Перша АЕС в Польщі. Які уроки дає польський проєкт для України

Сусідня Польща активно рухається на шляху будівництва першої в країні атомної електростанції. Проєкт має послідовну підтримку з боку різних урядів, покликаний замістити застарілі вугільні ТЕС та посилити регіональну роль країни. Як далеко просунулися польські колеги та чим їх досвід цінний для України – у матеріалі РБК-Україна.

Зміст:

• Історія питання
• Поточний стан проєкту
• Значення атомної генерації
• У нагоді українська допомога
• Уроки з польського досвіду

На сьогодні роль атомної енергетики у світі активно зростає. 6 лютого виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства Фатіх Біроль заявив: "Сьогодні я можу підтвердити, що атомна енергетика повертається, рішуче повертається. Цього року (2025) ми очікуємо, що виробництво електроенергії на АЕС у світі буде найбільшим у історії".

За його інформацією, на сьогодні будується близько 70 ГВт атомної генерації у 50-ти країнах світу.

"Ми ніколи не бачили такої великої кількості обсягів будівництва атомних електростанцій за останні 30 років", – сказав Біроль, додавши, що також у багатьох країнах активно собі прокладає шлях технологія малих модульних реакторів.

Виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства підкреслив, що багато країн повертаються до необхідності розвитку атомної енергетики, наприклад, Італія та Швеція. Японія перезапускає проєкти у атомній енергетиці, Франція активно продовжує підтримувати ядерну галузь, а такі країни як Туреччина та Польща починають нове атомне будівництво.

Історія питання

Польська держава вже мала спроби збудувати атомні енергоблоки. Ще у 1980-х роках уряд соціалістичної Польщі планував збудувати АЕС біля села Жарновець, яке розташоване недалеко від берега Балтійського моря. Планувалося збудувати станцію із 4-х енергоблоків типу ВВЕР-440. Почали будувати два енергоблоки, але роботи були зупинені у 1989 році. Завершенню будівництва станції завадила Чорнобильска катастрофа та загальний скептицизм по відношенню до атомної енергетики, який поширився після неї.

У 2009 році польський уряд створив державну атомну компанію Polskie Elektrownie Jądrowe, PEJ (пол. Польські атомні електростанції), яка мала стати оператором майбутніх АЕС. Компанія відновила зусилля щодо будівництва атомної генерації і почала пропонувати нові проєкти.

Активно до реалізації цих планів підійшов попередній уряд на чолі із прем'єр-міністром Матеушем Маровецьким (2017-2023 роки) та нинішній уряд під головуванням Дональда Туска. У жовтні 2020 року була ухвалена Польська ядерна енергетична програма. Документ передбачає будівництво 6-9 ГВт атомної генерації, використовуючи реактори з водою під тиском. У серпні 2024 року Дональд Туск заявив, що розпочинаються підготовчі роботи до будівництва АЕС у Поморському воєводстві Польщі.

За його словами, були розпочаті роботи зі створення інфраструктури для початку атомного будівництва. Тоді ж Міністерство фінансів Польщі заявило про підготовку значних сум у бюджеті на 2025 рік, які мають піти на проєкт АЕС. В жовтні 2024 року Туск заявив, що протягом найближчого десятиліття планується інвестувати 70 млрд злотих (близько 17 млрд доларів США) для будівництва АЕС у Поморському воєводстві.

Для будівництва нової АЕС польська сторона в якості розробника реакторної технології обрала провідну інжинірингову компанію Westinghouse, акціонерами якої є канадські урановидобувна компанія Cameco Corporation та інвестиційна компанія Brookfield Renewable Partners. У січні 2025 року Дональд Туск відвідав Канаду та підписав із прем'єр-міністром Джастіном Трюдо угоду щодо інтенсивної співпраці в сфері ядерної енергетики.

Поточний стан проєкту

За інформацією Bloomberg, 7 січня 2025 року польський уряд прийняв проєкт рішення, яке передбачає збільшення статутного капіталу компанії PEJ на 14,7 млрд доларів. Цю суму уряд планує передати компанії у вигляді безпосередньо коштів на рахунки PEJ або у формі облігацій. Також повідомляється, що польська сторона планує ввести в експлуатацію перший енергоблок у 2036 році. Згідно повідомлення Bloomberg, уряд Польщі планує залучити три джерела фінансування будівництва АЕС: пряме фінансування компанії-оператора PEJ із бюджету, надання державних гарантій для отримання кредиту та укладання 60-річного контракту "на різницю".

Такий тип контрактів передбачає, що компанії-оператору гарантується урядом отримання визначеної ціни за електроенергію протягом дії договору. При цьому компанія продає електроенергію самостійно на ринку за ціною, що склалася, і отримує різницю між визначеною та ринковими цінами, якщо останнє ринкове значення є нижчим за встановлену договором ціну. Визначена ціна забезпечує гарантовану окупність проєкту для інвесторів. Такі контракти є типовими для великих енергетичних проєктів і були застосовані при будівництві атомних енергоблоків у багатьох європейських країнах.

