Олександр Крошка, ТМ KOLVI: Україна ще ніколи не була так готова до опалювального сезону, як зараз

Про підготовку до опалювального сезону, модернізацію газових котелень та майбутнє "зеленої" енергетики в Україні — в інтервʼю РБК-Україна розповідає представник торгової марки KOLVI, голова правління благодійного фонду "Колві" Олександр Крошка.

— Компанія "Колві" займається розробкою, виробництвом, реалізацією та обслуговуванням опалювального обладнання, зокрема, газовими котлами. Як змінилась робота компанії з початком повномасштабного вторгення РФ?

— Безпосередньо на початку вторгнення у нас, як і у всіх, був шок. Постраждав завод, впала авіаційна бомба. Завдяки тому, що конструкція була досить потужною, все втрималося. Але це був серйозний удар.

Багато персоналу виїхало за кордон. Але найскладніший період ми вистояли, навіть наростили виробничі потужності. Частково перебазувалися на захід України, щоб захистити виробництво і колектив.

Перші місяці війни ми більше сконцентровані на сервісі в Київській області — ремонтували побиті газопроводи. Ми ж не тільки виробники обладнання, ми ще й потужний сервіс, проектна структура, трейдери газу. Ми розуміємо, що це таке і як з ними працювати, до того ж у нас є доступи до категорії "підвищеної небезпеки".

Допомагали усіма можливими ресурсами відновлювати труби, будинки, лічильники тощо.

— Як компанія пройшла попередній опалювальний сезон? Що було найскладнішим в роботі?

— Найскладнішим було те, що ми втратили "Азовсталь", зупинилось постачання труб. У нас використовується специфічна труба — безшовна, її не кожен виробник може зробити.

Змінили постачальника і зараз вже все запрацювало. Працюємо з Кошовицею, завозимо весь метал з-за кордону. Втім, можна сказати, що Кошовиця вже українська, бо наскільки мені відомо, там сьогодні український бенефіціар.

— Нещодавно ви брали участь в дискусії бізнесу з представниками уряду ("Енергія бізнесу", — ред.). Які акценти напередодні опалювального сезону роблять представники уряду?

— Загальна теза, яку я також всіляко підтримую: влада хоче відійти під такого поняття як "підготовка до опалювального сезону", і робити все завчасно і систематично.

Якщо в Україні є гарне обладнання, котельні реконструювані та сучасні, якщо немає заборгованості за газ, тому що цей механізм відпрацьований, якщо судова система працює злагоджено, тоді основне питання — це робота наших ПВО.

Саме це в нинішніх реаліях має бути основним в підготовці до опалювального сезону. Все інше має працювати та завжди бути готовим завжди.

— Тим не менше, на вашу думку, цей опалювальний сезон буде складнішим ніж попередній?

— На мою особисту думку, Україна ще ніколи не була так готова до опалювального сезону, як зараз. Якби не небезпеки зі сторони Російської Федерації та можливі ракетні атаки, то ми могли б сьогодні констатувати найкращу підготовку до опалювального сезону.

Держава закупила резервні котельні. Після обстрілу їх можна змонтувати за досить короткий період. Стосовно видобутку газу — тут теж добре підготувались, сховища заповнені. Тобто все готово.

— Цю зиму ми плануємо вперше пройти за рахунок газу українського видобутку. Які енергоефективні заходи можуть допомогти українцям пройти зиму впевненіше?

— Я можу тут коментувати більше в промисловому масштабі, ніж в побутовому. Але і там, і там найголовніше — це надійне та безпечне обладнання.

Не радянських часів, яке вже експлуатується 30, 40, а іноді 50 років, а нове, сучасне обладнання, яке зможе пройти весь опалювальний сезон.

Коли ми на виробництвах викидає старі радянські котли і ставимо наші, це дозволяє зменшити витрати майже на 70% шляхом економії газу, електроенергії, теплопередачі води. Таким чином, така котельна здебільшого окупається за один-два опалювальні сезони.

— Виходить, що така біда, як війна прискорила за великим рахунком модернізацію, зміну обладнання?

— Так, абсолютно вірно. Як це не боляче визнавати, але через обстріли старе обладнання нарешті зараз замінюється на сучасне, що призводить до великої економії ресурсів.

