Дмитро Разумков: Як політтехнолог я б не рекомендував президенту дострокові вибори Ради

Місяць тому президент Володимир Зеленський ввів у дію перше у низці резонансних рішень Ради національної безпеки і оборони про санкції – проти нардепа Тараса Козака, близького до Віктора Медведчука. Це рішення заблокувало роботу трьох інформаційних телеканалів, підконтрольних цій групі. Далі було рішення про санкції проти самого Медведчука, його дружини та інших близьких людей.

Обидва рази свої зауваження до цих рішень висловлював спікер парламенту Дмитро Разумков. У першому випадку він як член РНБО утримався при голосуванні, а у другому – проголосував "за" з окремою думкою.

В Офісі президента дії спікера розуміння не знайшли. Наприклад, радник голови ОП Михайло Подоляк у недавній розмові з виданням висловив думку, що позиція Разумкова шкодить президентській команді і назвав її "фальстартом" у демонстрації своєї самостійності.

В інтерв'ю РБК-Україна Разумков розповів, у чому полягають його зауваження до рішень РНБО, про можливість створення свого політичного проекту, відносини з Рінатом Ахметовим і Сергієм Льовочкіним і багато іншого.

– Почнемо з резонансних рішень Ради національної безпеки і оборони з приводу санкцій щодо нардепів Тараса Козака і Віктора Медведчука. У першому випадку ви не підтримали санкції, а в другому – були "за". Чому так?

– У перший раз я не проголосував "проти", а утримався. Вдруге – проголосував "за" з окремою думкою.

– У чому полягає ваша окрема думка?

– Перше засідання РНБО було без засідання як такого. Це один з форматів – так зване письмове опитування. У пакеті документів був проект рішення, списки осіб, щодо яких це все вводиться, і та постанова Верховної Ради, яку було проголосовано ще у 2018 році.

Додаткової інформації не було. Ні позиції СБУ, ні позиції інших учасників процесу я, на жаль, не знаю. Плюс ви знаєте моє ставлення до закону. Я його намагаюся дотримуватися в принципі як громадянин, але конкретно ви бачите мою позицію у Верховній Раді, незалежно подобається мені це чи ні. Мені часто не дуже подобається те, як це прописано, але закон суворий і ти повинен його дотримуватися.

Якщо піднімемо стенограму засідання Верховної Ради України, коли приймався закон про санкції, то там чітко ставили питання, якщо я не помиляюся, Яценюку, на кого буде поширюватися цей закон. Там була більш ніж конкретна відповідь, що він поширюється на тих, хто за межами України, та тих, кого дістати за законами України важко.

Наприклад, це представники Російської Федерації, які сюди не є в'їзними і, фактично, ми, крім як введенням санкцій, нічого зробити не можемо по відношенню до інших держав. Так само, як вони до нас.

Проти мене ввела санкції Російська Федерація. Ну, мені від цього ні тепло, ні холодно, тому що у мене там активів немає, грошей немає, нічого немає. Для когось це може бути болісно, тому що там може бути бізнес, можуть бути якісь інші аспекти взаємин. Я і так у Росію не збирався, тому те, що вони мене тепер туди не пускають, ну якось теж переживу.

Тому було рішення так голосувати. Як мінімум, у мене не було достатньо інформації. По-друге, я вважаю, що ми повинні виходити з закону.

– Я правильно розумію, що вам у випадку з санкціями проти Козака не показували докази фінансування тероризму?

– Ні, додаткової інформації не було. Я перелік документів позначив.

І знову ж таки, є друга складова. Ми говоримо, що це навіть не фінансування тероризму. Якщо ми говоримо за законом про санкції, це питання, пов'язане з терористичною діяльністю. У тому числі і фінансування, але це більш широкий пункт.

Якщо ми як законослухняні громадяни розуміємо, що хтось підозрюється у тероризмі, то мають бути подальші дії, пов'язані з безпосередньою роботою правоохоронних органів, – це підозри і затримання. Ну, вибачте, коли у нас по вулицях ходять терористи, ми не можемо на них просто дивитися. Поки я не бачив додаткових рухів, і я зараз не про персоналії, я про підходи. Тому що персоналії можуть змінюватися, але головне, щоб не змінювався підхід.

