ua ru

Про репутаційні втрати для компаній, що дотримувались антиросійських санкцій "з широко заплющеними очима"

Про репутаційні втрати для компаній, що дотримувались антиросійських санкцій "з широко заплющеними очима" Які репутаційні втрати чекають компанії, що продовжили співпрацю з РФ попри санкції Заходу (фото: Getty Images)
Автор: Спецпроект

На початку липня 2022 року Мінфін США опублікував список із 18 країн, через які РФ намагається обходити західні санкції. У ньому є держави колишнього СРСР: Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан й Узбекистан. Також там вказані Туреччина, Китай, Бразилія, Індія, Ізраїль, Мексика, Сербія, ОАЕ, ПАР, Нікарагуа, Сінгапур й Тайвань. У Мінфіні США заявили, що всі ці країни є "перевалочними пунктами" Росії та Білорусі.

Однак, як це не дивно, "активний обхід" санкцій дуже довго практикували як самі США, так і найбільші країни Євросоюзу. Причому йдеться про цинічну співпрацю закордонних компаній з підприємствами російського військово-промислового комплексу (ВПК). Адже саме зі зброї "з начинкою Заходу" зараз росіяни вбивають українців. Детальніше — в спецпроекті РБК-Україна.

Хороші правила — тільки на папері

У ЄС з 2008 року діє загальна політика експорту озброєнь, яка називається "Загальна позиція". "Це хороший документ", — говорить Тобіас Хайдер, радник з безпеки та оборони Зелених/EFA, в інтерв'ю Investigate Europe.

Загальна позиція включає вісім критеріїв, які держави повинні враховувати при видачі експортних ліцензій на виготовлення зброї: міжнародні зобов'язання, дотримання прав людини, внутрішня ситуація та збереження миру у регіоні. Вони також повинні брати до уваги безпеку та стабільність, національну безпеку, членство в конвенціях з прав людини та контролю над озброєннями, контроль за експортом озброєнь та небезпеку того, що невідповідний військовий потенціал може завдати шкоди розвитку.

У цих умовах не вистачає лише корупції та демократичного статусу країни-отримувача, зазначає Хайдер. "Але в іншому це чудова політика, принаймні на папері. Але з погляду експлуатації ці вісім критеріїв навряд чи відіграють роль у національних експортних рішеннях більшості країн".

Справа в тому, що нещодавно Європейська рада з експорту конвенційної зброї підрахувала, що протягом 2015-2020 років десять країн Євросоюзу експортували до Росії озброєння на 346 млн євро незважаючи на ембарго, що набуло чинності у липні 2014 року. Найбільше "вторгували" Німеччина та Франція, на які припадають 80% усіх постачань.

На перший погляд, 346 млн євро за шість років – небагато порівняно з роздутим оборонним бюджетом РФ, який у 2021 році становив $61,7 млрд. Тим більше, що загалом за економічним обсягом країни-члени ЄС заробили майже 190 мільярдів євро від продажу зброї та військової техніки в усьому світі в період з 2013 по 2020 рік.

Насправді ж ці мільйони значно дорожчі для російської армії, ніж мільярди, зароблені Європою на інших напрямах. Завдяки технологічному імпорту з "недружніх країн" росіяни змогли вдосконалити радянську техніку і розвити власну. І врешті-решт, 24 лютого 2022 року сталося те, чого так боявся і водночас очікував цивілізований світ: Росія розв’язала повномасштабну криваву війну на українських землях – у серці Європи.

А цього могло б і не статись, адже ЄС ще у липні 2014 року заборонив експорт зброї до Москви. Проте один пункт у санкціях дозволяв продаж за контрактами, підписаними до серпня 2014 року. І цим Кремль та недобросовісні європейські компанії скористались повністю (цю лазівку, до речі, було прикрито лише нещодавно, із запровадженням 5-го пакету санкцій).

Показовий приклад – російські безпілотники

Часто згадувані в новинах російські моделі "Орлан-10" та "Форпост" не раз збивали в зоні ООС й до початку війни, тому в експертів було достатньо можливостей для їх вивчення. Виявилося, що безпілотну авіацію для Росії будував весь світ.

Так, безпілотник "Орлан-10" містить (дані за 2018 рік!) GPS-модуль швейцарської компанії U-blox, двигун японської SAITO, стартер-генератор американської Texas Instruments Incorporated та польотний контролер франко-італійської STMicroelectronics.

Безпілотник "Форпост" взагалі є копією ізраїльського IAI Searcher. "Форпости" до останнього збирали на Уральському заводі цивільної авіації за ізраїльською технологією з американських та німецьких запчастин. Цей дрон збудовано на базі одноциліндрового двигуна 3W-55i німецької компанії 3W-Modellmotoren Weinhold GmbH. Крім того, він має навігаційні модулі швейцарського виробника MicroEM, а GPS-антену — американської компанії Antcom. Радіочастотний модуль 9XTend 900 МГц і GNSS-приймач NV08C-CSM — також американського виробництва.

