництво дорогих земель у Київській області.
Це все повинно було бути завершено в 2008 р., тендери почалися в 2009 р. На травень 2010 р. заявки були подані, в тендері брало участь близько п'яти компаній. І тоді ж відбулися відкриті торги під контролем ЄБРР та міжнародного консультанта.
Що стосується можливого завищення цін: було два лоти. Один великий - лінія з Рівненської АЕС на підстанцію "Київська", десь більш 300 км довжиною. Другий поменше - 130 км в напрямку Хмельницької АЕС. Приблизно, по довгій ділянці, очікувана вартість була в районі 200 млн євро. Пропозиції учасників розподілилися в діапазоні від 130 до 230 млн євро.
Перемогла індійська компанія Kalpataru, що запропонувала найнижчу ціну. Завищення ціни спочатку закладено у всю кошторисну документацію. 200 млн євро держава була готова витратити на цей проект. При цьому кошторис пройшов всі необхідні експертизи, отримавши всі затвердження. А те, що тендери проводилися за процедурою ЄБРР, дозволило отримати конкурентну ціну.
По другому лоту при очікуваній ціні у 80-90 млн євро цінові пропозиції розподілилися в проміжку від 59 до 100 млн євро. Перемогла також найдешевша пропозиція. Тендер виграла хорватська компанія Dalekovod. Ми вийшли на укладення з ними контрактів вже у квітні 2011 р. До цього йшла оцінка тендерних пропозицій. Основна причина затримки полягала в тому, що було дуже багато зауважень по великому лоту до індійської компанії. Вони не включили в свою пропозицію дуже велику кількість робіт, наприклад, земельні, будівництво під'їзних доріг. Ми довго радились з ЄБРР.
У підсумку ми домоглися від компаній, що в їх ціну було включено всі необхідні роботи. А, враховуючи високу зону ризику, 130 млн євро - дуже низька вартість. Для обох учасників ми підняли розмір забезпечення контракту, плюс - гарантії на авансові платежі. Тобто, якщо підрядник не виконує контракт - ми забираємо аванс і 10% від вартості контракту. Так от, для індусів ми збільшили розмір гарантій до 31% - тобто у нас гарантії на 40 млн євро (плюс 13 млн євро авансових платежів).
Проекти були завершені до кінця 2012 р., і ми були готові починати будівництво. Тоді був зроблений публічний старт, поставлено дві опори. Після цього була пауза на півроку, багато земельних питаннь тоді ще не були вирішені. І навесні 2013 р. почалася активна фаза робіт, яка йшла буквально півроку. А наприкінці 2013 - 2014 р. через проблеми менеджменту і зайву бюрократію настало затишшя. Також були затримки платежів підрядниками в цьому періоді.
Ми активізувалися з березня-квітня 2015 р., і зараз ми вийшли на 99% готовності по "індійській" лінії і десь на 91% - по хорватській". Ми закінчимо довгу лінію до 20 грудня цього року, а коротку, - до 20 січня 2016 р.
РБК-Україна: 5 жовтня в "Укренерго" МВС і Генпрокуратура проводили спільний обшук. Правоохоронні органи цікавить безпосередньо період реалізації описаного вами проекту з будівництва високовольтних магістралей. Мова йде про кримінальні справи, порушені на підставі ч. 5 ст. 191 КК (розкрадання у держави в особливо великих розмірах) і ч. 2 ст. 364 КК (зловживання службовим становищем). Що конкретно, по-вашому, вони шукають? Які документи вилучені, і яким аспектам діяльності "Укренерго" приділяють увагу?
Всеволод Ковальчук: Справа, в рамках якої відбувалися слідчі заходи, охоплює період з 2010 по 2014 рр. В цей період в компанії працювало три иректора - Ходаковський, Омеляновський і Ущаповський. Касич працював останні кілька днів 2014 р., тому його не називаю. Правоохоронними органами запитувалися документи по тендерним комітетам та укладеними контрактами по всьому періоду. Тобто, перш за все, під увагу ГПУ і МВС потрапляють держзакупівлі, і, зокрема, міжнародні закупівлі.
На даний момент жодних підозр нікому з працівників компанії пред'явлено не було. Жодної персонально кваліфікованої кримінальної справи теж немає. Цю справу було порушено, як і багато інших справ щодо діяльності держкомпаній, у квітні 2014 р.
РБК-Україна: Вас допитували по цій справі?
Всеволод Ковальчук: У цій справі мене допитували рік тому. На той момент теж здійснювалися слідчі заходи. В рамках цієї, нинішньої, активізації справи мене не допитували.