Якщо ми говоримо про друге засідання РНБО, де теж вводили санкції, то давайте не забувати, що там були як громадяни Російської Федерації, так і громадяни України. По громадянам РФ ситуація абсолютно зрозуміла. У ситуації з громадянами України, якщо ми хочемо, щоб все працювало за законом, треба йти двома шляхами.

Або йти паралельно рішенням суду – я все ж не полишаю надії, що правоохоронні органи будуть виконувати своє завдання і розслідувати підозри у тероризмі.

Або другий варіант – це внесення змін у законодавство про санкції. Щоб не було таких різночитань. Я свою позицію пояснив і вона, в принципі, збігається з тією позицією, яка озвучувалася в момент прийняття цього закону.

Хтось вважає по-іншому. Тим більше, були прецеденти, що санкції вводилися по відношенню до громадян України за минулої влади. Але факт залишається фактом.

– У кулуарах кажуть, що у випадку з першим рішенням РНБО ваше невдоволення викликав пункт про блокування літаків Козака.

– Я не літаю чартерами Козака. Мені точно все одно.

– В Офісі президента наголошують, що ситуація війни вимагає негайного втручання РНБО і чекати рішення суду часу немає. Ви не поділяєте такий підхід?

– Закон є закон. Якщо він нас не влаштовує, то ми маємо міняти це законодавство. Якщо ми говоримо, що ми правова держава, то повинні рухатися по закону, навіть якщо це не подобається. Для мене прикладом є Регламент. Мені далеко не все подобається в основному документі, за яким живе парламент. Але я знаю, що в мене іншого варіанту немає. Тому що потім мої дії та дії народних депутатів можуть бути оскаржені, у тому числі в Конституційному суді, і абсолютно правильна річ через процедури може бути визнана неправильною.

Плюс ми не можемо підміняти одну вертикаль влади іншою. Рішення РНБО можуть бути як супутній механізм, але знову ж таки у рамках законодавства. Ну а якщо ми говоримо про рішення суду, ми ж не можемо зараз розписатися у тому, що у нас всі суди неправильні.

– Є заперечення і з іншого боку. В Україні слабо врегульовано юридичний статус війни, від цього дуже багато юридичних проблем. Але ж ви є суб'єктом законодавчої ініціативи, чому ви не ініціюєте зміни законодавства, якщо бачите складності, які виникають?

– Війна у нас абсолютно чітко врегульована, всі норми прописані повністю, але вони просто не введені у дію. Ми розуміємо, що у нас анексована територія Криму, окупована частина території Донбасу – це факт. Те, що у нас не оголошена війна, не пов'язане з юридичною недосконалістю законодавчої бази.

– Можливо, варто цю базу відредагувати?

– Навіщо її редагувати? Питання ж не у законах України. У даному конкретному випадку вони абсолютно відповідають нормам міжнародного права в тому числі. І давайте будемо об'єктивні – у нас багато правильних законів, виконуються вони неправильно. Або не виконуються взагалі.

– Але знову ж, виконавча влада підзвітна Верховній Раді.

– Я не говорив про виконавчу владу, ви мене зараз намагаєтеся посварити з Кабінетом міністрів.

– Політику виконання законів, у першу чергу, проводить Кабмін.

– Проводити політику виконання законів мають всі. І в першу чергу починати з себе. І коли ми кожен на своєму місці будемо йти по закону, то і вся країна буде жити за законом. Ви мене звинуватите у тому, що я ідеаліст чи це утопія, але так само працює у багатьох державах.

Давайте візьмемо Німеччину. Там громадянин знає, що якщо законом заборонено, значить так робити не можна. А ми ж кожного разу, знаючи, що не можна, пробуємо це, адже нам так хочеться.

– Німеччина – це не зовсім адекватне порівняння для України, федеративна країна. Взяти ту ж Францію, там цілком собі президентська республіка, дуже впевнена і там одна вертикаль влади, немає дуалізму. В Україні цих моделей дві.

– Є різні республіки – президентські, президентсько-парламентські, парламентсько-президентські та парламентські – це абсолютні різні форми. Але на дотримання закону це не впливає. Ми можемо подивитися на інші країни, де президентська вертикаль влади і дотримання законів залишає бажати кращого. Можна навести й інші приклади, де буде парламентська республіка, і закон теж не буде дотримуватися.

