Морська пастка. Що не так з зерновою угодою і чому Україні потрібне розблокування портів

Про те, чому блокада Чорного моря, яку влаштувала Росія, у кінцевому результаті призведе до економічного виснаження України, й чому її необхідно зняти якомога швидше – детальніше РБК-Україна.

Зернова угода, проіснувавши рік, завершилася. Росія вийшла з неї в односторонньому порядку, і тут же проінформувала світ, що будь-які кораблі, що йтимуть до українських портів, вважатимуться такими, що перевозять воєнні вантажі, а отже – загрозою. Світ проковтнув цей терор – власне, так само, як проковтнув його у минулому році, легалізувавши його заради боротьби з глобальним голодом.

Українська влада визнає: зернова угода була вимушеним кроком і існувала виключно для того, щоб аграрії могли вивезти минулорічний урожай і не зірвати посівну 2023 року. Навіть за її підписання всім було зрозуміло, що Росія буде використовувати її для шантажу.

Так і сталося – ледь не щомісяця агресор демонстративно з неї виходив, вимагаючи для себе все більше послаблень від санкційного тиску – так від можливості експортувати зерно у минулому році Кремль дійшов до повернення SWIFT для свого Россєльхозбанку.

Участь ООН у зерновій угоді фактично узаконила "право терору" на морі. Росія отримала безпрецедентні права по повному контролю за зовнішньою торгівлею суверенної держави в Чорному морі, а також контрольні функції в протоці Босфор, що не передбачені Конвенцією Монтре. Міжнародне співтовариство стало свідком зухвалого піратства в дії. І, на жаль, де-факто погодилося з таким станом речей.

Тим часом інспекції, які проводила РФ на українських кораблях зі збіжжям, ставали дедалі тривалішими, і в результаті у протоці накопичилося понад сто суден, які очікували своєї черги на цю принизливу перевірку. Росіяни своїм вмінням затягувати перевірки відверто тішаться – про це свідчить секретний звіт, який підготували для Кремля. А світ – спостерігає, як в Африці місяцями чекають на українську пшеницю.

Фактично зернова угода стала "задоволенням для одного". Росія від угоди отримала максимум вигоди: можливість розширити експорт зернових, повний контроль над українським експортом, і карт-бланш для шантажування світу голодом. Світ хоч і отримав "плюсик у карму" за те, що вирішив проблему з постачанням зерна у африканські країни, але водночас заробив грандіозний мінус – адже продемонстрував своє повне безсилля перед лицем сучасного пірата. А Україна, хоч і змогла вивезти частину збіжжя, недоотримує мільярди – адже досі не має можливості вивозити морем інші групи продукції.

Саме тому зараз, коли почали з’являтися заклики до реанімації цього формату морських перевезень, Україна має об’єднатися зі світом і повернути право вільно плавати морем. Повернення до Зернової угоди неприпустиме. Єдиний вихід – відновлення вільного судноплавства у Чорному морі, та повернення Україні право експортувати ту продукцію, яку вона хоче, у обсягах, які вона хоче.

Не зерном єдиним

Про необхідність продовження зернової угоди говорять так багато, що може скластися хибне враження, що Україна в принципі не експортувала нічого, окрім зерна. В реальності ж зерно – це третина морського експорту. А відповідно – третина валютних надходжень, які отримувала Україна від морської торгівлі до війни.

Структура зовнішньої (експорт + імпорт) перевалки портами України ще у 2021 році була наступна: 42% – агропродукція, 38% – продукція ГМК, і 22% – інші вантажі.

Таким чином, найбільше від блокування портів передбачувано постраждав гірничо-металургійний комплекс: до війни він поступався аграрній продукції у обсягах експорту на пару відсотків. Але під час війни, коли 90% експорту стало становити українське збіжжя, металурги зіткнулися з повною блокадою. Зараз завантаженість металургійних комбінатів складає близько 55% від довоєнних обсягів виробництва, а гірничо-збагачувальних комбінатів – лише 35%.

Також блокада портів серйозно вдарила по підприємствах кольорової металургії: експорт титанової та цирконієвої руди і концентрату у 2022 впав на 43%. Водночас, імпорт бокситів – алюмінієвої руди, яка необхідна для виробництва алюмінію, – у 2022 впав на 82%! Тобто, Україна не тільки втратила можливість експортувати продукцію. Україна банально втрачає можливість цю продукцію виробляти.

Мільйонні втрати несуть українська трубна промисловість, яка через блокаду скоротила випуск майже на -40%, хімічна промисловість та агрохімія, які не можуть експортувати міндобрива.

