Ціна електроенергії для промисловості в Україні. Як вплинули прайс-кепи

В кінці липня НКРЕКП підвищила граничні ціни (прайс-кепи) на електроенергію у вечірні години пік. Утім ще до ухвалення цього рішення у суспільстві з’явилися гучні попередження про можливе закриття промислових підприємств. А після зміни правил почали активно лунати заяви, що українська електроенергія нібито стала найдорожчою в Європі.

Попри побоювання великих промисловців, цей крок не призвів до суттєвого зростання тарифів. Навпаки, рішення дозволило збільшити імпорт струму з ЄС і уникнути відключень споживачів у години дефіциту. Водночас середня кінцева ціна електроенергії для української промисловості залишилась на рівні середньоєвропейської. Детальніше – в матеріалі.

У першому півріччі 2025 року кінцева вартість електроенергії для українських промислових споживачів становила €164/МВт·год. Це практично відповідає середньому рівню в ЄС, попри те, що жодна інша європейська енергосистема не зазнала таких масштабних руйнувань від російських атак, як українська.

Водночас в окремих країнах ЄС вартість для промислових клієнтів сягає понад €250/МВт·год, тоді як Україна зберігає конкурентний рівень і перебуває в середині європейського рейтингу. Цей факт спростовує поширений у суспільстві міф про "найвищі тарифи в Європі".

Саме на цьому тлі НКРЕКП обґрунтовувала перегляд прайс-кепів: йшлося не про здорожчання як таке, а про запобігання відключенням у вечірні години. Регулятор нагадував, що торік у серпні в пікові періоди дефіциту доводилося вводити обмеження для споживачів. В "Укргідроенерго" також підкреслювали: без підвищення граничних цін дефіцит міг би знову повторитися, адже система втрачає частину потужності під час піків.

Більше імпорту замість відключень

Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики (НКРЕКП) ухвалила рішення про перегляд верхньої межі прайс-кепів на ринку "на добу наперед" у липні 2025 року. Цей крок викликав хвилю дискусій, проте головна його мета – не допустити аварійних відключень електроенергії в періоди пікового споживання.

Регулятор пішов на цей крок, щоб забезпечити надійне живлення промисловості у вечірні години, коли системі бракувало потужності, переконаний директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. До перегляду граничних цін український ринок був менш привабливим для постачання імпортного ресурсу – європейська електроенергія просто не могла конкурувати через штучно низьку верхню межу ціни.

Після підвищення прайс-кепів ситуація докорінно змінилась. Обсяги імпорту з країн ЄС зросли у 2,3 раза – зокрема, Україна почала активніше купувати електроенергію у країнах саме в години вечірнього піку.

"Практично, це підвищення прайс-кепів допомогло нам імпортувати електричну енергію у ті години вечірнього дефіциту, тож ми не бачимо нині обмежень чи графіків відключень", – додає Володимир Омельченко.

Завдяки притоку додаткового ресурсу вдалося збалансувати систему без аварійних відключень споживачів. Від цього виграла і промисловість: великі підприємства, які першими потрапляють під обмеження у разі дефіциту, продовжили отримувати електроенергію без перебоїв. Тобто рішення Регулятора фактично захистило промислових споживачів від відключень, які могли б стати реальністю у разі нестачі генеруючих потужностей.

Віцепрезидент ICC Ukraine Олександр Трохимець також вважає, що Регулятор ухвалив єдине правильне рішення – не допустити відключення)споживачів і стабілізувати постачання. За його словами, Україна вже понад 200 днів живе без відключень світла — завдяки перегляду прайс-кепів у критичні вечірні години.

Ціни не злетіли: ринок сам регулює вартість

Побоювання, що скасування жорстких обмежень автоматично підніме ціни до стелі, не справдилися. Як свідчать дані ринку, зміна прайс-кепів не означає автоматичного зростання цін. Фактична вартість електроенергії на ринку на добу наперед (РДН) залишилась набагато нижчою за нові граничні рівні.

За підрахунками Центру Разумкова, якби підвищення кепів прямо конвертувалось у пропорційне зростання тарифів, то середня базова ціна (РДН) у січні–липні 2025 року мала б становити близько 6700 грн/МВт·год. Натомість фактична середня ціна базового навантаження становила 5003 грн/МВт·год, тобто була значно нижчою за максимально дозволений рівень.

Для порівняння: ще торік, у липні–серпні 2024-го, за умов дії старих нижчих прайс-кепів, оптова ціна електроенергії в Україні була навіть вищою, ніж зараз. У липні 2024-го середня ціна базового навантаження становила 5567 грн/МВт·год, у серпні — 5498 грн, тоді як у серпні 2025-го — 5349 грн/МВт·год."

Як зазначають експерти, підвищення граничних рівнів дало можливість ціні зростати за умов дефіциту, але не зробило це зростання неминучим.

