Чому постачання зерна в Африку без "закриття неба" над Одесою неможливе

Про те, чому постачання зерна в Африку без "закриття неба" над Одесою неможливе – в колонці для РБК-Україна розповів народний депутат Олексій Леонов.

Нещодавні обстріли Одеси наочно довели кілька важливих тез. Найперша з них – Одесу не зламати. Друга – Росія в черговий раз довела, що домовленості з нею не вартують навіть клаптику паперу, на якому вони зафіксовані. Третя – слід шукати альтернативи "зерновій угоді", зокрема через збільшення експорту українського збіжжя суходолом. Четверта – якщо хтось хоче нагодувати Африку, йому варто спочатку закрити небо над Одесою.

Отже, надія на відновлення "зернової угоди" ще не вмерла остаточно, але, будьмо відвертими "пацієнт скоріше мертвий, ніж живий". Принаймні, якщо враховувати стратегічні інтереси України. Тому варто невідкладно розглянути можливості кардинального збільшення пропускної здатності зернової логістики суходолом. І тут ми маємо декілька проблем.

По-перше, жоден варіант не зможе забезпечити надійного постачання українського збіжжя до Африканського континенту, якщо Одеса та регіон в цілому не будуть надійно захищені від російських атак з повітря. Сьогодні Росія намагається знищити портову інфраструктуру, завтра вона з не меншим завзяттям та цинізмом нищитиме ще й транспортну. Тому реалістична передумова налагодження альтернативного постачання виглядає так: "ввечері – Patriot в Одесі, зранку – зерно в Африку".

По-друге, "шляхи солідарності" (Solidarity Lanes), які вже створив Європейський союз задля підтримки українського зернового експорту скоріше за все не зможуть компенсувати закриття морських шляхів. Тому вочевидь потребує розширення перелік країн, які долучені до цього проєкту. Маємо інформацію, про те, що північний напрямок (Польща, Словаччина, Литва) може бути доповнений "південно-західним" (Молдова, Румунія, Болгарія). Проте варто прорахувати можливість пролонгації цього напрямку аж до портів Греції та Хорватії.

По-третє, маємо бути свідомими того, що подовження логістичного плеча все ж таки має певні ліміти. Його суттєве збільшення без компенсації з боку ЕС просто зробить український зерновий експорт економічно невигідним.

Отже, скидається на те, що за умови відсутності “зелених коридорів” до країн Балтії, найбільш вигідним є все ж саме румунський напрямок, особливо з огляду на позиції Варшави та Бухареста. Якщо Польща після виходу Росії з зернової угоди майже відразу застосувала щодо України "дружній вогонь", висунувши вимогу щодо пролонгації заборони на український імпорт до кінця року. То Румунія навпаки заявила про готовність відкрити нові пункти перетину кордону з Україною, збільшити штат співробітників на наявних переходах і навіть залучити фахівців, що вже пішли на пенсію та військових для пришвидшення транзиту через Дунайські канали.

Однак головний підсумок – очевидний. Ми бачимо, що за умов продовження російської агресії простих варіантів рятування Африки від голоду нема. І стратегічно це питання може бути вирішено тільки через тиск на РФ з вимогою вивести війська з України. Чи здатна на це ООН, яка намагається реанімувати "зернову угоду", запитання до цього часу з розряду риторичних.

Але за наявною інформацією питання альтернативних шляхів експорту зерна за дорученням президента України вже активно проробляються Міністерством інфраструктури. Також найближчим часом в Одесі відбудеться форум, на якому розглядатимуться саме питання транспорту та логістики регіону. Отже, можна очікувати, що за певних умов, про які ми говорили вище, суходільна альтернатива морський "зерновій угоді" все ж таки стане реальністю.