— Як ваша компанія готується до осінньо-зимового періоду? Наскільки цього року збільшилось навантаження на виробництво?

— Наші замовники — як державні, так і приватні господарства. Ми більше готуємося не до виробництва та модернізації, тому що ми все й так налагоджено на досить високому рівні. Ми в цій темі десятки років. Зараз більше готуємось до того, щоб допомагати постраждалим регіонам, надавати безкоштовні консультації щодо меморандумів, пояснювати споживачам як залучити кошти на реконструкцію.

Багато міст не знають, які можна включити механізми, щоб залучити кредитні кошти, грантові кошти й тому подібне. Тому ми спрямували зусилля на це.

Особисто я, як голова благодійного фонду, консультую, як і де можна взяти кошти, щоб реконструювати і закупити резервні котельні на випадок обстрілів. Це особисто моя ініціатива, можна сказати благодійний напрямок, тому що це безкоштовні консультації в розрізі питань теплоенергетики.

Звісно, це не єдиний напрямок, у нас ще є благодійний фонд, закуповуємо постійно пікапи, різну техніку. Зараз вже другий за місяць броньований автомобіль заїжджає для наших сил ССО. Буржуйки робили минулого року тисячами. Благодійний напрямок сьогодні — 90% мого часу.

Стосовно консультацій, то можу навести приклад Харкова, де зробили колосальні реконструкції теплосистем. І ми готові сприяти, знайомити, показувати, щоб в інших містах розуміли, як і куди рухатись на цьому прикладі, як залучати інвестиції.

— А саме ваш бізнес потребує допомоги з боку держави? Чи є в цій сфері кредитні програми?

— Основна проблема, з якою ми зараз стикнулися — військове страхування. Воно відсутнє, і це досить гостре питань для всіх, тому що без нього залучити інвестиції, взяти дешеві кредити неможливо.

У нас взагалі основний актив в Чернігові, який попадає в так звану “червону зону”, як прифронтове місто.

Стосовно українських кредитних програм, то якщо їх брати з відсотками 16% й вище — можна одразу йти "під воду".

Ми раніше залучали європейські кредити, там 2-3%, може бути й 1%, але зараз це неможливо, бо величезні ризики. Що буде забезпеченням цих платежів? Тому зараз більше розвиваємось коштом власних активів. Беремо гроші з інших напрямків — проектування, трейдерство тощо.

Тому повторюсь: питання військового страхування дуже гостре. Але на найвищому рівні кажуть, що до вступу в НАТО такої можливості немає.

— На вашу думку, що ще може покращити влада у взаємодії з бізнесом?

— Скажу банальну річ, яку бізнес каже постійно — не заважати. Не лізти до нас з перевірками, бути послідовними і прогнозованими й бізнес у відповідь буде сумлінно платити податки, виконувати свої обов'язки, створювати робочі місця тощо. Просто не заважайте.

Також є питання монополізації деяких сфер державою. Якщо не помиляюся, десь 75% видобутку всього газу за державою. Тобто, повна монополія і повний контроль за ринком видобутку й трейдерства.

Маленьким трейдерам зараз важко почати видобуток. Це те, чим ми зараз займаємося вже не перший рік. Але це складно, бо держава контролює основну частину цього бізнесу.

Сьогодні правила гри одні, ніхто не може гарантувати, що вони будуть інші. От зараз йде компенсація вартості населенню. Але компенсація звідки береться: або це наш старий, знову ж таки зовнішньо-економічний борг держави, або борг, який перекладається з іншої кишені. Ця вартість через місяць, рік, два, буде ринковою. І до цього моменту, поки є НАК вони можуть його компенсувати, а потім він буде в приватних руках.

Наразі промислові споживачі — це 60 % всього газу на території України. 40% — населення. Промисловість купляє газ по європейським ринковим цінам. А компенсують в розрізі 40%. Хоча в Україні спокійно можна добувати і проходити опалювальний сезон на власному видобутку, не тільки для населення, а й для промисловців. Ці поклади досить великі.

Можна добувати, як традиційними, так і не традиційними для нас методами. Європейські, американські методики більш іноваційні і дозволяють видобувати з інших глибин.

