"Тут справжні бойові дії". Як Україна укріплює північні кордони і протистоїть російським ДРГ

Через два роки після повномасштабного вторгнення Україна активно укріплює кордони з РФ та Білоруссю, відбиває атаки ворога й протистоїть диверсійно-розвідувальним групам. Як це відбувається – у матеріалі РБК-Україна.

Починається вже третій рік героїчного спротиву України проти російських загарбників. 24 лютого 2022 року окупанти здійснили широкомасштабний наступ на Луганщину, Донеччину, Харківську, Сумську та Чернігівську області.

Того ранку фактично першими зустріли ворожі війська наші прикордонники. На одному з тепер закритих пунктів пропуску на кордоні з Білоруссю від обстрілу постраждали перші захисники кордону. Того ж дня різні підрозділи Збройних сил разом з ДПСУ стали на захист своєї землі. Частина цих подій увійде в історію як битва за Чернігів.

Через два роки з початку безпрецедентної агресії проти нашої країни, яка триває досі, Україна постійно укріплює кордони і протистоїть ворожим ДРГ, які регулярно проникають з території РФ. Як це відбувається – читайте у матеріалі нижче.

"Ті дні навчили нас стійкості". Висновки через два роки після оборони Чернігова

Коли на українські міста впали перші російські ракети, зранку 24 лютого 2022 року офіцер запасу Вадим Мисник вже стояв біля чернігівського ТЦК. Там збиралися сотні добровольців, готових захищати Чернігів. Багато людей були вже з рюкзаками: видно, що готувалися заздалегідь. Вадим зустрів багато знайомих, з якими воював на Сході ще з 2014-го. Частину людей, особливо з бойовим досвідом, відразу розподілили по різних локаціях міста і області.

Військовим, які стали на захист Чернігова й були готові зустрічати ворога, видали стрілецьку зброю і протитанкові гранатомети. Оборону міста сформували з різних підрозділів.

"З нами стояла перша танкова бригада, 21 батальйон. У випадку заходу колони ворога до міста ми мали її знищувати. Ми розуміли, що Чернігів мав стратегічне значення, і через нього окупанти хотіли йти на Київ. Важливо було втримати оборону. Вже ввечері першого дня ми допитували першого полоненого, якого спіймали по напрямку біля полігону в Гончарівському. Це був контрактник, років 30 з чимось. Як усі вони тоді, казав, що нібито не знав куди йде, що вони були на "навчаннях", – згадує ті події Вадим у розмові з РБК-Україна.

Фото: Окупанти атакували Чернігів в перші години широкомасштабної агресії (Getty Images)

По Чернігову тим часом вже почала бити артилерія ворога, працювала авіація. 25 лютого обстріляли будівлю СБУ, де в архівах згоріли в тому числі тисячі справ репресованих українців.

Вадим Мисник також займався евакуацією поранених. Лікарні міста були перевантажені, почало зникати світло, з'явилися проблеми з водою. Місто опинилося в блокаді. Розвідка прокладала маршрути, по яких поранених змогли вивезти в Київ. Вадим взяв участь у п'яти евакуаціях поранених з Чернігова до Києва. Основні евакуації проводили по автомобільному місту через Десну в бік столицы. Завдяки цьому з міста змогли виїхати тисячі людей. 23 березня російські окупанти скинули на цей міст авіабомби.

"До того весь час хлопці організовували підвіз боєприпасів. Переправляли, поки мости були. А потім – плавзасобами через Десну. Але все одно важливо було вивезти людей, коли війська вели активну оборону міста. Ті дні навчили нас стійкості. І готовності до відбиття агресії в будь-який момент", – згадує він.

В перші дні вторгнення РФ два роки тому ворог випустив ракети по військовій частині – навчальному центру імені Ярослава мудрого в Десні, де готували фахівців майже 100 спеціальностей сухопутних військ. Постраждав і відомий полігон у Гончарівському. В Чернігові розбомбили всі основні військові частини. Але техніку і людей вдалося зберегти, бо на той момент захисники знаходилися вже в інших місцях.

Фото: Руйнування мосту через Десну каттастрофічно ускладнило логістику евакуації й доставки гуманітарної допомоги в Чернігів (Getty Images)

До того вже вісім років в Чернігові знаходився 5-й окремий полк зв'язку у складі оперативного командування Північ. Він і зараз забезпечує безперервним зв'язком Сили Оборони на всіх кордонах країни. Військові виконували задачі практично по всій лінії фронту: від Херсону до Бахмуту і Соледару.

Після початку агресії РФ по всіх кордонах замість базування в якомусь одному місці підрозділи стали дуже мобільними, каже РБК-Україна офіцер п'ятого окремого полку зв'язку Дмитро Кравченко.

"Перед нами тоді, як і зараз, стояло найголовніше завдання – зберегти життя особового складу. Без них у Збройних Силах не було б зв'язку. Зберегти життя хлопцям вдалося завдяки тому, що військових швидко розосередили", – розповідає захисник.

