Світова охорона здоров'я наказала довго жити. Що буде з медициною найближчими роками

Про те, що буде з медициною найближчими роками – у колонці для РБК-Україна розповів експерт у галузі пацієнт-менеджменту, ідеолог-засновник українсько-ізраїльської медико-волонтерської місії FRIDA Ukraine Роман Гольдман.

Пам'ятаєте, як у розпал пандемії ковіда світ аплодував медикам? Які зворушливі відео та фото пересилали одне одному у соцмережах? Як на вулицях міст усього світу вивішували фотографії втомлених лікарів та карбували монети, присвячені медикам. Сльози подяки та розчулення застилали очі мільйонів вдячних людей, які усвідомили, кому вони, найчастіше, завдячують своїм здоров'ям та життям. І обіцянки приділяти більше уваги розвитку світової охорони здоров'я звучали з вуст політиків та зі сторінок ЗМІ.

Але ми живемо в стрімкому світі, де один інформаційний порядок денний змінює інший, і вчорашні герої стираються з пам'яті. А тим часом проблеми охорони здоров'я, виявлені пандемією коронавірусу, нікуди не поділися. Більше того, вони продовжують посилюватися. І стосується це не тільки країн, що розвиваються, система світової медицини стоїть перед новим глобальним викликом – за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я до 2030 року в усьому світі не вистачатиме більше 18 000 000 медиків. Спробуйте просто уявити розмір проблеми і її можливі наслідки.

Люди повинні мати не лише бажання, а й можливість отримати медичну допомогу. А для цього, як мінімум, потрібні лікарі, фельдшери, медсестри, які готові надавати кваліфіковані медичні послуги. Але чи замислювалися ви, що є звичайнісіньким лікарем, який сидить на первинному прийомі в поліклініці або медичному центрі? Скільки часу, грошей, зусиль потрібно підготувати одного лікаря? Витрати його підготовку становлять сотні тисяч доларів.

Система підготовки включає базове навчання протягом 6-7 років, два роки резидентури, спеціалізація від 4 до 7 років, спеціалізовані курси, профільні конференції та симпозіуми. А також постійні чергування, семінари, наукова робота. У розвинених країнах потрібно 13-15 років, щоб стати лікарем-фахівцем. Що ще важливо, підготовка якісного фахівця передбачає систему менторства, коли досвідчений лікар передає свої знання та навички молодшим. Як наслідок, для створення та розвитку медичної наукової школи потрібні багато десятків років.

Тому основною умовою стійкості національної системи охорони здоров'я є якість та кількість кадрових медичних ресурсів. А це вимагає тривалого часу і великих інвестицій, і стосується всіх країн однаково.

Що ж відбувається з українською охороною здоров'я? На початку 90-х, з розвалом Радянського Союзу, системі охорони здоров'я було завдано величезних збитків. Дефіцит фінансування, злиденні зарплати, престиж однієї з шляхетних професій, що катастрофічно впав, не могли не позначитися на стані системи охорони здоров'я. Найкращі медики їдуть, йдуть у комерційну медицину.

Пацієнти змушені платити величезні кошти, але це не завжди гарантує високу якість лікування. Довіра до вітчизняної медицини падає, а це веде до ще більшого зубожіння та підвищення цін. Створюється порочне коло, що діє за принципом ланцюгової реакції. І нерозуміння політиків та фінансистів, яким здається, що громадська охорона здоров'я – це другорядне завдання. Спочатку потрібно заробити більше грошей, дбати про здоров'я народу ми будемо потім.

А тим часом, Комісія високого рівня Організації Об'єднаних Націй з питань зайнятості в галузі охорони здоров'я та економічного зростання (High-Level Commission on Health Employment and Economic Growth) ще у 2016 році зазначала, що "кадрові ресурси охорони здоров'я грають вирішальну роль у підвищенні життєстійкості громад та систем охорони здоров'я та їх стійкості перед лицем стихійних лих, викликаних природними чи антропогенними чинниками, і навіть що з ними екологічних, технологічних і біологічних чинників ризику". Це означає, що інвестування у поліпшення кадрів у медицині та соцзабезпеченні сприяють економічному зростанню усієї країни. Адже саме людські ресурси – головне багатство кожної держави.

З початком війни ситуація ще більше посилилася. Ще у лютому цього року міністр охорони здоров'я України заявляв, що різного ступеня пошкодження зазнали понад 1200 лікувально-профілактичних закладів, 540 лікарень зруйновано частково, 173 – повністю.

Всесвітня організація охорони здоров'я у червні 2022 року констатувала, що понад 20% населення України стикаються із "катастрофічними витратами на послуги охорони здоров'я". Це означає, що, стикаючись з необхідністю оплачувати медичну допомогу з власних коштів, люди не в змозі забезпечувати свої базові потреби, у тому числі – харчування. А лікарів та медичних працівників усіх рівнів катастрофічно не вистачає.

В Україні, окрім усіх бід та руйнувань, відзначається великий відтік медичних кадрів. Багато медпрацівників давно шукають і успішно знаходять роботу в країнах Східної Європи, де рівень оплати та умови набагато кращі. А з початку війни міграція медиків із країни збільшилася ще більше. У тому числі й тому, що державний сектор не може запропонувати ні гідну зарплату, ні іншу мотивацію для працевлаштування наявних медпрацівників. В результаті є парадоксальна ситуація: потреби охорони здоров'я не задоволені, а медики не можуть знайти гідну роботу.