Найбільше українського газу в чорноморських шельфах. Якщо залучити партнерів у цей бізнес — Турцію, Норвегію — справа піде активніше. Нещодавно так звані "вишки Бойко" відвоювали наші хлопці, завдяки таким вишкам можна добувати багато газу для України.

— Який сьогодні основний напрямок роботи "Колві"?

— Основний напрямок — децентралізація в тепловому напрямку. Це можливість величезної економії, тому, що генерація ближче до об’єктів.

Загалом "Колві" на ринку вже 32 роки. Найвагоміший показник, що нашими котлами щорічно виробляють в Україні понад 4 мільйони гігакалорій теплової енергії. Це до 30% теплової енергії, що генерується в Україні. Відповідно, це близько 30% реконструйованого обладнання. В цифрах це більше ніж пів тисячі транспортабельних котелень.

— Можете пояснити шляхом чого вдається забезпечувати економію?

— Раніше, в Радянському Союзі, коли проектувалось місто і теплопостачання, ставили одну велику котельню, яка на все місто транспортувала теплову енергію, чи на якусь значну його частину.

Це по-перше, великі втрати на транспортування під землею, бо воно охолоджується. По-друге, це велика небезпека при атаках, що очевидно для нас сьогодні, в умовах війни.

Якщо ж встановлювати блочні, транспортабельні котельні, то їх при необхідності можна розбити на десятки, а то й сотні маленьких котелень, які локально біля споживача.

Генерація біля споживача скорочує відстань — відрізок постачання набагато менший. І при атаці або руйнуванні, оперативно ставиться така сама котельня, яка є в резерві.

Чим більше будується таких котелень, тим менше ризики залишитися населенню без тепла. Можна перемикнути на найближчу котельню та й все.

— І це зараз втілюється, як державна програма?

— Не можна сказати, що державна програма — це розуміння енергетиків, гравців ринку, компаній, які генерують тепло.

Вони й раніше розуміли, що треба робити таку реконструкцію, але тільки після руйнувань до цього дійшли та зрозуміли, що воно ще й дає економію. А тепер це й питання безпеки, тому що два роки тому ніхто не міг задуматися про те, що це потрібно для безпеки. А зараз це вкрай важливо.

Крім того, знімається питання, яке турбує українців. Бо всі думають, що багато тепла втрачається при транспортуванні трубами. Але це зовсім не так. Головні втрати — це старе котельне обладнання.

Тобто, якщо котли не сучасні, тим більш прогорілі або вже немає там турбулізаторів (механізми, що допомагають знімати більше тепла), то навіть котли нашого виробництва, через 10-20 років вже істотно втрачають коефіцієнт корисної дії, якщо їх не обслуговувати правильно. Я вже не кажу про котли, які працюють 20-30 років.

От Харків — дійсно молодці, вони поставили тільки за минулий рік десятки котлів, потужних, 8 мегаватів, 10 мегаватів. І вони показали всій Україні, як можна і треба робити.

— Які види котлів ви виробляєте? Як війна вплинула на запити населення?

— По-перше, види котлів розрізняються по потужності: від найменших (7,5 кіловата) до надпотужних, які можна транспортувати (30 мегаватів).

По-друге, по видах палива. Я зараз кажу про всі котли, які ми виробляємо, а це — газові котли й ті, що працюють на відновлюваних джерелах енергії.

Солома, паливні гранули, дрова, деревина, гранули, — це також "утилізатори”, які можуть бути використані для спалювання сміттєвих відходів. Це новий напрямок, який ми розвиваємо. Він не на потоці, але в певних містах ми їх випробуємо, в малих потужностях.

Також виробляємо модульні котельні — це, сукупність складних інженерних рішень, зібраних деталей технічних частин, які можна транспортувати. Модульні, тому що це модуль, який транспортується.

— Колишній керівник "Оператора газотранспортної системи" Сергій Макогон заявив, що після успішної реалізації програми із заміни лампочок потрібно реалізувати програму заміни газового обладнання. На його думку, це буде дорогим проектом, але в майбутньому дозволить забезпечити енергонезалежність Україні та матиме суттєве значення. Як вам здається, чи реально втілити ужиття подібний проєкт?

— Я скажу так — якщо цей проект не втілити, то туди, куди ми збираємося йти, в Європу, дійти буде неможливо. Просто не можливо, тому що у деяких випадках газ, який спалюється, він спалюється ефективно лише на 30%.

