ua en ru

Запорука перемоги. Які перспективи підтримки української економіки країнами Заходу

Запорука перемоги. Які перспективи підтримки української економіки країнами Заходу Експерти оцінили перспективи підтримки української економіки країнами Заходу (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

21 грудня у Білому Домі офіційно підтвердили передачу нового пакету військової допомоги для України на майже 2 мільярди доларів, який передбачає також поставки ракетної батареї Patriot.

Такі засоби протиповітряної оборони українці просили давно, адже питання ППО залишається ключовим через обстріли критичної інфраструктури. Втім передача Patriot зайняла тривалий час. Така допомога "щогодини по чайній ложці" разом з небажанням Західних країн задовольнити запит України на танки та винищувачі викликає справедливі запитання до логіки партнерів.

Саме цю логіку, а також перспективи допомоги обговорили під час спеціальної панелі Kyiv Jewish Forum, проведеної Єврейською конфедерацією України 13 грудня, два експерти зі світовим ім’ям: історик, автор 16 книг Ніл Фергюсон та військовий аналітик, один з головних знавців російського війська Майкл Кофман.

Експерти дійшли висновку, що Україна перевершила очікування світу – і, як це не парадоксально, війна наразі триває найкращим курсом з можливих. Однак, на їх думку, попереду на Україну очікують складніші часи, а їх підсумки будуть залежати від стабільної економічної та військової підтримки з боку західних держав.

"Треба визнати чудові досягнення, які український народ приніс нам цього року. Він розкрив межі російської військової могутності. Це був не "паперовий тигр", а "паперовий ведмідь". Український народ показав феноменальні подвиги героїзму. Всі очікування були перевершені у тому сенсі, що більшість із нас, хто регулярно відвідував Україну протягом останнього десятиліття, мали дещо низькі очікування як від українського громадянського суспільства, так і від української держави. Я думаю, справедливо буде сказати, що нас це вразило", – вважає Ніл Фергюсон.

Він також підкреслив, що такі надзвичайні героїчні досягнення на полі бою не мають бути втрачені, адже в українській історії вже були неуспішні спроби вибороти незалежність – навіть попри військові успіхи.

Майкл Кофман зазначив, що зараз війна перебуває у проміжній фазі. Після серії швидких контрнаступальних операцій спостерігається запекла боротьба: росіяни тиснуть у Бахмуті, Україна водночас тисне на російські війська у Луганську.

Окопна війна в Бахмуті та його околицях нагадує найжорсткіші сцени Першої світової війни. Водночас експерти закликають не відокремлювати те, що відбувається на полі бою, від того, що відбувається на внутрішньому фронті, тому що економіка є надзвичайно важливою для підтримки такого виду війни.

За словами Кофмана, загалом Україна завдяки підтримці Заходу має відносну перевагу в обладнанні, перевагу у логістиці та постачанні. Дивлячись на середньо- та довгострокову перспективи конфлікту, зокрема, на 2023 рік, Україна має відносну військову перевагу, але з невідомим результатом.

"Під час війни все залежить від обставин. Ця перевага значною мірою залежить від постійної зовнішньої підтримки з боку західних країн, наявності матеріальної допомоги (обладнання, боєприпаси, фінансування), а також від політики, від того наскільки західні держави продовжуватимуть підтримувати Україну, надаючи таку допомогу", – пояснив військовий аналітик.

Це дуже руйнівна війна, більш руйнівна, ніж ми бачили в Афганістані чи Іраку за останні два десятиліття, тому економіці треба приділяти особливу увагу, зазначив Фергюсон.

"З точки зору економіки ця війна для України йде далеко не так добре, як війна на полі бою. Це тому, що економіка України зазнала вторгнення. Удар по економіці призвів до скорочення ВВП приблизно на 30-40%. Скоріше за все ближче до 40%, враховуючи шкоду, яку було завдано після того, як росіяни почали атакувати енергомережі. При цьому МВФ вважає, що російська економіка цього року скоротилася лише на 3,4%. Отже, існує величезна різниця у збитках, завданих двом економікам", – сказав історик.