Чи буде суспільство жити за законом, залежить не від форми державного правління. Будь-яка влада повинна подавати приклад, що завжди потрібно починати з себе. Це правда. Але об'єктивно це не пов'язано з тим, що у нас президентсько-парламентська республіка була, а потім стала парламентсько-президентська. Від зміни доданків у цій ситуації на той процес, який ми обговорюємо, не вплинуло.

Якщо ми говоримо про взаємодію вертикалей влади, вона однозначно має бути і на рівні президента, і на рівні Кабінету міністрів, і на рівні парламенту. Бо тільки спільними зусиллями ми можемо досягти нормального результату. Якщо кожен буде тягнути своє, то тут якраз 100%-ва байка "Лебідь, рак і щука".

– Повертаючись до рішення РНБО. Дайте відповідь просто – ви за блокування телеканалів, близьких до Медведчука, чи проти?

– Я вважаю, що все має відбуватися за законом. Якщо ми говоримо конкретно про ці канали, я був на ефірах цих каналів і вважаю, що підходи до всіх ЗМІ повинні бути ідентичними. Незалежно від того, подобається нам те, що на них виходить, чи не подобається. Такий підхід повинен бути по відношенню до всіх.

– Ви підтримали санкції проти Медведчука.

– Це загальний пакет санкцій, і саме там я сказав, що є зауваження.

– Але прецеденти такі ж були. Порошенко вводив санкції проти громадян України.

– У нас було багато прецедентів, коли ми йшли не за законом. Давайте визначимося: ми йдемо за законом або робимо, як це було раніше.

– Яка ваша позиція щодо рішень, які були прийняті на останньому засіданні РНБО у частині подвійного громадянства?

– Мене не було на останньому засіданні, я був у Вінниці. Знову ж люблять конспірологи шукати чорну кішку в чорній кімнаті, особливо коли її там немає. Ви розумієте, скільки готується відрядження, вона була публічно позначена в середу. Інформацію від РНБО про те, що буде засідання, ми отримали в п'ятницю.

– Ви підтримуєте підхід, озвучений Олексієм Даніловим після засідання РНБО з приводу подвійного громадянства?

– У Конституції закріплено, що у нас єдине громадянство. Якщо ми змінюємо головний закон України, це одна історія. Якщо ми починаємо змінювати закони, які знаходяться нижче Конституції, це інша історія.

Моя особиста думка – громадянство має бути одне.

– Ви не хочете громадянам України дозволити отримувати громадянство іншої держави?

– Я розумію, що це відбувається. У частині областей, особливо на заході, є такий підхід. Але я боюся, що якщо ми його легітимізуємо, то можемо отримати більше негативних наслідків, ніж позитивних.

Сьогодні у нас будь-який громадянин може мати під подушкою паспорт іншої держави, в тому числі чиновник. А це не правильно. Тому що якщо чиновник працює на країну і народ, тоді виникає питання, на яку країну і на який народ він працює.

– Чергове засідання РНБО анонсовано на наступну п'ятницю. Що цього разу?

– Загальний перелік є у ЗМІ. Поки додаткової інформації від Ради національної безпеки мені не надходило. Наскільки мені відомо, іншим теж.

Якщо ми говоримо про стратегічні питання, то часто обговорюємо речі, які можуть лягти в основу стратегії, у тому числі і з деокупації Донбасу і Криму.

– А ви голові РНБО говорили про ваші зауваження щодо організації роботи?

– Ми це не обговорювали. Секретарю я про це говорив, з президентом не обговорювали. Але зараз засідання проходять в очному режимі, а значить є можливість обговорити.

– Я чув зауваження з боку Офісу президента про те, що окремішність вашої позиції пов'язана з тим, що ви почали самостійну політичну кар'єру і відсторонилися від президентської команди.

– Ні, це абсолютно невірно. Я розумію, що багатьом цього дуже хотілося, тепер знайшли спосіб. Моя позиція не змінюється. Якщо ви подивитеся, що я говорив рік тому, це багато у чому буде збігатися з тим, що я кажу сьогодні.

Подивіться на мою риторику до того, як я став головою Верховної ради, і коли ця команда тільки починала працювати ще у далекому 2018 році. Коли багатьох з тих, хто сьогодні висловлює домисли, і поруч не стояло. Треба залишатися у тій парадигмі, яка є. Якщо вона змінюється, потрібно чітко пояснити чому.

– Тобто ви, в принципі, вірні президентові Зеленському?