Тому без реконструкції систем, заміни котельного обладнання, європейська інтеграція — недоцільна. Ціноутворення, рентабильність, вартість для кінцевого споживача, норми викидів в атмосферу, які регулюватмуться євродирективами просто будуть перешкодами, які ми як країна муситимемо виконати.

Наступне — це екологія. Рано чи пізно, будь-якому випадку в Україні будуть екологічні сертифікати, такі, як в Європі. І ми хочемо цього чи не хочемо, але зменшувати викиди шкідливих речовин на атмосферу доведеться.

З газу викиди малі, але при генерації на старому обладнанні вони в рази більше, ніж на новому сучасному, яке вже підлаштоване, аналізує викиди, зупиняє, приглушує і технологічне.

Найголовніше — реконструкція заради екології, а не тільки заради економії.

Переваги: децентралізація, безпека (від попадання прямих ракетних ударів та безпека експлуатації, тому що обладнання може надійно і безпечно експлуатувати, воно раптово не вийде з ладу), економія та екологія.

Ось ще один приклад економії. Котельня вартує 5-10 млн гривень. Й, припустимо, старе обладнання зупиняється. А при її зупинці на 2-3 доби замерзає все місто, споживачі, і ми "попадаємо" на 3 млрд, то при якому тут може бути економія?

Моє бачення наступне, взагалі пелети гранули — це завтрашній день у побутовому напрямку. Тобто, коли біля кожного будинку буде стояти, таке як в Європі пелетне обладнання або дизельна установка для обігріву.

Але від газу ми нікуди не втечемо повністю, він буде як стабілізатор. Ми щось покриваємо сонцем, щось покриваємо вітром, але газ — обов'язково. З газу електроенергію можна зробити завжди, а зробіть мені з електроенергії газ. Це — стабілізатор, який зможе в пікові періоди покривати потреби.

Також у великих містах логістично неможливо забезпечити ці децентралізовані котельні, іншим паливом в великих об'ємах. Тому знову ж таки це буде або газ, або можливого водень, якщо буде нова методика розщеплювання водню, тому що зараз існують методи, але вони все ж досить затратні. Ми також ведемо дослідження в цьому напрямку.

— З якими труднощами ще компанія стикається зараз? Зокрема, як розв'язуєте логістичні проблеми?

— Логістичні проблеми навчились вирішувати у першій дні повномаштабного вторгнення. Зараз із цим немає питань.

Відповідно повернемося до того, що труднощі — це проблема військового страхування.

Тому що це впливає на залучення коштів для того, щоб ми могли свої стратегічні напрями далі розвивати. Це і добуток газу — основний наш стратегічний напрямок. Це і зелена енергетика, це будівництво вітрових, сонячних станцій, навіть, газових турбін.

Ми вже встигли побудувати завод по виробництву гранул паливних. Про це ми пізніше розкажемо, але мова йде про спільний з державою проєкт. Ми хочемо робити паливні гранули з відходів деревини, санітарних обрізків, допомагаючи містам, в їх утилізації.

Також проблема — контролюючі й наглядові органи. Не заважайте бізнесу, ми будемо сплачувати податки, формувати робочі місця, розвиватися.

Ще проблема — нормальні кредити, бо вони всі обмежені військовим страхуванням.

Але наведу наш приклад, як ми продовжуємо не втрачати час в таких умовах. Щоб збудувати вітрову станцію зараз потрібно віддати рік-два, а то й всі 4 роки, для різних замірів, геології, геодезі, вивчення вітру та інша підготовка. І ми це робимо. Але сам етап втілення цього проекту буде або після перемоги, або після запуску військового страхування. Тому ми вирішили цей період не втрачати та працювати зараз.

— Як здійснюється обслуговування встановленого обладнання? Як забезпечуєте безпеку співробітників, які працюють близько до зони бойових дій?

— У нас є сервісна служба, яка працює 24/7. Є чітко прописані протоколи. В них є бронежилети, каски, протигази — абсолютно всім забезпечені. В офісах у нас є бомбосховища, забезпечені водою і харчовими продуктами на 3 тижні для автономного перебування всіх співробітників.

