Всебічна реінтеграція. Як держава може допомогти українським ветеранам у цивільному житті

За попередніми прогнозами, після завершення війни кількість ветеранів в Україні може досягти в 5 млн осіб. Але враховуючи те, що Україна з часів отримання незалежності вперше відстоює її зі зброєю в руках і, відповідно, не має практичного досвіду реалізації ефективної підтримки ветеранів. Про те, як держава напрацьовує засади, комплекси та принципи реалізації ветеранської політики - у матеріалі РБК-Україна.

Сучасна ветеранська політика України повинна максимально враховувати потреби в адаптації військових до цивільного життя, підтримку осіб з обмеженими фізичними можливостями, сприяння працевлаштування після служби чи започаткуванню власної справи, а також гідний соцзахист для захисників та членів сімей полеглих героїв.

Як держава допомагає ветеранам вже сьогодні

За різними оцінками на третій рік великої війни в Україні налічується понад мільйон тих, хто захищав зі зброєю в руках країну від російської навали. А після перемоги кількість ветеранів може становити до 5-6 млн осіб. Всім їм необхідна всебічна підтримка зараз і у перспективі – соціальна, економічна, психологічна.

Йдеться про комплекс заходів, що сприятимуть комплексній реінтеграції військових до цивільного життя, починаючи від медичного супроводу та реабілітації і завершуючи створенню сприятливих умов для перепрофілювання, пошуку себе в новій професії та громадянському суспільстві.

За словами очільниці партії "Слуга народу" Олени Шуляк, сьогодні ветеранську політику в України регулюють 4 закони і 31 підзаконний акт, 50% з яких стосується діяльності відомчих комісій. Жодного принципово нового закону останніми роками не приймалося, зазначає вона - 3/4 законів було прийнято до 2014 року, а найважливіші з них – від 1991 та 1993 р.р.

Парламентарка підкреслює, що очевидно, що вони абсолютно не відповідають потребам сучасних ветеранів, а ресурси для їхньої підтримки обмежені.

"Сучасні ветерани - це не літні люди, які потребують соцзахисту, а молоді хлопці та дівчата, які шукають підтримки та сприяння своїм ініціативам та розвитку можливостей", - зазначила Шуляк.

Від держави, за спостереженнями, їм потрібні три речі: підтримка всебічної реабілітації - фізичної та ментальної, актуальні ініціативи щодо житла - доступне іпотечне кредитування, проєкти з підтримки працевлаштування/освіти/підприємницької діяльності, а також можливість долучитись до змінотворення на місцях, беручи участь в громадському антикорупційному моніторингу чи відстоюючи інтереси громади в процесах демократичного врядування.

"Мушу з сумом констатитувати - за 10 років війни у нас не сформувалась повноцінна ефективна ветеранська політика, оскільки ми вирішували точкові завдання, які раптово виникали з 2014 року. Оскільки цей запит “на вчора”, мусимо створити дієву та ефективну законодавчу рамку ветеранської політики, яка базуватиметься на принципах соціальною інклюзії, безбар’єрності, протидії стигматизації, надання механізмів та підтримки для самостійного поліпшення ветеранами свого добробуту у цивільному житті після військової служби", - зауважила Олена Шуляк.

На її думку, серед важливих першочергових проектів у цьому напрямку - реабілітація ветеранів, зокрема за допомогою адаптивних видів спорту, забезпечення їх зайнятістю та гідною працею, скорочення черги на житло, трансформація мережі госпіталів у сучасні реабілітаційні центри, створення мережі сучасних сервісних офісів у справах ветеранів тощо.

Нова ветеранська політика: 5 принципів, які можна і треба зробити вже зараз

Нині, на думку Шуляк, вкрай важливо не просто створювати концепти нової ветеранської політики і обговорювати їх в державних, професійних та громадських колах, а приділити достатньо часу та уваги вивченню реальних потреб ветеранської спільноти.