– Я вірний команді. Якщо ми говоримо про позицію окремих наших колег, то це їх право, у нас свобода слова і вони можуть говорити все, що хочуть.

– У вас є в планах створити політичну силу?

– У мене настільки насичений графік, що мені сьогодні не до якихось додаткових проектів.

– Вашими потенційними союзниками називають Володимира Гройсмана та Віталія Кличка.

– Якщо я не будую жодних проектів, як у мене можуть бути союзники?

– Необов'язково у конкретному проекті. Ідеологічно близькі вам люди, можна їх так назвати?

– Я не розумію, що мається на увазі "ідеологічно близькі люди".

– Вони можуть надавати якусь політичну підтримку.

– На сьогоднішній момент мені не надає політичну або іншу підтримку ні Володимир Гройсман, ні Віталій Кличко. Давайте не забувати, що мер Києва ще й очолює Асоціацію міст України.

Я 100% буду працювати з представниками місцевої влади, це навіть не моє бажання, це мій обов'язок. Тому що якщо ми хочемо збудувати нормальну вертикаль влади не у форматі "я начальник - ти дурень", який не працює в умовах децентралізації, завжди потрібно шукати точки дотику. Якщо ми говоримо за підходами, то в 95% можна знайти те, що дасть позитивну синергію всім. І я зараз не говорю про політику, я кажу про розвиток держави.

Повертаючись до децентралізації. На сьогодні побудувати нормальну вертикаль державної машини, яка працювала б на кожному рівні, можна тільки вибудовуючи ефективну комунікацію з представниками місцевої влади. Тим більше ми сьогодні на місця дали не тільки ресурси і повноваження, але і відповідальність. І тільки спільними зусиллями ця машина буде працювати на благо країни.

– Ваші критики теж звертають на це увагу – поїздки по регіонах.

– Я такий самий народний депутат, як і всі інші. Мої колеги їздять по своїм округам і не тільки по своїм. Я вважаю, що коли ти сидиш у кабінеті, ти починаєш втрачати зв'язок з реальністю. Для того, щоб цього не відбувалося, дуже рекомендую їздити та спілкуватися з людьми, у тому числі в регіони.

Тому що у мене були приклади, коли я приїжджав і питав, коли був голова Верховної ради. Хтось відповідав – п'ять років тому, сім років, одинадцять було. В одному з регіонів так і не змогли згадати, а чи був у них голова Верховної ради взагалі. За всю історію України. Почали дивитися за документами - може й був, але якось пройшов повз.

– Ви не відчуваєте того, що вас скоро почнуть посувати за будівництво власного політичного іміджу?

– Я роблю свою роботу. Сподіваюся, роблю її добре, принаймні, докладаю для цього максимум зусиль і те, що від мене залежить. А хто і що захоче робити, це питання до них.

– Група Разумкова у парламенті – це скільки людей?

– Я не розумію, що таке група. Парламент повинен працювати на єдиний результат. Є речі, які об'єднують людей, – ті чи інші законопроекти, за які голосують там 300 народних депутатів. А є ті, за які і у монобільшості не голосують 100 народних депутатів. І ви ніколи не зможете зібрати так звані групи.

І коли говорять, що це група 20, 30 або 40 чоловік, повірте моєму досвіду, якщо ви ці групи складете, то у вас вийде не 422 народних депутати, скільки є насправді в стінах парламенту, а ви вийдете на цифру 700. Тому що кожен вважає, що у нього в групі є хтось, а він не групі або не тільки в його групі, або цієї групи взагалі не існує. Дуже часто це нагадує продаж повітря. Я продавати повітря не люблю і нікому не раджу.

– Давайте припустимо, що у вас є амбіції створювати окрему політичну кар'єру. Чи не відчуваєте ви, як в минулому політтехнолог, що пора відскакувати?

– Я буду йти у тій парадигмі, з якою приходив. Не у моїх принципах відскакувати. Команда – це, в першу чергу, принципи, на яких вона будується. Якщо ти починаєш ці принципи міняти під те, як дмуть політичні вітри, то ти стаєш флюгером. Флюгер ніколи не видно, тому що вітер розгортає його так, що ви бачите тільки тонку-тонку смужку.

Воно не завжди комфортно, тому що вітер може зігнути і зламати, але це відбувається рідко. Принаймні, тобі не буде соромно за те, що ти робиш. А якщо ти будеш кожен раз міняти свою позицію, то через якийсь час тебе перестануть поважати, а ще через якийсь проміжок ти сам себе перестанеш поважати.