У безпілотнику "Гранат" стоїть двигун виробництва чеської компанії Model Motors, а "Застава" взагалі є ізраїльським апаратом, який просто збирається в Росії. 90% деталей цього дрону зроблено ізраїльськими компаніями Elbit Systems і Data Links, а двигун німецький - від компанії Hacker Motor. І фактично подібна картина спостерігається з кожним типом БПЛА, що знаходиться на озброєнні російської армії.

Лідер "сірих" продаж озброєнь до Росії — Франція

Трохи більше року тому Владімір Путін та його армія все ще були платоспроможними клієнтами європейської військової промисловості. За даними Робочої групи Ради з експорту звичайних озброєнь (COARM), після 2014 року держави-члени ЄС видали більше тисячі ліцензій для підприємств Росії. І на першому місці у списку європейських експортерів стоїть Франція. Причому кількість виданих нею ліцензій різко зросла не коли-небудь, а саме у 2015 році, одразу після введення ембарго (див. візуалізацію даних).

Про репутаційні втрати для компаній, що дотримувались антиросійських санкцій "з широко заплющеними очима"

Так, у 2014 році французька влада все ще надавала дозвіл на відправку до Росії "хімічних агентів", "біологічних агентів", "засобів придушення заворушень" і "радіоактивних матеріалів, супутнього обладнання, компонентів та матеріалів".

А з 2015 року (в період більш жорстких санкцій) Франція дала дозвіл на експорт військової техніки, що відноситься до категорії "бомби, ракети, торпеди, реактивні снаряди, заряди вибухових речовин", зброї прямої летальної дії, а також "обладнання для візуалізації, літаків з їх компонентами та безпілотників".

Згідно з Disclose, французький експорт також включав тепловізійні камери для більш ніж 1000 російських танків, а також навігаційні системи та інфрачервоні детектори для винищувачів і бойових вертольотів. Кремль купив їх у Safran та Thales, основним акціонером яких є французька держава. Це обладнання тепер можна знайти на борту наземної техніки, винищувачів та гелікоптерів, що атакують ЗСУ.

Не можна сказати, що санкції та ембарго не діяли зовсім. Ні, адже саме завдяки ним у 2015 році в Росії зірвався контракт на постачання двох вертолітоносних кораблів Mistral за $1,3 млрд. Однак мало хто говорить, що Франція відмовилася від співпраці з агресором і продала ці кораблі Єгипту виключно через розголос в ЗМІ та під суспільним тиском. За менш помітними позиціями країни ЄС не припиняли постачання зброї і деталей до країни-окупанта.

Наприклад, надважливою для російського ВПК була співпраця з французьким виробником електроніки Thales, до акціонерів якого дотично входить й уряд "трьохкольорових". Технікою від цієї компанії до 2020 року було модифіковано понад тисячу російських танків. Зокрема, тепловізор Catherine FC від компанії Thales використовували для створення прицільних комплексів "Эсса", "Плисса" та "Сосна-У". Вони стоять на модифікованих танках Т-80, Т-90, Т-72 та інших бойових машинах.

З 2009 року за ліцензійною угодою з французами ці тепловізори збирали у Росії на Волзькому оптико-механічному заводі. Ці приціли дозволяють навіднику чудово бачити ворога з кількох кілометрів, навіть уночі.

Танки з французьким обладнанням використовували ще під час вторгнення на Донбас у 2014 році. Про це свідчить відеозапис із середини російського Т-72, який бойовики "ДЛНР" намагалися видати за трофейний.

Про репутаційні втрати для компаній, що дотримувались антиросійських санкцій "з широко заплющеними очима"

Пізніше на знімках танка Т-90, зроблених співробітниками російського виробника зброї "Уралвагонзаводу", були помічені елементи системи управління вогнем дочірньої компанії Thales – Thompson CSF Optronique.

Крім того, французькі тепловізори виявили на російських бойових машинах десанту БМД-4, які розстрілювали автівки з цивільними у Бучі.

За даними видання Disclose, компанія Thales також оснастила навігаційними системами 60 російських винищувачів Су-30СМ, які обстрілювали сирійські міста. У березні їх збивали в небі над Васильковом та Броварами.

Також відомо, що інша велика французька компанія, SAFRAN, у 2016 році поставляла до РФ сенсорні модулі. При цьому компанія точно знала кінцевого отримувача — Військово-повітряні сили РФ. Це випливає з того, що фірма самостійно вказала кінцевого отримувача для отримання дозволу Міжміністерської комісії.

