Відставка Малюка. Чим відомий голова СБУ і як його звільнення послабить Україну

Поряд із численними внутрішніми кадровими перестановками у провладній вертикалі України з’явилася інформація і про можливе усунення з посади голови СБУ Василя Малюка. Які результати Служба безпеки України встигла продемонструвати під керівництвом Малюка, хто заступився за чинного очільника Служби та як подібні ротації можуть послабити позиції України в оборонному секторі — у матеріалі РБК-Україна.

2026 рік для внутрішньої політичної повістки України розпочався з жорстких кадрових рішень. Офіс президента нарешті отримав нового керівника — ним став начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. Новим міністром оборони призначили віцепрем’єра та міністра цифрової трансформації Михайла Федорова. А Денис Шмигаль перейшов на посаду міністра енергетики.

Зміни, очевидно, торкнуться і силових структур. Серед несподіваних кадрових ротацій прозвучало й прізвище голови Служби безпеки України Василя Малюка. І це можливе рішення, щодо якого остаточної позиції наразі ще не ухвалено, неприємно здивувало багатьох українських політиків, експертів, військових та лідерів громадської думки.

Усі прихильники Малюка наголошують: його усунення з посади саме зараз виглядає максимально несвоєчасним і неефективним. Ба більше, таке рішення може негативно позначитися на позиціях України у війні, які значною мірою зміцнюються завдяки роботі Служби безпеки.

Спецслужба

Василь Малюк розпочав роботу в системі органів державної безпеки у 2001 році. Поступово пройшов шлях у регіональних підрозділах — від оперативного співробітника до заступника керівника, а згодом очолив підрозділ з боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

До середини 2010 року Малюк перейшов до центрального апарату СБУ, а з січня 2020 року обіймав посаду першого заступника начальника Головного управління з боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Паралельно з цим з 2014 року він брав участь в АТО/ООС, за що був відзначений орденами «За мужність» та «За відвагу».

Напередодні повномасштабної війни президент Володимир Зеленський призначив Малюка заступником міністра внутрішніх справ, а за кілька тижнів — заступником голови СБУ. У липні 2022 року, майже через пів року після повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну, Малюк очолив Службу безпеки України.

Володимир Зеленський і Василь Малюк (president.gov.ua)

Його підхід до роботи значно відрізнявся від того, якою СБУ була до великої війни. Якщо до 2022 року Служба виконувала винятково внутрішній контроль за безпекою в країні та її робота обмежувалася кабінетами і прослуховуванням, з початком вторгнення і призначенням Малюка повноваження і сфера реалізації СБУ вийшли далеко за межі України. Служба разом із ГУР фактично стали повноцінними учасниками війни і світовими брендами.

Через міст до Павутини

8 жовтня 2022 року – наступного дня після дня народження Володимира Путіна – українські спецслужби атакували Керченський міст. Ця незаконно збудована конструкція, що з’єднує російський материк і Крим, фактично стала символом окупації півострова та її легітимізації всередині самої Росії. Удар по мосту став ударом по репутації Кремля – раптово з’ясувалося, що захистити такий важливий для авторитету Росії об’єкт самі ж росіяни не здатні.

Перша атака викликала шквал реакцій як в Україні, так і далеко за її межами. Згодом було ще дві атаки на міст – у різні проміжки часу. Третій удар голова СБУ прокоментував особисто.

"Втретє по мосту ми спрацювали вибухівкою у 1100 кг плюс ще 1100 кг. Тобто двічі по 1100 кг по ключових опорах незаконної конструкції на території України. Додаткових деталей не буду розповідати з очевидних причин. Але повірте: це – початок нової епохи", – зазначив Малюк.

Новою епохою Малюк назвав роботу водних бойових дронів. Один із них – з іронічною назвою SeaBaby (укр. "морський малюк", – ред.), ця модель активно застосовується для ударів по водних об’єктах у Чорному морі.

За час повномасштабної війни морські дрони СБУ знищили або серйозно пошкодили понад 10 російських кораблів. Таким чином Україна, фактично не маючи власного морського флоту, суттєво обмежила можливості російських морських сил у Чорному морі.

"По суті, ми загнали російський флот у бухту Новоросійська. Але навіть там ми їх дістали, атакувавши великий десантний корабель "Оленегорський гірняк", – зазначив Малюк.

