Звичка у всьому покладатися на власника позбавила багато видобувних компаній навички виконувати формальності. Геологічна сфера, яка довгі роки знаходиться далеко від широкої громадської уваги, звикла жити за своїми правилами, де великі гравці звикли покладатися на адміністративно-політичні угоди більше, ніж на закони. В результаті багато великих добувачів надр втратили елементарний навик правильного заповнення паперів. На прохання чітко написати координати родовища, реагують кампаніями лобіювання, страйками і погрозами, вбачаючи в кожній простій формальності підступи ворогів.
З початку року в геологічній сфері країни відбулося як мінімум чотири великих конфлікти, які нагадали суспільству про те, що у нього є надра, з яких воно цілком обгрунтовано може і повинне отримувати якісь блага. При цьому всі чотири скандали розвивалися за практично однаковою схемою.
Як правило, якесь виробництво раптом починало кричати, що ось буквально завтра воно зупиниться, вижене всіх на вулицю, відправить робітників страйкувати до Києва і взагалі розгойдає політичну обстановку в країні. У своїх заявах у ЗМІ лідери протестів, після оприлюднення переліку гасел, зазвичай вказували, що рік або півроку тому, у них почалося якесь листування з чиновниками Держгеонадр. Так, в результаті цієї довгої переписки дозволи на видобуток корисних копалин так і не були отримані. Отже, треба перекривати в Києві дороги під ВР і негайно звільняти всіх причетних до ситуації.
Після такої інформації багато хто вирішив дослідити зазначену тему. В українських виданнях виходили відповідні статті. І тепер з урахуванням різних точок зору можна подивитися на всі ці "зіткнення" у великий геології і дати їм оцінку.
Влітку поточного року видобуток цінної енергетичної сировини — урану, опинилася під загрозою зриву в нашій країні. Просто на початку року подаючи документи на продовження спецдозволу на видобування сировини, головна контора Східного гірничо-збагачувального комбінату, схоже, забула важливий документ — узгодження облради. Але все ж варто рахуватись з місцевою владою і питати у людей думки, якщо біля їхніх сіл і міст планують видобувати уран.
Недолік виробничників коштував кількох тижнів часу, що, звичайно, не заважало претендентам заявляти, що бюрократи загрожують виробництву.
Потім в новому пакеті документів виявилося, що площа двох з трьох родовищ вказана не правильно, що могло бути навмисною спробою недоплатити державі 10 мільйонів гривень при отриманні спецдозволу.
Звісно, ніхто з чиновників не захотів підписувати документи з фіктивними параметрами уранових родовищ. І тому влітку, СхідГЗК вибухнув істерикою в ЗМІ, звинувачуючи бюрократів у всіх гріхах, так як зрозумів, що до певного часу все переробити і затвердити вже не встигає.
Так, комбінаторство заводчан зі звітністю і вилилося в епічну картину протесту, що, втім, допомогти справі не могло — нові документи рухалися за законною процедурою з чітко визначеною нормативами швидкістю.
Інша картина катастрофи в галузі вибухнула в цьому році на підприємстві "Євраз-Суха Балка". Просто так вийшло, що за минулої влади видобуток залізної руди був в особливому фаворі. І тому виробництво накопало і продало сировини набагато більше, ніж це дозволяли робити якісь формальні документи, видані ще в 90-ті роки минулого століття.
Проте ніхто з нових керівників і фахівців Держгеонадр прикривати грабіж надр і потім сідати у в'язницю не захотів. Тому підприємству було запропоновано спочатку відшкодувати суму збитків державі в 1,3 млрд грн від незаконної розробки залізної руди, а вже потім приходити і просити спецдозволи. На це прохання виробництво відповіло судами, акціями протесту, листами трудового колективу. Хоча потрібно просто відшкодувати шкоду.
В далекі роки, в часи перебування Юлії Тимошенко в уряді, цей самий уряд забув "заплатити" компанії "Укрнафта", яку контролює Ігор Коломойський, за отриманий газ обсягом 2 млрд кубометрів кілька мільярдів гривень.
Причому, в силу курирування Юлією Тимошенко газової сфери, формальності склалися так, що начебто компанії газ вийшов, але от до надходження грошей на рахунок "Укрнафти" якось справа не дійшла. Водночас, як відомо, суди і документи безсилі допомогти в чварах дніпропетровського земляцтва, тому конфлікт застиг на багато років.
Але, щоб не відчувати себе скривдженою, "Укрнафта" недоплатила до держбюджету суму своєї шкоди. Йшли роки, і, звісно, жодна влада, яка має розум, не вважала можливим шукати правду в старому конфлікт Тимошенко і Коломойського.
Але як завжди несподівано настав 2017 рік та термін компанії "Укрнафта" продовжувати кілька десятків спецдозволів на видобуток нафти і газу. Однак у законах написано, що компанія з податковими боргами отримувати спецдозволи на видобування надр не може, і це логічно, так як добуваючи нафту треба платити в бюджет.
При цьому складність, яка виникла, менеджери "Укрнафти" захотіли вирішити не сплатою до держбюджету 13 млрд грн або рішенням суду про списання цього боргу, а атакою на чиновників Держгеонадр, які, на їхню думку, повинні були в порушення закону видати спецдозволи нафтовикам Коломойського.
Десь з середини літа 2017 року компанія "Укргазвидобування" почала заявляти, що вона різко скоротить виробництво газу і зірве стратегічні плани України по енергонезалежності. Причиною цього називалася бездіяльність чиновників, які вчасно не продовжили компанії всі необхідні дозволи на видобуток газу.
8 вересня відбулася зустріч керівництва компанії та Держгеонадр, на якій таки було досягнуто згоди, що "Укргазвидобування" таки виконає формальну вимогу закону і заплатить державі за придбання геологічної інформації по тих родовищах, які вона бажає і далі розробляти.
Це може говорити про те, що величезний штат юристів і керівників компанії воліли кілька місяців скандалити і проголошувати теорії тотальної корупції та адмінресурс, але при цьому не хотіли виконати чітко написану вимогу закону. Що говорить про те, що отримуючи спецдозвіл на видобування надр, компанія зобов'язана купити у держави та геологічну інформацію про це родовище. При цьому логіку газовидобувників теж можна зрозуміти. Економічно абсолютно правильна, але не юридично.
По-перше, є вимога закону здійснити такий платіж, кошти від якого підуть на розвідку нових родовищ. По-друге, за дружбу скасувати вимогу закону для якоїсь компанії, що видає спецдозволи, чиновники теж не можуть. І, по-третє, не вся геологічна інформація є держтаємницею, але вся геологічна інформація належить державі. Держава є власником геологічної інформації.
Ось, власне, і вся суть конфліктів, в яких спочатку частина експертів вбачала ледь не руку Москви. З усієї ситуації можна зробити висновок, що в учасників геологічного ринку бажання "все вирішити" в рази сильніше за навик просто правильно спочатку заповнити папери і без корупційної еквілібристики отримати свої спецдозволи на видобування корисних копалин. Але все ж варто сподіватися, що картина світу учасників ринку не завжди буде такою екзотичною.