РБК-Україна: А з чим особисто ви пов'язуєте активізацію слідчих заходів саме зараз?
Всеволод Ковальчук: Мені дуже важко судити. З одного боку, мене не може не насторожувати той факт, що мене призначили в п'ятницю, а в понеділок почався обшук. З іншого боку - на тому ж тижні були листи Антона Геращенка до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, в яких була задекларована активізація слідчих дій стосовно команди, працюючої в "Укренерго" у 2015 р. Тому, думаю, що ці події також можуть бути пов'язані.
РБК-Україна: Ви є учасником конкурсу на посаду глави "Укренерго". Чому ви прагнете очолити цю компанію на постійній основі? Чи не вважаєте ви, що обіймаючи посаду виконуючого обов'язки директора держкомпанії, ви маєте перевагу в порівнянні з іншими конкурсантами?
Всеволод Ковальчук: У конкурсному відборі бере участь 13 кандидатів, частину з яких заслухано конкурсною комісією минулого тижня, у мене буде співбесіди на цьому. У мене немає ніяких даних про склад комісії. Єдине - я здав документи у відділ кадрів. Це вимагало особистої присутності. З приводу переваги - мене призначили лише 2 жовтня. Потім були активні слідчі заходи в компанії. Крім того, ми в цей же час вступили в осінньо-зимовий період. У компанії вилучили велику кількість документів, комп'ютери у відділі закупівель. Тобто, певні складнощі в діяльності присутні.
Плюс мені дістався важкий спадок - виконання інвестиційної програми на вересень становить не більше 20%.Виконання ремонтної кампанії на рівні 65%. А враховуючи, що настало похолодання, у нас дуже обмежена можливість виведення обладнання в ремонт.
І як в цій ситуації проявити позитивні моменти директору? Це вкрай складно. Адже призначення директора перед початком опалювального сезону - вперше в історії "Укренерго".
РБК-Україна: Але, будучи першим заступником, а тепер і керівником компанії, ви маєте більше доступу до цифр, ви краще знаєте діяльність компанії, відповідно, краще підготувати пропозиції, ніж інші конкурсанти.
Всеволод Ковальчук: Моя конкурсна пропозиція вже розроблена і поданадо комісії 22 вересня. Конкурс оголосили в кінці серпня. Я не планував спочатку в ньому брати участь. Я прийняв це рішення у кінці вересня, за один-два дні підготував і подав пропозицію.
РБК-Україна: Чому ви прийняли це рішення?
Всеволод Ковальчук: Мені не подобається те, що тут відбувається. Я багато років пропрацював з міжнародними фінансовими інститутами. За весь час ми провели конкурсів або тендерів приблизно на 1 млрд дол. Я спостерігав роботу великої кількості іноземних компаній. Якщо нам вдасться зробити тут хоча б 50% таких процедур, як прийнято у них, я вже як керівник принесу величезну користь держкомпанії. Моя мета - прозорі процедури, відкритий ринок, вільна конкуренція.
РБК-Україна: Ваше бачення концепції роботи компанії співпадає з думкою вашого безпосереднього керівника, міністра енергетики Володимира Демчишина?
Всеволод Ковальчук: У мене поки не було можливості детально обговорити з паном Демчишиным стратегію розвитку окремо взятого фрагмента економіки. З приводу "Укренерго" - можна робити тільки те, що входить у нашу компетенцію. Ми унітарне державне підприємство, в цьому є теж свої позитивні сторони і недоліки. Зрозуміло, політика Міністерства енергетики та вугільної промисловості мною повністю підтримується.
РБК-Україна: Ви поділяєте ідею корпоратизації "Укренерго"?
Всеволод Ковальчук: Так.
РБК-Україна: Що ж все-таки відбувається з виконанням інвестпрограми в частині закупівлі трансформаторів? Якщо ми правильно розуміємо ситуацію, то на українські підстанції завжди купувалися трансформатори ЗТР?
Всеволод Ковальчук: Так, купували трансформатори ЗТР. І у всі часи це ніяк не було пов'язано з впливом або відсутністю такого з боку пана Григоришина.
РБК-Україна: Так чому на сьогоднішній день раптом знадобилася така велика кількість трансформаторів - 37 агрегатів? І все-таки, чому не АВВ, Siemens? Питання лише в ціні?