Ринковий механізм спрацював: генерація та імпорт покрили попит, тому ціни залишались відносно стабільними. У результаті середня фактична ціна електроенергії на ринку за перші сім місяців 2025 року виявилася навіть трохи нижчою, ніж рік тому за умов дії регульованих кепів.

Міф про "найдорожчу електроенергію в Європі"

Паралельно зі страхами щодо прайс-кепів, у медіапросторі поширювалася теза, що після їх перегляду українська електроенергія нібито стала чи не найдорожчою в Європі. Однак фахівці одностайні: це маніпуляція з боку окремих великих енергонеефективних споживачів, які не зацікавлені сплачувати ринкову ціну.

Насправді порівнювати лише біржові ціни РДН України та ЄС некоректно — потрібно враховувати повну кінцеву вартість для споживача, включно з мережевими тарифами, податками та зборами.

Якщо розглядати кінцеві тарифи для промислових підприємств — тобто з урахуванням передачі, розподілу, всіх зборів і ПДВ — український рівень зараз цілком співставний із середнім у ЄС.

Для прикладу, у Німеччині цей показник сягає €257, в Румунії – €195, у Польщі – €194. Схожі значення мають Іспанія (€186) та Чехія (€170). У країнах з дешевшою генерацією кінцева ціна нижча: Бельгія – €158, Франція – €154 за МВт·год.

Динаміка кінцевих цін на електроенергію для промислових споживачів у країнах ЄС та Україні у 1-му півріччі 2025 року (€/МВт·год з ПДВ). Жовтим показана ціна на ринку (РДН), сірим – тариф оператора передачі (ОСП) та розподілу (ОСР), помаранчевим – інші збори і податки, синім – ПДВ. Україна (червона колонка) знаходиться посередині рейтингу.

За даними Eurostat, структура кінцевої ціни для промисловості суттєво різниться між країнами. Нижче наведено порівняльні показники складових тарифу (у €/МВт·год) на перше півріччя 2025 року.

Як видно з таблиці, українська промисловість наразі сплачує за електроенергію приблизно стільки ж, скільки й європейська – близько €164 за МВт·год (з ПДВ). Вищі абсолютні ціни на нашому РДН (ринку на добу наперед) нівелюються тим, що в країнах ЄС значну частку у рахунку споживача складають додаткові збори та податки. В Україні ж податкове навантаження на тариф менше.

"Промисловим лобістам слід залишити ілюзії й зосередитися на зниженні енергоємності продукції, а також на сприянні комерційній інтеграції українського ринку з ринком ЄС", – переконаний Омельченко.

Відновлення енергосистеми

Після атаки росіян українська енергетика втратила значну частину генеруючих потужностей. Наразі триває масштабна ремонтна кампанія. Це ще одна причина, чому ринкові ціни на електроенергію необхідні: вони забезпечують генерацію достатніми коштами для ремонтів та підготовки до опалювального сезону.

Держава свідомо обрала підтримку населення, а не промисловості: тарифи для побутових споживачів залишаються фіксованими та дотаційними, їх стримують 'Енергоатом' і 'Укргідроенерго' за дорученням уряду.

Але одночасно субсидувати й населення, й великі заводи Україна не може собі дозволити. Щоб державні генерації мали ресурси для покриття пільгових цін для населення, ринкові тарифи повинні відображати реальні витрати виробництва. Тому промислові споживачі змушені платити близькі до ринкових ціни — це плата за енергетичну безпеку та відновлення. В умовах війни та руйнувань ринковий підхід – єдиний шанс стабілізувати енергетику та пройти зиму без блекаутів.

Інтеграція з європейським ринком

Великі промислові споживачі мають інструменти для зменшення власних витрат на електроенергію. Зокрема, вони вже зараз можуть укладати довгострокові контракти на постачання електрики — напряму з генераціями, що працюють на газі або від ВДЕ.

Фіксуючи ціну на кілька місяців або років уперед, бізнес убезпечує себе від коливань ринкових цін і отримує більш прогнозовані умови. В ЄС близько 70% електроенергії для промисловості продається саме за довгостроковими контрактами, а не на спотовому ринку.

Утім, українські енергоємні підприємства поки не користуватися цією можливістю. Експерти зазначають, що велика промисловість воліла б отримувати знижки за рахунок виробників або інвесторів, проте охочих її дотувати немає. Іншими словами, генерації не готові продавати електрику великим споживачам за заниженими цінами, а самі споживачі не квапляться укладати угоди за ринковими довгостроковими офертами.

Лібералізація цінових обмежень — це шлях до повноцінної інтеграції України в європейський енергоринок. Відмовившись від адміністративного стримування цін, Україна наближається до моделі, що діє в більшості країн ЄС, де ціна формується ринком і довгостроковими договорами. Це також необхідна умова для синхронізації з енергоринком ЄС.