Якщо на виїзді, то це локальний захист всього що можливо. На броньовиках ми звісно не їздимо, тому що, всі, які купляємо, передаємо на фронт.

Основний завод в Чернігові, там класне сховище радянських часів, де ми все зберегли та відновили. У ньому є генератори, системи очистки, сотні протигазів, медична кімната тощо. Коли Чернігів був в окупації, то частина містян сиділи в нашому бомбосховищі.

— Наскільки цей ринок конкурентний сьогодні? Хто є ваші конкуренти? У чому переваги "Колві"?

— Не скажу, що це конкуренти, є просто європейські постачальники, але так оперативно зробити котельню можемо тільки ми. У нас є не тільки основне виробництво, а й резервні, в різних куточках країни.

У нас абсолютно немає недоліків перед жодними іноземними конкурентами. Ось у німців та італійців різні опалювальні сезони. У німців 160 днів, в Італії 140 днів, у нас понад 200. І терміни експлуатації у них, наприклад, 10 років, а у нас 10-20.

— А яка імпортна складова продукції?

— Десь 30% у спокійні часи, тому що коли було багато руйнувань, то цей відсоток значно збільшувався, бо ми все тягнули звідти. Але максимально стараємося все виготовити в Україні.

— З ким співпрацюєте? Яких міжнародних партнерів маєте?

— Пальники закуповуємо в Німеччині, насосне обладнання в Італії, основні партнери в Європі. Ми з ними плідно співпрацюємо.

У нас також зараз є розробки для європейського ринку, вони зараз проходять випробовування. Взагалі один з ключових напрямків — це експорт.

Три основні цілі, які ставляться перед групою компанії — зелена енергетика, видобуток газу та експорт нашого обладнання в Європу. Ми зараз сертифіковані, згідно з всіма європейськими нормами та правилами.

Є попит на наше обладнання, і досить великий. До війни вже була сформована дилерська мережа з реалізації продукції, але зупинилися, тому що зараз немає можливості виїхати за кордон.

— Ви є головою правління благодійного фонду "Колві". Які проекти реалізуєте в цьому напрямку? Які цілі ставите перед фондом? Як допомогаєте ЗСУ?

— Щодня реалізуються різні проекти. Найголовніше — допомога ЗСУ. Це і броньовані авто, і різна техніка, і транспорт, і одяг, і квадрокоптери з нічним баченням, і приціли (нічні та звичайні).

Допомагаємо відновлювати різні постраждалі місця, особливо там, куди повертаються наші військові. Ми їх відбудовуємо за свій кошт, за кошт нашій благодійної організації.

Другий напрямок — допомога дітям. Підтримуємо дитячі будинки. Про це, на жаль, часто забувають, бо всі спрямують кошти в оборону, але це теж важливий напрямок, про який ми пам'ятаємо.

Також підтримуємо лікарні, особливо місцеві, районні, де проходять реабілітацію наші військові. Допомогаємо з обладнанням для оперування, спеціальними ліжками, лікарськими засобами тощо.

Ну і фізичне виховування. У нас є футбольний клуб "Поділля", який грає в Першій лізі. Допомагаємо команді, а це не тільки ті гравці, що на полі. Це ще сотні дітей та підлітків.

— Підтримка довкілля є однією з програм, над якими працює ваш благодійний фонд. Чи є зараз час та ресурсів для роботи й над цим напрямком?

— Для початку, наші котли вже комплектуються пальниками з низькими викидами. Також ми майже побудували завод, що виготовляє гранули з відходів. Ну і наш пріоритетний напрям — "зелена" енергетика.

Можу також анонсувати новий проект — підприємство в розробці для спалювання сміття. Зараз, поки йде обговорення, ми підбираємо персонал, спілкуємось зі вченими. У нас вже є відповідні розробки. Працюємо в цьому напрямку із Полтавським університетом, Одеською будівельною академією, з Івано-Франківським університетом, працювали й з КПІ.

— Яким бачите майбутнє компанії? Якою, на вашу думку, має бути роль "Колві" у відбудові України після нашої перемоги?

— "Зелена" енергетика та своє місто “Колві”, яке буде повністю автономне, зі своїми садочками, лікарнями, науковими центрами. Фізичне виховання, інноваційні проекти, технології, комфортне проживання — все має там бути, тому що це буде місто майбутнього!