Всеволод Ковальчук: Давайте по порядку. У тому тендері, який зараз оголошено повторно, та і в тих тендерах, які були скасовані, заявлено до купівлі 22 трансформатора, а не 37. Більше 30 було спочатку в проекті інвестпрограми, туди включаються і інші агрегати, наприклад, реактори, навіть ті машини, які необхідні за контрактами, які фінансуються за рахунок кредитів міжнародних фінансових організацій. Наприклад, у квітні цього року ЗТР виграв тендер на постачання шести шунтуючих реакторів на підстанцію "Вінницька". Це ніяк не пов'язано ні з Касичем, ні з Григоришиним, ні з ким. Просто більше на міжнародний тендер ніхто з учасників крім ЗТР не прийшов! Так, правда, був другий учасник. Він теж запропонував продукцію ЗТР, але за космічними цінами.
Можу сказати лише свою особисту думку. Умовна монополія у ЗТР на ринку, наскільки я розумію, склалася років 30 тому. Причому не тільки на території України, але і по всьому Радянському Союзу, в певних класах напруги. Щоб ви розуміли, незважаючи на наявність аналогічного підприємства в Москві, ті ж москвичі воліли купувати трансформатори ЗТР.
Я ні в якій мірі не збираюся хвалити ЗТР. Я був на підприємстві один раз. Захоплення я не відчував, оскільки був на аналогічних виробництвах в Європі, і зрозуміло, естетично це порівняння не на користь ЗТР. Але те, що це величезний пострадянський монстр, не означає, що він робить погані трансформатори. Це найбільший трансформаторний завод у світі, наскільки нам відомо.
У мене немає достовірної статистики, але це традиційно, що коли на ринку є власний сильний гравець, то гравцям ринку з інших регіонів заходити вкрай складно. Багато років у нас для іноземних компаній також працює загороджувальний бар'єр - 10% мита на все трансформаторне устаткування, що ввозиться. При конкуренції на зовнішніх ринках, трапляється так, що хто перший зайшов у регіон, той і стає найсильнішим гравцем.
Коли виробники конкурують за ринки збуту, напевно укладаються якісь пакти про ненапад. Напасти на ринок потужного виробника на його власній території - мовою бізнесу фактично означає оголошення війни.
Я вважаю, що сформоване ставлення іноземних компаній до українських тендерів пов'язано саме з цим. Були спроби китайських компаній вийти на український ринок, але ні на один наш тендер вони не приходили. Але, наприклад, в обленерго китайські трансформатори малих потужностей є. Ѕіемепѕ і ABB на малих машинах також активізували свою присутність, однак назвати масовим їх участь на нашому ринку навряд чи можна. Я впевнений, що ЗТР несильно присутній, наприклад, у Франції. Там є свій великий виробник, і його продукція переважає на своїй території.
Другий, не менш важливий аспект - повна відсутність сервісної інфраструктури. На останньому тендері ми прибрали ряд моментів з тендерної документації, які були явно на користь ЗТР. Наприклад, про те, що повинен бути саме такий сервісний центр, щоб на ньому можна було ремонтувати активну частину трансформаторів.
Третій фактор, що стримує іноземні компанії, - вкрай нестабільна ситуація в Україні. Дві міжнародні компанії, які працювали з нами за проектами Світового банку, сильно постраждали у зв'язку з порушенням територіальної цілісності України. Наприклад, корпорація DAEWOO, яка виграла тендер на поставку і установку обладнання на підстанції "Сімферопольська", вивантажила обладнання, а ми не змогли його взяти, і, відповідно, сплатити. Ми не платимо, тому що не знаємо, яке обладнання прийшло. У нас буде арбітраж з цього приводу.
Другий приклад - шведська корпорація ELTEL виграла тендер на два об'єкта на Донбасі. Один з них в Маріуполі, і по ньому немає питань, а другий - ПС "Чайкіно", в самому центрі Донецька. Вони туди завезли обладнання і матеріали. Ми довго не платили. Але через те, що це все-таки не Крим, і у нас зберігся наш персонал на неконтрольованій території, ми отримали всі підтвердження. Тобто, компанія не зазнала прямих збитків у вигляді поставленого і неоплаченого обладнання, але все одно контракт припинено. Іноземці бачать зараз дуже великі ризики щодо роботи з нами.
Крім того, ми оголошуємо гривневі торги. Так, можна вийти і закласти свій прогноз по курсу. Але з досвіду моєї минулої каденції в Укренерго, скільки разів я особисто кликав ті ж Siemens і ABB до участі в українських тендерах! Відповідь була простою: "Або 100-відсотковий аванс, або жорстка прив'язка до курсу валюти. І нас не хвилює ваш закон про держзакупівлі".
Продовження інтерв'ю з Всеволодом Ковальчуком читайте на РБК-Україна.
Бесіду вели Марія Цатурян та Ірина Голод