– У вас є конфлікт з президентом?

– Ні.

– У вас хороші стосунки?

– Нормальні, робочі відносини.

– Часто спілкуєтеся?

– Спілкуємося, коли це необхідно. Практично щотижня є спільні наради, зустрічі, можуть бути дзвінки по тим чи іншим питанням. Всі зайняті, у кожного свій напрямок роботи.

– Ви спілкуєтеся з Рінатом Ахметовим?

– Я з ним не знайомий. Парадокс у тому, що розганяють мої доброзичливці, що ми є частиною якоїсь групи, орієнтованої на Ріната Леонідовича. Єдиний представник великого бізнесу, з яким я не знайомий, – це він. Так от вийшло, незважаючи на майже два роки роботи у парламенті, ми не познайомилися.

Особливо, коли починається конспірологія. Десь я бачив, колеги вилили інформацію з приводу голосування за Юрія Вітренка. Якщо ви подивитеся голосування перше і друге, то я не голосував ні там, ні там. А люди, яких пов'язують з одним або іншим угрупованням, голосували по-різному.

– Є теорія, що Вітренко просто "здавався" по черзі різним групам впливу.

– Тоді, якщо він туди "здався", то де тут я? Те, що це принципова позиція може бути, людям в голову не приходить. Можливо, це і нове для української політики, але точно я думаю, що правильне.

Наступний момент. Вони згадували законопроект №4167, екологічний проект, за який голосували. Можете запитати у голови комітету, спочатку була розмова про те, що цей законопроект відправляється на доопрацювання. Те, що він набрав майже 226 голосів, це так вийшло. Це не таємниця, можна запитати у колег з цього комітету, вони теж запитували, чому я не проголосував. Все дуже просто.

– А з Віктором Медведчуком ви спілкуєтеся?

– Ну я з усіма спілкуюся, наскільки це можливо у парламенті. Скажімо так, окремо якихось зустрічей за межами парламенту у мене не відбувається. Я кожен день, коли виходжу в зал, йду вітатися з усіма.

– Які у вас стосунки з Сергієм Льовочкіним?

– Такі ж, як і з іншими колегами.

– У вас немає історії взаємин?

– Ні. Я з Сергієм Володимировичем познайомився вже у парламенті, я не був з ним знайомий до цього. Ми з ним були знайомі 50 на 50 - я його знав, він мене ні.

– Давайте поговоримо про останні віяння у залі парламенту, які дуже важливі з точки зору міжнародних переговорів. Наприклад, виконання ряду вимог, які висуває МВФ по конкурсним комісіям Вищої ради правосуддя та антикорупційних органів. Я чув, що міжнародні партнери висловлюють побажання, щоб міжнародні експерти мали більш істотний вплив на результати роботи конкурсних комісій. Це правда?

– Є різні думки з цього питання. Хтось займає таку позицію, проводячи аналогію з НАБУ, наприклад, хтось займає позицію того, що має бути паритет. Так, ми повинні переймати іноземний досвід, але це не означає, що повністю ці комісії повинні перебувати поза контролем української держави.

У кожного є своя думка. Тому сьогодні поки що рано про щось говорити. Є ці проекти законів, я думаю, що вони будуть розглянуті в залі, буде друге читання. Є ще багато аспектів, які необхідно розглянути.

– Все ж ваша позиція яка? Яким має бути баланс у конкурсних комісіях?

– Зараз важко сказати скільки буде правок, і яким буде цей законопроект.

– Я питаю вас як політика, як ви вважаєте?

– Я впевнений, що тут повинен бути здоровий глузд. Тому що є речі, де це себе виправдовує, а є речі, де це, м'яко кажучи, є перебором. Тому тут повинен бути адекватний баланс, і ми все ж повинні пам'ятати, що ми працюємо в інтересах цієї держави.

– У чому полягає здоровий глузд по-вашому? Вирішальний голос у комісії повинні мати українці або міжнародники?

– Там є кілька підходів як це може бути, і питання навіть не у визначальному голосі, а в складі, скільки це людей, які критерії, які вимоги. Насправді важливо, щоб це були люди, які будуть працювати в інтересах країни, а не в інтересах окремих представників. В тому числі і бізнесу, про який ви запитували.

