Портал "Наші гроші", посилаючись на "Вісник держзакупівель", оприлюднив інформацію про чергову аферу українських чиновників. Так, 13 лютого кіпрський "Совевик Холдинг Лімітед" уклав угоду про поставку 1 млн тонн вугілля на станції ПАТ "Центренерго". Ціна питання - 76,7 млн дол., або 1,99 млрд грн (за курсом 25,9).
Портал "Наші гроші", посилаючись на "Вісник держзакупівель", оприлюднив інформацію про чергову аферу українських чиновників. Так, 13 лютого кіпрський "Совевик Холдинг Лімітед" уклав угоду про поставку 1 млн тонн вугілля на станції ПАТ "Центренерго". Ціна питання - 76,7 млн дол., або 1,99 млрд грн (за курсом 25,9).
"Вартість вугілля по цій операції склала 77 дол., чи 1989 грн за тонну. Це значно дорожче всіх контрактів "Центренерго" в цьому році, за якими вугілля від інших постачальників коштувало 1270-1320 грн за тонну", - сказано в публікації.
Видання зазначило, що кінцевий бенефіціар кіпрської фірми невідомий, оскільки її засновником є офшор "Blans investment inc." з Маршаллових островів, "де не розкривають дані про власників".
Контракт укладено новим керівником ПАТ "Центренерго" Ігорем Балабановим, "якого називають зв'язковим між донецькими постачальниками вугілля та кураторами "Центренерго" у владних структурах", написали "Наші гроші".
Також видання зазначило, що міністр енергетики та вугілля Володимир Демчишин ні слова не сказав про цей договір. Хоча міг би і похвалитися закупівлею мільйона тонн, коли в квітні розповідав про значні постачання антрациту з окупованої території, вартість якого, за словами міністра, становила 1100 грн/тонна (1320 грн з урахуванням ПДВ).
Але тоді Демчишин обмежився повідомленням, що Україна імпортує більш цінне вугілля з Росії по 70 дол. (84 дол. з ПДВ), і підкреслив, що це - незначні обсяги за контрактами, укладеними в 2014 році попереднім керівництвом ПАТ.
У преамбулі закону "Про здійснення державних закупівель" сказано: "Метою цього закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції".
Далі - про відкритість та прозорість на всіх стадіях, запобігання корупційним діям та зловживанням та інші красиві, але теоретичні речі.
У 2 ст. чорним по білому написано, що дія закону поширюється на закупівлі замовниками товарів, робіт і послуг для здійснення ними діяльності у сферах, які:
- повністю або частково здійснюються за рахунок бюджетних коштів за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тис. грн, а робіт - дорівнює або перевищує 1 млн грн;
- здійснюються за рахунок власних коштів за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 млн грн, а робіт - 5 млн грн.
Тобто, по ідеї, укладання угоди з "кіпріотами" ідеально підпадає під цю норму. Але ми живемо в Україні. Тому для пікантних ситуацій, яких у нинішній час превелика безліч, у нас є інший успішно діючий закон - "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", який набув чинності 17 червня 2012 року.
Цей дуже толково складений документ дозволяє ряду підприємств "з особливими видами діяльності" уникати тендерів. У довгому списку, крім всіх інших, перераховані підприємства "... паливно-енергетичних ресурсів для виробництва електричної, теплової енергії, проведення геологічного вивчення родовищ корисних копалин і т. д.".
І так дивно співпало, що в переліку, дивним чином, виявилися саме ті структури, куди перераховують шалені кошти з казни. Скажімо "браво!" авторам документа і тим, хто його застосовує на практиці. Серед них є і громадяни, які зовсім недавно скандували "Банду геть!".
Втім, це одна з наших традицій: одні і ті ж люди зовсім по-різному ведуть себе на площах і у високих кабінетах, де вони часто внаслідок своєї невгамовної революційної активності стають або господарями, або наближеними до них.
Так от, "Центренерго" не проводило відкритих торгів для обрання постачальників вугілля, скориставшись посиланням на п. 2 ст. 4 закону "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", де регулюється проведення закупівель без процедур, передбачених законом "Про держзакупівлі".
Та в ПАТ правильно радіють - вони не зробили нічого протизаконного. Втім, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк і профільний міністр Володимир Демчишин не можуть не знати про юридичну казуїстику.
З ціною вугілля, що купується "Центренерго" "на законних підставах", все просто і зрозуміло: постачає той, хто назве більшу цифру, причому - кулуарно.
Звичайно, потім виникнуть складності через те, що це позначиться на тарифах за електроенергію і тепло для населення, але завжди можна придумати масу пояснень. Пара чиновницьких брифінгів - і питання знято.
Оскільки пам'ятаю, що боротьба з корупцією є головним пріоритетом для "уряду камікадзе", у мене до Кабміну кілька питань.
1. Про які конкретно держзакупівлі йшла мова, коли Яценюк декларував: "Я хочу, щоб цей ринок був максимально прозорим. Наша позиція в тому, що під цей закон мають потрапити всі державні компанії, тому що це об'єкти власності, які витрачають мільярдні кошти"?
2. Заради яких цілей прийнятий закон, що передбачає недопущення до участі в торгах юридичних осіб, зареєстрованих в офшорних зонах, та скорочення термінів проведення процедур закупівлі, але які ніхто не утруднюється виконувати?
3. Чому досі не скасований злочинний закон "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності"? Випадково недогледіли?
4. Який закон з двох суперечних один одному мав на увазі прем'єр-міністр, коли говорив на зустрічі з промисловцями, підприємцями і роботодавцями, що його дія має поширюватись на всі державні компанії, включаючи "Нафтогаз України"?
Тривалий конфлікт між прем'єром Яценюком міністром енергетики Демчишиним веде тільки до дестабілізації галузі, яку і так шандарахає з боку в бік. Камінь спотикання в даний момент - ступінь впливу на "Центренерго", єдину, що залишилася в держвласності, генеруючу компанію.
Кілька місяців тому першим заступником міністра, замість звільненого "легендарного" Юрія Зюкова, став не менш "легендарний" Ігор Мартиненков, який, за словами Демчишина, "в істотній мірі повинен допомогти провести реформи у вугільному сегменті".
Хто такий Мартиненков? В минулому - луганський вугільний барон, який небезуспішно намагався переграти самого Олександра Єфремова. Великий спец в незаконній приватизації, деякий час від ДРФЦ курирував вугільну галузь Луганської області. А також колишній власник "Донецької фабрики дезодорантів", якого самі шахтарі охрестили "Раджа".
Сьогодні, вже як перший заступник міністра, підіграє Арсенію Яценюку в його прагненні розхитати крісло під Демчишиним і, що важливіше, під гендиректором "Центренерго" Ігорем Балабановим.
Мета Мартиненкова - призначити гендиректором свого близького друга Олександра Соловйова, який уже побував на цій посаді в 2000-2003 роках та у 2011 році.
І дует Мартиненков-Соловйов буде, мабуть, "ефективнішим", ніж поєднання Мартиненков-Балабанов. Ці люди розуміють один одного з півслова.
Бездіяльність Кабміну призводить до того, що сьогодні здійснюються дуже "смачні" контракти - але не для держави, а для окремо взятих чиновницьких кишень. І парадокс в тому, що за весь час правління Яценюка не було закуплено жодної тонни вугілля за прозорою схемою.
Звідси висновки:
І, схоже, ажіотаж навколо вугільної теми з наближенням опалювального сезону буде наростати.