Варто також пам’ятати, що морська блокада впливає на наш опалювальний сезон: Україна імпортує значну частину нафтопродуктів та вугілля, необхідного для наших ТЕС для проходження зими (яка, за прогнозами, може бути навіть важча, ніж попередня). Через відсутність моря, це вугілля їде сухопутним коридором, і це робить кожну тонну вугілля дорожчою мінімум вдвічі.

Також заблокування портів вкрай негативно впливає на роботу та зайнятість українців у сферах машинобудування та легкої промисловості – раніше значна частина імпортних складових та обладнання доставлялася морським імпортом в контейнерах. Зараз цю можливість втрачено, люди не можуть нічого виробляти. А відповідно – сидять вдома на простої, зі збереженням якоїсь частини заробітної плати.

Власне, кожен українець страждає від заблокування морських портів, навіть не усвідомлюючи – тому що значне подорожчання життя в Україні та висока інфляція значною мірою спровоковані саме блокадою. Через падіння експорту впали валютні надходження, тож долару ніхто не заважає ледь не щомісяця встановлювати новий рекорд. А доставка до України імпортних товарів, левова частка яких виробляється у азійських країнах, тепер відбувається через Європу – через що кожен телефон, штани чи тарілка подорожчали мінімум на третину.

Але найгіршим є те, що Україна втрачає свої позиції на світових ринках. Росія свідомо видавлює наших виробників з відвойованого місця під сонцем, і займає їхнє місце – адже може запропонувати схожу продукцію ледь не в два рази дешевше. Просто тому, що має змогу дешево возити свою продукцію морем, на відміну від наших виробників.

Суша стала предметом розкошів

Після блокування портів частина експортерів змушена була переорієнтуватися на західні сухопутні переходи. Але вони не можуть бути повноцінною альтернативою морським портам: такі перевезення незручні, в той час як їхня вартість - просто захмарна.

Квест "відправ товар європейським морем" стартує на західних прикордонних переходах, де в довоєнний час оборот продукції був у 4-5 разів менший за обсяг, що перевантажували морські порти України. Звісно ж, переходи виявилися неготовими перевалювати продукцію у потрібних Україні масштабах, тож вагони тут подекуди по місяцю чекають своєї черги на перетин кордону.

Наступний етап квесту – власне порти ЄС, відстань до яких втричі більша, ніж до українських. Ці порти так само не були готові до української продукції, і не мають достатньої вільної пропускної спроможності. Тільки для експорту української залізорудної продукції потрібно 35-40 млн тонн в рік, ще близько 40-50 млн. тонн вимагають наші зернові. Це при тому, що порти ЄС працюють з вантажами самого ЄС - вугіллям, агропродукцією та іншим.

Останній етап – це доставка товару до покупця, який розчаровано чекає цю продукцію вдвічі довше, ніж передбачено контрактом. А відповідно – відправник має оплатити неустойку, хоча насправді він ні в чому і не винен.

Після морської блокади логістичні витрати на перевезення української продукції виросли у 4-6 разів. Водночас, обсяги перевезень значно скоротилися.

Як повернути море

За попередніми підрахунками, розблокування морських портів дозволить відновити завантаження виробничих потужностей ГМК майже до рівня 2020-2021 рр. та збільшити річні податкові відрахування у бюджети всіх рівнів на +60% та додатково за рік залучити в Україну понад 8 мільярдів доларів валютної виручки. Ще стільки ж можна отримати, надавши можливість торгувати виробникам труб, хімічних добрив та машинобудівників.

За даними Федерації роботодавців, Україна від розблокування портів отримає зростання ВВП мінімум на 10%, 18 млрд валютної виручки та 135 млрд. грн податків до бюджетів усіх рівнів. Для порівняння: на охорону здоров’я у 2023 році закладено 170 мільярдів. На освіту – 122 мільярди. Тобто, Україна могла б легко профінансувати найважливіші галузі, просто маючи доступ до власних портів. Шкурка варта вичинки, чи не так?

Необхідність розблокування портів для експорту, зрештою, визнають і в уряді. Міністр інфраструктури Олександр Кубраков неодноразово підкреслював: зернова угода була тимчасовим рішенням, і Україна наполягає на вільному судноплавстві у Чорному морі.

Водночас, до реалізації механізмів необхідно долучити міжнародну спільноту – адже Україна потребуватиме допомоги.

Передусім нам потрібно звернутися до наших партнерів з проханням забезпечити Україну всім необхідним озброєнням, щоб ми могли самотужки припинити будь-які терористичні та піратські посягання з боку РФ на наше судноплавство. Сюди входить також надання засобів протиракетної оборони, та виявлення і знешкодження морських мін – адже ми повинні гарантувати безпеку кораблям, що йтимуть до наших портів.