З перших днів повномасштабного вторгнення на півночі та інших ділянках ворог намагався залишити збройні сили без зв'язку. Зберегти його було надважливо, щоб командування взаємодіяло з підлеглими по всій території фронту. Багато чому доводилося вчитися "в полі". З того часу Сили Оборони зробили багато висновків і стали сильнішими, кажуть військові.

Фото: "Ворог весь час намагається позбавити Сили Оборони зв'язку, але ми цьому протидіємо", – Дмитро Кравченко (Олег Божко/РБК-Україна)

"Дуже багато змін за ці два роки відбулося у нашій протидії РЕБ. Це надважка робота. Росіяни весь час намагаються глушити частоти нашого зв'язку, але ми цьому постійно протидіємо. Проводимо й резервування каналів, якими користуються для забезпечення зв'язку. Буває, що військові дуже швидко придумують деякі методи прямо на місці", – додає він.

Які саме методи, Дмитро, звісно, не розголошує. Обіцяє озвучити багато деталей після нашої перемоги. Втім, додає, що дрони стали використовувати для захисту кордону буквально масово. Використовують і камери відеоспостереження – не тільки на півночі, а й на лінії фронту на Сході та Півдні.

"Зараз кожен на місці, від батальйону до командувача будь-якого угруповання, може бачити всю лінію фронту. Технології дозволяють нам бачити і аналізувати ситуацію дуже детально", – каже начальник штабу.

Згадка про кордон. Чи зберігається загроза з боку Білорусі

Від Чернігова до одного з колишніх пунктів перетину кордону з Білоруссю – близько 50 кілометрів. З міста на північ та захід ведуть автошляхи, якими два роки тому російські війська заходили в Україну. З цих територій для Чернігівської області фактично й почалася велика війна: землі першими зустріли ворога на сухопутній ділянці. Тут вранці 24 лютого були перші поранені – шість українських прикордонників.

Фото: Прикордонний пункт на кордоні з Білоруссю закинутий і не діє вже два роки (Олег Божко/РБК-Україна)

З початку вторгнення РФ Україна закрила всі пункти пропуску й на кордоні з Білоруссю. Через один з недіючих зараз пунктів раніше щодня проїздило близько 300 автомобілів – легкових, вантажних. Пункт був міжнародним: через нього курсував також транспорт з ЄС. Кордон тут фактично проходить по Дніпру, Білорусь видно по той бік річки.

Коли в Україну з півночі почали заходити колони російської техніки, цю ділянку обстріляли. Одночасно з Білорусі додому на автівках намагалися потрапити багато українців.

"Ми почекали, поки додому заїдуть всі останні цивільні. Після цього пункт закрили. І тоді, трохи пізніше 7 ранку 24 лютого, Державна прикордонна служба України разом з силами Оборони України здійснили підрив автомобільного мосту, щоб не допустити прохід ворога на нашій ділянці відповідальності. Зараз цей пункт можна назвати тільки згадкою про ті часи", – розповідає Олег, офіцер-прикордонник. Він того ранку з побратимами став на позиціях оборони Чернігова.

Підрив мосту створив штучну перешкоду, яка захищає кордон і зараз. Захищає кордони України й природа. Наприкінці лютого Дніпро і Десна розлилися, води стало чи не вдвічі більше, бо взимку в області випало багато снігу.

Фото: Вранці 24 лютого прикордонники пропустили українців, які хотіли повернутися додому з Білорусі, і спільно з ЗСУ підірвали міст через Дніпро (Олег Божко/РБК-Україна)

Хоча сам пункт і закинутий, навколо кордон постійно укріплюється. Тут створюють протитанкові рви, прокладають колючий дріт, встановлюють мінно-вибухові загородження, лісові завали і пастки для ворога. Всюди виставлені чергові наряди. Посилені наряди чергують там, де ворог потенційно може збудувати понтонну переправу. У разі небезпеки до захисників швидко доєднуються військові з інших підрозділів.

За словами прикордонників, зараз по той бік кордону можна побачити піші прикордонні наряди білорусів. Часом вони чергують на човнах. Але тільки на своїй частині кордону.

"На цій ділянці проникнення диверсійно-розвідувальних груп ми не фіксуємо. Вони проникають в частині, де Україна межує з РФ. Але 24 лютого нам показало, що можливість повторного "удару в спину" з території республіки Білорусь щодня зберігається. Ми готуємося, але бачимо, що сил з боку Білорусі, які готові були б здійснити широкомасштабний наступ, зараз немає", – зауважує військовий.

Фото: На кордоні створюють протитанкові рви, прокладають колючий дріт (Олег Божко/РБК-Україна)

Фактично лінія вогню. Як протидіють ДРГ на прикордонні

Тільки за перші пару тижнів 2024 року на прикордоння Сумщини і Чернігівщини п'ять разів намагались зайти російські ДРГ. Такі випадки прикордонники і ЗСУ фіксують іноді по кілька разів на тиждень. Постійно стаються обстріли з артилерії, запускаються ворожі дрони. Коли у січні оголошували чергові новини про проникнення ДРГ на півночі, тодішній командувач Об’єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв назвав ці території фактично лінією зіткнення з ворогом.