Причому займатись цим важливо абсолютно на всіх рівнях: починаючи від бізнесу, який зацікавлений у поверненні працівників до роботи, але має розуміти, що до них повернуться люди, що пройшли велику війну і мають новий досвід, завершуючи профільними міністерствами та іншими органами влади, які, власне, формують інфраструктуру послуг та втілюватимуть ветеранську політику. Вивчення ключових запитів ветеранів відкриє шлях до пошуку найбільш ефективних рішень та напрацювань по кожному з напрямків їхньої соціальної інтеграції, переконана нардепка.

Перший принцип дієвої ветеранської політики - забезпечення економічної активності ветеранів. Ветеран - це рівноправний член українського суспільства, який повинен мати можливість реалізувати себе у власній справі чи кар’єрі, це людина, яка платить податки, створює робочі місця.

Попередні дослідження свідчать, щонайменше 50% ветеранів до мобілізації мали офіційне працевлаштування. Тому важливо, щоб більша їх частина після повернення у мирне життя змогла знайти роботу: отримати цивільну спеціальність, яка відповідає потребам ринку праці, взяти участь у програмах заохочення підприємництва. А розвиток ветеранського бізнесу – це й нові робочі місця і нові актуальні сфери діяльності.

Ветеранам, вважає Шуляк, також слід забезпечити можливість продовжити службу в Україні, а в перспективі опрацювати можливість легалізації та контролю надання військових послуг за кордоном.

Другий важливий принцип нової ветеранської політики - вирішення житлового питання. Як показали публічні консультації, проведені задля доопрацювання нового житлового законодавства, державні програми пільгового іпотечного кредитування здебільшого недоступні для українських військових, серед яких багато ветеранів. Тому сьогодні внести зміни в умови програми єОселя.

"Для цього не потрібні нові закони, потрібно рішення Уряду. Йдеться, зокрема, про зменшення у два рази кредитної ставки по програмі та розміру першого внеску, дозволу кредитувати житло, якому понад 3 роки, а також будинки в сільській місцевості", - зауважила Олена Шуляк.

Третій момент - створення безбарʼєрного, інклюзивного середовища. У широкому розумінні слова безбарʼєрність - облаштування громадського простору таким чином, щоб люди з обмеженими фізичними можливостями могли користуватися ним так само, як і люди без цих вад. Але слід зазначити, що в Україні безбар‘єрність донині не була масово розповсюдженою, а це проблема. Зокрема, навіть, у лікарнях чи аптеках не часто можна зустріти пандуси.

"Після перемоги України, питання безбар’єрності буде вкрай актуальним, адже в нашій країні буде багато ветеранів. При тому, що раніше держава часто ігнорувала потреби маломобільних груп та людей з інвалідністю, тому нам потрібно активізуватись у цьому напрямку", - вважає Шуляк.

Вона зазначила, що прикладом щодо цього може стати кейс Київської ОВА, яка перша з українських громад розробила і представила на початку цього року програму свого комплексного відновлення. Згідно з програмою, наступного року її населенні пункти будуть суттєво переоблаштовувати для комфортного проживання для людей з інвалідністю.

У відновленні Київської області передбачені декілька напрямів забезпечення принципів безбар‘єрності. Перший стосується безбар’єрності закладів соціальної інфраструктури - адмінбудівель, закладів освіти, медичних закладів, будинків культури, спортивних об’єктів. Загалом, йдеться про приблизно 1200 об’єктів соціальної інфраструктури.

Далі передбачено облаштування безбарʼєрної транспортної інфраструктури. Йдеться про нанесення горизонтальних та вертикальних направляючих шляхах руху у всіх населених пунктах, озвучення пішохідних переходів, пристосування автомобільних та пішохідних доріг з пониженнями для заїзду на тротуари. Не слід забувати і про освітню безбар’єрність. На Київщині цілий ряд навчальних закладів планують перекваліфікувати ветеранів війни. Йдеться про створення курсів перекваліфікації на базі існуючих закладів професійно-технічної освіти, зокрема у Борисполі та Білій Церкві.