– На вашу думку, як політика, одного з вищих керівників держави, Україна повинна продовжувати співпрацювати з МВФ?

– Станом на сьогодні – так. У нас багато фінансових зобов'язань перед цією фінансовою структурою, які так чи інакше ми повинні будемо гасити. Тому в цьому плані співпраця, звичайно, необхідно.

– А у плані залучення ресурсів?

– Однозначно ми також повинні шукати ресурси. Я ж крім того, що політик і політтехнолог, я до цього ще займався бізнесом. І завжди важливо, коли у тебе є диверсифікація, в тому числі диверсифікація кредитів. Коли ти можеш отримувати гроші з різних джерел для того, щоб мати хорошу переговорну позицію.

І я впевнений, що у цьому плані МВФ буде з розумінням ставитися до цього питання, тому що чим більше у нас буде можливостей отримати ресурси – внутрішніх і зовнішніх – тим більш надійним партнером ми будемо виступати і для МВФ, і для інших організацій.

– Що стосується інших міжнародних справ. Одне з авторитетних джерел нашого видання зазначало, що останнім часом у діях української влади стало набагато більше визначеності відносно Росії, у ситуації з війною, з окупованим Кримом і так далі. Чи поділяєте ви цю думку?

– Я думаю, що і до цього займалася більш ніж зрозуміла позиція. Ну а яка може бути інша позиція? У нас Російська Федерація окупувала частину Донецької і Луганської областей, ну так, ми називаємо це "ЛНР" і "ДНР", але ми прекрасно розуміємо, хто курує цей процес. І анексувала український Крим.

Ми можемо подивитися на конкретні дії і у Нормандському і у Мінському форматі. Тому я не думаю, що тут якось могла бути більш або менш окреслена позиція української влади. Вона стабільна, на жаль. Тому що війна триває, тому я і кажу "на жаль".

– Методи, які зараз застосовує українська влада по всьому російському напрямку, починаючи від санкцій, ви поділяєте?

– Санкції – це дієвий механізм по відношенню до тих, кого ти не можеш залучити за українським законодавством. Вважаю, що це нормальний механізм, це не новий механізм, він використовувався раніше, впевнений буде використовуватися і у подальшому.

Вони повинні бути конкретними, зрозумілими, в тому числі і для інших держав, чому по відношенню до цієї людини, або до цієї структури, або до цього підприємства вводяться санкції. Це стандартний міжнародний механізм, який використовується, у тому числі в Україні.

– Перейдемо до внутрішньої політики. Чи варто чекати кадрових змін у Кабміні?

– Теоретично це можливо. Наскільки я пам'ятаю, поки подань від прем'єр-міністра не було. Кожен конкретний випадок розглядається в стінах парламенту. Когось ми голосуємо. Наприклад, Лапутіна – була кандидат, стала міністром. Вітренко – ну ви щодо нього ситуацію два рази знаєте.

– А третій раз буде?

– Поки коаліція, наскільки мені відомо, прем'єр-міністру таку пропозицію не вносила. А якщо коаліція не вносить, то і прем'єр поки не вносить, а далі подивимося.

– От ви вжили слово коаліція. Це потрібно розуміти, що монобільшості вже немає?

– Ні. Ви мене точно не зловите, я добре пам'ятаю регламент. Коаліція є завжди. Питання тільки у тому, що вона складається з декількох партій або з однієї. Притому це унікальний випадок, раніше такого не було, коли коаліція складалася з однієї партії.

– Відставка прем'єра Дениса Шмигаля може статися найближчим часом?

– Критичної маси, яка б сьогодні в парламенті могла ініціювати цей процес, я поки не бачу.

– Що стосується міністра охорони здоров'я Максима Степанова?

– По-різному оцінюють ситуацію навколо вакцини, тому є фракції, які вже ініціювали цей процес, притому ініціювали його давно. Я не думаю, що в найближчому майбутньому це питання буде розглянуто.

– Як ви особисто оцінюєте ситуацію з вакцинацією і дії МОЗ з цього питання?

– Я у минулому, як ви сказали – політтехнолог, мені не вистачає комунікаційної стратегії для популяризації цього процесу.

– Ви зробите щеплення тією вакциною, яка доставлена в Україну?

– Мені поки що не треба, давайте поживемо і побачимо. З одного боку, я перехворів. Наскільки знаю позицію медиків, якщо ти перехворів, то цього робити, поки є антитіла, не варто. Знову ж, є різні думки, я поки дотримуюся такої.