Ще однією перемогою СБУ у війні проти морського флоту РФ став удар по субмарині в Новоросійську у грудні 2025 року. Як і казав раніше Малюк, дрони дісталися бухти у віддаленому кутку Чорного моря. Уперше в історії СБУ використала не SeaBaby, а спеціальні Sub Sea Baby. Вони дісталися Новоросійська і завдали удару по підводному човну класу "Варшав’янка" (за класифікацією НАТО – Kilo).

Унаслідок атаки субмарину фактично було виведено з ладу з великими пошкодженнями. При цьому на борту підводного човна розміщувалися чотири пускові установки крилатих ракет "Калібр", якими росіяни завдають ударів по об’єктах критичної інфраструктури України. Тепер, щоб відновити човен, росіянам необхідно витратити понад пів мільярда доларів.

Окрім цих яскравих операцій, було ще багато атак на кораблі та різні морські цілі, зокрема тіньові танкери з нафтою, яку Росія в обхід санкцій продовжує продавати у світі. Іншими словами, діяльність СБУ вийшла далеко за межі самої України, хоча й надалі вирішує питання національної безпеки.

Позбавити Росію головного джерела доходів – нафти – українські спецслужби намагаються не лише ударами по її тіньовому флоту. Насамперед СБУ атакує нафтопереробні заводи та резервуари, що розташовані на її території. У "найврожайніші" місяці не було й тижня, щоб співробітники Служби не били по НПЗ дронами. У Росії ж традиційно занижують втрати: дрони нібито всі збивають, а вибухи стаються через уламки, що падають на резервуари з нафтою.

Від атак дронів СБУ спільно з Силами оборони України в Росії так чи інакше постраждала понад половина нафтопереробних заводів. Серед них – Башнафта-УНПЗ, НПЗ в Орську, Волгограді, Рязані, Новокуйбишевську, Сизрані, Ільський НПЗ у Краснодарському краї, Афіпський НПЗ та Киришинський – у Ленінградській області. Це лише невелика частина заводів, які за час війни атакували дрони.

Крім того, СБУ вдалося на певний час зупинити роботу нафтовидобувних платформ РФ у Каспійському морі, що є безпрецедентним епізодом в історії сучасної Росії. Далекобійні дрони Центру спеціальних операцій "Альфа" СБУ тричі за один тиждень у грудні 2025 року атакували платформи "Лукойл-Нижньоволзькнафта".

"СБУ продовжує активну роботу, яка зменшує надходження нафтодоларів до бюджету Росії, а відповідно – і здатність фінансувати війну проти України. Жоден російський об’єкт, що працює на війну, не перебуває у безпеці незалежно від місця його розташування", – повідомив поінформований співрозмовник у СБУ.

Втім, чи не найвідоміша операція СБУ – знаменита "Павутина", про яку у світі говорять і досі. Спочатку мало хто взагалі усвідомив, що сталося: 1 червня 2025 року в мережах почала поширюватися інформація про ураження російської авіації. Причому об’єкти, з яких було завдано ударів по літаках, перебували в безпосередній близькості – тобто не йшлося про те, що вони летіли з України.

Цього ж дня стало відомо, що літаки Ту-95, Ту-22М3 і А-50, які розташовувалися на аеродромах "Дягилеве", "Оленя", "Іваново" та "Біла", атакували FPV-дрони, які до цього вилетіли просто з вантажівок. Пізніше з'ясувалося, що операцію, яку назвали "Павутина", готували доволі довго.

Дрони зберігали в спеціальних місцях, звідки їх потім забирали російські далекобійники – вони навіть не знали, що вони везуть. Ба більше, одного з них зупинили, перевірили вантаж і побачили модульний будиночок. Водія відпустили, не підозрюючи, що в будиночку заховані дрони.

У потрібний момент усі безпілотники вилетіли з вантажівок і полетіли до об'єктів, більша частина з них успішно атакувала літаки. Операція "Павутина", крім своєї кропіткої підготовки і блискучої реалізації, показала, що в Росії для України за бажання недосяжних об'єктів немає.

Реакція

Про те, що Малюка хочуть змістити, джерела РБК-Україна повідомили 2-го січня. За добу десятки політиків та експертів встигли висловити голові СБУ підтримку. Так, публічно Малюка підтримаои командувач Об'єднаних сил ЗСУ Михайло Драпатий, командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт "Мадяр" Бровді, командир 1-го корпусу НГУ "Азов" Денис Прокопенко, командувач Третім армійським корпусом ЗСУ Андрій Білецький, засновник спецпідрозділу ГУР МО "Kraken" Костянтин Немічев та інші.