Четвертий принцип, за яким має створюватись нова ветеранська політика, - запуск і реалізація проєктів соціальної інклюзії, які сприятимуть адаптації ветеранів до взаємодії у цивільному житті і забезпечать їхню максимальну залученість в нього.

На думку Шуляк, одним з найкращих рішень для того, щоб одночасно долати і наслідки фізичних травм, і психологічних, можуть бути адаптивні види спорту. В Україні вже є перший успішний кейс щодо цього - проєкт "Сильні України", до якого вже доєдналися близько 1200 ветеранів.

"Це всеукраїнські спортивні змагання з адаптивних видів спорту серед ветеранів та чинних військовослужбовців, які отримали травми та поранення (видимі та невидимі) під час участі в бойових діях на території України. Змагання вперше відбулися в 2023 році та стали частиною системи спортивно-реабілітаційних заходів для ветеранів війни ГО "Федерація стронгмену України", - розповіла Шуляк.

У жовтні 2023 року на міжнародному фестивалі Arnold Classic Europe в Мадриді ветерани, учасники першого всеукраїнського туру змагань, встановили світовий рекорд з адаптивного стронгмену, протягнувши за канат в упорі сидячі 4 вантажівки загальною масою 35 тонн на 20 метрів за 30,69 секунд.

П’ятий принцип нової ветеранської політики - забезпечення можливості долучатися до змінотворення. Важливо, щоб ветерани мали окреме місце в політиці - і на національному, і на регіональному, і на місцевому рівнях. При чому, йдеться не про політику з трибун і екранів, а про напрацювання оптимальних рішень, прийняття яких впливатиме на долю багатьох представників ветеранської спільноти.

"Тому на перших післявоєнних виборах ветерани повинні мати можливість балотуватися і в парламент, і на місцевих виборах", - вважає Олена Шуляк.

Вона додала, що, зокрема, представники "Сильних України" вже потроху генерують політичні рішення. Вони ініціювали звернення до уряду з метою скоротити строк отримання ветеранами спортивних протезів. Крім цього, зверталися до Міністерства молоді і спорту, щоб визнати офіційним видом спорту спортивно-реабілітаційні багатоборства ветеранів.

Загалом, нова політика стосовно ветеранів має на меті забезпечення потреб в адаптації військових до цивільного життя, підтримку осіб з інвалідністю, гідний соцзахист, можливість працевлаштуватися чи започаткувати свою справу. Тож центри ветеранського розвитку, ветеранський спорт та бізнес, ветеранські фонди та забезпечення житлом будуть основами нової державної ветеранської політики.

У кого і чому може повчитись Україна

Найбільше відповідають умовам України стандарти та кращий досвід держав-членів НАТО, тож нам варто дивитися у цей бік. Йдеться про осучаснення підходів до визначення правових статусів ветеранів, їх соціальної підтримки, запровадження системи переходу від військової карʼєри до цивільного життя та надання послуг задля їх скорішого відновлення та інтеграції у соціально-економічне життя громад.

Перехід від пільгового пожиттєвого забезпечення ветеранів до системи мотивацій і самореалізації у цивільному житті після закінчення військової служби за досв до ідом та стандартами країн НАТО у підсумку, на думку Шуляк, матиме позитивний вплив на розвиток громадянського суспільства загалом, посилення економічної та підприємницької спроможності громадян.

До прикладу, візьмемо США. Основі напрямки ветеранської реінтеграції там включають лікування, реабілітацію, забезпечення житлом, навчання, працевлаштування. Таких проєктів там щорічно реалізуються сотні. Аудиторія ветеранів та членів їхніх сімей в США складає біля 19 млн людей. Ветерани та члени їхніх сімей складають в США біля 4,2% населення, в той час як в Україні їх буде в рази більше, тож ми матимемо набагато більший обсяг роботи щодо їх реінтеграції.