Як сприяти поверненню в Україну біженців

Про те, як сприяти поверненню в Україну тих, хто виїхав за кордон з початком війни – в колонці для РБК-Україна розповів народний депутат Олексій Леонов.

Ми віримо у перемогу. І намагаємось кожного дня наблизити її. Кожен на своєму місці. Але ми маємо бути далекоглядними. І тому вже зараз шукати ґрунтовні відповіді на запитання, від яких залежатиме, як саме житиме наша країна після перемоги. На мою думку, одне із таких запитань – як сприяти поверненню в Україну тих, хто виїхав за кордон з початком війни?

Чому це важливо? Поясню на конкретних цифрах. За різними оцінками с початком російського агресії з нашої країни виїхало від 5 до 8 млн українців.

За даними опитування, проведеного Агентством Європейського Союзу з питань фундаментальних прав людини (FRA), поки що тільки 35% українських біженців твердо планує повернутися до дому. Річні втрати української економіки від неповернення біженців за прогнозами можуть становити від 2,6% до 7,7% довоєнного ВВП.

Отже, можна скласти ідеальний план відбудови України, але якщо не додати до нього практичні кроки з повернення біженців, він може почати пробуксовувати. При цьому вичікувальна позиція є заздалегідь програшною. Бо українські біженці дедалі більше адаптуються до нових умов проживання та інтегруються у нові спільноти.

У цьому контексті бачу доречними такі заходи:

По-перше, налагодження інформування наших співвітчизників за кордоном щодо планів Великої відбудови України, практичних кроків з їх реалізації та всебічної підтримки світу на цьому шляху. Наші біженці мають приймати усвідомлене рішення. Для цього в їх розпорядженні повинна бути належна інформації щодо ситуації в нашій державі та перспектив її розвитку.

По-друге, активізацію співпраці з країнами ЕС, які вже започаткували (або збираються започаткувати) програми підтримки добровільного повернення українських біженців. Наприклад Швейцарія пропонує оплатити проїзд, а Ірландія планує виплачувати допомогу біженцям вже після їх повернення до України. Такі наміри наших партнерів потребують підтримки, а практичні зусилля - координації в реалізації.

По-третє, надання рекомендації депутатським групам з міжпарламентських зв'язків із зарубіжними країнами, які зареєстровані у Верховної ради, звернути увагу на цю проблему. Кожен візит дружби має включати спілкування з означеного питання з парламентарями країни візиту та представниками українців, які знайшли тимчасовий притулок у відповідній країні.

По-четверте, обговорення з Державною службою зайнятості варіантів створення широкої мережі курсів з перекваліфікації за фінансової підтримки наших західних партнерів. Як свідчать опитування, важливим стимулом для повернення в Україну є можливість знайти роботу з достойним рівнем оплати. Тому цей стимул треба створювати заздалегідь і з врахуванням очікуваних трансформацій на ринку праці.