Рішення уряду Польщі потребує погодження з Єврокомісією, яка в середині грудня 2024 року розпочала вивчення цього питання. Брюссель має перевірити, чи відповідає такий масштаб і форми фінансової підтримки атомного будівництва європейському законодавству у сфері надання державної допомоги. За інформацією Bloomberg, в бюджеті на 2025 рік польський уряд вже заклав 4,6 млрд злотих (1,1 млрд доларів) на проєкт АЕС.

Заступник міністра промисловості Войцех Врохна у грудні 2024 року стверджував, що результати дослідження Брюсселя допоможуть Варшаві розробити відповідну модель фінансування проєкту. "Забезпечуючи швидкі переговори, план здачі в експлуатацію першого блоку в 2036 році не повинен бути під загрозою", - додав представник урядовець в коментарі для Bloomberg.

Коментуючи польський проєкт, голова правління АТ "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" Юрій Сапожников зазначив, що на першому етапі Польща планує збудувати два енергоблоки за технологією Westinghouse АР-1000. За його словами, ця технологія була розроблена на початку 2000-х років і надійно себе зарекомендувала.

"Ця установка, на мою думку, має велику кількість конкурентних переваг саме з точки зору безпеки. Для цього була закладена цікава концепція із застосуванням максимальної кількості пасивних систем. Для свого спрацювання ці системи не вимагають електроживлення. Вони спрацьовують самостійно, наприклад, під дією сили тяжіння. Це головна конкурентна перевага такого типу установок", - сказав Юрій Сапожников в коментарі для РБК-Україна.

Він нагадав, що український "Енергоатом" також вибрав цю технологію для будівництва енергоблоків Хмельницької АЕС №5 та №6.

"Польща пішла тим же шляхом. Поляки прийняли свідоме рішення на користь американської технології і з точки зору технічної експертизи та безпеки це рішення абсолютно адекватне. Це найбільш безпечна, доведена і апробована технологія, яка є на ринку", – додав голова правління інституту "Енергопроект".

Юрій Сапожников також акцентував увагу на досвіді компанії Westinghouse, яка стала материнською компанією для багатьох інших світових представників атомної енергетики і побудувала енергоблоки за технологією АР-1000 у Китаї та США, більше того ця технологія була придбана іншими компаніями-операторами АЕС, на її основі був збудований цілий парк енергоблоків.

В коментарі для РБК-Україна голова правління інституту "Енергопроект" зазначив орієнтовну вартість двох енергоблоків потужністю по 1 000 МВт: "Вартість за кіловат встановленої потужності АЕС із 2005 року по теперішній час зросла із 5 000 до 7 000 доларів США. Таким чином, два енергоблоки по 1 000 МВт будуть коштувати близько 14 млрд доларів. Вартість будівництва атомного енергоблоку дуже залежить від вартості робочої сили, яка, наприклад, у США чи Великобританії буде дорожча, ніж в Польщі. Тому така ціна для Польщі – цілком адекватна".

Значення атомної генерації

Для Польщі вже багато років поспіль основним джерелом виробництва електроенергії є вугільна генерація, адже країна має багаті поклади вугілля та розвинену вугільну промисловість. Але Європейський Союз взяв чіткий курс на скорочення викидів парникових газів та поступову відмову від вугілля, як одного із найбільш брудних джерел генерації.

Польська сторона також розуміє, що її вугільні теплоелектростанції поступово будуть виводитися з експлуатації. На сьогодні вони виробляють близько 70% всієї електроенергії в країні. Таку частку в енергобалансі буде не просто замінити, тому потрібне значне джерело виробництва і яке, звичайно, буде відповідати критерію вуглецевої нейтральності. Ідеальним рішення в такому випадку стає саме атомна енергетика.

"На сьогодні, низьковуглецевою та надійною в довгостроковій перспективі є атомна генерація. Тому, Польща взялася за амбітний проєкт: вони запланували збудувати шість великих атомних блоків потужністю від 1 ГВт кожен, а також 40 малих модульних реакторів. Це в перспективі замінить ту базову вугільну генерацію, яка в майбутньому запланована до виведення з експлуатації", - прокоментував для РБК-Україна віцепрезидент бізнес-об’єднання енергетичних компаній Energy Club Іван Григорук.

Його думку поділяє голова Бюро комплексного аналізу та прогнозів, експерт з питань енергетики Сергій Дяченко. Він зазначив, що атомна енергетика з точки зору розвитку низьковуглецевої економіки нічим не гірша за "зелену" енергетику. "Атомна енергетика здійснює мінімум викидів парникових газів", – сказав він.

Іван Григорук звернув увагу на те, що, збудувавши атомні енергоблоки, Польща отримає значну можливість для експорту електроенергії, наприклад, в Балтійські країни та Німеччину, що значно посилить її регіональний вплив.