Роман Гольдман (фото: facebook com)

Медична місія FRIDA Ukraine діє в Україні з перших тижнів війни, об'єднавши понад 500 українських та ізраїльських медиків для надання медичної допомоги цивільному населенню. Співробітники цього міжнародного проекту, діючи в екстремальних умовах, надали допомогу більш ніж 90 тисячам мирних українців. Медичні волонтери працювали у Чернігові, Бучі, Херсоні, Ірпені, Запоріжжі, Харкові. Отримуючи пожертвування з усього світу, організація створила парк спеціалізованих медичних автомобілів, що регулярно виїжджає по всій країні, надаючи допомогу на місці та евакуюючи тисячі людей із найгарячіших регіонів країни.

Але як уже писалося, це проблема не лише України, що воює. Із дефіцитом медичних кадрів світ зіткнувся вже давно. Ще до ковіда, у 2019 році за даними статистики у світі не вистачало 6,4 млн лікарів, 30,6 млн медсестер та акушерок, 3,3 млн стоматологів та 2,9 млн фармацевтів, Вже тоді автори дослідження визначали отриманий результат як "лякаючий" ".

Системні проблеми охорони здоров'я торкаються і країн Європи, які здавалися ще нещодавно благополучними. Очікується, що найближчими роками близько половини європейських лікарів перебуваючи у передпенсійному віці, буквально "знекровлять" системи національної охорони здоров'я, залишивши свої робочі місця.

У той же час, потреба в медиках зростає. Пов'язано це, як не парадоксально, з розвитком медичної науки та системи охорони здоров'я. Ще кілька років тому вийшла доповідь, яка відзначала відставання державного фінансування та зростаючі витрати на догляд за старіючим населенням.

За даними Євростату, у 2020 році близько 20% із майже 450 млн осіб у ЄС були віком від 65 років. Підвищується середній вік мешканців розвинених країн, санітарно-просвітницька діяльність багато років привчала людей дбати про себе та стежити за своїм здоров'ям. При цьому, з віком виникають та загострюються хронічні захворювання, люди все частіше змушені вдаватися до допомоги медицини. І чим успішніша ця допомога – тим частіше до неї звертаються пацієнти. Єдина можливість у цьому випадку – діяти на випередження, заздалегідь готуючи медичні кадри відповідно до потреб населення. І починати це потрібно було ще десятки років тому. Але, мабуть, старе прислів'я про грім і мужика виявилося актуальним і для Європи та Північної Америки.

І розвинуті країни починають конкурувати за медичні кадри, як колись – за скарби новостворених континентів. Більш багаті країни переманюють фахівців і країн-сусідів, успішніші клініки пропонують високі оклади співробітникам, і нема кому приймати пацієнтів на амбулаторному рівні.

З'являються "офшорні зони" медичної освіти. Наприклад, румунська система освіти випускає найбільшу в ЄС кількість медиків у розрахунку на душу населення – 25 на 100 тис. осіб. Але більшість із новостворених лікарів, а серед них багато іноземців, або їдуть до рідних країн, або мігрують, наприклад, до Німеччини. А водночас німецькі лікарі їдуть працювати до сусідньої Швейцарії за вищими зарплатами.

За даними Світового банку, в останнє десятиліття витрати на охорону здоров'я в країнах Європи залишалися практично незмінними, хоча для відповідності потребам, що зростають, повинні зростати прискореними темпами, особливо після пандемії. І це тільки, щоб системи охорони здоров'я не впали у стагнацію.

Добре розвивають системи охорони здоров'я Тайвань, Південна Корея, Японія, займаючи перші рядки тривалості життя у світових рейтингах. Звичайно, це пов'язано з технологічним розвитком, але ще й з особливостями здоровішої кухні, екології, національного характеру. Якому законослухняному японцю спаде на думку пропустити профілактичний огляд, запропонований страховою компанією? І тим більше, піти і купити довідку, що підтверджує здоров'я?

У першій десятці країн із найвищим рівнем охорони здоров'я незмінно виявляється й Ізраїль, куди досить часто останніми роками звертаються українці за високотехнологічною медичною допомогою.

Загальносвітові проблеми з медичним персоналом не могли оминути і цю маленьку країну, з якою останнім часом часто порівнюють Україну. Хоча кількість лікарів в Ізраїлі збільшилася за останнє десятиліття, вона, як і раніше, недостатня для задоволення негайного запиту кожного бажаючого, в тому числі численних іноземних пацієнтів, які приїжджають за високотехнологічною медичною допомогою. Авторитет ізраїльських лікарів у галузі лікування онкологічних захворювань, ендокринології та лікування метаболічного синдрому, складної нейрохірургії дуже високий.

За даними міністерства охорони здоров'я держави Ізраїль, у 2022 році налічувалося 8669 лікарів, з яких 5110 лікарів вищої кваліфікації. Збільшення числа лікарів досягається за рахунок репатріантів, які знову прибувають, які переїжджають до країни у зв'язку з зростаючим рівнем антисемітизму і нестабільністю у світі. Число випускників медичних вишів Ізраїлю значно збільшилося за останнє десятиліття, вивчається на державному рівні надання фінансової підтримки ізраїльським студентам, які вивчають медицину за кордоном.

В останньому звіті Міністерства охорони здоров'я наголошується, що Ізраїль з його націоналізованою системою охорони здоров'я та превентивним аналізом даних про захворюваність у національному масштабі має відносну перевагу у вирішенні цього завдання порівняно з іншими країнами.

Пандемія коронавірусу нагадала світові про цінність медиків, але лише через кілька років стало очевидно, що пам'ять це коротка. А значить, попереду на нас чекають нові випробування. І варто задуматися вже зараз, де і у кого ви лікуватиметеся, коли виникне така необхідність. А поки що, наше традиційне побажання: бережіть себе і будьте здорові! Це і є справжнє багатство.