Сенсорні модулі — не єдині компоненти, що їх продавав SAFRAN російській армії. Концерн через свою дочірню компанію Safran Vectronix AG (Швейцарія) поставляв російським підприємствам високоточні лазерні далекоміри. Один із них було виявлено в російському оптико-електронному комплексі спостереження "Іронія" 2019 року виробництва. На цьому обладнанні легко помітити маркування Vectronix, модель DMC-SX 5000 та, ймовірно, дата виготовлення (09.18).

Зброя до Росії надходила звідусіль

Обладнання надходило навіть від головного ворога Росії – Сполучених Штатів. Хоча росіяни офіційно заперечують, що купували американське озброєння, компоненти зі США часто зустрічаються в російській техніці.

Так, російські моряки ставлять американські тепловізори компанії Flir на невеликі військові судна. А на тягачах КамАЗ-65225 стоять американські двигуни Cummins та німецькі коробки передач від компанії ZF Friedrichshafen. Ці вантажівки використовують для перевезення ЗРК "Панцир", танків та артилерійських систем.

Російський бронеавтомобіль "Рись" – це насправді італійський Iveco LMV. За даними видання Russia Beyond, ці машини сотнями постачали в РФ щонайменше до 2016 року.

Про репутаційні втрати для компаній, що дотримувались антиросійських санкцій "з широко заплющеними очима"

У 2011 році, коли ще ніхто і не думав про впровадження санкцій, Італія передала на озброєння РФ 10 машин у готовому вигляді, а далі було заплановано, що російський завод у Воронежі збере броньовики з наданих комплектуючих. Але вже в 2012 році новий міністр оборони Росії Сергій Шойгу заборонив російській армії використовувати бронеавтомобілі класу "Рись", а в 2013 році російське Міноборони взагалі призупинило постачання – у відомстві заявили, що броньовики не відповідають технічним характеристикам.

Заяви Шойгу виявилися фейковими, оскільки постачання італійських запчастин не припинялося ні на рік: згідно з виробничою програмою на 2015-2016 роки, Росія випустила 356 бронеавтомобілів "Рись". А кінцевим отримувачем італійських броньовиків стала військова частина 48670, де розміщена 91-ша Центральна база резерву автомобільної техніки РФ. Адреса знаходження в\ч — місто Каменськ-Шахтинський, Ростовська область — чітко доводить, на якому саме фронті планувалось використання броньовиків.

Врешті-решт, як свідчить вже згадуване вище розслідування Investigative Europe, італійці навіть за кілька місяців до вторгнення Росії в Україну продавали окупантам гвинтівки, пістолети та боєприпаси.

За даними італійського статистичного управління Istat із зовнішньої торгівлі, у період із січня по листопад 2021 року Італія поставила до Росії зброї та боєприпасів на суму 21,9 млн євро. Чому італійський уряд це дозволив? Бо, виявляється, ця зброя — напівавтоматичні гвинтівки та боєприпаси — продавалася на російський громадянський ринок, до якого входять приватні охоронні, воєнізовані та спеціальні державні органи, а не до армії РФ...

Не менш показова ситуація і з російським концерном "Алмаз-Антей", яке виробляє зенітно-ракетне та радіолокаційне обладнання для російської армії, зокрема, сумнозвісні "Буки" C300, C400 і C500 й так само перебуває під санкціями з 2014 року.

Європейцям з ним було заборонено торгувати прямо та опосередковано, навіть через дилерів. Проте підприємства зі складу цього концерну успішно проводили тендери на продукцію іноземних виробників. Наприклад, концерну знадобилася змащувально-охолоджувальна рідина для металообробки від провідного німецького виробника TECHLUBE GMBH. За даними публічних закупівель, тендер виграла маловідома російська фірма "Кварта". Німецький виробник має офіційне представництво та сотні клієнтів у Росії. Імовірно, спочатку товар поставили для "мирних" російських компаній, однак через них він потрапив до військових.

Таких прикладів чимало. Німецьке високоточне вимірювальне обладнання виробника Zoller російський концерн закуповував на тендері у березні 2022 року. Російський концерн закривав тендери на унікальне обладнання від західних виробників і жодні санкції цьому не завадили. Загалом "Алмаз-Антей" отримував обладнання швейцарської Blaser Swisslube, американських Nvidia та Indium, німецьких Zoller, Walter, Techlube GmbH та британської GARANT.

Окремі компанії постачали товари для військових потреб навіть без отримання спеціальних ліцензій. Наприклад, німецька Bosch переконувала, що продає автомобільне обладнання лише для мирних цілей, а її апаратуру виявляли на захоплених українською армією російських БМП. Через скандал компанія припинила постачання в Росію.