Він визнав, що йому важко уявити, як Україна зможе вести таку війну у наступному році, навіть за економічної та фінансової підтримки Заходу. Україна все ще намагається фінансувати свій дефіцит у спосіб, що дозволяє уникнути скочування в гіперінфляцію.

"Мене хвилює те, що велика частина висвітлення цього конфлікту у ЗМІ та соціальних мережах, зосереджується на відео підриву російських танків, оскільки це цікавіше. У той же час ми не приділяємо стільки ж уваги на обговорення того, як Україна бореться за економічне існування", – вважає Фергюсон.

Якщо подивитися на це з боку Росії, немає сумнівів, що західні санкції начебто повільно підривають конкурентоспроможність її економіки, повертаючи її назад у 20-е століття, відрізаючи від доступу до напівпровідників тощо. З іншого боку, навіть при жахливому результаті у 2023 році, Росія думає, що якщо зможе спричинити колапс української економіки або принаймні її різке скорочення, не зазнаючи аналогічного скорочення у своїй економіці, то для неї все йде не так погано.

Здається все більш очевидним, що частиною російської стратегії є спроба затягнути війну на весь 2023 рік і навіть довше, погодився Кофман. Росія намагається зробити ставку на те, що якщо вони завдадуть великих збитків Україні та критичній інфраструктурі, а отже її економіці, посилять відтік населення, зменшать інвестиції та збільшать вартість підтримки України протягом тривалого часу, вони зможуть спробувати виснажити Захід з точки зору готовності його країн підтримувати українську економіку.

"Військові аналітики схильні зосереджуватися на військових потребах, але військові потреби для України становлять, на мою думку, близько 50% витрат ВВП. Російські військові витрати зараз зросли, можливо, приблизно на 7-8% ВВП. Це досить суттєво. Але різниця наочна. Я тут маю на увазі те, що, природно існують інші виміри конфлікту, окрім просто результату на полі бою, і чим довше триває війна або чим далі за горизонт ми намагаємося дивитися, тим більша потенційна невизначеність", – розповів експерт.

Кофман визнав: часом буває важко прослідкувати логіку допомоги, яку партнери надають Україні. Так, наприклад, Німеччина може без проблем постачати Україні ЗСУ Gepard на шасі від танку Leopard 1 з бойовим модулем ППО, але не самі танки.

"Вона готова надати нижню половину танка, але не верхню. Я не можу це пояснити. Я не експерт з німецької політики, і мені важко зрозуміти деякі "візантійські" аспекти того, що робиться", – додав він.

Якщо українська стратегія базується на послідовній і постійній підтримці Заходу і особливо США, яка зможе тривати довше ніж витримає російська економіка, то це надзвичайно ризикована стратегія, зауважив Ніл Фергюсон.

"Росіяни хочуть затягнення цієї війни. Вони знають, що російська економіка витримає довше, ніж українська. Вони також знають, що рішучість Заходу, як відомо, слабка. Ця рішучість тримається набагато краще, ніж більшість людей передбачали. Це було не зовсім так ще рік тому. Але я все одне не можу гарантувати сильну підтримку України обома партіями вже через рік, так само як я невпевнений у об’єднаній позиції НАТО щодо підтримки України вже через 12 місяців", – попередив він.

Україна перемагала у ключових битвах під Києвом, у Харкові та Херсоні, перемагає, але ще "не виграла війну", застерігає історик.

"Має виникнути питання про те, наскільки далеко ми готові зайти у підтримці виграшу України, на відміну від сценарію, за яким Україна не програє, але війна затягнеться на рік, на два роки, стане варіантом Корейської війни. Якщо це друга холодна війна, а я думаю, що це так, тоді це Корейська війна Другої Холодної війни", – констатував він.

Це перша гаряча війна, ключовим питанням якої є: наскільки високі ставки та що країни Заходу готові зробити для своїх союзників, резюмував Фергюсон.