Окремо слід зазначити, що створення в країні атомної генерації – це одночасне залучення багатьох наукових установ, суміжних галузей, таких як машинобудування, металургія, хімічна промисловість, а також підготовка високопрофесійних інженерних кадрів. Мультиплікаторний ефект від розвитку атомної енергетики для економіки всієї країни є дуже значним.

У нагоді українська допомога

У листопаді 2024 року в інтерв’ю для "Укрінформ" міністр енергетики України Герман Галущенко повідомив, що наша країна має значний досвід і фахівців у атомній галузі, тому Київ готовий допомагати Варшаві в цьому напрямку.

"Польща планує розвивати атомну енергетику й підписала відповідні контракти, а ми маємо величезний досвід експлуатації і фахівців відповідного рівня. Тому в переговорах як з польськими, так і з американськими партнерами ми наголосили, що Україна може суттєво підсилити цей напрям", – сказав міністр енергетики.

Він навів приклади успішної співпраці між двома країнами в енергетичній сфері, це постачання обладнання для відбудови та ремонту української енергетичної інфраструктури, а також спільне будівництво інтерконектору - лінії електропередачі "Хмельницька АЕС – підстанція "Жешув", яка дозволила значно розширити можливості транскордонної торгівлі електроенергією між двома країнами.

Позицію Міненерго підтримав директор Міжнародного центру з хімічного захисту та безпеки (ICCSS) у Варшаві Кшиштоф Патурей. В коментарі для "Укрінформ" у грудні 2024 року він сказав, що українці мають найкращий досвід експлуатації та підтримання рівня безпеки атомних реакторів із США, де розташовані виробничі потужності Westinghouse.

"Тому Варшава повинна налагодити стратегічне партнерство з Києвом у питанні ядерної безпеки. Україна є автором надзвичайно прогресивних рішень у сфері ядерної безпеки, технологій та механізмів контролю. Українськими ноу-хау користуються західні країни. Я переконаний, що стратегічне партнерство у сфері атомної енергетики є найбільш перспективним напрямом розвитку співпраці Польщі з Україною", - сказав експерт.

Сергій Дяченко нагадав, що Україна має найбільший досвід роботи в умовах воєнних ризиків. "Ми можемо з поляками поділитися досвідом захисту енергосистеми, розподільчих систем. Наш досвід з точки зору забезпечення безпеки систем видачі потужності в енергосистему – це ключовий момент", – сказав він у коментарі для РБК-Україна.

Уроки з польського досвіду

Польща показує приклад послідовної роботи над реалізацією таких значних проєктів як будівництво атомної електростанції. Не дивлячись на зміну уряду, проєкт польської АЕС продовжує активно розвиватися. Польщі вдалося знайти і запропонувати джерела фінансування масштабного будівництва, країна продовжує відстоювати свою ініціативу вже на рівні Єврокомісії.

Успіхи польських колег – гарний приклад для України, яка зараз реалізує проєкт з добудови енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС. Навіть під час активних бойових дій НАЕК "Енергоатом" вже веде підготовчі будівельні роботи на майданчику. Україні варто взяти за приклад рівень підтримки атомного проєкту у Польщі. У світлі цього, 4 лютого 2025 року президент Володимир Зеленський закликав народних депутатів підтримати законопроєкт, який дозволяє добудову енергоблоків ХАЕС.

Для введення в експлуатацію додаткових 2 ГВт атомної генерації в Україні не потрібну такі значні кошти як польській компанії PEJ, адже рівень будівельної готовності третього та четвертого енергоблоків ХАЕС становлять 80% та 25% відповідно. Добудова блоків буде в рази дешевшим проєктом у порівнянні з будівництвом з нуля, крім того, Україна уже має унікальну можливість придбати готові корпуси реакторів у болгарської сторони.

За словами Юрія Сапожникова, уже зараз українські фахівці проводять консультації з польськими колегами, щоб включитися в цей процес, але він переконаний, що Україні треба сконцентрувати зусилля на розвитку власної атомної генерації.

"Я все-таки сподіваюся, що ми почнемо щось робити в Україні і наші люди будуть задіяні. Наш будівельно-монтажний персонал працював у багатьох країнах. Наші енергоблоки потребують оновлення, тому треба будувати нові об'єкти", – сказав він.

Сергій Дяченко зазначив, що взагалі роль атомної енергетики буде переосмислюватися, на неї буде звертатися увага багатьох країн.

"Ми на сьогодні зберігаємо стабільність в енергопостачанні саме завдяки атомній енергетиці. В Україні треба розвивати атомну енергетику, це однозначно", – додав експерт.

Послідовність та стійка підтримка розвитку атомної енергетики у Польщі є наочним прикладом для України. Такі великі проєкти як будівництво АЕС не можуть бути реалізовані без максимальної підтримки з боку всіх зацікавлених сторін.

На відміну від Польщі, Україна має власні запаси уранової сировини та тривалу історію атомної галузі, що дає всі передумови для подальшого успішного атомного будівництва. Особливо, це актуально у світлі декарбонізації та безпекових ризиків, стійкість до яких атомна генерація проявила найбільшою мірою.