По-друге, варто нарешті запустити в роботу порядок надання гарантій компенсації шкоди, заподіяної судам від війни, який нещодавно затвердив наш Уряд. Крім того, Україна має залучити наших зарубіжних партнерів, і створити спільний механізм комерційного страхування ризиків – це в рази збільшить бюджет страхового фонду.

Ну і, звісно, не обійдеться без посилення санкційного тиску – адже, попри крики Кремля, санкції діють, хоч і не так швидко, як нам би того хотілося.

Око за око, порт за порт

Подекуди європейці кажуть, що "тиснути далі нікуди", але насправді у питаннях, що стосуються розблокування портів, серйозних санкцій досі не відбувалося. Тож тут можна розвернутися на повну.

Власне, у світі розроблено та введено в дію безліч законів та нормативних актів, якими регулюється цивільне судноплавство. Росія відверто порушує всі ці закони, але міжнародна спільнота досі не дійшла у цьому питанні далі "закликів" та "занепокоєння". Тож для початку санкційна коаліція, спираючись на міжнародне законодавство, може поставити РФ вимогу якнайшвидше розблокувати вільне судноплавство в/з українських чорноморських портів, як це передбачено міжнародними нормами. В інакшому випадку вже завтра інша країна так само вчинить терор на морі, і стане незрозуміло, навіщо існують ці закони.

У випадку ж, якщо Росія традиційно відмовиться виконувати вимоги – можна переходити до дзеркальних санкцій щодо російського судноплавства. Санкції можуть різні, від заборони на фінансові операції до вимоги проходження перевірок. Стосуватися вони можуть російських портових адміністрацій, операторів та стивідорних компанії в портах РФ. Можна також завдати удару по судновласникам та кораблям із "тіньового флоту" РФ – це ті судна, які мають прапори інших країн, але регулярно здійснюють перевезення в/з портів Росії.

Ці санкції ЄС може поширити також на операторів буксирного флоту, що здійснюють операції в російських портах, судоремонтні підприємства, які надають послуги флоту рф, та страхові компанії, які забезпечують покриття ризиків морських перевезень.

Попри напад на Україну та вбивство десятків тисяч українців, Росія продовжує вільно торгувати зі світом, і обсяги цієї торгівлі тільки зростають. Світ досі не запровадив санкції проти ключових галузей Росії, не відмовився від російської нафти і навіть від чавуну чи залізних напівфабрикатів. В той самий час Україна, не маючи змоги експортувати свою продукцію, змушена просити допомогу у партнерів. Україна потребує розблокування портів для всіх видів продукції, адже від цього залежить розвиток економіки та наша стійкість. А також посилення санкційного тиску на країну, яка чинить кривавий терор.

Дзеркало: початок

Втім, новини останніх днів доводять: до слів України варто дослухатися, а кількість кораблів ще не дає суттєвої переваги на морі.

Після попередження щодо ураження російських кораблів, які вважаються потенційними перевізниками зброї, Україна виконала обіцяне. Спочатку під удар потрапив корабель «Олєнєгоскій горняк», який підбили прямо в найбільшому торговому порту РФ – Новоросійську. Наступною ціллю став танкер СІГ, на який накладено американські санкції через те, що він постачав нафропродукти російським терористам у Сирії. Останнім часом танкер привозив пальне угрупованням агресора в Україні.

Після цього Україна 6 найбільших портів агресора – Анапа, Новоросійськ, Геленджик, Туапсе, Сочі та Тамань, – небезпечними для судноплавства. Тобто, дала зрозуміти, що ці обстріли будуть продовжуватися. Це – сигнал передусім для іноземних компаній-операторів суден, та страхових компаній: будьте готові нести збитки, якщо продовжите заходи до цих портів.

Фактично, Україна, порти якої вже більше року перебувають у блокаді РФ, дала агресору дзеркальну відповідь її ж інструментами. І для Росії це буде вкрай болісно – адже її торгівля через чорноморські порти оцінюється в 100 мільярдів доларів на рік.

Експерти вже назвали це дуже потужним ходом, яке змусить РФ до переговорів. Блокада портів рф в ЧМ дає Україні потужний важіль для виконання вимог - у тому числі щодо звільнення територій та компенсації нанесених збитків.

Але найголовніше – що Україна отримала можливість повністю розблокувати порти для експорту всіх видів вантажів, а не тільки зернових. Адже тепер переговори щодо розблокування будуть відбуватися на рівних умовах.

Зараз дуже важливо – не ослаблювати тиск, а продовжувати його, попри можливу агресію з боку РФ. Терорист розуміє тільки мову сили, і цю силу Україна має демонструвати на постійних умовах.