"Для розуміння усіх: тут справжня війна з усіма притаманними бойовими діями. Не так активно, але так само смертельно, як і на інших напрямках. І це необхідно всім усвідомлювати, всім свідомим українцям, які мешкають на державному кордоні", – казав тоді Наєв.

Проникнення диверсійних груп через кордон – це справді фактично бойові дії та лінія вогню, погоджується офіцер ЗСУ Вадим Мисник.

"Державний кордон на півночі країни зараз – це справжня лінія зіткнення з ворогом. По нам працює і артилерія, і авіація. Ворожі диверсійно-розвідувальні групи проникають регулярно. Хто вони? Це професійні військові з різних спецпідрозділів, які виконують "завдання" – знищення наших військових і та цивільних. Їхня активність фіксується протягом всієї зими, і зберігається постійно", – каже він.

ДРГ проникають з різними цілями, пояснюють військові. Головна мета – тримати всіх в напрузі і здійснювати терор.

"Диверсійні групи "працюють" і проти військових, і проти цивільних. Вони розстрілюють і знищують і автотранспорт цивільних, вбивають цивільних громадян. Б'ють по житловій інфраструктурі, по житлових будівлях. Тобто вони взагалі не розрізняють об'єкти. Це прямі терористичні дії з боку Російської Федерації. Вони хочуть, щоб ми боялися. Але ми готові, і ми не боїмося", – додає офіцер.

Фото: Військові ведуть постійну розвідку кордону з БПЛА, прокладають міни, створюють лісові завали (Олег Божко/РБК-Україна)

Групи диверсантів частіше проникають вночі. Проходять або там, де суцільний ліс, або вздовж річок. Чим гірша видимість, тим їм "краще". Наприклад, в туман або сильний снігопад з дрона їх важко розгледіти, тому активізуються саме взимку. Або вліку, коли можна сховатися в зелені.

У вересні 2023 року ворожі ДРГ, вчергове проникнувши на Чернігівщину, замінували й підірвали міст через прикордонну річку Судость у Новгород-Сіверському районі. Цей же міст раніше вже атакували навесні. Більша частина річки протікає в РФ, в Україні є її невелика ділянка, де водойма далі впадає в Десну. Того дня окупанти зруйнували єдиний в Україні міст, який проходить через цю ріку. Міст знаходився в одному кілометрі від кордону з РФ.

Офіцер запевняє, що ворожі диверсанти проникають на територію України не далі ніж на кілометр-два.

"Це точно навіть не десятки кілометрів. Мова йде про одиниці кілометрів. Цілі у них різні. Це може бути вистежування наших вогневих позицій. Наприклад, заходить ДРГ, ми починаємо вести по групі вогонь, і по наших позиціях з території РФ ведеться вогонь у відповідь. Тобто групи диверсантів кидають, щоб виявити вогневі точки, звідки будемо вести вогонь і потім накрити їх артилерією", – пояснює захисник.

Природна особливість прикордоння області – фактично всюди суцільні лісові масиви. Окопи зробити складно, але ними тут все одно прорито практично все. Військові підрозділи стоять дуже щільно. Всюди облаштовані оборонні споруди. Для протидії ДРГ створюють спеціальні військові групи.

Фото: "Жорстка відсіч чекає ворога на кожному метрі цієї землі", – Вадим Мисник (Олег Божко/РБК-Україна)

Військові ведуть постійну розвідку з БПЛА, прокладають міни, роблять лісові завали. Важлива частина роботи – у мобільних вогневих груп. Коли летять шахеди або інші ворожі дрони, військові швидко виїздять на місце і знищують цілі. Окремо в кожному підрозділі створені групи протидиверсійного резерву, які діють по усіх напрямках кордону.

"Якогось одного універсального рецепту протидії ворогу на кордоні немає. Це завжди має бути комплекс заходів. ЗСУ, Прикордонники, розвідка – всі тут працюють спільно, інакше просто ніяк. Спеціальні групи ліквідовують диверсантів, як тільки вони заходять. Ми їх просто знищуємо", – каже Вадим.

За його словами, угрупування, здатного здійснити повторний масштабний наступ, біля кордонів зараз немає. Та якщо Росія все ж здійснить спробу повторного наступу з півночі, ситуація буде іншою, ніж два роки тому.

"У нас побудована дуже щільна лінія оборони. Також розлилися річки, і грунт такий, що жодна техніка пройти не може. А якщо ми підірвемо мости, це додатково заблокує ворога. Допоможуть і ліси, як у Другу світову: в цьому регіоні були такі місця, куди через щільність дерев німці навіть не заходили. Контролювали все партизани. А зараз контролюють професійні підрозділи Сил Оборони. Жорстка відсіч чекає ворога на кожному метрі цієї землі", – підкреслює військовий.