Другий момент, це те, про що я говорив. Колотися вакциною люди, які можуть собі це дозволити, я маю на увазі чиновники, напевно, будуть за свої, а не за народні.

– Тут ми з вами не співпадаємо.

– Чому?

– Я вважаю, що чиновники повинні були першими проколотися і подати приклад.

– Для популяризації – це одна сторона медалі...

– Повернемося до Верховної ради. Монобільшість ще є по-вашому?

– Звичайно. Притому і формально, і реально.

– Чому з багатьох питань потрібно залучати інші фракції і групи?

– 20% від "Слуги народу" – це 50 осіб, 20% від іншої фракції – це 4 людини. І якщо 20% фракції не голосує за різних причин, хтось захворів, хтось виступає категорично проти, хтось поїхав у відрядження, то навіть при 245, якщо я не помиляюся, це вже менше 200.

Плюс по багатьом законопроектам є окремі думки, є думки відмінні від більшості, вони найчастіше аргументовані. Бувають різні, звичайно, ситуації, але тим не менше люди висловлюють свою позицію. Якщо ви подивитеся на ключові голосування, типу бюджету, за якісь знакові важливі закони, монобільшість дає 226 самостійно. Це ще не забувайте, що є президія, яка теж за це голосує.

– Як ви думаєте, чи є ймовірність дострокових парламентських виборів?

– Мені ніколи про це думати. Я з одного боку розумію, що виборча кампанія має починатися на наступний день після того, як закінчилася попередня, і до виборів треба бути готовим завжди. З іншого боку, юридичних підстав для "досрочки" немає, тому що Рада працює, Уряд працює, коаліція існує у форматі монобільшості. Тобто підстав для розпуску немає.

Якщо ми говоримо про стратегічний підхід, я не думаю, що сьогодні хтось готовий повномасштабно до виборчої кампанії. Хтось по структурі не зможе це забезпечити, хтось не зможе забезпечити це фінансово, хтось не зможе це забезпечити електорально, а хтось не зможе це забезпечити медійно. Сказати, що якась з політсил, представлених у парламенті, або та, що знаходиться поза його стінами, на 100% готова до виборчої кампанії – ні, думаю, що ні.

– ОПЗЖ?

– Хоче чи може? Ну знову ж таки, якщо ви подивитеся на останні показники рейтингів, то там негативна динаміка. Я позначив ще питання медіаресурсу. Давайте поживемо, побачимо.

– Як політтехнолог, скажіть, президенту варто було б сходити на дострокові парламентські вибори?

– Якщо б ви задали мені питання як політтехнологу, я б не рекомендував.

– Чому?

– Там багато аспектів, це довге друге інтерв'ю.

– Чи допускаєте ви у найближчому майбутньому, не важливо через який механізм – через дострокові вибори, через політичну кризу при поточній Верховній раді – що ОПЗЖ буде брати участь у державному управлінні?

– Будь-яка партія може брати участь у державному управлінні, якщо вона отримає мандат на це в українського народу. Виходячи з тієї соціології, яку ми бачимо, я думаю, що це станом на сьогодні малореалістичний сценарій.

– Відставка Кабміну була б вигідна президенту?

– Тут не повинно бути вигідно чи не вигідно. Від цього виграє країна? Тут не може виграти хтось конкретний, тут не може виграти один з політиків, чи та чи інша політична сила. Вірніше, може, але цього не має бути.

Ми повинні міряти іншими категоріями – виграє від цього країна чи ні. І якщо ми говоримо про повне перезавантаження Кабміну, для того щоб говорити виграє країна чи ні, треба буде розуміти хто йде замість. Тільки маючи цю розстановку сил, притому не тільки по прем'єр-міністру, а і по всім іншим міністрам, ми з вами зможемо дискутувати на тему позитив це чи негатив.

– Чи вважаєте ви, що Україні зараз потрібен більш сильний прем'єр-міністр?

– Це завжди залежить від команди. Команда, яка навколо тебе працює. Короля завжди робить свита. Від прем'єр-міністра, звичайно, залежить багато, точно так само, як від голови Верховної ради, але не все залежить від нього. У залежності від того, хто поряд, хто відповідає за той чи інший напрямок, наскільки він чесний перед тобою, перед собою і перед законом – дуже багато залежить.