Якщо звести слова симпатиків Малюка до одного меседжу, виходить таке — на сьогоднішній день його зняття з посади виглядає максимально несвоєчасним, тому що голова СБУ перебуває на своєму місці. Ба більше, це може послабити позиції України під час війни.

Приміром, командувач Силами безпілотних систем Роберт Бровді з позивним "Мадяр" відзначив результати роботи СБУ під керівництвом Малюка.

"Ритм, якість і питома вага нищівних ударів по ворогу у виконанні Служби Безпеки України на чолі з генералом Малюком - безпрецедентний і унікальний за темпом і щоденною ефективністю. Стверджую, працюючи пліч-о-пліч із часів Бахмута зі спецпризначенцями названої в народі "Служби Божої", — написав "Мадяр".

Також військовий вважає, що зміщення Малюка з посади голови СБУ може стати ризикованим у нинішньому контексті.

"На якій би із запропонованих силових ланок не був би потенційно ефективний пан Малюк у найближчому майбутньому,кадрові рішення заміни голови Служби сьогодні — ризик. Ризик послаблення могутності одного з ключових сучасних українських важковаговиків втихомирювання імперських амбіцій біснуватого бункерного діда. Безпрецедентний авторитет і повага підлеглих, командир Малюк на своєму місці", — написав командувач СБС.

Своєю чергою, командир 1 корпусу НГУ "Азов" Денис Прокопенко пригадав історію знайомства з Малюком, коли той ще був на посаді заступника міністра внутрішніх справ. Коли Прокопенко зайшов у командний пункт і розповідав про обстановку на Світлодарській дузі, Малюк швидко реагував і розумів, про що йдеться.

"Після цього він ставив фахові запитання з військової справи, які начебто не у сфері його компетенції, що мене приємно здивувало. Мені імпонують керівники, які заглиблюються в деталі та вивчають питання зсередини, бо все будується по дрібницях.

— Поїдемо на позиції?

— Поїхали!-так просто погодився він" , — розповідає Прокопенко.

На позиціях Малюк поспілкувався з військовими і потрапив під артобстріл, який, як розповідає Прокопенко, переніс з посмішкою.

"Василь Васильович — професіонал, максимально занурений у деталі складної роботи його підлеглих, що приносить величезну користь справі захисту України. Подекуди його нестандартні рішення та ефективне управління, а також беззаперечний авторитет серед особового складу дозволяють СБУ успішно виконувати поставлені перед ними завдання. Для нашої держави велика удача мати такого компетентного і відданого країні керівника СБУ під час війни", — зазначає Прокопенко.

Водночас командувач Угруповання об'єднаних сил Михайло Драпатий, який зазвичай уникає публічності, також заступився за Малюка, зазначивши, що взаємодія СБУ та військ під час війни має системний та ефективний характер.

"Ефективність рішень глави Служби вимірюється не публічністю угод, а рівнем внутрішньої безпеки і впливом на боєздатність противника. Результати цієї роботи відчутні як на полі бою, так і в тилу", — наголосив командувач УОС.

Також він подякував Малюку та СБУ за забезпечення його особистої безпеки. "Війна швидко розставляє все на свої місця. У цьому сенсі Василь Малюк — саме там, де має бути", — додав Драпатий.

Крім військових, проти звільнення Малюка також висловилися і представники ЗМІ. Наприклад, журналістка і заступник голови Громадської антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко також зазначила, що сьогодні Василь Малюк перебуває на своєму місці.

"Уявіть, що у нас уже не буде "Павутини" і потопленого російського флоту. Московські генерали зможуть більш спокійно сідати в машини. Це один із глобально відомого. Є ще невідоме", — зазначила Ніколаєнко.

Окрім цього, люди, які виступають на захист Малюка, пригадали не лише операції СБУ в боротьбі проти Росії, а й внутрішні чистки, і перехід Служби з канцелярій до реального поля бою, і інституційну стійкість в умовах війни. Іншими словами, навряд чи сьогодні в Україні знайдуться люди, які зможуть на експертному рівні аргументувати перехід Малюка з його сьогоднішньої посади на кабінетну роботу.