Принципи ветерансьої політики. Як Україні стати гідною своїх героїв

За підрахунками експертів в найближчому майбутньому кількість людей, яких стосуватиметься ветеранська політика може сягнути 5 мільйонів осіб, а деякі стверджують, що в орбіті цієї політики перебуватиме до 30% населення. Щодо особливостей формування підвалин цієї політики – в колонці для РБК-Україна розповів народний депутат Олексій Леонов.

Ми потребуємо принципово нових принципів та підходів, які будуть позбавлена патерналізму та популізму, радянської декларативності та вже набутої за часів незалежності зайвої бюрократизації. Причому треба розуміти, що глобально йдеться не просто про соціальну справедливість, а й про національну безпеку та перспективи відновлення нашої економіки.

Будь-яка неповага до ветеранів – це підрив основ патріотичного виховання. Це своєю чергою означатиме, що у разі наступної російської навали Україну просто не буде кому захищати. Щодо економіки, то тут все зовсім прозоро: якщо наші ветерани почнуть масово виїжджати за кордон для возз’єднання зі своїми родинами, то в Україні просто не буде кому жити та працювати.

Хочу відзначити, що розуміння важливості питання цілком присуне в суспільній свідомості. І тому формування принципів нової ветеранської політики вже йде повним ходом. В порядку дискусії навожу деякі з них.

Перший принцип – "рівний до рівного". Держава має створити таку систему підтримки воїнів та їх рідних, яка гарантуватиме їм, що кожна їх емоція, кожна їх потреба буде зрозуміла для людини, яка їм допомагає.

Другий принцип "ні слова про ветеранів без участі самих ветеранів". І це правило вже неухильно дотримується. Першу Концепцію нової ветеранської політики нещодавно представили саме п’ять громадських організацій.

Третій принцип. Підтримка ветеранів – це не просто про набір пільг. Це про гарантування повноцінного повернення до цивільного життя, успішної реінтеграції до суспільства. Кожен ветеран має отримати у своє розпорядження ресурси, які дозволять йому конкурувати в цивільному житті.

Четвертий принцип – правова визначеність. Нормативно-правова база має бути прописаною максимально чітко та зрозуміло. Загальний статус ветерана має бути довічним. Всі конкретні статуси, в тому числі щодо родин загиблих, упорядковані та уніфіковані.

П’ятий принцип – гарантоване фінансове забезпечення. Державні програми щодо підтримки ветеранів повинні відповідати реальним можливостям держави. Жодних декларацій та порожніх обіцянок.

Шостий принцип – вільний доступ до державних програм. В першу чергу потрібно прибрати надмірну бюрократизацію, ліквідувати брак зрозумілої інформації та скоротити тривалість ухвалення рішень.

Сьомий принцип – дбати не лише про ветеранів, а й про їх родини. В Україні має бути сформована єдина державна політика, яка забезпечить комплексний та послідовний підхід щодо ветеранів та їхніх сімей.

Говорячи про ветеранську політику маємо пам’ятати, що повернення до цивільного життя – це не про миттєве позбавлення від минулого досвіду. Якщо середовище та спільнота є недоступними або навіть ворожими, не розуміють досвіду колишніх військових та не надають належної підтримки, виклики, з якими вони стикаються у цивільному житті, перетворюються на проблеми. І не тільки самих ветеранів та їхніх родин.

Сьогодні ми вже маємо кілька пілотних проєктів, які впроваджують нові підходи у роботі з ветеранами.

Зокрема, в дев’яти областях України та місті Києві проходить випробування новий інститут – "помічника ветерана". Помічник ветерана – це спеціально навчена людина, переважно з-поміж ветеранів війни або членів їх родин. Після навчання їх працевлаштують до Сервісних офісів у справах ветеранів. Помічник ветерана зустрічає військового одразу після повернення до рідної громади, надає потрібну інформацію, а також - за потреби супроводжує до органів влади або під час звернень по правову допомогу

Хочу, щоб Одеса якнайшвидше доєдналася до цього проєкту. Тим більше що Сервісний офіс у справах ветеранів ми вже маємо. Також планую разом з фракцією партії "Слуга народу" в Одеський міській раді добитися встановлення коштом місцевого бюджету разової матеріальної допомоги родина воїнів, які зникли безвістю.

Зрозуміло, що ми тільки на початку шляху до формування адекватної сучасним реаліям та вимогам ветеранської політики держави. Але на зволікання часу не має. Україна має бути гідною своїх героїв, бо це не просто моральний імператив чи вимога президента, це – власне базова складова сучасної формули її державності.