Але ж окрім цієї компанії, ще є десятки інших, менш відомих, які теж вдало обходили санкції. Наприклад, Ульяновський механічний завод – головний російський виробник систем протиповітряної оборони – купував засоби вимірювання у німецьких корпорацій ROHDE та SCHWARZ.

Науково-продуктивний комплекс "Геофізика", який розробляє оптико-електронні системи для потреб космічних сил, авіації, Військово-морського флоту і Сухопутних військ, закуповував запчастини у німецької фірми PFERD.

Науково-виробниче об'єднання "Стріла", яке займається розробкою військових радарів, на постійній основі набувало верстатів OPTIUM. А "Кіровське машинобудівне підприємство", яке випускає ракети для комплексів ППО, отримувало обладнання від німецької корпорації Trumpf та німецько-японської компанії DMG Mori.

За даними Deutsche Welle, у Німеччині вже є кілька кримінальних справ щодо порушення експортних норм ЄС. Але це ж краплина в морі. Незрозуміло, чи має відношення уряд Німеччини до укладання таємних угод між російськими та німецькими компаніями, проте ясно, що завдяки нелегальним діям німецьких постачальників країна все ж стала, так само як і Франція з Італією, співучасником російської агресії.

Дрібні експортери — не менш велика зброя

Дивлячись на те, що інші держави-члени експортували до Росії в цей період, деякі з них також мали постійний потік експорту, хоча й у менших масштабах, ніж великі постачальники. Чеська Республіка щорічно експортувала "літаки, легші за літальні апарати, безпілотні літальні апарати, авіадвигуни та авіаційне обладнання" у період з 2015 по 2019 рік.

Австрія також продовжувала щорічно експортувати до Росії військову техніку, "гладкоствольну зброю калібром менше 20 мм, інше озброєння та автоматичну зброю калібром 12,7 мм" та "боєприпаси та пристрої встановлення підривника, а також спеціально розроблені компоненти".

Болгарія уклала дві угоди у 2016 та 2018 роках щодо експорту "військових кораблів, (надводного чи підводного) спеціального військово-морського обладнання, аксесуарів, компонентів та інших надводних кораблів" та "технологій" для "розробки", "виробництва" або "використання" предметів, включених до Загального військового списку ЄС", на суму 16,5 млн євро.

За даними Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень Великобританії (RUSI), крилата ракета 9М727, яка запускається з ракетного комплексу "Іскандер-К" та є зразком однієї з провідних систем озброєння Росії, забезпечує свою роботу за допомогою американської електроніки. З семи точок підключення до встановленого на ракеті комп'ютера, лише одна розроблена за радянських часів і виготовляється в Росії. Інші шість — продукція компаній США. Деталі, що з'єднують друковані плати з корпусом комп'ютера і самі друковані плати теж зроблено у Штатах.

Які ж висновки?

Низка західних компаній часто-густо порушували санкції в обхід ембарго щодо постачання зброї. При цьому уряди країн виробників та постачальників зброї або були напряму зацікавлені у такій співпраці з РФ, або свідомо не помічали елементарних двоходових схем з прокладкою. До початку війни в Україні це їм сходило з рук. Після війни, уряди більшості країн ЄС перейшли у формат допомоги Україні, але це не означає, що компанії-порушників слід пробачати.

До речі, саме під таким девізом була створена ініціатива Total Isolation of russia, спрямована на виявлення та покарання європейських компаній зі сфери ВПК, які озброювали російську армію.

Мета проєкту — не просто покарати порушників санкцій проти РФ, але й зробити їх максимально токсичними для торгівлі. І тоді оті 346 млн євро будуть здаватись не прибутком, а неймовірною втратою через те, що "репутаційні бомби" не дозволять заробити мільярди на інших ринках.

Покарати порушників складно, але можливо. Так, щоб стежити за дотриманням санкцій, Європол та агентство Fortex вже декілька місяців як почали операцію "Оскар". У її рамках вони підтримують кримінальні розслідування проти шахраїв, які обходять заборону на експорт.

Є і конкретні результати від української ініціативи Total Isolation of russia. За повідомленням її засновника Олександра Дубілета, ще 12 липня 2022 року команда юристів подала заяву до Європейської комісії (ЕК), у якій викладена історія поставок SAFRAN для російської армії.

Наступна ж їх заява до ЕК стосується недвозначних порушень цією компанією санкцій ЄС: поставку в 2015 році сенсорних модулів підприємствам ВПС РФ по-іншому ніяк трактувати не можна.

Як і у випадку з Thales, суд над компанією SAFRAN має донести два повідомлення. По-перше, кожен незаконний постачальник ВПК-продукції до Росії - рано чи пізно — буде покараний. По-друге, співпраця з токсичною державою-агресором обов’язково обернеться скандалами і жорсткими репутаційними втратами.